«Дуже багато тварин загинуло, особливо на Острові. Більшість кураторів безпритульних собак та котів просто не встигли чи не змогли їх врятувати. Вода прибувала занадто швидко… Ми вже бачили втоплених кіз, корів, собак, кішок. Тому, гадаю, коли вода зійде в усіх районів – нам відкриється страшна картина. Кількість померлих хвостиків насправді жахлива», – зооволонтер Світлана Старченкова.
Ми спілкуємося з херсонською зооволонтеркою Світланою Старченковою пізно ввечері. Вона ледве встигла повернутися додому до комендантської години. Не приховує, роботи чимало. Після підриву Каховської ГЕС її притулок прийняв понад 100 тварин, а кількість врятованих жінкою та її командою чотирилапих більша у кілька разів.
Відсутність човна, злива, обстріли – нічого з цього не змогло зупинити херсонку в її прагненні допомогти хвостикам (так наша героїня ніжно називає своїх підопічних) на затоплених територіях Херсонщини. Пані Світлана наголошує: «В той момент, коли ти рятуєш тварину – вона віддячує тобі так, що словами ці емоції передати не можливо».
«Рятували всіх хвостиків, кого тільки змогли побачити та почути»
Зазначимо, що ми вже розповідали історію Світлани Старченкової. Перебуваючи в окупації жінка змогла відкрити у Херсоні невеличкий притулок для тварин «Мішаня», більшість з яких були покинуті господарями під час виїзду з міста.
Тому одразу запитуємо у пані Світлани: «Чи не дійшла вода до території її притулку?».
«Ризик був, адже притулок розташований у мікрорайоні Шуменський. І в перший день катастрофи ми підготувалися до можливої евакуації, але, дякувати Богові, все обійшлося. – відповідає зооволонтерка. – Коли ми зрозуміли, що вода не повинна дійти до нас – було прийнято рішення виходити на воду та рятувати тварин. Тим паче, що на Острові в мене було дві локації, де я опікувалася близько 50 безпритульними собаками».
Та реалізувати операцію по порятунку чотирилапих було нелегко. Придбати чи взяти в оренду найпростіший човен, гумовий з веслами, було неможливо. За лічені години після прориву дамби в місті спостерігався їх дефіцит. У пошуках допомоги Світлана Старченкова поїхала з командою до Корабельної площі та Річкового порту.
«Ми просто просили військових, рятувальників та інших волонтерів взяти нас з собою на човни чи поїхати по конкретним адресам, щоб забрати тварин. На щастя, одні хлопці мені не відмовили. З ними мені вдалося врятувати кількох собак, які знаходилися на даху приватної будівлі. Було страшно, вода вже заходила за покрівлю і я не бачила куди йти, щоб не провалитися у прірву. Також я допомагала іншій волонтерській організації з порятунком котів із затоплених багатоповерхівок. Заходили по пояс у квартири, пірнали так би мовити, і відшукували їх в усіх закуточках», – пояснює пані Світлана.
Наступного дня команда притулку вже мала свій гумовий човен з мотором, який їм передали волонтери з Миколаєва. На ньому зооволонтери могли переміщатися по території Гідропарку, Річкового порту та селища Зимівник.
Врятовані тварини
«Коли ми плавали по селищу Зимівник – там у воді було дуже багато мастила, яке скупчувалося на подвір’ях стійкою плямою. І щоб зайти кудись необхідно було дати йому витекти. Та коли в одному з дворів я почула ледве-ледве чутний писк собаки, то яке там мастило! Я плила не звертаючи на нього уваги! Це, звичайно, ризиковано, але коли ти бачиш тварин в такому стані – інакше вчинити не можливо. Собачка, з того будинку, трималася на маленькій жердинці підвіконня. Я не знаю, скільки там вона просиділа. Але вона вся тремтіла і була дуже втомлена, в неї не було сил гавкати, лише жалібно повискувати. У цьому ж домі ми ще врятували кота», – розповідає Світлана Старченкова.
Порятунок кота та собаки в одному з будинків селища Зимівник
Ділиться з нами пані Світлана ще однією історією порятунку собаки на прізвисько Товстий з Гідропарку. Відео та фотографії цього зворушливого моменту досить швидко розповсюдилися соціальними мережами:
«Це пес лікаря з ветеринарної клініки, де я працюю. Інеса Генріївна жила у Гідропарку і коли все сталося була не вдома. І вона дуже просила мене врятувати своїх собак, принаймні поїхати і подивитися чи живі вони. Двох вівчарок ми не знайшли, маємо надію, що вони кудись випливли. А ось Товстий чекав! Уявіть, на невеличкому шматку даху лежав величезний пес і чекав! Щойно він почув мій голос – почав з усієї сили гавкати та виляти хвостом. А коли я його посадила у човен – він почав облизувати і мене, і хлопців. Ви б бачили ці очі – він насправді був щасливий!».
«Без допомоги – ми б не впоралися»
Натомість, аби дістатися до Острова – зовоолонтерам необхідний був залізний човен. В цьому мікрорайоні рівень води був настільки високий, що на гумовому човні виходити туди було вкрай небезпечно. Вода потопила не лише дахи, а й електричні опори, рекламні щити та дорожні знаки. Тож човен міг зачепитися за що завгодно і тоді рятувати довелося вже самих волонтерів.
«Нам дуже багато людей допомагало і я дуже вдячна кожному з них. Зокрема, завдяки Грузинському Національному Легіону, Силам територіальній обороні ЗСУ та Водній поліції Херсонщини – ми змогли виходити на воду в останні дні, коли більшість волонтерів отримали на це заборону через постійні обстрілі з лівого берегу», – зазначає Світлана Старченкова.
Рятувати тварин Світлани допомагало багато служб та організацій
Врешті пані Світлани вдалося врятувати майже всіх своїх підопічних з Острову, а також дістатися інших локацій, де також знаходилися безпритульні собаки й коти. Рятувала команда і домашніх улюбленців. Для цього херсонка залишила на особистій сторінці контакти, за якими господарі могли звернутися до неї чи її команди.
«Дуже багато було прохань та, нажаль, опрацювати всі адреси нам не вдавалося. Зрозумійте, в човні вміщується 2-3 людини, одна клітка для собак та кілька переносок для котів. Тобто за один раз забрати багато тварин не виходить і доводиться їздити туди-сюди. А це час, паливо та фізичні сили. Ще й ці обстріли ставлять на паузу процес», – з сумом говорить зооволонтерка.
Вона додає, обстріли в їх роботі є найважчим чинником. Адже сховатися від снарядів на воді дуже складно. Не перебувають у безпеці волонтери і на суші. Внаслідок однієї з ворожих атак постраждав водій човна, з яким пані Світлана їздила на Острів. Чоловік отримав поранення голови уламком та наразі перебуває у лікарні.
Під прямий удар російських військових потрапив ще один член команди херсонки – водій мікроавтобуса Олександр, який забирав врятованих тварин до притулку. На його машину дрон скинув гранату, при цьому керуючи ним спеціально цілили у люк на даху. Чоловіка врятувало те, що снаряд розірвався ще у повітрі й скло в люку витримало удару вибухової хвили та «дощу» з уламків. Олександр відбувся легким шоком.
«Якщо чесно, моя родина дуже хвилюється за мене. Запаси валер’янки в нашій аптечці поповнюються регулярно. Але я все одно їду туди знову і знову. Розуміти, що десь там помирають від води чи голоду тварини – для мене занадто боляче. Тож сім’ї доводиться підтримувати і допомагати мені. Чоловік став моєю опорою на суші. Всіх чотирилапих, яких ми врятували – він завантажував у машину на притулок і там вже розподіляв їх по вольєрам. А на місці вже ними опікувалася Марина, дружина Олександра про якого я розповідала. Загалом, в мене чудова команда. І лише спільними зусиллями ми змогли врятувати таку кількість хвостиків», – наголошує Світлана Старченкова.
«На 4-ий день тварини вже перестали боротися за життя»
Світлана Старченкова не приховує, розуміли, що врятувати всіх хвостиків з затоплених територій їм не вдасться. Тому під час рятувальних операцій розставляли пріоритеті. Спочатку забирали тварин з місць, де не було людей та найнебезпечніших ділянок, де рівень води постійно підіймався.
«Наприклад, ми врятували 7 собак з Херсонського суднобудівного судноремонтного заводу ім. Комінтерну. Нам довелося вилазити на виступ входу прохідної і через розбите вікно залазите всередину. До речі, саме через нього і врятувалися тварини. Вони всі були порізані цим склом, брудні та голодні. Для мене це нагальна ситуація для порятунку. А якщо я знаю, що в будівлі є люди і вони можуть погодувати чи напоїти цих тварин – це може почекати. На жаль, багато хто цього не розуміє. Вважають, що волонтери їм зобов’язані і не цінять того, що вони роблять, ризикуючи своїм життям», – ділиться пані Світлана.
Зооволонтерка звертає нашу увагу на ще один неприємний факт:
«Відео та фотографії порятунку хвостиків нашою командою почали активно використовувати інші організації. При цьому, не просто для звітності, а оголошують під ними збори! Я таких людей називаю «чайками» і вважаю, що це недопустимо. Якщо Ви хочете допомогти – робить це чесно, а не «загрібайте жар чужими руками»!
Відмітимо, що за словами Світлани Старченкової, на 4-ий день катастрофи знаходили тварин іноді дивом. Адже більшість з них вже не мали сил відгукуватися на заклики людей чи подавати голос по допомогу.
«Сьогодні врятували кішку – знявши її з дерева над водою. Ми побачили її випадково, адже вона просто мовчала, настільки була знесилена. Так само було і з однією з собак. Вона знаходилася на тенті будівлі одного з заводів, лежала і просто мовчала. Забрати її ми не змогли, бо вона не підходила до нас. А як би полізли самі – вона могла злякатися і зістрибнути з цього навісу, а назад вже б не забралася. Тому ми залишили їй запас їжі та води», – пояснює херсонка.
Рятувати тварин волонтерам доводиться по пояс у воді та під звуки вибухів
Таку поведінку пані Світлана обумовлює тим, що всі тварини, які перебували у воді наразі перебувають в дуже хворобливому стані. Адже крім стресу вони зазнали перехолодження та отруєння мастилом.
«За таких умов, нажаль, багатьом хвостикам не вдалося врятуватися. Масштаби катастрофи були настільки величезними, що на всіх тварин не вистачало часу й зусиль. До того ж у порівнянні з евакуацією людей – чотирилапих ставили не на перше і не на друге місце… Одна знайома мені кураторка безпритульних собак на Острові бачила, як гинуть її підопічні й нічого не могла зробити. Бо рівень води був вище її зросту. Вона і відео знімала у соціальні мережі з проханням допомогти, і просила всі проїжджаючи повз човні забрати хоч кілька тварин. Та не всі відгукувалися… І це лише одна з ситуацій, а їх по всій Херсонщини набагато більше», – зазначає Світлана Старченкова.
На сьогодні притулок «Мішаня» знову переповнений. В кожному з вольєрів розмішено від 4 до 8 собак, в залежності від їх розмірів. І це при тому, що значну частину підопічних пані Світлани вже вдалося евакуювати у більш безпечні регіони.
«Нам допомогла львівська організація «Домівка врятованих тварин». Вони забрали в мене майже всіх врятованих, а також хворих собак. Бо в них є також ветеринарна клініка, де вони нададуть їм належну допомогу. Постійно підтримує нас і організація «Big Little Life». Але звільнені місця швидко заповнюються новими чотирилапими. Тому ми знову шукаємо способи евакуації наших підопічних. Також в нас наразі знаходяться кілька домашніх улюбленців, поки їх господарі не облаштуються на нових місцях чи не матимуть можливість забрати їх додому. У планах є розширення території притулку, але на це потрібні будівельні матеріали та час. Тому все поступово. Головне – ми працюємо і будемо робити це надалі, попри будь-які обставини. Кожна тварина повинна мати шанс на щасливе життя», – наголошує зооволонтер Світлана Старченкова.
Автор: команда «Херсон плюс»
