Вірш про екоцид на Херсонщині, підрив Каховської ГЕС та масове знищення рослинного і тваринного світу, української поетки Юлії Мусаковської відзначили на міжнародному рівні. Її поезія Natural Disaster («Як тільки не називали») зі збірки «Каміння і цвяхи» стала лауреатом The Asian Prize for Poetry 2025. На конкурс його подали в англомовному перекладі Олени Дженнінґз, а ілюстрацію до вірша створив український художник Олекса Манн.
Про нагороду Юлія Мусаковська повідомила на своїй сторінці у Facebook. Журі відзначили глибину й художню майстерність поезії, яка з емоційною точністю передає складність сучасного світу та досвід переживання катастрофи.
Авторка подякувала за високу відзнаку й наголосила, що для неї принципово важливо, аби цей текст був почутий міжнародною аудиторією.
«Я вдячна журі премії за таку високу відзнаку. Найважливіше для мене те, що цей текст про екоцид на Херсонщині матиме можливість торкнутися читачів в іншій частині земної кулі, донести правду, пробудити небайдужість, об’єднати навколо загальнолюдського. І відкрити нові двері й маршрути для української культури в найнагальніший для цього час», – зазначила поетка.
Також Юлія Мусаковська опублікувала україномовну версію вірша, за який отримала нагороду. За словами авторки, його фокусна тема — земля.
Як тільки не називали:
велика вода, стихійне лихо,
всесвітній потоп —
але ні до чого тут стихія чи воля божа.
Ріка — поґвалтована,
гнана чужинцями,
накрила зелені поля, казкові діброви,
білі хати з дивами всередині,
вишневі сади біля них,
картаті багатоповерхівки,
все нажите і пережите,
рибу, птаха і звіра,
коника і бджолу.
Жодного тобі ковчега — може, гумовий човен.
Врятується не той, хто праведник,
а той, по кого вчасно сягнуть рятувальники.
Риба не врятується,
звір не врятується.
Лебеді і качки врятують себе самі.
Господарі не покинуть корову, козу і півня.
Може, врятується кошеня,
що з останніх сил чіпляється за стіну потопленого будинку.
Може, пес, що кілька діб ночує на вершечку даху,
який ще видніється над водою.
Мама з дітьми, які завмерли
на горищі сусідського, вищого дому.
Старий чоловік не врятується і в човні —
ворог не спить.
Старий врятує, закривши собою, жінку.
Вкравши на лівому березі всі човни,
як останнє зерно у тридцятих,
ворог обстрілює евакуацію.
Справа рук людських.
Лихо сердець
порожніх, як пробиті, здуті м’ячі.
Називай на ім’я того, хто це вчинив.
Ім’я йому легіон.
Ім’я йому — ціла країна.
Велика, фатальна пляма
на карті світу.
Називай її — ту, що хоче повторити.
Називай, наче обеззброюєш.
Наче встромляєш осиковий кілок —
аби прив’язати човен.
І ступити перший крок
по воді.
Нагадаємо, 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали Каховську гідроелектростанцію на річці Дніпро. Руйнування греблі спричинило масштабну екологічну катастрофу, загибель людей, тварин та інших живих організмів. Україна кваліфікує цей злочин як акт екоциду.
Зазначимо, у 2025 році творчість Юлії Мусаковської відзначили не лише в Азії, а й у США та Європі. Зокрема, в США поетка отримала премію Діани Дер-Гованессян від New England Poetry Club за переклад поезії Марії Титаренко. В Естонії перекладачка Анна Вершік була удостоєна престижної премії Авґуста Санга за переклад вірша Мусаковської «Квітне магнолія в чужому саду».
Автор: команда «Херсон плюс»
