Ще кілька років тому маленький Микита Фурік робив свої перші кроки у спорті в Херсоні. Для себе він обрав бразильське джиу-джитсу та рукопашний бій, а сьогодні виходить на татамі міжнародних чемпіонатів під прапором України. Попри окупацію, вимушену паузу в тренуваннях і постійні виклики війни, спортсмен продовжує здобувати перемоги та готується до Чемпіонату світу. На змаганнях Микита представляє рідний Херсон, адже є вихованцем Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 5.
З Микитою Фуріком команда «Херсон плюс» познайомилася ще у 2020 році. Тоді він робив перші кроки у спорті й розповідав про свої перші досягнення та тренування. Зараз за його плечима – десятки чемпіонатів по всьому світу.
«Коли мені було сім років, товариш тата запропонував прийти на тренування з бразильського джиу-джитсу до Єгора Лебідя. Мені дуже сподобалися атмосфера, тренування і цей вид спорту. З того моменту я і займаюсь джиу-джитсу та рукопашним боєм, – розповідає Микита Фурік. – Свої перші змагання мало пам’ятаю: мені було всього вісім років, я дуже хвилювався, але саме після них з’явилося ще більше бажання тренуватись і ставати сильнішим».
Через повномасштабне вторгнення Микита майже на рік випав зі спорту, адже родина залишалася в окупованому Херсоні, а команди, з якими він займався, — роз’їхалися.
«Після деокупації Херсона я представляв Україну в Угорщині, Туреччині та Румунії. Звісно, були складні моменти, важко було адаптуватися після довгої паузи у спорті. Але поразки теж дуже багато дають спортсмену – вони мотивують працювати ще більше, аналізувати помилки та ставати сильнішим», – каже хлопець.
Про те, що Микита Фурік буде створювати справжній фурор на арені, стало зрозуміло з перших тренувань, каже його тренер Єгор Лебідь.
«Ми працюємо з Микитою з 2015 року, це був мій перший набір у дитячу групу ще в Херсоні. Як би складно не було, біль, сльози – але я жодного разу за весь час не почув від нього, що він відмовляється від тренувань чи йому десь важко. Перший рік, а може, навіть півтора, на локальних змаганнях він ледве дотягував до медалей, але, завжди повертаючись у зал, було видно, що поразки не змінюють його ставлення до тренувань», – додає тренер.
«Немає мети – є тільки шлях»
Наразі спортсмен проживає у Вінниці, вступив до Вінницького державного педагогічного університету й продовжив свій спортивний шлях. На змаганнях представляє рідний Херсон, адже є вихованцем Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 5. Зі слів Микити, тренуватися під час війни, звичайно, стало важче. Постійні повітряні тривоги та обстріли впливають і морально, і фізично, іноді доводиться переривати тренування або змінювати графік. Але спорт навчив дисципліни та витримки, тому навіть у таких умовах він намагається не зупинятися і продовжує працювати над собою.
«Найбільшу мотивацію мені дає бажання досягати нових результатів, представляти Україну на міжнародних змаганнях, щоб мною пишалися рідні та тренери. Тренування займають велику частину мого часу, але я стараюся правильно розподіляти день, щоб поєднувати спорт і навчання. Це непросто, але коли є ціль – знаходиш сили на все, – каже він. – Для дітей, які тільки починають свій шлях у спорті, можу порадити не боятися труднощів і поразок. Найголовніше – це дисципліна, регулярні тренування та любов до своєї справи. Результат приходить не відразу, але якщо постійно працювати над собою – все обов’язково вийде».
Найголовнішим аспектом його результату є саме характер, наголошує тренер Єгор Лебідь. З його слів, Микита дуже спокійний, інколи навіть надто.
«У психологічному аспекті це вже 70 % перемоги. Інші 30 % – це те, що з дитинства він звик саме до важкої роботи в залі, ніколи не пропускав тренувань без поважної причини. Ну і найголовніше – це те, що завжди у всіх питаннях спорту була колосальна підтримка і довіра до нашої з ним роботи від батьків. На мою думку, його мотивація, як і моя особиста, – це сам процес. Ми ніколи не ставили кінцевих цілей у результаті, тільки проміжні: «Нам треба виграти той чи інший чемпіонат, щоб далі ми для себе розуміли вектор руху», але ніколи кінцевої цілі не ставили. Я вважаю, що це психологічно не зовсім правильно. Тому тут як у японських самураїв: «Немає мети – є тільки шлях». Рухатися вперед – це і є найбільша мотивація», – каже тренер.
Кожна перемога – не про успіх, а щоденну працю
Попри всі виклики війни, Микита Фурік продовжує перемагати на змаганнях в Україні та за кордоном. Одними з нещодавніх, де херсонцю вдалося вибороти золото, стали Чемпіонат України з комбат-самозахисту ICO у Броварах у розділі «Боротьба» серед юнаків 16–17 років у ваговій категорії до 75 кг, а також Чемпіонат Європи з бойових мистецтв у Німеччині.
«Чемпіонат Європи з бойових мистецтв став для мене одним із найважливіших стартів. Атмосфера була неймовірна, адже змагалися спортсмени з різних країн. Я виходив на татамі з великою мотивацією та вірою у свої сили. Звичайно, завжди мрієш про золото, але потрібно підтверджувати це на килимі. Дуже приємно, що вдалося перемогти у розділі «Грепплінг ноу гі» у ваговій категорії до 75 кг та привезти золоту медаль для України. Також виконав норматив майстра спорту міжнародного класу України», – ділиться враженнями Микита.
Зараз у Микити відбувається перехід з юніорів до дорослої вікової категорії, тому під час підготовки і тренувань асистентами є саме дорослі спортсмени. На цей момент завдання – максимально швидко адаптуватися у новій віковій категорії та закріпитися в основному складі збірної.
«Під час підготовки до чемпіонату Європи у нас був побудований цикл тренувань з урахуванням часу на підготовку і кількох проміжних турнірів у Хмельницькому, Києві та контрольного чемпіонату України у Броварах. Завдання було – увійти в трійку, щоб зрозуміти, як будувати свою підготовку до чемпіонату світу в жовтні. Завдання виконано з максимальним результатом, тому впевнено можу сказати, що для мене особисто як тренера зрозуміло: ми рухаємося у правильному напрямку. Зараз готуємося до деяких турнірів в інших федераціях, вони також є відбірковими до національних збірних», – розповів тренер Єгор.
Часу на розслаблення немає, каже Микита Фурік, адже попереду – Чемпіонат світу, який пройде вже цієї осені у Франції. Бажаємо херсонцю нових перемог та успіху.
Автор: команда «Херсон Плюс»
