У Мілані відбувся масштабний форум українського мистецтва «Italia X Ucraina Terra Libera». Протягом 10 днів гості та жителі міста мали можливість більше дізнатися про культурне багатство України: невідоме та забуте. Таким чином організатори події прагнуть зробити свій внесок у поточну боротьбу з насильством та подальшу відбудову нашої країни. Вони переконані: «Українське мистецтво врятує життя».
Проєкт об’єднав художників, майстрів, дизайнерів, музикантів, співаків, акторів, спортсменів, істориків, вчених, критиків та лідерів думок з усього світу. Серед учасників опинилися і представники херсонського творчого світу. Ми поспілкувалися з кількома з них та дізналися більше про їх роботи.
«Розп’ята Калина» Юлії Балуди
Херсонська майстриня Юлія Балуда вже кілька місяців перебуває разом з донькою у Флоренції. І коли організатори виставки запропонувати їй участь, вона погодилася одразу, хоча навіть не мала жодної ідеї що саме представити.
Ви не повірити, але задум цієї картини лежав у «шухлядці» вісім років. Тоді це була реакція на події 2014 року, коли російська агресія вперше прийшла на наші землі. Це був такий своєрідний виплеск емоційного стану на одному подиху… Але в мене все не було можливості реалізувати заплановане. Бо я чітко уявляла якою має бути ця робота: масштабна, захоплююча з першого погляду і проникаюча у серце. Та підходящої події для її втілення все не було… І ось тут я зрозуміла, що прийшов час. Це саме те місце і ті обставини», – розповідає пані Юлія.
До того ж, ескіз картини майстрині вдалося буквально врятувати з окупованої Херсонщини – вивезла його з собою. Це вдалося завдяки тому, що він був зроблений в графічному планшеті, який херсонка майже не використовує у роботі, надаючи перевагу паперу.
Текстильний колаж «Розп’ята Калина» – символ болю та жалоби українських жінок за своїми загиблими дітьми, чоловіками та сім’ями; за зруйнованими домівками та цілими містами; за минулим життям. Та попри всі ці страждання вони усміхаються крізь сльози, намагаються бути сильними, натхненними і крізь руїни нести красу, доброту, чуйність свого внутрішнього світу… – зазначає Юлія Балуда. – Мені хотілося показати в цій роботі, що на жінок зараз прийшовся основний удар боротьби. Їм важче моральніше, бо вони рятують своїх дітей вивозячи їх далеко за межі дому та будують все «з нуля». І хоча говорять, що ми представниці слабкої статі – водночас із тим ми дуже сильні. Я знаю це, бо пережила увесь цей стан сама. Я втікала заради доньки: залишивши дім, роботу, друзів, речі у Херсоні І тому мені ще досить складно про це говорити».
Майстриня додає, зараз як ніколи хочеться показувати усьому світові, що таке мистецтво Херсону, яке воно унікальне та колоритне. Саме тому до виконання задуманого пані Юлія підійшла з усією відповідальністю. Процес роботи мав чимало складнощів, але кінцевий результат вразив аудиторією.
«Я хотіла, аби моя робота одразу впадала у очі»
Перше, на що одразу звертається увага при погляді на роботу «Розп’ята Калина» – її розмір. Текстильний колаж виконаний у масштабі 2,5 на 4,6 метри. Юлія Балуда зазначає, такий формат був продиктований висотою стін виставкової зали, а це близько дев’яти метрів. Зважаючи на цей фактор, їй дуже не хотілося аби в цьому просторі художній витвір загубився.
До цього я ні разу не працювала з таким великим розміром. Тому це був своєрідний виклик для мене, я навіть не розуміла чи встигну закінчити картину в зазначені терміни. Бо під час процесу виникало багато технічних проблем, з якими я зіштовхувалася у своїй практиці вперше. Зокрема, я робила аплікації з кольорової тканини – трикотажу. Бо іншого матеріалу я просто не змогла знайти відповідно до необхідних мені відтінків. А з нього досить складно щось шити. І мені довелося спочатку його приклеїти до цупкої основи, аби проводити надалі потрібні маніпуляції», – не приховує майстриня.
Відмітимо, що робота «Розп’ята Калина» стала також частиною авторського проєкту херсонки «Жіночі співи». Тож до його втілення свої зусилля доклали ще дві українки – Світлана Чайка та Ольга Дорофєєва.
Пані Світлана перед від’їздом до України з Італії, дізнавшись що я збираюсь робити, подарувала мені швейну машинку. Завдяки цьому я змогла виконати цей витвір саме в цій техніці. Бо в своєму розпорядженні тут маю лише невеличкий ткацький верстат. А ось пані Ольга домовилася з представниками католицького храму і вони подарували мені багато білої тканини. Крім того вона взяла на себе частину з вишивки гладдю ягід та листя калини. Ці елементи я потім вручну вирізала ножицями та нашивала поверх основного полотна спеціальною голкою й нитками. І це стало прикрасою плаття героїни – «розп’ятої дівчини», – ділиться Юлія Балуда.
Та як виявилося, ще однією учасницею цієї роботи стала донечка пані Юлії. Вона допомагала матері працювати на швейній машинці, коли та з’єднувала між собою великі частини колажу. Адже зробити це самостійно через розмір та вагу не було можливо. Загалом на реалізацію задуму херсонці знадобилося майже два тижні.
Багато деталей пришивалися вручну, бо мені хотілося зробити картину багатошарову й об’ємну. Також там є розпис акриловими фарбами, як додаткове кольорове насичення. Та й врешті, ручна робота не може бути швидкою. Бо ми, автори, безпосередньо вкладає у свої задуми власну енергетику…, – наголошує пані Юлія. – Врешті я дуже щаслива, що все вдалося як було заплановано. Тому що це одна з найбільших робіт на виставці, яка впадає у очі і за розміром, і за кольором. Тут зійшлося все. І це дійсно виглядає дуже гарно та змістовно».
Фотопроєкт «Ausländer» Творчого об’єднання «Маяк»
Свою роботу на виставці у Мілані представило і херсонське Творче об’єднання «Маяк». Представник спільноти Олександр ділиться, їх організація була створена усього два роки тому. На меті – реалізація різноманітних мистецьких проєктів та спільна виставкова діяльність творчих херсонців.
За цей час ми встигли познайомити жителів та гостей нашого міста з багатьма напрямками сучасного мистецтва – провівши експозиції «Захаращена кімната» та «Ausländer». Також група приймала участь в міжнародних виставках та Ленд-арт фестивалях. Особливу увагу ми приділяємо концептуальним фотосесіям. І саме одна з них і була представлена в Італії», – розповідає пан Олександр.
Він пояснює, мова йде про фотопроєкт «Ausländer» (в перекладі з нім. іноземець), який був втілений в листопаді минулого року та був присвячений подіям у Білорусії (ред. акції мирних протестів проти режиму Лукашенка після результатів останніх президентських виборів).
Тоді багато білорусів вирішили виїхати до Польщі й на кордоні утворилися величезні черги. Ми хотіли показати своє співчуття цій ситуації, передавши емоційний стан людини, яка вимушена залишати все та їхати у невідомість, – пояснює Олександр. – «Позбавлення опори» загострює відчуття «непотрібного», «прибульця», «іноземця»… Тому в своїй роботі ми використали образ закутаної у целофан людини. Таким чином ми хотіли висвітлити стан безпорадності, депресії, апатії тощо…».
Локацією для зйомки учасники Творчого об’єднання «Маяк» обрали Ботанічний сад Херсонського державного університету. Не приховують, тоді їм пощастило не лише з погодою, а й з людьми. Адже поділившись з працівниками парку своєї ідею – ті показали їм затишне й невідоме місце, яке підходило для ідеї за всіма параметрами. Тож світлини вийшли напрочуд проникаючими та дивовижними. Що ж стосується моделей – ними стали самі херсонські митці.
«Після 24-го ми стали героями нашого проєкту»
За словами пана Олександра, ідея їх проєкту стала наче пророчою. Бо після 24-го, героями фотографій зі серії «Ausländer» став кожен учасник Творчого об’єднання «Маяк».
Після вторгнення російській військових на територію України в мене одразу було бажання провести зйомку «Ausländer 2». Однак нас занадто далеко «розкидала» війна один від одного по всьому світу. І процес адаптації, в залежності від умов в які потрапляє людина, зовсім різний. Крім того, ситуація довкола не сприяла творчості. Скажемо так, це була вимушена творча пауза… Тому обговорюючи участь нашої організації на форумі українського мистецтва «Italia X Ucraina Terra Libera» ми вирішили надіслати те, що в нас вже було напрацьовано», – не приховує Олександр.
Відмітимо, що запропонована концепція не лише сподобалася організаторам експозиції, а й отримала «новий» погляд для представлення аудиторії. Світлини фотопроєкту були роздруковані високої якості у великому форматі та розміщені просто на підлозі виставкової зали. Їх також додатково присипали осіннім листям. Такий ефект лише додав відчуття атмосфери, в якій проводилася зйомка – стерши умовну лінію між реальністю та зображеним.
Задум нашого фотопроєкту дуже добре вписується в тему даної експозиції. Це «розмова» і про любов, і про жалість, і про милосердя… Бо саме ці почуття закладені у рухах та очах наших героїв на світлинах. А зважаючи на той фактор, що митці дуже тонко відчувають ситуації попри відстань – це було дійсно передано досконало. До того ж сама концепція цієї ідеї є класичною для західноєвропейського мистецтва. Загалом, ми планували тоді цей проєкт і розробляли його саме для подальшого представлення в Європі. Напевно, через це він є настільки зрозумілим для закордонного глядача та викликає відповідні думки відносно війни в Україні», – пояснює пан Олександр.
«LIVE» від «Центру культурного розвитку «Тотем»
Розширив кордони та поповнив коло глядачів італійцями і добре відомий всім проект херсонської команди «Майстерні Артивізму» – «LIVE», або як ще називають його поміж собою «броніки». Ідея ініціативи полягає у тому, аби показати як війна проникла в серця та під шкіру кожного українця та розділила його житті на «до» та «після» 24-го лютого.
Героями світлин стали звичайні люди, які через війну стали незвичайними і надзвичайними. Про це керівниця ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва говорить так:
Волонтери, кондитери, вчителі, журналісти, художники, IT-спеціалісти… Сьогодні всі вони працюють заради Перемоги, заради життя… При цьому вони саме живуть, а не виживають… Вони сильні, мужні, незламні, але водночас вразливі… І це може бути будь-хто з нас, адже всі ми постали «голими» у війні, яку розпочала проти України Росія 22 лютого 2022 року».
Аби донести цей посил до суспільства – художники намалювали фарбами на тілах моделей бронежелити, а фотографи зробили відповідні фотокартки. Їх, в свою чергу, команда «LIVE» доповнила життєвими історіями людей, які згодилися стати учасниками проекту.
Я думала, такого не буває. В ці дні наші «броніки» (тобто LIVE) демонструються одночасно в Мілані (Італія), Кельні (Німеччина) і в Івано-Франківську (Україна). Лінія нашого культурного фронту простягнулася аж на… вибачте, вже не можу порахувати, – наголошує пані Олена. – Сьогодні ми мусимо говорити не про ревіталізацію, а про війну в нашій країні… Тому далі, неодмінно буде! Зокрема, ми вже зробили нові «броніки» з херсонцями і франківцями! Тож скоро будуть нові історії на сайті LIVE».
Відмітимо, що херсонський проект “LIVE” став центральною частиною експозиції виставці у Мілані. Дізнатися більше про задум можна тут.
Наприкінці спілкування Юлія та Олександр зазначають, вони не єдині представники херсонського творчого кластеру на виставці. Нашим митцям вдалося зайти на форум українського мистецтва в Італії досить потужним складом. І це особливо вражає місцевих, бо вони знають що Херсонщина перебуває під окупацією вже понад сім місяців:
Україні зараз як ніколи потрібна підтримка: фінансова, фізична та духовна. І Херсонщина потребує цього чи не найбільше за всі регіони. Зважаючи на те, що мистецтво може викликати найбільш сильну емпатію та не давати забувати про події в нашій країні – воно має працювати. До того ж, дуже важливо, аби це відбувалось по-різному. Адже теми, які висвітлюються дуже складні для сприйняття. Тож варіативність їх подання надасть можливість охопити якомога більше людей різного віку, соціального положення та культури».
Автор: команда «Херсон плюс»
