Оливкові плантації, квіткові проєкти, розвиток виноробства та тваринництва: як Нововоронцовка відроджує аграрне життя

Після обстрілів, окупації й підриву Каховської ГЕС Нововоронцовська громада на правобережній Херсонщині залишилась без води та частини орних земель. Проте місцеві аграрії повернулися до роботи, адаптуються до нових кліматичних умов і шукають альтернативи традиційним культурам.
Одні фермери випробовують овочі, буряк і озимі, інші готуються до вирощування оливкових плантацій. Громада, яка ще два роки тому була сірою зоною бойових дій, тепер залучає інвесторів, тестує нові культури й готується зайняти ті ніші, яких досі бракувало в Україні.

Від «сірої зони» до відновлення

«Що б не відбувалося – ми все одно виходимо в поле. Обробляємо, сіємо, підживлюємо, поливаємо тим, що є, і сподіваємося на врожай. А потім бачимо: половина посівів не зійшла через засуху, решта вигоріла від солоної води чи пекучого сонця. Приходиш — а воно стоїть мертве. І вся праця, здавалося б, даремна», – розповідають аграрії Нововоронцовщини, з якими спілкуванися журналісти «Херсон плюс».

Нововоронцовська громада розташована на правобережжі Херсонщини. У перші місяці повномасштабного вторгнення вона стала так званою «сірою зоною», де тривали активні бойові дії. Обробляти поля, сіяти та збирати врожай у таких умовах було неможливо. Проте як тільки лінія фронту посунулась і частину полів розмінували, аграрії повернулися до роботи. Попри те, що втрати подекуди сягають 95% – особливо зернових та олійних культур – вони не здаються. Більше того, намагаються переорієнтувати господарства, шукають альтернативи, менш залежні від води, та доводять: навіть у таких умовах можна зберегти сільське господарство і залишатися продовольчим постачальником.

Уламки російських снарядів усе ще залишаються на полях Нововоронцовки, а через обстріли угіддя можуть займатися. Джерело: власний архів Нововоронцовської громади

Посуха, солона вода і низька врожайність: випробування для аграріїв Нововоронцовщини

Андрій Доценко – місцевий агроном, який працює в сільському господарстві ще з 1990-х років. Після закінчення інституту одразу розпочав працювати на землі: вирощував зернові – пшеницю й ячмінь, а також технічні культури – рапс і соняшник. За його словами, після підриву Каховської ГЕС клімат різко змінився: посухи стали частішими, рослини «згорають» в полях, а врожайність подекуди впала у двадцять разів.

«Два роки тому врожайність соняшника була 20–25 ц/га, а нині – максимум 1,5 ц/га. Коли в метровому шарі землі немає вологи – соняшник не варто сіяти взагалі, а ми сіємо при відсутності вологи навіть у двометровому шарі. Зернових удається зібрати максимум до 20 ц/га – і це рідкість. 80% засіяних площ давали 5–10 ц/га, якщо раніше стандартом було 40 ц/га. Рапс майже весь не зійшов – отримали лише 20% від посіву. Через нестачу вологи рослина проростає із запізненням, збір врожаю також зміщується – із рапсом різниця була майже на два місяці: замість серпня збирали у жовтні», – ділиться агроном.

Такий вигляд мали олійні, зернові та кормові культури на полях Нововоронцовщини. Джерело: власний архів Нововоронцовської громади

Ще до повномасштабного вторгнення повноцінну систему зрошення з обладнанням на Нововоронцовщині мала лише одна велика агрофірма. Менші фермери користувалися крапельним поливом, качаючи воду зі свердловин. Тоді рівень ґрунтових вод був вищий і цього вистачало.

«Я спочатку фермерував у Гаврилівці, а після звільнення правобережжя релокувався у село Ленінське – там менше обстрілів. Вирощували не лише зернові, а й овочі та баштан. Раніше поливали річковою водою, після підриву ГЕС доводилося возити воду бочками від насосної, а потім бурити нові свердловини. Частина врожаю загинула через посуху, але ми посадили пізні культури – моркву, капусту – і зібрали пізній врожай. Тепер маємо свердловину і басину: спочатку накачуємо воду у велику ємність, щоб вона нагрілася і відстоялась, бо якість води погана й багатьом культурам вона не підходить. Ставити зворотний осмос – немає коштів», – розповідає фермер Василь Грицик.

Через посуху та нестачу якісної води кавуни майже згоріли на полях: листя ледь зелене, а плоди – пожовклі. Джерело: Василь  Грицик

Попри труднощі, у Нововоронцовській громаді шукають шляхи, як підтримати аграріїв і дати їм змогу відновити господарства. Найбільша потреба – у базових речах: посівному матеріалі, теплицях, інструментах і техніці, які дозволять знову запустити виробництво та масштабувати його.

«Є фермери та одноосібники, які через посуху й зміну клімату втратили врожай і залишилися без коштів на нову посівну кампанію. Але навіть у таких умовах вони готові вкладати останні гроші, щоб виростити своє – як це було до війни. Ми підтримуємо таких людей і шукаємо можливості допомогти: потрібні мотоблоки, ручні та електричні інструменти для обробки землі, а також підтримка у тваринництві – телятами, курчатами», – зазначає Андрій Селецький, голова Нововоронцовської селищної військової адміністрації.

Сила традицій: як історія підказує Нововоронцовці шлях до відновлення

У відновленні аграрного сектору та економічної стабільності можуть допомогти знання історії та традицій, наголошує Андрій Селецький, який до того, як очолив Нововоронцовську громаду, займався краєзнавством і вивченням місцевості. Він переконаний: знання минулого можуть підказати шлях у майбутнє. Одним із напрямків, що має перспективу, голова громади називає розвиток виноробства – галузі, яка колись була знаковою для Херсонщини.

«Ще з часів давніх греків на Херсонщині займалися виноробством. Більше того – вино експортували з України у свої митрополії. Якщо це було можливо дві з половиною тисячі років тому – без зрошення, техніки й сучасних добрив, то нині ми маємо всі шанси відродити цю традицію», – каже Андрій Селецький.

На його думку, виноробство може стати довгостроковою інвестицією в розвиток громади, створенням робочих місць і формуванням місцевого бренду. Водночас він наголошує: перші врожаї і прибутки з’являться не раніше ніж через п’ять років, тож важливо залучати державні програми, грантову підтримку та інвесторів, щоб ці ідеї стали реальністю.

Представники громад-партнерів, зокрема з Нідерландів, регулярно відвідують Нововоронцовку та допомагають з обладнанням Джерело: Нововоронцовська СВА

Ще один напрямок, який може дати Нововоронцовці нові можливості, — розвиток тваринництва. У громаді розглядають відродження скотарства, вівчарства та конярства. Голова громади Андрій Селецький нагадує: ця традиція має глибоке історичне коріння.

«У XIX столітті Михайло Семенович Воронцов, який був власником населеного пункту, заснував кінний розплідник і вирощував коней для Англії. У Нововоронцовці була навіть оленяча ферма, також вирощували велику рогату худобу. Не було водосховища, усе робили вручну – і це дозволяло їм їсти срібними ложками, користуватися дорогим посудом і розраховуватися срібними та золотими монетами, які ми й досі знаходимо під час буріння свердловин. Тому не варто говорити, що села та громади приречені – треба працювати й розвиватися»,  – додає голова Нововоронцовської СВА.

Оливкові плантації, тваринництво і європейський досвід для Нововоронцовки

Зі своїми ідеями Нововоронцовка вийшла на європейський рівень, заявляючи про свій аграрний та фермерський потенціал попри наслідки воєнних дій. Громада вже має партнерства з муніципалітетами Нідерландів, Німеччини та Хорватії. Зокрема, приїздив інвестор із Нідерландів, аби оглянути земельну ділянку для майбутньої ферми.

«Для старту це може бути невелика ферма на 500 голів великої рогатої худоби. У нас є земельна ділянка під промислове виробництво – будівель там немає, і це навіть плюс, адже у нідерландців високі стандарти і все довелося б перебудовувати. Якщо справа піде – можемо вирости до 5 000 голів, і це буде справжнім проривом для Нововоронцовщини. Бо це податки, розвиток, нові робочі місця – а отже, люди зможуть жити й розвиватися на рідній землі», – говорить Андрій Селецький.

Нідерланди-Україна: допомога, партнерство та спільні цінності. Нововоронцовка продовжує активно розвивати міжнародну співпрацю та зміцнювати партнерські зв’язки з європейськими друзями Джерело: Нововоронцовська СВА

Проте не всі аграрії однаково оцінюють перспективи тваринництва. Агроном Андрій Доценко вважає, що для такого проєкту спершу потрібно створити кормову базу та оновити інфраструктуру.

«Для кормових культур потрібно ще більше води, ніж для зернових. І це ж не просто: виїхав, посіяв зерно й чекаєш, чи зійде воно, періодично поливаючи й удобрюючи. Це ферми, інфраструктура, механізація процесів, це дуже енергозатратно. А у нас фермери другий рік працюють у мінус. Людям справді важко, і якщо експеримент не вдасться, це буде черговий удар. Проте, якщо реально будуть люди, які в цьому тямлять і зможуть допомогти – можливо, хтось і ризикне», – розмірковує агроном Андрій Доценко.

Паралельно громада шукає інші шляхи розвитку. Разом із партнерами з Хорватії Нововоронцовка розглядає можливість вирощування оливкових дерев – нової для України культури, яка може стати локальним брендом. Регіон Істрія, що входить до трійки світових лідерів за якістю оливкової олії, готовий передати свій досвід українським аграріям.

«В Україні ще немає жодного фермера, який би вирощував оливки і переробляв на олію. Було б чудово, якби цю нішу зайняла саме наша громада, наші фермери. Двоє місцевих фермерів уже реально зацікавилися висадити 10–20 гектарів оливи й подивитися, що з цього вийде. А тепер уявіть: ми, маленька громада України, змогли переконати найбагатший регіон Хорватії щодо співпраці. Наша група стажерів поїде в Хорватію, щоб переймати досвід їхніх аграріїв та влади – від підготовки землі до вибору термінів висадки та догляду», – додає голова Нововоронцовської селищної військової адміністрації.

Андрій Доценко зазначає, що фермери роблять ставку на озимі культури — їх висівають восени, вони перезимовують і дають урожай наступного року, що підвищує шанси зберегти врожай у складних умовах. Джерело: Нововоронцовська СВА

Першими до експерименту готові долучитися місцеві фермери. Василь Грицик планує висадити кілька гектарів оливи як тестову ділянку.

«Ми відкриті до співпраці й експериментів – а чому б і ні? Клімат змінюється, умови теж, тож треба тримати руку на пульсі й пробувати нове. Звісно, усі гектари під оливкові дерева не віддам, але частину можна виділити. Можливо, саме тому, що в Україні цим ніхто серйозно не займається, у нас є шанс зробити щось перше: виростити, переробити й отримати свій прибуток. Якщо буде комплексна робота і обмін досвідом – це буде чудово», – ділиться планами фермер Василь Грицик.

Коли клімат змінює правила – фермери шукають рішення

Поки місцева влада працює над залученням інвестицій і міжнародних партнерів, фермери Нововоронцовщини шукають власні способи пристосуватися до нових кліматичних реалій. Зміни після підриву Каховської ГЕС – підвищена солоність ґрунтів, нестача води, часті посухи – змусили аграріїв переглянути свої підходи до вирощування культур і запроваджувати локальні експерименти.

Фермер Василь Грицик уже кілька сезонів вивчає, як солоність води впливає на врожайність. Він з’ясував, що томати, буряк і частково баштанні культури найкраще витримують такі умови:

«Солоність води й ґрунтів змінила нашу роботу повністю. Ми бачимо, що ця вода підходить для томатів і буряку – вони реагують на неї більш-менш нормально. Частково підходить і для баштанних: вони тримаються, але результат ще залежить від погоди й підживлення. А от полуниця майже не росте – якщо раніше ми мали п’ять–сім сортів з гарним врожаєм, то зараз залишаються два, і ті дрібні, як лісова суниця. Тому я постійно експериментую: відстоюю воду, підбираю добрива, спілкуюся з іншими фермерами, бо всі мають однакову проблему.»

Попри брак води та засуху, тут вдалося виростити помідори й картоплю. Фермери також роблять ставку на буряки. Джерело: Василь Грицик

Інші аграрії теж шукають рішення. Агроном Андрій Доценко наголошує, що адаптація вимагає не лише наполегливості, а й знань та технологій:

«Старі методи більше не працюють, а нові ми вчимося створювати з нуля. Робимо ставку на озимі культури – вони використовують зимову вологу й мають шанс вижити. Від ярових відмовляємося: дощів немає, ґрунт сухий. Мені потрібні технології й знання, щоб експерименти не залишалися лише спробами»

Поступово громада розширює коло партнерств. Разом із муніципалітетом Ассена (Нідерланди) Нововоронцовка запустила пілотний проєкт у сфері квітникарства – висадила 500 цибулин тюльпанів, щоб перевірити, чи можливо вирощувати нідерландські квіти на херсонській землі.

«Якщо досвід виявиться успішним, плануємо розвивати співпрацю і вирощувати тюльпани для експорту до Європи», – пояснює голова громади.

Ось такі тюльпани тішили жителів Нововоронцовщини – висадили максимально щільно, щоб отримати міцний посадковий матеріал. Джерело: Нововоронцовська СВА

Окрім цього, громада не залишає без уваги й пасічників. Через спеку та відсутність квітів частина бджолосімей опинилася під загрозою. Щоб зберегти пасіки, Нововоронцовська СВА звернулася по допомогу до міжнародних партнерів. Завдяки організації Hope4Ukraine.NL (Леуварден, Нідерланди) громада отримала 18 тон цукру для підгодівлі бджіл у посушливий період. Це дозволить пасічникам пережити сезон і зберегти медове виробництво.

Нововоронцовка показує: навіть у складних умовах можна шукати нові рішення, об’єднувати фермерів, науку й міжнародний досвід. Її історія — це приклад того, як громада вчиться жити в умовах кліматичних змін і водночас створює основу для сталого відновлення сільського господарства.

Автор: команда «Херсон плюс»

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обовʼязково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.