Не вдома, але з рідними обрядами та традиціями! Через повномасштабне вторгнення та щоденні обстріли вже другий рік поспіль тисячі херсонців змушені святкувати Різдво Христове за кордоном.
Німеччина, Іспанія, Португалія, Польща, Швеція та багато інших країн стали тимчасовим прихистком для наших жінок та дітей. Чи переймають вони традиції тих країн, в яких наразі живуть, чи дотримуються своїх і як святкуватимуть Різдво Христове цього разу?
Розповідаємо історії трьох херсонок, які наразі проживають в Польщі, Іспанії та на Кіпрі.
Знайомимо іспанців з Різдвом Христовим за українськими традиціями
Херсонська підприємниця Оксана Пономарьова не лише за тисячі кілометрів від України дотримується різдвяно-новорічних традицій, а й ознайомлює з ними іспанців. У власному кафе у місті Ла-Корунья вона організовує тематичні вечори з українськими стравами, піснями та колядками.
«Ще у 2022 році іспанці цікавилися в мене, що українці готують на Різдво Христове, коли та як ми його відзначаємо. Я завжди наголошую на приготуванні 12 пісних українських страв, що викликає в іспанців здивування. Вони не розуміють, як ми можемо приготувати, а потім з’їсти таку кількість смакоти. Цього року я вирішила не пояснювати словами, а показати на ділі і анонсувала організацію різдвяних вечорів», – розповідає пані Оксана.
Ідея з різдвяними вечорами місцевим видалася до вподоби, адже вони полюбляють дізнаватися більше, детальніше про нову для них культуру. Аби скуштувати нові українські страви – і пісні до Святвечора, і святкові до Різдва місця бронювали не лише знайомі іспанці, а й їхні друзі, команди, організації.
«До нас приходять корінні іспанці, а також українські родини, які давно тут проживають. Лише за один вечір 16 грудня до різдвяного вечора долучилися понад 20 людей і нам дуже приємно. У деяких українців діти народилися вже тут, але вони продовжують прищеплювати їм українські традиції, культуру. І це дуже класно. Минулого року ми робили свято для знайомих дітей, а цьогоріч вже збереться ціла компанія батьків з дітьми», – каже Оксана Пономарьова.
На кожну таку вечерю пані Оксана разом зі своїми працівницями готують різні українські страви. До червоного борщу вони вже звикли, а ось смак квашеної капусти та холодцю – щось новеньке.
«Це українські традиції святкування Різдва. Тобто, ми показуємо, відтворюємо це свято, як ми звикли відзначати вдома. Жодних іспанських страв у меню не даємо, все виключно українське. Ми обов’язково з дівчатами варимо кутю, готуємо смачний червоний борщ, запікаємо рульку, варимо холодець, ліпимо вареники та квасимо капусту. Не забуваємо і про українське сало, печення в горщику, бендерики, крученики. Пригощаємо й різдвяними калачами власного приготування. Вони у захваті, але все з’їсти не вдається», – ділиться херсонка.
Аби дійсно вразити місцевих, до святкових вечорів запрошують й українських дітей, які виконують гарні колядки та різдвяні українські пісні.
«Ми запрошували родину з міста Вугледар, які також переїхали до Іспанії через повномасштабне вторгнення росії, виконати для наших гостей гарні українські колядки. У цій родині четверо дітей, вони одягнені в національний український одяг і неймовірно гарно співають. На цю вечерю навіть завітали місцеві журналісти. То про організацію наших свят вже говорять скрізь – по телебаченню, в газетах», – радіє жінка.
Оксана Пономарьова наголошує, створювати святковий настрій для місцевих, інших українців приємно. Проте серце її родини завжди з Херсонщиною, яка щодня потерпає від обстрілів. Вона зізнається, в Іспанії немає відчуття дому, затишку, бо розумієш, що тут знаходишся вимушено.
«У мене батьки в Херсоні, брати на передовій. Про яке свято я можу говорити? Наше місто постійно обстрілюють, гинуть люди. Це дуже страшно. Тому ми просто зберемося за столом, а після підемо гуляти до моря. Ніяких танців та співів. Вважаю, що пишні святкування зараз недоречні. Моя мрія – зустріти Різдво Христове, Новий рік у колі батьків, братів та інших рідних. Я вірю, моя мрія здійсниться», – завершує херсонка.
Живу на Кіпрі, але душею постійно в Україні
За сім років життя на Кіпрі про українські звичаї, свята та традиції не забуває і херсонка Олена Петрушенко. Спочатку для жінки було незвично відзначати Різдво Христове за місцевими датами, тож відзначали і 25 грудня, і 7 січня. А як щодо смаколиків? Чи готує херсонка 12 пісних страв?
«На Різдво Христове в мене не виходить готувати 12 пісних страв. Але вінегрет, кутю – обов’язково. У місцевих церквах не роблять нічне богослужіння з 24 на 25 грудня. Просто ввечері збираються родинами, спілкуються, а вже 25 грудня накривають обіди з м’ясними стравами за місцевими рецептами. Тут дуже добре в гірських селах, подекуди є й сніг. Тож багато людей, і українці зокрема, планують такі поїздки на свята», – розповідає пані Олена.
Цього року вперше відбудеться святкування Святвечора для української громади. У містечку Піла є храм, де проводить служби священник з України. Тож, 24 грудня ввечері, буде служба, а потім українські родини пригощатимуть одне одного пісними стравами, які принесуть з собою. Подібного святкування ще не було, зараз громада і традиції формуються просто на очах, ділиться херсонка.
Ще місцевою традицією є організовувати благодійні різдвяні заходи. Українці, які беруть участь в ярмарках, всі зібрані кошти передають на потреби ЗСУ. Концерт, який, наприклад, організовує український культурний центр «Обійми», має на меті зібрати донати на потреби медичного забезпечення людей на прифронтових територіях.
«Подібні заходи важливі для збереження традицій. Тут багато мам з дітьми, національна ідентичність яких формується просто зараз. Що мені не вистачає з херсонських традицій? Моєї родини, батьків, брата. Батька я вже не побачу, а чи доведеться зустрітися з мамою, братом, іншими – невідомо. Ніколи й нічого не замінить тепло нашої родини, смак маминих пирогів з маком на Різдво, нашого ранкового вітання 7 січня – Христос народився! Славімо його!» – наголошує вона.
Не вистачає атмосфери дому та рідних поряд
Влітку 2022 року тоді ще з окупованого Херсона Єлизавета Каменєва з хлопцем тимчасово переїхали до Польщі. Дівчина каже, коли твої рідні постійно знаходяться під обстрілами, то особливо святкового настрою немає. Та навіть у такий складний час знаходить маленькі радості.
«Оскільки хлопець працює за кордоном, минулого року його викликали на роботу на свята. Я вирішила не сумувати сама в пустій оселі, поїхала в Україну, до подружки у Львів. Дуже класно провели час, сумувала за домом, все таке рідне. Думала зробити так цього разу, тільки вже не до подруги, а до батьків, у Херсон. Через роботу трохи інакше склалися обставини, тому поки у Варшаві, але все ще сподіваюся неодмінно побачити своїх батьків та сестру», – каже пані Єлизавета.
Ще від кінця листопада торгові центри, кав’ярні та вулиці Польщі почали прикрашати ілюмінаціями, новорічним декором. Дівчина згадує, раніше так гарно було на вулицях рідного Херсона, тато приносив додому ялинку, вони шукати нові тематичні іграшки, а потім гуртом прикрашали.
Аби за тисячу кілометрів хоча б трохи відчути атмосферу дому та такі рідні традиції, вона переконала хлопця купити живу ялинку у відерці та прикрасити.
«Нам важливо встигнути до 24 грудня, адже вже другий рік поспіль святкуємо Різдво Христове за новим календарем. Перехід полегшили ще й традиції святкування європейців, оскільки тут завжди так було. У Польщі зокрема люди збираються ввечері 24-го, чекають першу зірку, готують 12 обов’язкових страв, без м’яса. Хочемо зробити щось подібне (без врахування правил до їжі, бо важливіше атмосфера, дух Різдва, а не їжа). Цей день хочеться розділити з друзями, близькими. Новий рік вже будемо зустрічати вдвох, бо зійшлися на тому, що свято сімейне», – зізнається херсонка.
Найбільше дівчина сумує за спільними зборами біля ялинки у центрі Херсона. А ось всім українцям бажає бути поруч з рідними, вдома, у теплі та затишку. Віримо в Перемогу України!
