Ксенія, яка нині має позивний «Гарпія», залишила окуповану Нову Каховку лише у грудні 2024 року. Разом із собою вона змогла вивезти вісьмох котів і німецьку вівчарку. Майже три роки, поки місто перебувало під контролем російських військ, жінка займалася волонтерською діяльністю та допомагала цивільним виїжджати з небезпечної території. Після того як їй вдалося покинути окупацію, Ксенія вирішила присвятити себе військовій справі: вона здобула фах бойової медикині й зараз готується служити у складі 34-ї окремої бригади, щоб захищати рідну Херсонщину. Свою історію жінка розповіла «Новій Каховці інформаційній».
До початку повномасштабної війни дівчина працювала шеф-кухаркою в ресторані в Новій Каховці. Увечері 23 лютого 2022 року вона повернулася додому після довгої робочої зміни вже за північ.
«Вранці мене розбудили вибухи. Саме тоді я зрозуміла, що почалася війна. Спочатку страх був дуже сильним, люди чекали якихось вказівок і майже безперервно стежили за новинами. Разом із знайомими я поїхала до міста, щоб купити продукти та ліки. Магазини були майже порожні — на полицях залишалися лише крупи, консерви чи оливки. В аптеках вишикувалися довгі черги, і щоб придбати необхідне, доводилося стояти по кілька годин. Уже до обіду над містом почали літати російські літаки, а незабаром окупанти захопили Каховську ГЕС. Той тиждень згадую як один із найважчих у своєму житті», — говорить вона.
Через деякий час жінка зрозуміла, що не може залишатися осторонь, і почала волонтерити — разом із земляками допомагала тваринам, які залишилися покинутими. Разом вони розвозили корм для собак і котів.
«Згодом ми дізналися про села, куди не доставляли продукти, і почали возити туди хліб та іншу необхідну їжу», — розповіла Ксенія.
Працювати в умовах окупації було небезпечно: машини часто зупиняли російські військові, перевіряли документи й телефони, а правила поведінки на блокпостах постійно змінювалися.
«Одного разу, повертаючись із Преображенки, ми з водієм побачили винищувач, який летів дуже низько. Тоді вирішили зупинитися, адже раніше казали, що під час руху російської техніки потрібно з’їжджати на узбіччя. Літак почав різко знижуватися й наближатися до машини. У той момент я була впевнена, що це кінець. Однак літак лише кілька разів облетів машину й полетів далі. На найближчому блокпості російські військові пояснили, що зупинятися не можна, бо вони нібито могли обстріляти літак», — згадує дівчина.
Особливо напруженою робота волонтерів стала після підриву росіянами Каховської ГЕС. Ксенія з однодумцями доставляла людям воду, їжу та предмети першої необхідності. Багато мешканців не хотіли покидати свої будинки й чекали, поки зійде вода. Волонтери також рятували тварин, які після повені опинилися заблокованими на дахах будинків, та допомагали організовувати евакуацію.
«Перебувати в місті щодня ставало небезпечніше. Представники окупаційної адміністрації розшукували мене, намагаючись дізнатися мою адресу та контакти. Тоді я вирішила відправити свою дитину до родичів, а сама разом з іншими волонтерами переїхала до Олешок. Там ситуація після руйнування ГЕС була ще складнішою. Ми допомагали жителям Олешок, Кардашинки та Коханівки: доставляли гуманітарну допомогу, витягували людей із затоплених будинків і складали списки на евакуацію, співпрацюючи з міжнародною організацією «Humanity», — розповіла новокаховчанка.
Під час однієї з поїздок до Коханівки жінку разом із двома волонтерами затримали співробітники ФСБ. Після допиту росіяни змусили її записати відео, у якому вона нібито підтверджує співпрацю з окупаційною владою, і лише тоді відпустили.
«Після цього я почала готуватися до втечі з окупованої території — повернулася до Нової Каховки, змінила колір волосся, часто переїжджала з місця на місце, щоб не привертати уваги. Спершу разом із волонтерами організації «Humanity» мені вдалося вивезти свою дитину. Потім почала збирати документи для власного виїзду. Без російського паспорта залишити окуповану територію було майже неможливо, тому я оформлювала його в Новотроїцькому, щоб не потрапити на очі колаборантам у рідному місті», — каже волонтерка.
У грудні 2024 року Ксенія нарешті змогла виїхати з Нової Каховки. Із собою вона взяла лише сумку з речами, вісьмох котів і німецьку вівчарку, яких попросили врятувати інші волонтери. Також жінка заховала український прапор, зашивши його в шарф. Опинившись на підконтрольній Україні території, Ксенія замислилася про майбутню службу.
«Ще під час волонтерської роботи я думала про тактичну медицину, адже часто допомагала людям із пораненнями. За порадою знайомого звернулася до медичного батальйону «Госпітальєри» і записалася на курси. Після кількох етапів навчання отримала кваліфікацію бойової медикині. Уже брала участь у виїздах разом із «Госпітальєрами», зокрема працювала і в Павлограді. Згодом мене запросили приєднатися до Всеукраїнської ради реанімації як інструктора», — розповіла жінка.
Сьогодні «Гарпія» навчає військовослужбовців тактичній медицині на базовій підготовці та спеціальних курсах. Минулого року, у день річниці звільнення Херсона, Ксенія приїхала до міста. Там вона зустріла багатьох земляків із Нової Каховки і познайомилася з військовими 34-ї бригади. Під час розмови дізналася, що підрозділу потрібен бойовий медик. Тоді жінка прийняла остаточне рішення і подала документи для вступу до бригади.
Ксенія зізнається, що раніше не вважала себе особливо патріотичною людиною. Вона мала звичайне життя: роботу, дім, родину та друзів. Війна, яка тривала з 2014 року, здавалася далекою. Проте після приходу російських військ вона по-справжньому усвідомила, наскільки цінує свою країну, своє місто і свій дім. Сьогодні «Гарпія» мріє про день, коли Україна поверне Нову Каховку, і каже, що хоче бути серед перших, хто знову заїде до рідного міста під українським прапором.
Підготувала Вікторія Вільна
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
