3500 кілометрів за 23 дні: як велоспортсмен Сергій Краснов збирав гроші для ВПО з Херсонщини
«У шкільні роки я не уявляв свого життя без велосипеда. Постійно десь їздив, брав участь у різноманітних турнірах. А потім навчання, одруження, діти, робота і часу на хобі взагалі не лишилося. 22 роки тому вирішив, що досить відмазок, від себе не втечеш і повернувся до ровера. Продовжив вже як аматор виступати на змаганнях. Якщо чесно, життя заграло новими барвами», – розповідає Сергій Краснов.
У свої 33 роки чоловік повернувся до велоспорту, а в 55 – організував благодійний велопробіг «Тур де Франс Україна», у межах якого подолав дистанцію у 3 500 кілометрів. А все для того, щоб нагадати про рідну Нову Каховку та зібрати кошти на підтримку земляків.
Спортсмен у спецформі для велозаїзду та біля автівки, яка супроводжувала його протягом всього маршруту «Тур де Франс Україна». Джерело: Архівні фото Сергія Краснова
Війна та вік – не перепона для здійснення мрії. Якщо хочеш відкривати нові горизонти – став мету і понад усі страхи та перепони йди до неї. Новокаховчанин Сергій Краснов довів це на власному прикладі.
«Так страшно втратити все»
Сергій Краснов – уродженець Нової Каховки. Там зростав, навчався, працював та вперше закохався у велоспорт. Понад 20 років тому переїхав до Одеси, але часто навідувався до рідного міста, адже там проживали його мама, друзі та знайомі.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій Краснов перебував у Туреччині, де проходили спортивні збори. Додому мав повернутися о сьомій ранку 24 лютого 2022 року авіарейсом «Анталія-Одеса», але того ранку всім пасажирам повідомили про закрите небо в Україні.
«Коли бачив, як заходила ворожа техніка у рідну Нову Каховку, як окупанти розвішували свої триколори, то серце вистрибувало з грудей. Я одразу зв’язався зі своїми рідними. Просив, щоб вони виїжджали у більш безпечне місце. Переймався за маму, постійно думав, як її звідти забрати, – розповідає Сергій Краснов. – До Одеси вдалося повернутися у березні через Європу. Пам’ятаю, як пересувався вулицями Італії та скрізь тільки й лунали обговорення про Україну, всі спостерігали за новинами, скрізь майорів наш прапор».
Вже понад два роки Нова Каховка знаходиться в руках російських окупантів. Там постійно лунають вибухи, зруйновані будинки. Джерело: Novakahovka.city
Спортсмену вдалося забрати маму з окупації вже влітку 2022 року. Час від часу виїжджали і його друзі. Переважно – з однією валізою, залишаючи в Новій Каховці все: будинки, бізнес, гарну роботу. І якщо ще до кінця 2022 року люди вірили, що ось-ось зможуть повернутися додому, то з часом надії залишалося все менше.
«Мені боляче бачити, як люди втратили все. Хтось був успішним бізнесменом, а наразі працює у звичайному магазині чи на складі. Вони шукають будь-яку можливість заробити кошти, аби прогодувати дітей, придбати ліки та сплатити комунальні послуги. Це все важко. Я постійно підтримував своїх друзів та рідних. Але завжди хотілося зробити щось більше. Аби нагадати всій Україні про наше місто, про людей, про те, наскільки важлива підтримка та допомога», – ділиться новокаховчанин.
Французька велогонка по-українськи
Аби допомогти людям Сергій Краснов вирішив поєднати спорт та благодійність. У 2023 році він запланував велозаїзд на 3 500 кілометрів українськими містами, який приурочив до найвідомішої у світі велогонки «Тур де Франс». Спортсмен самостійно розробив маршрут: населені пункти обирав таким чином, щоб подолана ним відстань відповідала всім правилам французької велогонки.
«Для старту обрав Одесу, адже наразі я тут проживаю. Для мене принципово було відвідати Херсон та Кривий Ріг. Чому? Бо Херсон, Херсонщина – моє рідне, а ось Кривий Ріг прихистив найбільшу кількість наших переселенців. Також там базується Новокаховська міська військова адміністрація. Далі Миколаїв, Кропивницький, Дніпро, Хмельницький, Вінниця, Київ, Житомир – всі ці міста підходили по відстані до правил велогонки. Рухався з півдня до центру, а потім ближче до заходу України», – розповідає спортсмен.
Ось такий маршрут розробив спортсмен для благодійного велозаїзду. Джерело: Сергій Краснов
Тисячі кілометрів на велосипеді за три тижні у 55 років – справа не з легких. Сергій Краснов це розумів, тому ще у жовтні 2023 року звернувся до кваліфікованого тренера Костянтина Глазкова з проханням – підготувати його до марафону. Тренер каже, не одразу серйозно сприйняв ідею спортсмена і навіть відмовляв його, аргументуючи віком та станом здоров’я.
«Я йому так і казав: “Сергію, ти збожеволів? Які понад 3 000 кілометрів, яка велогонка? Ми не встигнемо підготуватися, треба ще й пройти медичне обстеження”. Не знаю як, але йому вдалося мене переконати. Тренувався Сергій багато – шість разів на тиждень за індивідуальною програмою. Він долав по 100 кілометрів на день. Я бачив, що йому важко, але за медичними показниками у нього все в нормі. З кожним тренуванням він ставав все витриваліший. Я вражений його силою та витримкою», – ділиться Костянтин Глазков.
Протягом восьми місяців 55-річний новокаховчанин витримував складні тренування, 100-кілометрові дистанції та зміну раціону. Зізнається, жодного разу не думав покинути розпочате.
«Я потребував ретельної підготовки і самостійно вдома цього точно не зробив би. Костянтин прописував мені тренування, дистанції для подолання, не обійшлося без коригування раціону. Бо, коли ти постійно в русі, то треба певна кількість білків, жирів, вуглеводів, води. Вже ближче до літа помітив на вагах мінус 12 кілограмів. Було важко, адже врахуйте, що мені 55 років. Деякі люди у такому віці взагалі відмовляються від фізичних навантажень. Але, якщо вирішив, то треба йти до кінця. Так я себе і мотивував», – каже Сергій Краснов.
Останнє 138-ме тренування Сергія Краснова напередодні марафону «Тур де Франс Україна»
Для велозаїзду Сергій обрав спортивний шосейний велосипед, рама та колеса якого виготовлені з карбону. Транспорт не з дешевих, але комфортний для подолання довгих відстаней. Також мав із собою спеціальний велокомп’ютер, на екрані якого відображалися маршрут, кількість подоланих кілометрів, температура повітря та інші показники. З одягу та аксесуарів достатньо було стандартних велотрусів, майки, кросівок, шолома та окулярів.
Подолав 3 500 кілометрів за 23 дні
Стартував Сергій Краснов вранці 29 червня з Одеси. Спочатку об’їздив південні міста України – Миколаїв та Херсон. Спортсмен зізнається, від побаченого у Херсоні стискалося серце, адже за понад два роки туристичне місто перетворили на «примару».
Херсон – перше місто, куди спортсмен приїхав у межах велозаїзду, попри те, що воно перебуває під постійними російськими обстрілами. На цьому етапі маршруту його супроводжували юні велосипедисти. Джерело: Архівні фото Сергія Краснова
«Я перебував у Херсоні недовго, адже там постійно лунають вибухи. Люди живуть якомога далі від Дніпра, багато будинків розбиті, згорілі, полатані фанерою вікна. Колись жвавий центр з туристами зараз виглядає як примара. Але я вражений мужністю своїх земляків, які залишаються в місті, працюють, відпочивають. Хто бачив мене там, то вітали сигналами авто, махали руками. Я б сказав, що атмосфера була дуже позитивною, попри всі складнощі життя на лінії фронту», – згадує спортсмен.
Подекуди велокомп’ютер показував температуру повітря понад 46 °C. Джерело: Архівне фото Сергія Краснова
Сергій Краснов розповідає, що щодня прокидався о 5:30 і за годину-півтори виїжджав. За день долав орієнтовно від 130 до 220 кілометрів. Якщо брати в середньому, то 170-175 кілометрів. Велогонка припала на аномальну спеку, подекуди температура повітря сягала понад 46 °C, а деякі міста навпаки – зустрічали шквальним вітром зі зливою та градом.
«Найвищу температуру повітря зафіксував у дорозі між Миколаєвом та Одесою. А ось між Житомиром та Хмельницьким лила злива, вітер був настільки сильним, що ламав дерева. Та попри це я робив лише санітарні зупинки, аби виконати норматив і подолати вчасно необхідну дистанцію. Харчувався та пив воду виключно в русі. Надавав перевагу спортивному харчуванню, яке мене тримало до вечора. А вже у готелях обирав білки, корисні вуглеводи. Також на день потребував до семи літрів води, зменшувати об’єми категорично заборонено, адже могли проявлятися судоми. У такому разі велозаїзд довелося б зупинити», – додає пан Сергій.
Вірними помічниками спортсмена стали земляки, друзі та звичайні люди, які дізнавалися про заїзд. Зокрема, підтримав спортсмена й його однокласник Андрій Дукач. Він відклав свої справи, сів за кермо автівки та супроводжував Сергія Краснова на автівці під час руху між містами: передавав йому воду та спецхарчування та пильнував ситуацію на дорозі.
Спортсмен разом із супроводжуючим водієм Андрієм Дукачем. Джерело: Сергій Краснов
«Під час чергової розмови Сергій розповів мені про свою ідею. Я сказав, що без проблем підтримаю, візьму відпустку і поїдемо. Разом з ним долав відстані до Кривого Рогу, Кременчука, Дніпра, Києва, Одеси, Миколаєва. У машині був холодильник для води, місце для спецхарчування. Зізнаюсь, їхати цілий день за кермом авто досить незручно, а як їхати на велосипеді – взагалі не уявляю. Така спека була, я з кондиціонером, а він під пекучим сонцем. Я вражений витримкою однокласника і як він подолав таку дистанцію», – розповідає пан Андрій.
17-й день веломаршруту, дистанція 178 кілометрів, Житомир – Хмельницький
І хоча Сергій Краснов ретельно підготувався до велозаїзду, мав запас продуктів та води, авто для супроводу, проте без пригод не обійшлося.
«У перший тиждень я тричі пробив колесо, але у супроводжувальній машині була запаска. Кілька хвилин на заміну і поїхали далі. Також лопнуло сидіння. Вперше з таким зіштовхнувся і тоді думав: як добре, що я не полінувався і взяв запасне. Щодо якості доріг, то 95% були у нормальному стані. На 30 кілометрів бездоріжжя потрапили лише між Миколаєвом та Кривим Рогом. На шосейному велосипеді було некомфортно, але я не зупинявся, не змінював темп», – розповідає спортсмен.
Зустрічали з оплесками та прапорами
За роки у велоспорті Сергій Краснов має чималу кількість знайомих спортсменів з різних міст України. Коли вони дізналися, що новокаховчанин організував велозаїзд, то були раді бачити його у своєму місті. Зустрічали цілими групами з дітьми, прапорами, оплесками та обіймами.
«Наприклад, коли я їхав з Миколаєва до Херсона – посеред траси мене зустрічали 30 дітей-спортсменів, частина з яких провели мене до обласного центру. У Кривому Розі зустрів ветеран велоспорту, якому виповнилося 80 років, і він на велосипеді провів мене до Дніпра, – згадує Сергій Краснов. – Перед Києвом до мене виїхав переселенець з Херсона. Ми з ним не були знайомі, але він у соцмережах прочитав про велозаїзд і вирішив мене підтримати. Також теплу зустріч організували у Житомирі. Там мене теж зустріли юні спортсмени, вони дарували українські прапори, чіпляли їх на велосипед. Дорогою мені аплодували, сигналили автомобілісти, водії громадського транспорту пропонували допомогу».
На Кіровоградщині Сергія Краснова не лише радо зустріли, а й провели мінізмагання, до яких долучилися півсотні вихованців місцевих спортшкіл й ветерани велоспорту. Долали дистанції у селі Первозванівка: молодша вікова група – 12,5 кілометрів, старша – 25 кілометрів.
Юні учасники велозмагань в Первозванівці. Джерело: Суспільне Кропивницький
«Ми попередньо домовлялися, що на Кіровоградщині влаштуємо мінізмагання. Напередодні я виготовив для учасників спеціальні патріотичні медалі. Щоб вони назавжди запам’ятали, як долучилися до доброї справи і допомогли зібрати кошти на потреби переселенців. Зізнаюсь, був вражений підготовкою та цілеспрямованістю учасників. Вони молодці. За такою молоддю майбутнє», – каже пан Сергій.
Не менш вражений такою підтримкою був і супроводжуючий пана Сергія Андрій Дукач. Чоловік розповідає, що особливо вони з Сергієм раділи, коли бачили своїх з Нової Каховки.
Зустрічі Сергія Краснова з земляками у Кривому Розі: другом-спортсменом та головою Новокаховської міської військової адміністрації. Джерело: Архівні фото Сергія Краснова
«Це така сила, це така краса, коли доїжджаєш до міста і бачиш цілу колону людей на велосипедах з українськими прапорами. Сергій долав такі величезні відстані і я впевнений, що такі зустрічі додавали йому сили та наснаги. Приємно було отримати запрошення на пресконференцію у Кривому Розі, де зібралися представники ЗМІ, влада. Ми ділилися з усіма своїми історіями, розповідали про страшні реалії Нової Каховки. Бо люди не повинні забувати про окуповані території. Не варто думати, що там лише зрадники», – додає Андрій Дукач.
Результати велозаїзду та мрія відвідати Францію і подолати там тисячі кілометрів на власному велосипеді
«На авто та велосипеді я розклеїв наліпки зі спецкодом, який можна було відсканувати і задонатити на потреби переселенців з Херсонщини. Загалом за всю поїздку мені вдалося зібрати 12 000 гривень. Так, це невеликі кошти. Але ви навіть не уявляєте, як радіють люди кожній допоміжній тисячі гривень. Для деяких це справжній порятунок, аби придбати дитині одяг, ліки чи харчові продукти», – ділиться результатами спортсмен.
Сергій Краснов запевняє, що велозаїзд «Тур де Франс Україна» допоміг йому зрозуміти, що він здатний подолати набагато більше, ніж 3 500 кілометрів. Після 23 днів спортсмен майже не потребував особливого відновлення чи нагляду лікарів. Пан Сергій ділиться секретом: турбота та підтримка родини – мами, дітей, дружини – краща за будь-які ліки.
Наостанок новокаховчанин зізнається, що мріє відвідати Францію і вже там подолати тисячі кілометрів на власному велосипеді.
«Я повернувся додому і майже одразу почав працювати. Ніякого додаткового відпочинку чи відпусток. Якщо чесно, то не потребував цього, адже велозаїзд “Тур де Франс Україна” – найкращий різновид відпустки, який я тільки міг собі влаштувати. Задоволений витривалістю свого тіла, вражений підтримкою в різних містах. Але хочу відчути цей дух спорту у Франції. Хоча знаю, що не можу зареєструватися на справжню велогонку, позмагатися з професійними спортсменами. Сподіваюсь, що вдасться поїхати за кордон і здійснити свою мрію», – підсумовує Сергій Краснов.
Автор: команда “Херсон плюс”
