Два дні спорту, спілкування та щирих емоцій. У Києві на базі Олімпійського фахового коледжу імені Івана Піддубного відбувся спортивний захід «Вільні разом. Спортивні разом», який об’єднав близько 240 дітей і дорослих з-поміж внутрішньо переміщених осіб із Херсонської області.
Для багатьох учасників ці змагання стали не лише можливістю проявити себе у спорті, а й нагодою зустріти земляків, знайти нових друзів та хоча б на кілька годин відволіктися від пережитого. Протягом двох днів учасники змагалися у футзалі, настільному тенісі, шахах і шашках. Особливо яскравими стали сімейні естафети, в яких взяли участь 32 родинні команди. Діти підтримували батьків, батьки вболівали за дітей, а спортивні майданчики наповнилися сміхом, радістю та командним духом.
Святковий настрій створили й виступи черлідингових команд із Нововоронцовської та Високопільської громад, які подарували глядачам яскраві емоції та гучні оплески.
До учасників завітали Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний, Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін, а також народні депутати України. Вони поспілкувалися з родинами та підтримали ініціативу, яка допомагає людям відчути себе частиною великої спільноти.
Начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін наголосив:
«Особливо важливо, що сьогодні тут разом родини з наших тимчасово окупованих громад — Скадовська, Каховки, Генічеська, Голої Пристані, Олешок, Нової Збур’ївки, Каланчака та інших. Люди, які пройшли через втрату дому, розлуку з рідними місцями, але зберегли головне — єдність і силу. Ці змагання — про них, про нашу спільну підтримку і про те, що ми обов’язково повернемося на свою землю».
Організатори переконані: спорт сьогодні — це не лише про перемоги та медалі. Це ще й про психологічне відновлення, підтримку, нові знайомства та можливість відчути себе частиною великої родини Херсонщини, навіть перебуваючи далеко від дому.
«Вільні разом. Спортивні разом» вкотре довів: справжня сила — у людях, які попри втрати та випробування продовжують рухатися вперед, підтримувати одне одного і вірити у повернення додому.
