Повномасштабне вторгнення та окупація відкрили нову сторінку в історії Херсона. Ключі від зруйнованих обстрілами квартир, вцілілі після затоплення книжки, каремати з «підвалів» та навіть державні прапори стали сучасними артефактами, а волонтери, комунальники та учасники спротиву – новими героями цього часу. Зібрати все це в єдину ініціативу вирішили культурна менеджерка Олена Афанасьєва, архітектор Ігор Юрчак та начальниця Управління культури Херсонської міської ради Світлана Думинська. В результаті співпраці до першої річниці визволення міста від російської окупації команда представила концепцію майбутнього музею спротиву в місті Херсоні.
Концепція музею: місце сили, а не смутку
Платформа, яка зберігає минуле та об’єднує заради майбутнього. Саме так коротко представляють майбутній Музей спротиву в Херсоні його ініціатори. Команда проєкту наголошує, це буде абсолютно нова інституція із збереження та популяризації історії міста після 24 лютого 2022 року. Головною особливістю музею – є зібрання та представлення в експозиції персоналізованих історій херсонців, які продовжували чинити спротив протягом 8,5 місяців російської окупації.
«Ідея створення музею виникла у начальниці Управління культури Херсонської міської ради Світлани Думинської. Це було після звільнення міста – часу певної ейфорії і разом з тим усвідомлення цінності феномену опору херсонців російській окупації. Тоді ініціатива звучала як «музей окупації» та дуже швидко ми дійшли згоди, що документувати злочини росіян в Херсоні важливо. Однак те, що варто зберегти і передати у майбутнє стосується саме історій опору людей: їх силу та віру в Україну, в український Херсон», – розповідає голова ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва.
В свою чергу начальниця Управління культури ХМР Світлана Думинська додає:
«З перших днів деокупації ми розуміли – те, що пройшов Херсон в окупації і те, як місто чинило спротив дуже важливо лишити для спогадів. При цьому не лише для себе, а й для тих людей, які приїдуть до нас у місто. До того ж, у Херсоні завжди був великий краєзнавчий музей, де можна було дізнатися історію області. А ось аналогічного об’єкта про місто не було й тому ми вирішили, що музею Херсона бути! І присвятити його саме нашому спротиву, щоб це було місцем нашої пам’яті, мужності, сили».
Обидві кураторки проєкту запевняють, музей будуватиметься на нових принципах та спиратиметься виключно на сучасні практики й європейський досвід. Жодних радянських методів розповідей про Другу світову війну, наприклад, експозицій з відстріляними гільзами, зброєю, портретами у чорних рамках – не буде!
Основу майбутніх музейних колекцій становитимуть різноманітні цікаві артефакти, зібрані після звільнення міста дослідниками і самими херсонцями, а також документальні фото та відео. По-іншому підійде команда і до висвітлення розповідей людей: з одного боку вони будуть максимально персоналізовані, а з іншого – характеризуватимуть типові явища і події, які відбувалися масово.
«Робота зі збору експонатів вже триває по бібліотечних осередках міста. Зокрема люди приносять нам прапори, які тримали під час окупації захованими у різних місцях, уламки від снарядів, ключі від будинків, до яких вони вже ніколи не зайдуть, бо ті були зруйновані. В нас навіть є маленький кнопковий телефон, всередині якого стирчить куля. Тобто цей гаджет буквально врятував життя його власниці. Нам дійсно буде що показати та й власне вже є що демонструвати, – ділиться пані Світлана. – Я вже бачу одну з виставкових зал, де будуть розміщуватися виключно українські прапори. В нас є і великі, і маленькі, і пропалені, і розірвані… Але вцілили! Кожен з цих стягів пережив 8,5 місяців окупації. Люди ховали їх, ризикуючи опинитися на «підвалах».
А ось пані Олена звертає увагу, що багато артефактів з Херсона та правого берега Херсонщини вже експонуються в різних містах України та закордоном. Наприклад, у ПінчукАртЦентрі наразі висить люстра з Будинку культури міста Берислав, як частина інсталяції Жанни Кадирової. А Національний музей історії України у Другій світовій війни провів на валах у Києві експозицію бордів, якими окупанти завішували Херсон, на кшталт «россия тут навсегда», аби продемонструвати як працює ворожа пропаганда. Також ці плакати були показані на виставці у Нью-Йорку.
«Такі предмети насправді допомагають розповісти історію Херсонщини, тому добре, що їх зберегли. Бо ті, які не вивезли окупанти – знищили наші люди (ну а хто б не знищив?). Звичайно, лишилися фото і відео документація цих моментів, а ще історії людей, які мені здаються дуже красномовними. Одразу згадується запис інтерв’ю з жителькою селища Білозерка Інною, яка народили дитину в окупації (ред. – частина розмови представлена нижче). Бо що показати в музеї… Купку попелу? Легке повітря? Та насправді це можна зробити, бо разом з історією людини це працює. І саме так роблять у багатьох сучасних музеях», – пояснює Олена Афанасьєва.
«11 листопада ми вже п’ятий день були без зв’язку. І от чоловік приїжджає з ринку і каже:
– Інна, наш прапор висить на пам’ятнику.
Я не повірила:
– Ну що ти з мене прикалуєшься?
– Нє, наші зайшли в Білозерку, я сфотографував!
Кажу: «Я хочу подивитися вживу!»
А він: «Завтра вийдеш в центр і поглянеш».
А я не схотіла чекати завтра. Попросила чоловіка: «Побудь з Ванюшкою, мені тут до центру дві хвилинки вийти…». І я зібралася, в чому була, в домашніх капцях, і пішла, виходжу, дивлюся – і перше, що я бачу – на майдані купка попелу. Це здерли їхній білборд з написами про «Росєю навсегда» підлітки наші місцеві і спалили ще зранку. І лежить ця купка здерта і спалена. І я потім повертаю голову ліворуч – а там Пенсійний фонд, Управління соцзахисту, адміністрація – і всі наші прапори висять, і я їх бачу. Повертаю очі праворуч – дивлюся, а там на будинку торгівлі висіть наш прапор. І я просто стою і плачу. І не можу в це повірити.
Повернулася додому і чоловікові кажу:
– Сашко, яке легке повітря»
Ініціатори проєкту додають, попри те, що історії людей в окупації є одночасно і типовими, і особистими – їх дуже багато. Тож якщо зібрати архів та працювати над його поповненням на регулярній основі – відповідні експозиції в Музеї спротиву можна буде періодично оновлювати чи повністю змінювати. Таким чином наповненість установи буде постійно цікавою та не втратить своєї актуальності для херсонців і гостей міста.
Борди з Херсона за часів окупації на виставці у Києві. Джерело: OBOZREVATEL
«Нашим людям є що розповісти і вони хочуть це робити, бо розуміють важливість цих дій. Численні історії про життя херсонців в окупації та їх опір окупантам зараз існують у формі репортажів, вже є кілька документальних фільмів та щоденників, які видаються окремими книгами. Проте багато історій залишається за кадром, а ті, що є, з часом можуть втратитися та забутися. Щоб цього уникнути, за словами заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова необхідно аби ця діяльність набула більш масового характеру. Розповіді мають записувати не лише спеціально навчені люди. А ще він висловив думку, що людям треба дякувати, тобто знаходити способи компенсації пережитих страждань. Тим більше, що люди на це заслужили», – зазначає пані Олена.
Відповідна робота зі збору історій вже також ведеться. Для цього в бібліотеках міста та області запустили спеціальний проєкт зі збору споминів людей про окупацію, перший день звільнення, тощо. В рамках ініціативи люди можуть поспілкуватися з працівниками установ під запис чи принести свої нотатки для подальшої обробки їх спеціалістами.
Архітектурний погляд: увага до кожної деталі
За представленою концепцією будівлю музею планують розташувати на території набережної. Такий вибір є невипадковим, серед головних причин команда називає панорамний вид на лівий беріг та те, що дане місце є улюбленою прогулянковою частиною Херсона серед містян.
«Ми хочемо, аби до музею приходити не лише у якійсь окремі дати, наприклад на День міста, а просто так, під час повсякденної прогулянки. Бо в нашій концепції ми визначили, що майбутня установа має бути місцем наснаги й сили, а не смутку. Крім того, на мій погляд будівля музею має бути дуже світла та з великими вікнами, аби природа довкола надавала своєї атмосфери, додаткових декорацій установі. І тут цей аспект теж гарно спрацьовує, кожного сезону навколишній вид буде інший, – не приховує Світлана Думинська.
Водночас із тим головний архітектор міста Херсон з 2021 по 2023 рр. Ігор Юрчак ділиться, що спочатку для зведення будівлі команда, за його ініціативи, розглядала територію Бузкового парку. Саме тут, на початку російського вторгнення, захищаючи місто, віддали своє життя тероборонівці. Однак ця локація є віддаленою та за своєю історію більш підходить під створення меморіалу, тому наступною ідеєю пана Ігоря стала територія набережної.
«Набережна є сама по собі історико-меморіальним об’єктом, тут зокрема розташований Пам’ятний знак «Фрегат» (Пам’ятник першим корабелам). І ось з лівої сторони від нього є ділянка, близько 1250 кв метрів, під забудову. Зауважу, що ця територія є вільною від зелених насаджень. Загалом планується двоповерхова світла й прозора будівля, яка стане композиційним завершенням даної локації. Експлуатуватися будуть не лише два поверхи музею, а й дах та цокольний поверх. На даху будуть розміщені телескопи, за допомогою яких можна буде дивитися на лівий беріг. Також на відкритій терасі можна буде розташувати частину якоїсь виставки. А ось на цокольному поверсі буде знаходиться бомбосховище, яке працюватиме водночас і як укриття, і як частина експозиції загальної концепції музею», – розповідає Ігор Юрчак.
Ділиться архітектор і ще одним задумом – в одному із залів Музею спротиву створити динамічну 3D-експозицію. А саме за допомогою світлових та звукових елементів демонструвати як окупанти захоплювали місто, як руйнували обстрілами будівлі, як місто звільняли ЗСУ, тощо. Та й це ще не всі цікаві архітектурні рішення команди. Відтак, до потрапляння в установу жителі та гості міста матимуть змогу побачити окремі тематичні колажі чи виставкові елементи у спеціальних виносних конструкціях. Стелажів буде не більше десяти. Вони розташовуватимуться локально серед дерев, на відстані не більше 25-30 метрів від будівлі музею. При цьому, зовнішній вигляд тумб буде також продуманий до дрібниць, аби вони не руйнували ландшафтну структуру самої набережної та продовжували тематику установи назовні. Таким чином експозиція музею не буде камерною.
Концепція «Музей спротиву в місті Херсоні»
Гармонійно впишеться проєкт і у містобудівну структуру Херсона. Адже передбачається, що концепція Музею спротиву частково охоплюватиме ще кілька локацій міста.
«Питання історії Херсона, давньої та сучасної, включно з російсько-українською війною – є набагато ширшим і глибшим. Тому я запропонував починати розповідь про наше місто з Привокзальної площі, як презентаційного простору. Тут будуть анонсовані головні інформаційні тези про місто-герой Херсон. Потім ми йдемо по проспекту Незалежності до Дніпра. Весь цей пішохідний шлях також можна насичить різноманітними інформаційними «родзинками». Наприклад, хронологіями ключових подій міста чи нарисами особистостей, які залишили пам’ятний слід в історії міста. А ще по цьому маршруту розташовані кілька важливих локацій. Спочатку найдавніший цвинтар, унікальний херсонський некрополь, який зараз у процесі отримання статусу меморіального парку. А трохи далі площа Свободи, яка ще до війни мала неабияке історично цінне значення, а зараз вона має ще більший сенс. Це вже не просто центральна площа міста – це серце херсонського спротиву», – говорить пан Ігор.
На цьому низка локацій, які варті уваги до безпосереднього спуску до музею, не закінчується. Архітектор відносить до переліку також будівлю Херсонської міської ради, де найбільше за часом протримався український стяг в окупації та протилежна за цим аспектом історії будівлю Херсонської Державної Морської Академії, а ще Шевченківський парк з його легендарним дубом та головну променаду міста – Європейську вулицю (ред. колишня Суворовська). Завершує цей шлях, якщо не звертати з заданого напрямку – територія набережної. Тут, переконані куратори проєкт, концентрація основних фокусів тяжіння є найбільшою.
«Кожна зі згаданих локацій є як самостійним об’єктом, так і невід’ємним елементом проспекту Незалежності. Це дійсно унікальна ситуація, коли головну вулицю міста ніяк не продовжити, вона має чіткий початок (залізничний вокзал) та кінець (набережна). Тому дуже зручно зробити по цій променаді повноцінну й цілісну історичну композицію, де кожен об’єкт буде надавати певну ознайомчу інформацію про Херсон. А логічним завершенням цього шляху стане відвідування людьми Музею спротиву. При цьому, це працюватиме як для туристів, так і для херсонців», – пояснює пан Ігор.
Відмітимо, що пропозицію команди щодо місця під Музей спротиву в місті Херсоні підтримав начальник Херсонської військової адміністрації Роман Мрочко. Відповідні документи вже розроблені й наразі перебувають у стадії опрацьовування. А ось на питання про фінансування проєкту начальниця Управління культури ХМР Світлана Думинська відповідає так:
«На сьогодні ми не говоримо про державний, обласний чи міський бюджет. Ми пішли іншим шляхом та хочемо залучити підтримку закордонних інвесторів. Для цього ми наразі готуємо промороліки, з якими будемо виступати на різних майданчиках. В нас вже є велика підтримка від європейської культурної спільноти. Зокрема ми співпрацюємо з польським центром «Будинок відбудови України», які допомагають нам у виготовленні проєктно-кошторисної документації та готові підтримати в подальшому створенні музею. Та ми сподіваємося здобути ще більше партнерів для нашої ідеї».
Більше ніж музей: новий осередок культурного життя Херсона
Під час спілкування команда проєкту звертає нашу увагу, що за своєю сутністю Музей спротиву не буде виключно сталою установою з класичним форматом функцій. Адже на сьогодні місто, як і область потребує новий сучасний осередок для науково-дослідного, освітнього та культурного життя. Так як російські військові продовжують щоденно наносити руйнівні удари по будинках культури, школам, бібліотекам. Наприклад, нещодавно окупанти знищили будівлю КЗ «Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончаря».
«Музей спротиву може стати формою і символом вдячності всіх українців та всього цивілізованого світу херсонцям, які вистояли та не зламалися. Саме тому він має бути максимально людяним. Ніяких «мертвих» експозицій чи «музейних консервів», а також використання будівлі як просто сховище й архів. Таким чином ця інституція працюватиме передусім як комплекс живої пам’яті громади і спілкування на її основі. А як ми знаємо пам’ять є джерелом розвитку і суспільних трансформацій. Особисто я бачу цей музей саме як живий культурний простір, подібний до Центру міської історії у Львові, зі своєю бібліотекою, кав’ярнею, майданчиками для зустрічей, різноманітних подій, дискусій, тощо», – говорить культурна менеджерка Олена Афанасьєва.
Концепція «Музей спротиву в місті Херсоні»
Зважаючи на це, в проєкті музею передбачаються не тільки виставкові зали та науко-дослідницькі платформи, а й приміщення, які використовуватимуться для конференцій, презентацій фільму, невеличких концертів та інших різноманітних подій. При цьому, на меті команди, аби новостворена інституція була цікавою всім: від дітей до дорослих різного віку та професій.
«Вся наша концепція розроблена з урахуванням того, щоб до установи приходили люди. Ми навіть прописали три сценарії відвідування. Перший – це організований, коли до установи спеціально навідуватимуться групи на екскурсію. Другий – поодинокі відвідування. Тобто людина чи родина прийде в музей, аби з користю для себе провести тут час. І третій – пасивне відвідування. Ось тут в нагоді стають наші виносні тематичні інсталяції. Прогулюючись по набережній люди будуть бачити скляні тумби, вивчатимуть їх, а потім ще й заходитимуть до будівлі для подальшого глибшого знайомства з експозиціями», – додає архітектор Ігор Юрчак.
Концепція «Музей спротиву в місті Херсоні»
Зазначимо, що на сьогодні громадськості була представлена лише концепція Музею спротиву в місті Херсоні. Це невеликий крок у реалізації проєкту, тому конкретних термінів щодо втілення задуму команда не називає. Однак наголошують, зупинятися не збираються, адже попереду ще багато роботи, в тому числі із залученням до обговорення майбутньої установи спеціалістів, представників мас-медіа та небайдужих херсонців.
«Коли до Херсона заходили окупанти – вони першочергово вішали свої борди, завозили російськомовні книжки та діставали звідкілясь пам’ятники Леніна. А коли вони втікали – забрали «наші» пам’ятники Ушакова, Суворова та Потьомкіна. Тобто вони цілеспрямовано намагалися вплинути на культурний світогляд людей. Тому ми націлені, аби цей музей відкрився дуже швидко та став магнітом, який буде притягувати людей до нашого міста, нашої історії й нашого місця сили. Це буде 100% динамічний культурний центр, який стоїть на ґрунті цінностей свободи, демократії, усвідомлення власної гідності та гордості за Україну та Херсон», – підсумовує розмову ініціаторка проєкту Світлана Думинська.
Автор: команда «Херсон плюс»
