«Відчуваю себе в окупації як затиснута до краю пружина»: родина з Білозерки видала книгу про випробування в неволі

Ангеліна Вєтрова записала унікальні історії про життя в окупації. Її особистий досвід став основою для книги, яка складається з повідомлень, які жінка надсилала синам у соцмережах. «Щоденник окупації. Херсонщина-2022» – не просто видання, а своєрідний документ часу і боротьби. Це – не просто спогади, а спроба зберегти правду про події, які змінили долю людей під час війни. Ці особисті свідчення стали голосом багатьох, хто пройшов або проходить через ті ж випробування. 

У вересні цього року білозерчанка презентувала перший примірник книги «Щоденник окупації. Херсонщина-2022» своїй аудиторії.  Джерело: Ангеліна Вєтрова 

«265 днів окупації були нестерпними, наповненими жахом, страхом, випробуваннями. Я ділилася з сином Євгеном про все, що відбувалось зі мною, родичами, знайомими. Тоді і гадки не мали, що це переросте у книжку, яка розлетиться світом», – каже жінка.

«Лютий» березень 2022 року

Ангеліна Вєтрова працювала бібліотекаркою у районній книгозбірні, а її чоловік Олександр був власником продуктового магазину. За три дні до повномасштабного вторгнення жінка вирішила звільнитися і долучилася до сімейного бізнесу. 

До великої війни родина Вєтрових не готувалася – жодних запасів ліків, необлаштований підвал. Вони читали в новинах про можливий наступ, але сподівалися, що це – чергові провокації з боку росіян. Проте, вже 24 лютого почули перші вибухи, а з березня Білозерку довелося «ділити» з окупантами.

«Я до останнього не вірила, що почалася повномасштабна війна. Місцеві забирали все з полиць магазинів та аптек, супермаркети зачинили. Добре, що ми мали власний магазин і проблем з базовими продуктами у нас не було. Ми з чоловіком продовжували працювати в магазині, розпродували все за низькими цінами. Також частково продавали товари вдома. Боялися, що у будь-який момент окупанти можуть все забрати», – розповідає білозерчанка.

Під час окупації білозерчанка публікувала у Фейсбуці фото з красою власного двору. Так повідомляла читачам, що вона жива. Джерело: Ангеліна Вєтрова 

Родина виїжджати не планувала, адже сподівалися, що росіяни надовго не затримаються. Що більше, у власній оселі прихистили знайомих з Олександрівки (Станіславська громада), оскільки у цьому селі йшли запеклі бої і людям доводилося тижнями сидіти в підвалах.

«Мамо, я зберіг»

Справжньою підтримкою для подружньої пари під час російської окупації були двоє синів – Євген та Костянтин, один із яких служить у ЗСУ, а другий – давно живе у Польщі. Хлопці створили сімейний чат і щовечора списувалися з батьками, а якщо був гарний зв’язок, то навіть телефонували. Саме під час листування пані Ангеліна ділилися з синами переживаннями та деякими історіями. Ось тоді Євген і запропонував все нотувати і надсилати йому для збереження. 

Один з перших спогадів пані Ангеліни у «Щоденнику окупації. Херсонщина-2022»

Ангеліна Вєтрова разом з синами Євгеном (ліворуч), Костянтином (праворуч) та чоловіком Олександром. Джерело: Ангеліна Вєтрова

Після кількаденних роздумів Ангеліна Вєтрова погодилася на пропозицію сина. Разом з Євгеном вони напрацювали алгоритм дій: жінка писала текст і надсилала його сину, а він відповідав: «Зберіг». Після кодового слова пані Ангеліна все видаляла і лягала спати. 

«Писала і надсилала вночі. Я так боялася заснути і вчасно не видалити ці повідомлення. Були кілька випадків, коли окупанти стукали у ворота, приходили з перевірками, то я хапала телефон, руки трусилися, чимдуж намагалася все видалити. Навіть зараз мурахи шкірою від цих спогадів, – ділиться пані Ангеліна. – Пам’ятаю, знайомі розповіли, що в окупантів є спецобладнання, яке може відновлювати все, що колись було в телефоні. Я тоді так злякалася і кілька днів взагалі перестала писати».

Зі слів пані Ангеліни, це були хаотичні записи. Вона занотовувала все, що її турбувало, вражало, викликало незадоволення, біль, хвилювання. У кожній історії є факт і далі опис її реакції, емоцій, переживань. Вона не писала історії для книги, навіть уявити не могла, що ці історії читатимуть у світі, а просто ділилися наболілим зі своєю рідною людиною. 

Ще один спогад пані Ангеліни з «Щоденника окупації. Херсонщина-2022»

Вже після звільнення правобережної Херсонщини, у листопаді 2022 року Євген повідомив мамі, що не просто зберіг всі її історії, а й створив до них ілюстрації за допомогою штучного інтелекту. Тоді запропонував створити проєкт у соціальних мережах і ділитися там своїми роботами. 

«За тиждень після деокупації росіяни обстріляли Білозерку. Касетними снарядами пошкодило наш магазин. На той момент я і мій чоловік перебували всередині разом з іншими людьми. Ось тоді ми прийняли рішення переїхати до Миколаєва. І лише тоді я вперше зізналася чоловіку, що попри його заборони, ми з сином писали і зберігали історії про окупацію», – ділиться пані Ангеліна.

Частина ілюстрацій, які вдалося створити за допомогою ШІ. Джерело: Євген Вєтров

Долучився весь сімейний підряд 

Вперше про друк власної книги під назвою «Щоденник окупації. Херсонщина-2022» Ангеліна Вєтрова замислилася у грудні 2023 року. А ось підштовхнула її до цього мама невістки Христини. Жінка мотивувала Ангеліну тим, що видання власної книги – один з варіантів допомоги сину Костянтину, який захищає Україну від ворога. 

«Сваха почитала мої історії, побачила ілюстрації і була вражена. Тож після закриття чергового збору на амуніцію для Костянтина вона мені сказала: “Ангеліно, чому тобі не видати свою книжку? То, може надрукуємо і продамо, а кошти відправимо на потреби підрозділу?” Її думку підтримали сини, невістка, моя свекруха та чоловік. І ми взялися до роботи», – розповідає пані Ангеліна. 

До створення книги долучилася вся родина. Невістка Христина перекладала історії англійською, свекруха допомагала з редагуванням, але ключову роль відіграв старший син Євген. Адже, окрім ілюстрацій за допомогою Midjourney, він створив макет книги, дизайн обкладинки, а також витратив кілька місяців на упорядкування історій та ілюстрацій. Тому саме він позначений, як головний редактор «Щоденника окупації. Херсонщина-2022».

Ангеліна Вєтрова була приємно вражена, коли вперше взяла власну книгу до рук, причому двома мовами.  Джерело: Ангеліна Вєтрова 

«Зізнаюсь, якби не пропозиція та підтримка всієї родини, то книга не побачила б світ. А мої історії так і залишилися б у моїх спогадах. Я дуже рада, що тоді ризикнула, що через всі страхи та небезпеку наважилася на таку авантюру. Женя щовечора мені надсилав приклади сторінок, я дочитувала історії, вносила правки. І тільки зараз розумію, що наш родинний “Щоденник окупації. Херсонщина-2022” – це фіксація, доказ воєнного злочину росіян», – говорить білозерчанка. 

І хоча Євген Вєтров давно проживає у Польщі, а про російську окупацію знає лише з новин та розповідей батьків, хлопцеві вдалося передати весь біль, страх та переживання, що пережили у Білозерці за вісім з половиною місяців його рідні. З його слів, у цьому допоміг штучний інтелект, якому він «скормлював» текст і отримував необхідні ілюстрації. 

«Отже, зображення є візуальною інтерпретацією подій “очима” нейромережі Midjourney. Іноді я отримував від мами тексти, читав їх і не розумів, не відчував ситуацію. А дивлячись на ілюстрацію, створену ШІ на основі тексту, у мене текли сльози. Для мене цей проєкт став своєрідною терапією. Він допоміг швидше “переварити” те, що сталося з моєю родиною та країною, переплакати, перененавидіти, позбавитися відчуття жертви. І знаєте, якби рік тому мені сказали, що я зроблю спільний проєкт зі своєю мамою та штучним інтелектом, то не повірив би. Але зараз пишаюся цим», – розповідає Євген Вєтров. 

Євген Вєтров переконаний, книгу вдалося створити та видати виключно завдяки мамі. Джерело: архів родини 

Також хлопець наголошує, не відчуває, що витратив на створення книги багато часу, ресурсів. Здається, «Щоденник окупації. Херсонщина-2022» народився від серця, все сталося так, як і мало бути. 

Щоденник читай – ЗСУ допомагай 

Родині Вєтрових вдалося створити «Щоденник окупації. Херсонщина-2022» на 208 сторінках, де зібрано 50 унікальних історій українською та англійською мовами. На кожному аркуші є ілюстрація, здебільшого вони чорно-білі і лише три – кольорові. 

Пані Ангеліна розповідає ще одну з історій, які зафіксовані у виданні:

«Це було літо, я записалася до стоматолога, але він працював виключно до обіду. У той день була злива, я йшла з парасолькою і побачила автівку з написом “Z”. Тоді подумки кажу: “Щоб у вас всі зуби боліли.” Коли дійшла до дверей, то побачила у коридорі бурята. Я почала складати парасольку, а він підіймається зі стільця і перезаряджає свій автомат. Моє тіло почало тремтіти, настільки злякалася цього руху. Я йшла повз нього і відчувала цей страх. Ніколи не забуду свій стан».

Білозерчанка провела кілька презентацій книги «Щоденник в окупації. Херсонщина-2022» для земляків та жителів інших міст. Джерело: бібліотекарка Лілія Віжічаніна

Надруковані 250 примірників «Щоденник в окупації. Херсонщина-2022» жінка дарує у бібліотеки, а також продає всім охочим. Кошти від продажу збирає на благодійну банку, аби передати на потреби підрозділу, в якому несе службу її син Костянтин. 

«Ми знаємо, що бійцям видають форму, амуніцію та інші речі, але не завжди всього вистачає. Ми неодноразово самостійно відкривали банки на купівлю шолома, бронежилета. І це десятки тисяч гривень. Тому ми вирішили, що зібрані кошти маємо витратити на потреби захисників», – каже пані Ангеліна. 

Білозерчанку помітили американці 

Після запуску проєкту про історії з окупації у соціальних мережах до Ангеліни Вєтрової звернулася перекладачка відомого видання «The New York Times». Вона повідомила, що журналіст Джеймс Веріні виявив зацікавлення і бажає зробити з родиною ексклюзивне інтерв’ю. 

«Ми переймалися, адже не знаємо англійської, а журналіст – української чи російської. Але погодилися, бо розуміли, що іноземці мають знати правду. Вже потім журналіст Джеймс Веріні нам сказав, що історія Вєтрових – лише частина великого матеріалу про окупацію Білозерщини. Ось так він спеціально приїхав до України, аби почути ці історії наживо, аби відчути ці емоції, аби краще їх передати. Якщо чесно, то ми були вражені. Стаття вийшла в «The New York Times», а в моїй книжці є QR-код, за яким можна зайти і прочитати її англійською мовою», – наголошує білозерчанка.

У щоденнику є сторінка, присвячена інтерв’ю з американським журналістом. А також QR-код, за яким читачі можуть ознайомитися з матеріалом. Джерело: Ангеліна Вєтрова

Саме після цього інтерв’ю Ангеліна Вєтрова вирішила зробити книгу двомовною і додатково перекласти всі історії англійською. До проєкту доєднались й інші американці, які корегували текст англійською. Рішення виявилося правильним, адже після друку і серед іноземців з’явилися бажаючі придбати «Щоденник в окупації. Херсонщина-2022».

Над англійським перекладом працювали кілька людей. Для пані Ангеліни було важливо, аби переклад був не технічний, аби іноземці зрозуміли весь сенс та емоції. Джерело: Ангеліна Вєтрова 

Неможливо читати без сліз…. 

«Неймовірна книга», «Ваш бойовий дух мотивує», «Сильні історії» – сотні таких повідомлень вже отримала білозерчанка від читачів щоденника. З її слів, бажання придбати книгу виявили як знайомі, так і зовсім невідомі для неї люди. 

Читачі постійно діляться світлинами та відгуками про книжку у соціальних мережах. Пані Ангеліна радіє Джерело: читачі, які поділилися відгуками

Серед тих, хто придбав книжку і Любов Голіздра. Жінка родом із Запорізької області, та зараз проживає в Італії. Пані Любов дякує авторці за мужність та роботу над книгою, адже не кожен погодиться згадувати всі жахи пережиті в окупації. Також вона вважає, «Щоденник окупації» – те, що треба берегти для майбутніх поколінь, щоб вони знали про підступного сусіда.

«Читаючи цю книгу, переймаєшся тим жахом і лякаючою невідомістю, яку пережили люди в окупації. При цьому вони ще й допомагали один одному, підтримували, як могли. “Відчуваю себе в окупації як затиснута до краю пружина” – пише Ангеліна. І від цих слів стискається серце. Скільки ще таких “затиснутих до краю пружин” і досі перебувають на межі зриву. Щиро дякую, Ангеліно, за безцінний історичний матеріал і за емоції, пережиті разом з вами. Тримайтеся, Ангеліно й Олександре. Тримаймося, дорогі українці. Слава Україні!» – ділиться емоціями Любов Голіздра. 

Не менш вражена історіями та світлинами херсонка Галина Абрамова. За проєктом «Щоденник в окупації» спостерігала з моменту першої згадки про нього у соціальних мережах. Вона захоплюється тим, що до реалізації долучилася вся родина, як креативно проєкт просувається та тим, що все більше людей можуть дізнатися про біль і жах, що пережила та ще переживає наша Херсонщина та її люди. 

«Читання цієї книги для мене, як сеанс психотерапії. Знаю, що є такий психотерапевтичний прийом, коли розповідаючи про пережите – людина, емоційно, ще раз проживає ситуацію, а потім стає легше. Так і від читання “Щоденника окупації” спочатку ллються сльози, але потім стає легше. Усім бажаю прочитати цю книгу, щоб більше розуміти людей, які пережили та переживають окупацію. А ще не забувайте, придбавши примірник книги, ви допомагаєте ЗСУ», – наголосила Галина Абрамова. 

Ангеліна Вєтрова разом з Інною Прохоренко розглядають перші надруковані книжки Джерело: Галина Абрамова

Наразі авторка пропонує два формати, в якому можна придбати щоденник: електронний (вартість – 150 гривень) та друкований (за ціною у 400 гривень). Щоб отримати книгу – потрібно задонатити на благодійну банку, після чого відправити пані Ангеліні у месенджер квитанцію та дані, куди надіслати «Щоденник окупації». 

Жінка вірить, разом вдасться зібрати кошти, аби придбати обладнання, яке допоможе українським захисникам звільнити українські території. Родина Вєтрових мріє повернутися до своєї домівки в Білозерці, продовжити підприємницьку діяльність і вже у власній оселі зустрічати всіх рідних та друзів. 

Автор: команда «Херсон плюс»