У Миколаївському академічному художньому драматичному театрі презентували виставу за п’єсою херсонської драматургині Оксани Гриценко. “Молочайник” – історія про життя п’яти жінок, які опинилися в окупованому селі Кавунівка Херсонської області та прагнуть звільнитися від росіян.
Кожна відчула окупацію на собі
Над виставою працювали десятки видатних осіб Херсонського облмуздрамтеатру іменіМиколи Куліша. Одну з ключових ролей відіграв Євгеній Резніченко, який є режисером трагікомедії “Молочайник”. З його слів, ця історія є зрозумілою та болючою для херсонців.
“Село Кавунівка стало збірним образом херсонських сіл, які опинилися під контролем російських військ. Героїні не завжди можуть знайти спільну мову, однак їх об’єднує прагнення позбутися окупантів. У п’єсі вони показують, що для звільнення потрібні не лише прямі дії, а й психологічна стійкість, хитрість, вміння об’єднуватися в складних умовах”, – розповідає Євгеній Резніченко.
Героїнь у трагікомедії зіграли відомі всім акторки. Наприклад, пані Олесю – Марія Шапочка, бабу Надю – народна артистка України Олена Галл-Савальська, Валентину – Євгенія Кірсанова, Світлану – Ольга Бойцова, а ось Ольгу – Ангеліна Павлюк. Всі вони на власному досвіді пережили окупацію рідного населеного пункту.
Зокрема, Олена Галл-Савальська витримала вісім місяців російської окупації у Херсоні. Попри всі утиски та переживання, вона у власній квартирі співала українські пісні й вірила, що ЗСУ обов’язково їх звільнять. Пані Олена разом з чоловіком виїхали лише після чергового масового обстрілу.
“Я прокидалася зранку і так хотіла вірити, що окупація Херсона – страшний сон, – згадує пані Олена. – Але мені достатньо було виглянути у фіранку на кухні й всі надії розсипалися, як попіл. Так, я на власні очі бачила, як росіяни заселялися у військову частину, розвантажували якісь речі, обживалися. А ще, бувало, гортаєш стрічку в інтернеті і постійно траплялися дописи про розстріляних людей, про грабунки квартир та будинків. Мені важко було бачити весь той жах, що творили окупанти в Херсоні. Єдине, що допомагало підтримати мій моральний дух, – українські пісні, які я наспівувала собі тихенько у квартирі, щоб не чули сусіди, щоб не чули перехожі на вулиці.”
Символізму виставі додає молочай. Це – рослина, яку баба Надя вважає “магічною”. Вона бачить в ній надію і певний амулет, що здатен дати силу та захистити від ворогів.
Це страх за дітей, це прощання з батьками…
Десятки людей прийшли у Миколаївський академічний художній драматичний театр, аби підтримати земляків та переглянути прем’єру. Серед присутніх у залі 63-річна херсонка Наталія Милюєва. Про захід дізналася у херсонському хабі і не пошкодувала, що знайшла час для перегляду.
“Я обожнюю наших херсонських акторів, ви найкращі. Коли була в Херсоні старалась частіше відвідувати наш театр. Вистава дуже сподобалася, бо я і сміялась, і плакала. Згадала окупацію, як було тяжко, все пронеслося в голові. Ми ніколи не повинні забувати, що ми пережили і переживаємо. Дякуємо Вам”, – ділиться враженнями Наталія Милюєва.
Не менш вражена грою херсонських акторок і асистентка вчителя Херсонського загальноосвітнього НВК №11 Ірина Зілінська. З її слів, кожне слово у виставі правдиве. Зрозуміло, що людина, яка писала сценарій і акторки, які грали, усе це пережили на власному досвіді.
“Неперевершена вистава. Чудові талановиті акторки. Щирий справжній сценарій. Під час вистави ніби повернулися у минуле і знову пережили ті події, емоції. Ми так плакали. Вдячні за запрошення”, – розповідає пані Ірина.
До перегляду долучився і херсонський рятувальник Віктор Ревенко. Чоловік наголошує, вистава нагадала про його життя в окупації, про виїзд на підконтрольну Україні територію.
“А які можуть бути відчуття, коли дивишся виставу про окупацію? Це страх за дітей, це прощання з батьками. Тоді це все було на адреналіні, а зараз ми можемо все переосмислити, обдумати. Дуже потужна вистава. Бажання всім нам скорішої перемоги”, – додає пан Віктор.
Бажаєте переглянути трагікомедію “Молочайник”? Слідкуйте за афішею театру, підтримуйте наших акторів.
Автор: команда «Херсон плюс»
