Заговорити «солов’їною»: херсонка Інна Сопрончук навчає іноземців української

«Добрий вечір», «Слава Україні», «Дякую», а ще декламування віршованих рядків Тараса Шевченка і Лесі Українки. Іноземці вже говорять нашою «солов’їною» і у цьому їм допомагає херсонка Інна Сопрончук. Більше того, дівчині вдалося стати першою, хто викладав курс української мови в стінах Оксфордського університету. І вже 50 тисяч іноземців вивчають українську мову завдяки її YouTube каналу.

Новини про героїчну боротьбу ЗСУ на фронті та незламність цивільних людей в окупації зумовили справжній бум цікавості до України. І якщо до повномасштабного вторгнення більшість іноземців насилу могли вказати розташування нашої держави на географічній мапі – нині вони все більше захоплюються українською історією, культурою та мовою.

«Після 24-го «попит» на українську мову зріс вдвічі»

Викладати українську мову як іноземну херсонка Інна Сопрончук почала в 2016 році. До цього вона мала досвід репетиторства з англійської мови та навіть не замислювалася про зміну профілю. Все вирішив один випадок.

«Для економії часу та зручних умов я вирішила пошукати роботу онлайн. Знайшла міжнародну платформу для репетиторів, де під час реєстрації необхідно було вказати мови викладання. Спершу обрала англійську, а потім побачила українську – здивувалася, зацікавилася і клікнула на неї теж. Вже через деякий час мені почали надходити запити від іноземців про викладання їм нашої мови. Першою моєю студенткою була дівчина з Італії. Вона написала, що прагне вивчати українську, бо має друга в Україні й хоче комунікувати з ним», – розповідає Інна.

Інна Сопрончук, херсонка, викладач української мови як іноземної

Студентів-іноземців ставало все більше, роботи відповідно також. Так з’явилася сторінка в соціальній мережі Instagram, куди Інна Сопрончук записувала коротенькі навчальні відео про переклад слів, доречне використання фраз чи особливості граматики. А далі YouTube канал «Speak Ukrainian» («Розмовляйте українською») з повноцінними уроками. Крім того дівчина створила підручник про українські відмінки та кілька наборів карток для вивчення українських слів.

«Моє викладання переростало у щось більше і як результат – це відкриття онлайн-школи «Speak Ukrainian». Я вже працювала не одна, в мене з’явилася команда викладачів, яка збільшувалася з кількістю студентів. За цей час в нас навчалося більше 800 студентів зі 46 країн, з них десь 50-60% це з США, Канади, Австралії та Великобританії, а потім вже йдуть країни Європи. І ми не стоїмо на місці, а продовжуємо розвиватися. Адже після 24-го лютого 2022 року на українську мову з’явився шалений попит, кількість бажаючих вивчити нашу мову зросла вдвічі», – ділиться Інна.

Інна викладає українську мову та створює дидактичні матеріали

Вирватися з окупації щоб викладати

Зазначимо, що початок війни застав Інну Сопрончук у Херсоні. Вона не приховує, що перші два тижні перебувала в стані шоку та поставила уроки на паузу. Проте повідомлення від студентів, які цікавилися її станом та подіями в Україні, а також нові запити на навчання – поступово повертали до думок про відновлення викладання.

«В мене був вибір: сидіти цілими днями в коридорі та боятися чи працювати та відволікатися від страшної реальності довкола мене. Тож я занурилася в роботу, а також почала розповідати про події в Херсоні на своїх соціальних сторінках та давати коментарі закордонним журналістам. Все це було дуже складно і небезпечно, тому коли з’явилася можливість я виїхала на підконтрольну територію України», – згадує Інна Сопрончук.

Ось так наприкінці березня херсонка опинилася у Тернополі, де прожила наступні вісім місяців. Наприкінці 2022 року російські військові значно збільшили кількість ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі України, внаслідок чого по всім регіонам почалися довготривалі відключення світла. Працювати в таких умовах Інні було досить складно, тому вона прийняла рішення виїхати на деякий час до Великої Британії.

Як українська мова з’явилася в стінах Оксфорду

Плануючи виїзд за кордон Інна Сопрончук зрозуміла, вона може бути корисною та просувати українську мову безпосередньо на місці. Так виникла ідея звернутися до британських університетів з пропозицією викладання свого курсу.

«Це був довгий та досить зухвалий лист, в якому я розписала важливість вивчення української мови та перспективи щодо її використання у майбутньому, а також наголосила на партнерстві наших країн. Зробила розсилку і через деякий час мені відповіли з Оксфорда, що зацікавлені в цьому. Таким чином, я приїхала до Великобританії в грудні 2022 року, а вже наступного місяця, в січні 2023 року, приступила до роботи», – ділиться Інна.

Інна в Оксфордському університеті

Відмітимо, що в Оксфордському університеті викладають різні слов’янські мови, але української не було. Тож Інна Сопрончук стала першою, хто зумів «виправити прикру несправедливість». Дівчина зазначає, курс української мови був факультативним, тож до нього долучилися виключно зацікавлені в цьому студенти.

«В мене була одна невеличка група студентів, яким вивчення нашої мови було не просто цікавим, а й важливим. Зокрема для написання різноманітних досліджень про війну в Україні чи комунікації з нашими громадянами, адже вони були волонтерами. Додам ще, що переважна кількість з цих студентів знали російську, бо вивчали її як іноземну до цього. Але після повномасштабного вторгнення їх інтерес до цієї мови кардинально змінився – іноземці більше не хочуть вивчати російську. І у найближчий час не планують їхати до країни-агресора», – відмічає Інна Сопрончук.

Інна в Оксфордському університеті

Українська – це не лише мова

Шість місяців факультативного курсу включали в себе практичні заняття, домашні роботи та різноманітні творчі ініціативи. Інна намагалася не просто познайомити іноземців з українською мовою, щоб вони могли читати та писати, а й дати більш ґрунтовні знання про нашу культуру, гастрономію і звичаї.

Наприклад, на одне із занять, пов’язане з вивченням назв продуктів та страв, Інна принесла власноруч зроблені сирники. А до дня народження Тараса Шевченка студенти записали відео, в якому декламували його вірші.

Студенти Оксфорду читають вірші Тараса Шевченка

«Я хотіла дати максимальне уявлення про нашу країну. Сподіваюся, що незабаром в університеті буде започаткована українська студія, а курс української мови стане повноцінним, де будуть лекції про українську історію, культуру, тощо. Студенти підтримали мої ідеї, я зібрала підписи та подала до керівництва закладу. Все це не швидкий процес, головне, що перші кроки зроблені», – не приховує Інна Сопрончук.

Іноземці хочуть говорити «солов’їною»

Після навчання в онлайн-школі «Speak Ukrainian» студенти отримують початковий рівень та можуть говорити на базові теми, зокрема розповісти про себе та підтримати просту розмову. В цьому особисто переконалися і наші журналісти, але про це трохи далі.

Інна за роботою

«Все залежить не тільки від бажання людини вивчити мову, а й від часу, який вона готова приділяти на це. В мене був студент з Австралії, який фактично за півроку вільно заговорив українською. Але ми з ним займалися п’ять разів на тиждень, він багато вчив й читав. Це була дуже важка й зосереджена робота. Є також інші студенти, які говорять гарно. Але щоб досягти такого результату їм знадобилося трохи більше часу, можливо рік-півтора», – пояснює Інна.

Спілкування Інни з Луісом з Німеччини

Допомагає поширювати українську мову херсонка і в популярних закордоном розмовних клубах. Один з таких з’явився у Лондоні за ініціативи Інни та її подруги-британки Кендіс.  

«Я познайомилася з Кендіс після приїзду до Лондона. Вона вивчає різні мови, в тому числі українську. Ми з нею потоваришували і вона запропонувала мені зробити розмовний клуб української мови. В спеціальному додатку ми створили групу і раз на місяць оголошуємо подію, де зазначаємо тему спілкування. Люди, які на нас підписані або які просто цікавляться мовами це бачать, реєструються та приходять на зустріч. До заходу долучаються іноземці, які вивчають українську та наші співвітчизники, які є носіями мови. Тож це не просто розмовний клуб, а й знайомства, освіта та гарно проведений час. І все це абсолютно безкоштовно», – ділиться Інна Сопрончук.

Перший розмовний клуб у Лондоні

Що ж стосується причин, чому іноземці вивчають українську мову, то їх чимало і вони досить різні. Ще до війни однією з найпоширенішою причиною була наявність українського коріння чи родинних зв’язків.Наразі у зв’язку з повномасштабним вторгненням охочих вивчати українську стало ще більше.

«Люди почали пишатися своїм українським корінням та зв’язком з Україною. Вони хочуть знати більше про нашу країну та націю. Також багато іноземців приймали до себе українців як біженців або волонтерили, тож їм мова потрібна для комунікації. І окрема категорія – це ті, хто нині приїжджає в Україну ділитися професійним досвідом, наприклад в медичній чи військовій справах. Не будемо забувати і про плани людей на майбутнє. Після Перемоги нашу країну необхідно буде відновлювати та розбудовувати. Бізнес, освіта, логістика, туризм – всі ці сфери потребуватимуть зовнішньої підтримки», – зазначає Інна Сопрончук.

Розмовний клуб української мови у Лондоні

Іноземці про українську мову

Чому саме українська мова? Наскільки важко чи легко дається навчання? Та які українські слова запам’яталися найбільше? Ми поспілкувалися з кількома студентами Інни Сопрончук – Луісом, Джимом та Раяном та дізналися їхні історії. Відмітимо, що до кожного з них ми звернулися з проханням про коментар англійською, а ось відповідь від них отримали українською. Частково на нашій мові відбувалося й інтерв’ю. 

Аргентинський мультилінгвіст з Німеччини

Розповідаючи про себе Луіс зазначив, що він аргентинець, живе та працює в Німеччині інженером-програмістом, а у вільний час любить мандрувати, дізнаватися про історію та культуру різних країн, вивчати мови. Всі ці захоплення і спонукали чоловіка звернути свою увагу на Україну та почати опановувати українську.

«Під час першої подорожі до Києва я відвідав історичний музей воскових фігур, і був вражений історією України. Особливо мене зацікавила постать Лесі Українки через її фразу: «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!». А через кілька днів перебування я закохався в їжу, традиційне вбрання і в те, наскільки дивовижні українські люди. В кожному місці, яке я відвідував, я відчував себе бажаним гостем. І за короткий проміжок часу в мене з’явилося багато друзів-українців, більшість з яких я зустрів на музичних концертах (ще одне моє захоплення)», – ділиться Луіс.

Луіс під час подорожі до України

Повернувшись додому чоловік вирішив вивчати українську мову. Однак багато знайомих казали йому, що краще обрати російську, бо вона простіша.

 «Я дослухався і почав займатися російською, але мені вона не подобалася. В той самий час я придбав книжку про біографію Лесі Українки та прочитав, що її мати давала уроки на дому, аби вона змогла вивчити українську мову, адже в школі викладали тільки російську. І тоді я подумав, що якщо я відчуваю її мотивацію – чому повинен вивчати мову, якої вона уникала для збереження своїх традицій. Тож я закинув навчання російської і нарешті занурився в українську».

Чоловік не приховує, знайти ресурси для самостійного вивчення мови було дуже складно, бо відповідних підручників та дидактичних матеріалів вкрай мало. В своїх пошуках Луіс натрапив на сторінку школи «Speak Ukrainian» в Instagram. І це його надихнуло, бо він побачив Інну Сопрончук, яка була зацікавлена, щоб ділитися знаннями з нашої мови. Спочатку Луіс займався по відеоуроках на YouTube-каналі, а коли зрозумів, що цього йому недостатньо – перейшов на інший рівень та почав відвідувати заняття в школі.

Луіс читає вірш Лесі Українки

 «Зі мною працює Наталія Гавдида, найкращий вчитель у моєму житті. Загалом, пані Наталія і пані Інна – це чудові люди та високоосвічені фахівці своєї справи. Щодо навчання, то для мене немає особливих складнощів. Бо я можу говорити на різних мовах (німецькій, іспанській, англійській, в процесі – українська та фінська) і добре розумію процес вивчення іншої мови. Наприклад, правила українських відмінків треба просто засвоїти як математичні формули. Можливо в мене є проблеми з деякими дієсловами та наголосом, бо на письмі українська мова немає явних наголосів. Однак все це прийде з практикою, тому я закликаю всіх спробувати познайомитися з українською. Її дуже приємно вивчати і це не так важко, як деякі гадають».

Журналіст-аналітик з Ліверпуля

Таку думку підтримує і Джим з Ліверпуля, Велика Британія. Чоловік працює журналістом-аналітиком, тож знання української мови дозволяють йому користуватися необхідною інформацією щодо України з першоджерел – українських ЗМІ та блогів.

«В 2016 році я жив в Києві та відвідував багато українських міст, до речі в Херсоні теж був і мені там дуже сподобалося! Тоді я говорив російською, але після початку війни вирішив перейти на українську. Навчання для мене відбувається досить легко та швидко. Гадаю, це через те, що я жив в Україні та розумів базову структуру мови ще до її вивчення. Наразі найбільшою проблемою для мене є використання російських слів, бо я часто плутаю їх з українськими, та я впевнений, що мені вдасться з цим впоратися. Моя головна мотивація опанувати українську мову – показати свою підтримку Україні», – розповідає Джим.

Джим вирішив вивчати українську мову після початку війни

Він зазначає, після повномасштабного вторгнення люди у Великій Британії почали більше дізнаватися про Україну та розуміти, чим вона відрізняється від інших країн Східної Європи. Такі зміни відбувалися першочергово завдяки потужній роботі українців безпосередньо в містах, куди вони приїхали, коли евакуювалися з України.

«Інна – яскравий тому приклад. Лише на зустрічі в її розмовний клуб у Лондоні постійно приходять 30-40 людей, а то і більше. Але вона така не одна. Багато українців, з якими я зустрічався у Великій Британії, в тому числі мої давні друзі з України, докладають багато зусиль для поширення української культури. Я думаю, що підтримка Британією боротьби України залишається сильною і через півтори роки війни саме завдяки взаємодії біженців та місцевих культурних груп», – додає Джим.

Поціновувач борщу з Ковентрі

А ось Раян, менеджер з англійського міста Ковентрі, почав вивчати українську мову після того, як вперше приготував борщ. Наголошує, з першої ложки – це стало його улюбленою стравою на всі часи. Захоплення українською кулінарією та бажання допомогти Україні підштовхнуло чоловіка приїхати до нашої країни вперше вже після повномасштабного вторгнення.

«Я був в Ужгороді та Івано-Франківську в листопаді минулого року, де допомагав готувати їжу для ЗСУ. Мені пощастило, бо під час цієї поїздки в мене з’явилася друга мама. Це українська лікарка з міста Калуш. Вона зі своїм чоловіком опікувалася мною, а ще навчила мене різним рецептам традиційної української кухні. Тож нині я знаю як готувати червоний і зелений борщ, голубці, вареники та сало в різному вигляді», – розповідає Раян.

Червоний борщ, який приготував Раян

Через обстрілі енергетичної інфраструктури України чоловік не побував у Львові, як планував. Тоді він вирішив приїхати до нашої країни як волонтер ще раз, восени цього року. Готуючись до поїздки Раян почав вивчати українську ґрунтовніше.

«До цього я дивився уроки Інни на YouTube-каналі, а тут натрапив на її розмовний клуб в Лондоні та нарешті познайомився особисто. Під час занять ми практикуємо українську з носіями мови. Це додає впевненості в собі та допомагає навчитися спілкуватися на різні теми. Також ми вивчаємо правила мови за дидактичними матеріалами, які надає Інна. Наприклад, в мене є флеш-картки, за допомогою яких вдається добре запам’ятовувати слова та відмінювання дієслів», – говорить чоловік.

Раян разом з Інною

Поділилися з нами іноземці і тим, чим найбільше вразила їх українська мова:

Луіс:

«В українській мові мені подобається її зв’язок зі старослов’янською. А ще це дуже мелодійна мова. Тільки вслухайтесь як звучать слова «бабуся» чи «мотанка». Я слухаю багато гуртів, які співають українською, зокрема Hardkiss і це звучить вражаюче».

Джим:

«Думаю, що завжди буду пам’ятати слова пісні «Рідна мати моя». Її мене навчили друзі ще в 2016 році. І хоча я тоді не розумів всіх слів пісні, вона дуже припала мені до душі». 

Раян:

«Я пригадую один момент в кав’ярні, як неправильно вимовлене слово «цукор» викликало сміх у офіціантки. Тому зараз замовляю все без цукру. А ще моє улюблене українське прислів’я «Язик до Києва доведе». Гадаю, це чудова мотивація для вивчення другої мови».

«Придбай футболку – врятуй українське життя»

Зазначимо, що увесь цей час Інна Сопрончук займається ще й волонтерством. Для цього, знаходячись в окупованому Херсоні, дівчина запустила благодійний проєкт «Buy a T-shirt – Save Ukrainian Life» ( «Придбай футболку – врятуй українське життя»). Інна продає футболки, худі та сумки з українською символікою, а всі вилучені кошти передає на допомогу херсонським волонтерам.

Благодійний проєкт Інни Сопрончук «Buy a T-shirt – Save Ukrainian Life»

«Під час окупації в Херсоні студенти постійно запитували мене, як та чим можна допомогти. В тойчас мої друзі-волонтери попри відсутність зеленого коридору, ризикуючи життям, доставляли до міста ліки, продукти харчування, засоби гігієни. Я розуміла, що на все це потрібні не тільки значні зусилля, а й кошти. І так виникла ідея цього проєкту. При цьому люди не просто донатять – вони купують одяг, носять його і таким чином висловлюють свою підтримку Україні. 19 березня 2022 року я запустила онлайн-крамницю і на цей момент перерахувала волонтерам, яким довіряю, понад 40 тисяч доларів», – говорить Інна Сопрончук.

Іноземці у захваті від ідеї Інни

За допомогою інтернету херсонка знайшла і графічного дизайнера для свого проєкту:

«Я розповіла про свій задум в соціальній мережі і одна з моїх студенток з Канади написала мені, що вона графічний дизайнер та готова допомогти зі створенням малюнків. Тож всі наші принти є унікальними, це не просто випадкова картинка. Наприклад, в нас є колекції з назвами українських міст та символами Херсона».

У планах Інни розвивати благодійний проєкт і надалі. Дівчина переконана, що він не втратить своєї актуальності і після Перемоги, адже багато людей потребуватимуть волонтерської підтримки для відновлення втраченого, знадобиться фінансова допомога і для розбудови нашої країни.

Продовжуватиме херсонка і просвітню діяльність. Зокрема тривають перемовини про викладання курсу української мови в Університетському коледжі Лондона.

«Я буду робити все можливе, аби поширювати та розвивати українську мову. А після Перемоги моя амбітна ціль – повернення до України, де я хочу мати свій будинок і справу. Я мрію відкрити у Києві культурний центр, де люди зможуть вивчати українську та практикувати її», – підсумовує Інна Сопрончук.

Інна у звільненому Херсоні

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *