Евакуація, яку відкладали до останнього

На годиннику – шоста ранку.  Евакуаційна автівка волонтерів  вирушає на зустріч іншому екіпажу. В зазначеному місці швидко пересаджуємо родину. На евакуацію наважилось літнє подружжя з  Дар’ївки.  Так починається їхній шлях із «червоної» зони. Із собою – лише кілька сумок. Усе, що вдалося поспіхом зібрати з дому.

Олена Іванівна розповідає: у будинку, де вони мешкали, із п’ятнадцяти квартир заселеними залишилися лише три.

Ще один виклик – уже з червоної зони Херсона. Волонтери їдуть забрати двох жінок: маму та доньку.

Для волонтерів головне під час евакуації правильно спланувати маршрут. Заїхати до «червоної» зони, знайти людей і встигнути їх забрати.

Усіх евакуйованих волонтери доправляють до транзитного центру. Тут люди можуть перепочити, отримати медичну та психологічну допомогу, відновити документи й визначитися, куди їхати далі.

Для Ірини Арсенівни та її матері транзитний центр — лише коротка зупинка. Далі вони вирушають до модульного містечка в Чернівецькій області. А подружжя з Дар’ївки їде до Вінницької області — там їх готові прийняти знайомі.