Чи реально в умовах війни надавати учням якісні знання, акумулювати всі зусилля на навчанні та підтримувати психоемоційний стан дітей? Херсонські вчителі з впевненістю відповідають: «Так». Онлайн-навчання може бути ефективним. Онлайн-уроки дозволяють не припиняти навчання у зоні бойових дій та на тимчасово окупованих територіях. Зробити це непросто, але у синергії з дітьми та батьками – все під силу.
Ми зібрали історії трьох херсонських викладачів, які на власному прикладі доводять: війна змінила підхід до вчителювання та стала поштовхом для опанування нових програм, платформ, інструментів.
Соцмережі допомагають вивчати українську
Як втримувати увагу дітей? Навіть на офлайн-уроках учні не будуть слухати монотонну лекцію на 45 хвилин, а тут дистанційні уроки та віртуальна школа. Ольга Рембецька, готуючись до онлайн-уроків обрала активне навчання, тобто залучення учнів до обговорення якоїсь проблеми, до взаємодії між собою. А викладає вчителька українську мову та літературу, основи журналістики, мистецтво для учнів Херсонського академічного ліцею імені Мішукова.
Зі слів пані Ольги, через війну та стрес у дітей знизилася зосередженість та увага на уроках, тому довелося кардинально змінювати підхід до навчання. Найперше завдання вчителя — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, зберегти їх ментальне здоров’я, активізувати моральний ресурс для навчання.
«Створюю хмари емоційного стану учнів за допомогою ресурсу Mentimeter («Який ваш настрій сьогодні? «Продовж речення: «Де я б хотів (ла) зараз опинитися?», «Який колір передає ваш настрій сьогодні?» Використовуємо й вправи на увагу: знайти відмінності в картинках, схований предмет, приховані слова, оптичні ілюзії. Хвилинки для емоційного розвантаження є і під час онлай-уроку. Це ціла серія коротких відео: «Вправа. Веселковий тонік», «Дихальні вправи», «Вправа. Смачний рахунок», «Нейропсихологічна гра. Майстерні руки», «Гімнастика для очей», – ділиться викладачка.
На кожен урок викладачка створює спецслайди для емоційного розвантаження учнів. Джерело: Ольга Рембецька
Батьки часто скаржаться, що дуже важко контролювати, щоб дитина займалася дистанційно. Бо урок іде, вони ввімкнули комп’ютер, а самі камеру вимкнули і граються в якусь гру. Та це не на уроках Ольги Рембецької, адже камери у дітей постійно ввімкнені, бо йде активне занурення в навчальний процес. Помічниками для закріплення різних тем стають соціальні мережі: Facebook, Tik-Tok, Instagram.
«Вивчаючи тему «Пряма мова», дев’ятикласники мали завдання прочитати пост міністра освіти та науки України Оксена Лісового про вступні випробування 2024 року на його офіційній сторінці у фейсбуці. Далі – перебудувати, утворити речення з прямою мовою міністра та словами автора. Так вони закріплювали вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові, – розповідає Ольга Рембецька. – Ресурси Tik-Tok наприклад, дають можливості демонструвати короткі відео про цікаві факти з життя письменників і проводити вікторини «Назви правильно українською мовою».
А ось так ліцеїсти вчаться спростовувати фейки та розрізняти дезінформацію. Джерело: Ольга Рембецька
10-класниця Катерина Антонюк підтверджує, що дописи у соціальних мережах – гарні тренажери для відточування правил, пошуку помилок. А звичайні сторіси та лонгріди допомагають пропрацювати правильні наголоси в словах та дикцію:
«Вважаю, що мені дуже пощастило з вчителем української. Пам’ятаю, як Ольга Віталіївна сказала, що діти будуть там, де їм подобається. Якщо вони сприймають інформацію через, наприклад, TikTok, треба думати, як потрапити туди. Або ж використати TikTok-формат, щоб засвоїти більш складний матеріал. І це працює! Завдяки таким сучасним методам вивчати українську онлайн значно цікавіше та простіше»
Окрім цього, в умовах війни викладачка приділяє увагу розвитку критичного мислення учнів, а також закликає раціонально підходити до вживання інформації. Враховуючи кількість російської пропаганди, це є вкрай необхідним.
«На уроках з основ журналістики наші ліцеїсти вчаться перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, діпфейки, пропаганду, аналізувати різні погляди, а також правильно обирати канали соціальних ресурсів для споживання інформації», – говорить викладачка.
Для своїх вихованців довелося стати майже актрисою
«На заняттях ми всі – актори!» Так про свою роботу розповідає Валентина Богайчук, яка працює вчителем-логопедом у Херсонському інклюзивно-ресурсному центрі № 2. Вона проводить заняття для дошкільнят, серед яких є діти з особливими освітніми потребами. Зі слів жінки, повномасштабна війна змусила повністю змінити формат роботи, опановувати нові додатки, програми і стати майже актрисою для своїх вихованців.
«У мирний час ми зустрічалися в нашому центрі, мали все необхідне для проведення пізнавальних занять. Одного дня, після повномасштабного вторгнення, у нас це все забрали, залишився лише ноутбук і навчальна програма. У моїй голові була ціла купа запитань: як повернути уроки і зробити їх цікавими в онлайн форматі? Як мотивувати дітей? – розповідає пані Валентина. – Було складно, адже я не виїжджала із Зеленівки, а ще виникали проблеми з інтернетом, електроенергією. Але шукала всі можливі варіанти, аби навчитись нового. Бо знаю, як діти чекали на наші зустрічі, як потребували підтримки та спілкування.»
Спочатку вторгнення пані Валентина телефоном консультувала батьків вихованців. Адже війна завдала дітям нових травм. Тож спершу доводилось працювати над їх психоемоційним станом.
«Кілька моїх вихованців через вибухи, стрес почали заїкатися. У телефонному режимі я консультувала батьків – розповідала про різні тілесні вправи, які варто робити, чого бажано уникати. Також ми домовились, що будемо працювати в тандемі, що вони будуть присутні на онлайн-уроках, – розповідає вчителька. – Коли вже повернулися до дистанційних занять, то перші п’ять просто розмовляли про щось цікаве, обговорювали мультфільми, малювали. І тільки коли зрозуміла, що вони готові розпочати навчання, поступово переходили до нового».
Для вистав під час занять застосовують ляльковий театр. Кожен обирає героя, який йому до вподоби. Джерело: Валентина Богайчук
Кожна дитина індивідуальна і потребує особливого підходу. Тож вивчаючи навіть однакові теми з вихованцями, Валентина Богайчук прописує різні сценарії під навчальну програму. Наприклад, у понеділок вона може влаштувати дітям урок-сюрприз, у середу – руханку у форматі дискотеки, а в п’ятницю – перевтілитись в мультяшного героя. Попередньо проговорює все з батьками, аби вони підготували для дітей спецкартки, олівці чи іншу атрибутику.
«Інколи доводиться встановлювати ноутбук на підлогу, самій ставати навколішки і пропрацьовувати з дітьми артикуляційні вправи. Можемо на уроці розіграти виставу: я вдягаю костюм сніговика, діти мають інші ролі і вперед. Для них такий формат цікавіший, ніж просто робити пальчикову гімнастику і дихальні вправи, – ділиться Валентина Богайчук. – Руханки – окреме задоволення, особливо наша вправа «Ложки-ніжки ». Я беру дві ложки, стою перед ноутбуком і промовляю: «Мої ложки – твої ніжки». Тобто, дитина має слідкувати за приладами і виконувати вправи ногами. Це допомагає позбутися страху, покращує артикуляційні здібності та додає позитиву.»
Пані Валентина застосовує всі можливі методи, аби навіть в онлайн-форматі дітям було цікаво. Джерело: Валентина Богайчук
Про ефективне онлайн-навчання та позитивний результат говорять і батьки вихованців. Зокрема, Тетяна Мазур зі своєю донькою Анною пробули в окупованому Скадовську понад півтора року. Зі слів жінки, освітні заклади в окупації зачинені, тож про розвиток годі й говорити. Вона переймалась, аби донька не втратила вже здобуті навички мовлення.
«Коли ми познайомились з Валентиною Сергіївною, то я не вірила, що в онлайн-форматі логопед зможе поставити моїй дитині правильну вимову. Та зараз розумію, що помилялася. Пані Валентина знайшла підхід до Ані, навчила її користуватися комп’ютером, чітко вимовляти звуки, уважно слухати, вчити і відповідати. Здається, це такі звичайні речі, але дуже важливі для наших дітей», – ділиться пані Тетяна.
Екскурсія онлайн або Віртуальні уроки природознавства
Співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею Михайло Підгайний спеціалізується на вивченні природи Херсонщини. У мирні часи він систематично організовував для школярів різні лекції та екскурсії просто неба. Та в даний час через складну безпекову ситуацію в Херсоні пересуватися містом небезпечно. Перемогло бажання навчати дітей нового і це сильніше за всі перепони. Тож, пан Михайло опанував комп’ютерні технології і проводить для школярів повноцінні заняття в інтерактивній формі.
«Якщо це школярі других класів, це пів години. Старших та середніх класів — 45 хвилин, академічний час. Заняття проходять в інтерактивній формі, я дітям ставлю питання, вони відповідають. Така форма роботи — перспективна. І я розумію, для шкіл вона вигідна, їм вона подобається. Це розвиває учнів, бо інтерактивність, дозволяє трішки більше долучатися до дії», — говорить пан Михайло.
Онлайн екскурсії проходять у музеї, у природознавчій колекції якого зберігаються гербарні зразки, опудало тварин і птахів, колекції комах, включаючи рідкісні та ті, які знаходяться під загрозою зникнення. Тож, Михайлу Підгайному є про що розповісти учням.
«Одними із перших до віртуальних уроків долучилися учні школи гуманітарної праці. Ми представили палеонтологію нашого краю. Це природнича колекція Херсонського краєзнавчого музею. Діти познайомилися з тим, що відбувалося на території нашого краю в давні часи, навіть мільйони років тому», — розповідає Михайло Підгайний.
У музеї намагаються зберегти якомога більше експонатів, аби після Перемоги такі уроки та екскурсії проводити наживо. Джерело: Херсонський обласний краєзнавчий музей
Окрім учнів, віртуальними уроками цікавляться вже і батьки, і херсонці, які тимчасово живуть в інших містах України чи за кордоном. Зі слів мами херсонського школяра Оксани Ониськів, Михайло Підгайний доступно та цікаво розповідає про природничий світ нашого регіону.
«Я випадково зайшла до сина в кімнату і почула цю лекцію, вирішила затриматись і послухати більше. Потрібно було бачити мої очі, коли сказали, що є пасивно отруйні й активно отруйні тварини. Виявляється, птахи відносяться до пасивно-отруйних тварин, тобто токсин не синтезується в їх організмах, а лише накопичується в них, бувши складовою частиною якогось з об’єктів їхнього раціону, – розповідає пані Оксана. – Син просто у захваті від таких онлайн екскурсій і вже чекає, коли їм організують наступну.»
Формати різні – мета одна
Наразі для дистанційного навчання учнів «відкриті» 51 школа Херсона. Попри нові виклики, у школах залишилися працювати 1849 вчителів та навчатись 24 352 дитини.
«Це зовсім не та кількість викладачів та здобувачів освіти, яка була до повномасштабного вторгнення. До прикладу, кількість вчителів зменшилася на 24%, а учнів – на 30%. Натомість ми продовжуємо освітній процес, знову набираємо до наших шкіл першокласників. Налаштовані працювати і надавати дітям знання», – розповідає начальниця управління освіти Херсонської міської ради Наталя Журженко.
Попри те, що школи Херсона розграбовані, частково знищені та знаходяться щодня під ворожими обстрілами, вчителі знаходять різні можливості, аби не відставати від навчальних закладів інших регіонів України.
«Наші вчителі тільки «за» проведення тренінгів, вебінарів та інших семінарів від центру розвитку педагогів. Вони додатково удосконалюють свої знання не лише в рамках предмету, який викладають, а й загалом. Наприклад, вивчаємо Цивільний захист України, мінну безпеку, першу медичну допомогу, історію рідного краю, вдосконалюємо мову. Вчителі працюють онлайн і часто з різних міст, але постійно на зв’язку», – додає пані Наталя.
Крім того, в управлінні освіти вже зараз обговорюють створення програм, які допоможуть в майбутньому повернути учнів та вчителів у Херсон. Один з пунктів – освіта має бути якісною, а діти після випуску зі шкіл конкурентоспроможними.
Автор: команда “Херсон плюс”
