«Майстерня Артивізму»: посилення голосу УКРАЇНЦІВ за кордоном із допомогою мистецтва
«Навіть попри заборони і тиранію артивізм знаходить спосіб висловитися. У Білорусі чоловік виражає свою громадянську позицію і солідарність з Україною під час бігу. Він створює GPS-арт за допомогою смарт-годинника або телефону, де вбудована функція GPS-трекінгу. Його маршрут складається в малюнок або напис. Наприклад, український тризуб, гасло «Слава Україні!», рядки пісень «Ой у лузі червона калина» тощо. Це такі своєрідні «партизанські» методі. І в Херсоні вони також існують», – керівниця «Майстерні Артивізму» Олена Проценко.
З початком війни кожен з нас став свідком потужної хвилі артивізму, якої досі ще не бачив світ. Артивістські акції на підтримку України проходили по всіх країнах і більшість з них увійдуть в історію назавжди. Серед них перфоманс після подій в Бучі, коли тисячі людей в європейських столицях лягали із зав’язаними руками на центральних площах міст та приголомшливий захід у Литви, коли озеро біля посольства РФ у Вільнюсі пофарбували у червоний колір, а олімпійська чемпіонка Рута Мейлутіте зробила в ньому заплив на знак того, що попри пролиту кров боротьба за Перемогу триває. Також не варто забувати про величезну кількість новостворених муралів у різних містах Європи.
Та шукати приклади прояву артивізму, як виявилося, варто не так далеко. Адже з початком війни цей спосіб висловлювання набув нового оберту і на Херсонщині.
Що таке артивізм?
Артивізм – напрямок сучасного мистецтва в якому за допомогою художньо-виразних засобів художники намагаються просувати ідеї протесту або громадянської непокори. Назва «артивізм» є неологізмом утвореним з слів «активізм» і «арт (мистецтво)», і має на увазі «мистецтво спрямоване на позитивні суспільні зміни». Артивізм здатен посилити голос громадських організацій та суспільства в цілому за допомогою різних акцій. Головна умова, аби в цих заходах поєднувалися виразні мистецькі засоби із актуальною суспільною проблематикою. І хоча цим у Херсоні займаються вже дуже давно – напередодні війни творчі херсонці вирішили створити спеціальну майстерню.
На початку року ми оголосили про створення «Майстерні Артивізму», планували зібрати митців та громадських активістів, аби разом створювати акції на користь нашого міста. Зокрема у березні ми хотіли провести тренінг, щоб проаналізувати ситуацію в місті та подумати про що ми хочемо говорити з владою, як залучати громаду. Ми навіть вже домовилися, що це буде у Голій Пристані на базі зеленого туризму. Але війна нам часу не дала…», – розповідає керівниця «Майстерні артивізму» Олена Проценко.
Наразі майже вся команда проекту виїхала з окупованої Херсонщини. Попри те, що ці виїзди відбувалися ще без посиленої фільтрації та встановлених коридорів – кожна історія евакуації все рівно є суцільним стресом та жахом. Але є й ті, хто і досі з різних причин залишається в регіоні. Із ними, за словами пані Олени, намагаються тримати постійний зв’язок.
Та незважаючи на те, що учасники «Майстерні Артивізму» нині перебувають в різних містах України та навіть у різних країнах – вони не припинили свою діяльність. Однак усі творчі ідеї та проекти довелося повністю переосмислювати та переробляти.
Перші тижні, скажу чесно, ми нічого робити не могли. Був своєрідний творчий ступор від подій довкола… Спочатку, десь місяць, ми жили поблизу Херсона. Сподівалися, що скоро вдасться повернутися додому… В цьому населеному пункті часом не було води і світла, мали проблеми з пошуком їжі, а за інтернетом ходили на інший бік села до знайомих – хоч пошту перевірити та новини почитати. Потім нам вдалося виїхати… Зараз ми працюємо дистанційно. І хоча наші плани змінилися абсолютно – ми постійно в динаміці та роздумах, що ми можемо зробити для Херсонщини крім грошової допомоги», – зазначає Олена Проценко.
Таким чином у команді з’явилася перша ідея – збирати прості історії з Херсонщини, які не прочитаєш в новинах. Це життєві оповіді, які зазвичай люди розповідають серед знайомих, у громадському транспорті чи у своїх соціальних мережах. Їх учасники «Майстерні Артивізму» ретельно відбирають, записують та доповнюють авторськими ілюстраціями.
Про це пані Олена говорить так:
Таких історій вже назбиралося багато – вони про наших людей, про взаємну підтримку, про життя в окупації. Часто вони із гумором, іноді навіть буває щось кумедне про «орків». Загалом щось таке, що піднімає настрій та підтримує. Наразі вже маємо таку «Книжку унікальних рецептів з Херсонщини» про різні народні методи боротьби з «орками». Хоча, чесно кажучи, дедалі важче стає утримувати таку хвилю оптимізму, але тримаємося… До речі, цю збірку нам вже радять видати у друкованому варіанті».
«Ми просочилися війною»
А от реалізація наступної ідея херсонської команди «Майстерні Артивізму» охопила усю Україну. Бо для втілення проекту «LIVE» об’єдналися 20 художників та фотографів з різних міст нашої країни. Цей задум має символічну назву «LIVE», тобто «ЖИТТЯ», адже він про людський вимір війни в України; про те, як війна змінила життя людини і розділила її на «до» і «після»; про необхідність рятувати життя…
Сьогодні для українців необхідність рятувати життя (своє та інших) вже стала повсякденністю. Страшною повсякденністю… Наша шкіра просочилася війною, ми вдихаємо дим пожеж після ракетних обстрілів і бомбардувань, але видихаємо свободу… – ділиться пані Олена. – Тому сучасні борці в Україні – це не лише військові. Це звичайні люди, які через війну стали незвичайними і навіть надзвичайними. Волонтери, кондитери, вчителі, журналісти, художники, IT-спеціалісти… Сьогодні всі вони працюють заради Перемоги, заради життя… При цьому вони саме живуть, а не виживають. Вони сильні, мужні, незламні, але водночас вразливі… І це може бути будь-хто з нас, адже всі ми постали «голими» у війні, яку розпочала проти України Росія 24 лютого 2022 року».
Аби увесь цей посил донести до європейців, художники намалювали на тілах пересічних українців бронежилети, а фотографи зафіксували кожне з таких «полотен» на світлинах. Таким чином херсонці хотіли показати максимально фізично, тілесно та чуттєво, як війна проникла в серце та під шкіру кожного українця.
Намальовані бронежилети – це символ того, що люди беззахисні перед війною і що захист для України – це першочергово збереження людяності та всіх принципів гуманізму, які нині намагаються знищити «рашисти». До реалізації нашої ідеї приєдналися митці з Вінниці, команда митців з Харкова, яка наразі знаходиться у Львові. Ці люди крім творчості ще й займаються благодійним збором коштів на придбання бронежилетів для нашої армії», – пояснює Олена Проценко.
Крім того, команда проекту «LIVE» записала історію кожної людини, яка згодилася бути моделлю та прийшла до них. Розповіді стали своєрідним доповненням до фотографій та неодмінно висвітлюють два періоди життя героя – «до» і «після» 24-го лютого.
Про це пані Олена говорить так:
Іноді наші моделі дивували мене. Прийшов чоловік, назвався Богданом. Дивлюся обличчя знайоме, але пригадати не можу. Почали говорити і виявилося, що це музикант, суперфіналіст українського «Х-фактору»… А хлопець зі Львова, який 23-го лютого був з групою альпіністів на Кіліманджаро, бо до війни він працював інструктором з альпінізму. А зараз він волонтер, який допомагає возити в Україну допомогу. Загалом всі ці люди вони неймовірні… Вінниця, Гостомель, Дніпро, Харків, Донецьк, Львів… Є навіть учасники з окупованого Херсона…. І у кожного з наших героїв своя неповторна історія, яка вартує уваги суспільства».
Заклик до Європи – не звикати до війни в Україні
Відмітимо, що проект «LIVE» херсонці розробили спеціально для європейців і, у першу чергу, для німецького суспільства, адже його головний заклик – не забувати та не звикати до війни в нашій країні.
Перед 9 травня одна німецька галерея попросила нас зробити якусь виставку про Україну. Ми одразу погодилися, бо розуміли, що саме у Берліні треба постійно посилювати голос українців. Так виник проект «LIVE», – ділиться Олена Проценко. – «Наші закордонні колеги тоді зазначили, що наразі серед європейської спільноти спостерігається своєрідна «втома від війни». Це коли люди за межами України втомлюються від контенту, пов’язаного з війною, а люди в нашій країні вимушені звикати та адаптуватися до нової страшної реальності. Тому діяти необхідно було максимально потужно».
Тож свій творчий задум із символічними намальованими бронежилетами на оголених тілах команда «Майстерні Артивізму» доповнила ще й спеціальним відео. У ньому одночасно транслюється записи з камер спостережень різних європейських міст та кадри бомбардування українських міст – Харкова, Маріуполя, Житомира, акції протесту на площі Свободи в Херсоні… Усе це поєднано із кадрами звичного та буденного мирного життя Європи. Такий своєрідний контраст.
Ми намагалися зробити усе щонайбільш емоційним, бо через свій проект ми хочемо говорити з Європою про феномен звикання до війни та її наслідків… Зрозумійте, стрічка новин гортається швидко, і вже за кілька днів, годин чи навіть хвилин люди забувають. Адже вони вже не хочуть чути про страшне, а просто прагнуть жити нормально: ходити до супермаркету, пити каву, вести дітей до школи, слухати музику, make business as usual. Це найбільш критично, бо війна завтра прийде і до них, якщо наразі не зупинити Росію назавжди! Тому вся ця виставка говорить про те, що ніхто не в безпеці – поки в Україні триває війна, обстрілюються наші міста, а російські військові вбивають наших людей…», – наголошує пані Олена.
Врешті, побачити вперше в цілому проект «LIVE» можна буде у Німеччини з 26 по 29 липня у місті Кассель під час однієї з найбільш масштабних культурних подій Європи – фестивалю сучасного мистецтва «Documenta». Саме там, на одному з центральних майданчиків про Україну та особливо про Херсон говоритимуть Олена Проценко та її колега Наталя Бімбірайте.
Наші партнери – організація з Берліна Zentrum für Kunst und Urbanistik (ZK/U). Ми з ними познайомилися торік, і зараз вони вирішили окрім власної інсталяції ще й організувати арт-майданчик на «Documenta» для українців. Презентація проекту супроводжуватиметься відкритими дискусіями, адже до нього нині вже є величезний інтерес з боку мас-медіа і громадськості», – додає Олена Проценко.
Та це й ще не все. Нашій команді вдалося дізнатися у керівниці «Майстерні Артивізму» кілька секретів майбутньої презентації. Зокрема, фотографії з «LIVE» будуть надруковані на тканині та розвиватимуться на вітру «як прапори».
Крім того, пані Олена представить на фестивалі ще один проект «Kherson Inside/Outside»:
Будуть представлені роботи, які створюють ті, хто знаходиться нині в Херсоні та ті, хто виїхав звідти. Такий своєрідний творчий діалог між митцями. І не тільки творчий, бо ми збираємося щонеділі в zoom та спілкуємося, щоб не втратити одне одного, підтримати і врешті разом повернутися до звільненої Херсонщини».
На цьому херсонська команда «Майстерні Артивізму» зупинятися не збирається. Зокрема, вже є домовленості про проведення виставок проекту «LIVE» у Києві, Вінниці, Одесі та Львові. На цих заходах також тривати благодійний збір на підтримку митців в окупації.
Зараз я бачу тенденцію до відродження культурної спільноти в Україні. Перший шок минає, і всі організації, які спочатку займалися виключно допомогою для ЗСУ чи гуманітарними потребами – починають потроху повертатися до своїх звичних практик. Прийшло розуміння, що ось цю нашу «українськість» теж треба зберігати. Власне, ми її не втрачали, а навпаки зміцнили як ніколи. Принаймні мені так здається. Тому сьогодні багато спільнот не просто доставляють необхідні продукти харчування, ліки чи речі, а вигадують мистецькі акції на перетиці цієї допомоги та нашої культури. Так, ми не говоримо про якісь суто творчі проекти, це не на часі… Але нині це має працювати так, задля збереження нашої країни», – зазначає Олена Проценко.
Автор: команда «Херсон плюс»
