Окупація – це як в’язниця! Клітка щодня звужується, а дихати стає все важче. Ці слова зрозуміє лише той, хто хоча б кілька днів або тижнів перебував під цим пресингом. Про те, що жителі окупованих територій – не зрадники вчергове кричить Херсонський облмуздрамтеатр імені Миколи Куліша.
Сьогодні команда театру, як і всі жителі окупованих територій – переселенці або кочівники. Вони їздять від міста до міста, від закладу до закладу, аби нагадати про рідну південну Херсонщину, що наразі знаходиться в лапах російських військових.
Аби показати реальну історію про життя українців на окупованих територіях, команда херсонців завітала і до Тернопільського облмуздрамтеатра імені Тараса Шевченка з моновиставою «Кицька на спогад про темінь». Зі слів режисера Сергія Павлюка, саме у це місто завітали не випадково.
Тернопіль для мене дуже знакове місто. Багато років тому, а саме 16 років тому, я саме в цьому театрі на фестивалі «Тернопільські вечори» отримав свій перший диплом за кращу режисуру, кращий режисерський дебют. У мене ще досі є цей диплом і він гріє мені душу. Саме завдяки тернопільського фестивалю я отримав запрошення в інші театри. Тому для мене жителі Тернополя – рідні люди»,- каже він.
Реальна історія на кухні
Перед глядачами розгортається історія жінки з Донецька, яка просто продає кошенят, готує борщ і розповідає про наболіле у своєму житті. Вона згадує молодість, свою родину, щасливі дні минулого і жахіття сьогодення, що принесла російська влада.
Ця вистава призначена для того, щоб ми не забували про війну. Адже вона почалася не вчора, не 24 лютого. Вона триває вже вісім років. Це історія про життя, яким 8 років українці живуть на Донбасі, та про реалії, в яких зараз опинились люди з Херсонської, Запорізької, Луганської та частини Харківської областей», – додає Сергій Павлюк.
Жінка у темних окулярах продає трьох осиротілих кошенят – біле, сіре і чорне – все, що лишилось від її дому, її землі, її спокійного світу – після російської окупації. Вистава має глибокий сенс, що пробирає до глибини душі і змушує ледь стримувати сльози.
Можна зняти окуляри, але темінь лишається – під очима і в очах… Як вижити після катастрофи – війни, полону, втечі, смерті, зради?.. І кому дістанеться чорне кошеня, яке нібито приносить нещастя?» – каже акторка.
На власному прикладі акторка доводить, боятися треба не лише російських загарбників, а й друзів, які в один момент стають їх поплічниками. Саме такі сусіди, друзі, які виступають за «руський мир», можуть стати вашими найбільшими ворогами. І саме через них ви можете опинитися у катівні, як це було і з нашою героїнею.
П’єса написана у 2014 році Недою Нежданою і це історія переселенки з Донецьку. Думаю, ви почуєте все.. Грає актриса херсонського театру Ольга Бойцова, яка також жила в окупації, і не з чуток знає про всі жахи. Моновистава – дуже складний жанр, це коли актриса одна на один з вами. Ви – єдині її партнери. Я завжди кажу, якщо вам хочеться плакати – плачте, якщо хочеться сміятися – смійтеся, якщо хочете аплодувати – аплодуйте», – наголосив Сергій Павлюк.
Під час вистави, розповідаючи свою історію, героїня варить борщ, яким після завершення вистави пригостила всіх глядачів. Виставу вже бачили у Хмельницькому, Києві, Одесі, Миколаєві. Продовжать гастролі в Івано-Франківську.
Ми хочемо побачити ще
Моновистава «Кицька на спогад про темінь» розчулила глядачів. Майже всі 75 хвилин люди плакали, адже без сліз слухати акторку було неможливо. По завершенню люди аплодували стоячи та запевнили, такі історії мають показувати частіше як дорослим, так і дітям. Аби після перемогу ні в кого з нас не виникло бажання стати друзями російських загарбників.
Ми на Тернопільщині живемо відносно спокійно. Так, наші чоловіки захищають Україну, віддають життя за майбутній мир та спокій. Але жити в окупації – страх. Новини того всього не передадуть, тільки особисте бачення ситуації. Такі вистави мають показувати систематично. Я дуже шкодую, що не привела свою доньку. І хоча їй 13 років, але вона вже має знати, що ніякої дружби з москалями, ніяких подорожей до Москви. Росія – зло і воно має бути знищене. А театралам велика вдячність за те, що нагадали про біль і реальність», – прокоментувала тернополянка Олена.
Серед присутніх у залі і жителі Херсонщини, Донеччини, Запорізької області. Вони як ніхто знають, про що говорила акторка понад годину. Зі сльозами на очах вони згадують весь той жах, що переживали і зараз переживають інші люди.
Вистава наглядно показує, що «руський мир» не змінив свою жорстоку та бридку сутність. 8 років тому вони прийшли на Донбас та у Крим, в лютому цього року – в інші регіони України й на мою рідну Херсонщину. Але методи все ж ті – звірства та терор. Вони нас вбивають та катують тільки за те, що ми – українці, які хочуть жити в Україні», – поділилася емоціями херсонка Світлана.
Відвідай виставу допоможи херсонцям
Традиційно вистави від Херсонського облмуздрамтеатру імені Миколи Куліша є благодійними. Гастролюючи різними містами України, актори збирають кошти на потреби колег, які залишилися в Херсоні і продовжують вірити в перемогу нашої України. Зі слів Сергія Павлюка, кожна копійка важлива.
Ви бачите ящичок з такою гарною штукою – Qr-кодом. Це ми збираємо кошти для друзів, які залишаються в окупованому Херсоні і чекають його звільнення. Вони мають там серйозні проблеми і потребують нашої допомоги. Маєте можливість – закидайте донати, якщо не маєте, тоді підтримайте нас добрим словом», – закликав він тернополян.
За часи роботи в різних регіонах України театралам вдалося зібрати тисячі гривень на підтримку людей. У свою чергу, люди в окупації вдячні за те, що не забувають, допомагають. Вони вірять, зовсім скоро на Херсонщині майорітиме український прапор, а ми всі зберемося поблизу театру, аби відсвяткувати перемогу.
І нехай наш театр зараз розграбований російськими окупантами, але разом ми повернемо його до життя і там знову лунатиме сміх та оплески.
