«Я був нещодавно знову в Україні. Готував для ЗСУ», – таке коротко повідомлення наша редакція отримала від волонтера з Англії Раяна Гленвіле. Чоловік був одним з героїв матеріалу «Заговорити «солов’їною»: херсонка Інна Сопрончук навчає іноземців української»
Нагадаємо, що менеджер з англійського міста Ковентрі Раян Гленвіл почав вивчати українську мову через захоплення нашою кулінарією. Це хобі, а також прагнення допомогти українцям після повномасштабного вторгнення спонукали чоловіка відвідати нашу країну в 2022 році вперше. А у 2023-му Раян свою відпустку знову присвятив волонтерству.
«Я одразу вирішив поїхати до України, щоб допомогти готувати для збройних сил. Планував поїздку на три тижні, особливо хотів встигнути на день народження до своєї другої мами. Саме тому мені довелося подолати шлях зі Словаччини до Івано-Франківська за одну ніч. Крім того, тут в мене було трохи часу для відпочинку. Тож у мене було багато прогулянок і я роздивився це прекрасне місто та спробував безліч місцевих страв. Також придбав неймовірну вишиванку», – згадує Раян.
Також під час перебування в Івано-Франківську він зустрів чимало нових друзів. А ще був приємно здивований погодою в нашій країні. Побачити +20 на термометру наприкінці жовтня англієць зовсім не очікував.
Раян любить прогулюватися українськими вулицями та готувати традиційні страви
Далі волонтер вирушив до Львова, куди не зміг потрапити під час минулої подорожі через масовані обстріли енергетичної інфраструктури України. Тут чоловік долучився до складу «Львівської волонтерської кухні», яка спеціалізується на виготовленні сухих супів і борщів, чаїв, енергетичних батончиків та інших страв тривалого зберігання для українських військових. Добровільне волонтерське об’єднання функціонує з 2014 року.
«На кухні я отримав такий теплий прийом, як від українців, так і волонтерів з інших країн. Зокрема: Ірландії, Шотландії, Чехії, Швеції, Німеччини, Франції, Бельгії, США та Австралії. Ми знайомилися один з одним просто під час роботи. Спочатку ми підготовлювали овочі, які потім відправляли їх в подрібнювач та дегідратор. Отриману суміш запаковували та відправляли на передову. Я повинен сказати, що безмежно вдячний за можливість взяти участь в цьому проєкті. Бо я зустрівся з одними з найкращих людей в цьому світі. Всіх волонтерів на цій кухні об’єднала одна загальна ціль, наполеглива праця та відданість справі допомоги Україні у боротьбі з російським тероризмом», – ділиться Раян.
Раян з іншими волонтерами «Львівської волонтерської кухні»
Він додає, отриманий досвід на «Львівській волонтерській кухні» значно розширив його знання з української кулінарії. Тож додому волонтер повернувся з кількома новими рецептами. Крім того, постійне перебування в україномовному середовищі та «живе» спілкування сприяло підвищенню його рівня володіння нашою мовою
«Я дізнавався слова значно швидше, ніж якби їх просто вивчав. Тому мій словниковий запас значно збільшився, ще й деякими автентичними словосполученнями. Наголошу, що протягом всього перебування в Україні я постійно говорив українською та зовсім не боявся робити помилки. Наприклад, при заселенні в готелі, замовляючи їжу в ресторані, питаючи в перехожих дорогу і просто підтримуючи розмову з новими знайомими. І скажу так, що люди здебільше були шоковані, коли чули як іноземець говорить українською. Але попереду ще багато роботи, моя українська не досконала. Та в мене достатньо мотивації, аби навчитися вільно володіти мовою», – пояснює Раян.
На кухні Раян вчився виготовляти українські страви тривалого зберігання
Наразі чоловік вже повернувся додому до своєї основної роботи, однак не полишив допомагати Україні. Він розповідає, що в Ковентрі є греко-католицька церков Святого Володимира та клуб українців, який був заснований у 1960 році. Раян став учасником спільноти, коли шукав можливості для вивчення української культури.
«Ще до війни тут дуже часто й смачно готували українські страви. А після повномасштабного вторгнення тут ще й почали проводити різноманітні акції і збори коштів на підтримку ЗСУ та цивільних українців. Загалом, після того жахливого 24 лютого українців в Ковентрі стало ще більше. Наприклад, мою подругу Алісу та її дочку Аріну вивезли з Києва сюди за програмою «Дома для України». І це лише один з прикладів», – пояснює волонтер.
Також наразі Раян займається питання збільшенням та розширенням підтримки у сфері психологічного здоров’я. А саме надання належної допомоги людям, військовим та цивільним, які страждають від посттравматичного стресового розладу.
«Це була лише моя друга поїздка в Україну. Але я вже хочу повернутися, сподіваюся що приїду сюди на свій день народження, 24 серпня, як раз на День незалежності Україні. Пам’ятаю, як під час відключення світла мій друг-українець сказав, що краще жити без електрики, ніж з росією. Тоді я зрозумів, наскільки ваша нація сильна та героїчна. Я дуже люблю вашу країну та мрію, щоб наступна подорож сталася вже після Перемоги!», – закінчує нашу розмову Раян Гленвіл.
Автор: команда «Херсон плюс»
