До повномасштабної війни у Надіївці на Херсонщині проживало близько півтори тисячі людей. Сьогодні — лише близько 930. Частина жителів виїхала через постійні російські обстріли, водночас сюди переїхали понад 150 внутрішньо переміщених осіб із ще небезпечніших населених пунктів області – прибережних сіл.
Надіївський старостат Білозерської громади об’єднує села Надіївка, Знам’янка, Зорівка та Черешеньки. Саме сюди нині їдуть люди, які втратили домівки через затоплення, обстріли або постійні атаки дронів.
«Люди приїжджають майже без речей — часто лише з однією валізою. Оселяються там, де є можливість: у родичів, знайомих або в покинутих будинках. Але навіть це житло нерідко вже пошкоджене», — розповідає староста Надіївського старостату Олександр Івченко.
Староста Надіївського старостату Білозерської громади Олександр Івченко
За його словами, близько сотні будинків у старостаті вже зазнали руйнувань через російські обстріли, і ця цифра продовжує зростати майже щодня.
Пошкоджені будинки у Надіївці
Окрема реальність прифронтових сіл — родини військових. У Надіївському старостаті багато жінок, чиї чоловіки зараз на фронті, перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Тож більшість побутових турбот і господарства тримається саме на жіночих плечах.
Тут звично бачити жінок за кермом автомобілів, мопедів чи тракторів. Вони самостійно ремонтують господарство, доглядають дітей, працюють на городах і тримають худобу та птицю.
У Надіївці більшість побутових турбот та господарства тримаються на жіночих плечах
Попри небезпеку, у селах залишаються місцеві жителі, пенсіонери, багатодітні родини та внутрішньо переміщені особи. Люди намагаються відновлювати господарство, садити городи та тримати птицю — навіть під звуки вибухів.
Серед тих, хто починає життя заново, — Олена Миколаївна, ВПО із села Інгулець Дар’ївської громади.
Олена Миколаївна, ВПО із села Інгулець Дар’ївської громади
Її будинок після підриву Каховської ГЕС затопило майже на півтора метра. Згодом населений пункт почали інтенсивно обстрілювати російські війська. Тепер родина мешкає у чужій оселі та поступово облаштовує побут у Надіївці.
Під час одного з обстрілів біля будинку сусідів стався приліт — вибуховою хвилею знесло паркан, уламками посікло дерева, загинули качки та кури, вилетіли вікна.
Та навіть після цього люди не полишають господарства.
«Стараємось. Садимо городи, будуємо теплички. До війни вирощували багато птиці, були інкубатори. А зараз через постійні перебої зі світлом цю справу поставили на паузу. Та все одно намагаємось тримати господарство, без цього в селі не вижити», — говорить Олена Миколаївна.
У прифронтовій Надіївці сьогодні життя тримається саме на таких простих речах — городах, домашній птиці, допомозі сусідів і бажанні людей залишатися на своїй землі, попри війну.
Текст і фото: команда “Херсон плюс”
