Від програмування писанок до власних стартапів: як дві освітянки з Херсона змінюють підхід до навчання

Написати код, який створює українську писанку. Побудувати власну модель підводного човна. Стати торговцем кашеміром, розрахувати маршрут, оцінити ризики й не збанкрутувати. Саме так можуть виглядати сучасні онлайн-уроки для херсонських школярів. Про це ексклюзивно для «Херсон Плюс» розповіли дві освітянки Наталя Золотаревська й Юлія Кнорр.

Історії двох педагогинь із Херсона доводять: сучасна освіта починається з цікавості, практики та віри в дитину

Юлія навчає дітей економіки через стартапи, бізнес-проєкти та авторські ігри, у яких кожне рішення має фінансові, стратегічні або репутаційні наслідки.

Наталя перетворює інформатику на простір для досліджень, де поєднуються програмування, фізика, історія, мистецтво та практичні експерименти. Нещодавно вона повернулася з міжнародного навчання у Шотландії, де знайомилася з освітньою системою, у якій шкільні подвір’я, ферми, водойми й парки стають справжніми лабораторіями.

3D-моделі та закони Архімеда: як Наталя Золотаревська змінює уявлення про урок інформатики

Учителька інформатики та міжгалузевого STEM-курсу Херсонського ліцею №1 Наталя Золотаревська не боїться ламати звичне уявлення про урок. У її класі інформатика не обмежується програмуванням. Тут діти можуть вивчати історію українського козацтва, досліджувати закони Архімеда, створювати 3D-моделі військової техніки чи писати код, який малює українську писанку. 

Наталя Золотаревська перетворює уроки інформатики на дослідження й практичні експерименти, де учні вчаться через гру, творчість і власні відкриття. Джерело: архів викладачки

Педагогиня переконана: сучасна освіта має не змушувати дітей механічно запам’ятовувати формули, а навчати їх ставити запитання, шукати відповіді та самостійно знаходити рішення. Важливо не лише показати дитині, як користуватися новими технологіями, а й зберегти її бажання досліджувати світ.

«Наш головний виклик — зберегти дослідницький характер навчання навіть у дистанційному форматі. У нас повітряні тривоги, нестабільний інтернет, перебої з електроенергією. Але найцінніше, що ми маємо зберегти, — це допитливість дітей. STEM починається зі звичайного запитання, зі спостереження і пошуку відповіді на реальну проблему. Наше найголовніше завдання — навчити дітей ставити запитання, аналізувати і знаходити власні рішення», — наголошує Наталя Золотаревська.

Так народжуються проєкти кораблів: спершу учні їх розробляють, а потім презентують під час уроку. Джерело: архів викладачки

Один із найяскравіших прикладів — урок про підводні човни для учнів 9-го класу. Здавалося б, до чого тут інформатика? Насправді ж усе починається… з історії України.

Спершу школярі знайомляться з козацьким флотом, дізнаються, чому османські війська боялися запорозьких козаків. Потім переходять до фізики, досліджують, чому одні предмети тонуть, а інші залишаються на поверхні. Далі працюють у командах, аналізують причини занурення тіл, проводять експерименти у віртуальних лабораторіях, а наприкінці створюють власні цифрові моделі.

«Ми можемо провести місток між підводним човном козаків і сучасними українськими технологіями — підводним дроном «Марічка» чи десантно-штурмовим катером «Кентавр». Діти налаштовують параметри катера, змінюють його масу, об’єм, додають бронювання чи екіпаж і дивляться, чи залишиться він на поверхні. Вони спостерігають, як змінюється сила тяжіння, сила Архімеда, роблять власні висновки. А потім ми навіть проводимо руханку, під час якої показуємо тілом плавучість, занурення та виштовхувальну силу. Тобто ми не просто вивчаємо новий матеріал — ми його проживаємо й моделюємо різні ситуації», — із захватом розповідає пані Наталя.

Після цього школярі переходять до тривимірного моделювання. За допомогою спеціальних сервісів вони можуть буквально «зазирнути» всередину субмарини та роздивитися її будову. Молодші учні створюють власні анімації у Scratch, а старшокласники моделюють десантно-штурмовий катер «Кентавр» у Blender.

Такий вигляд мають сучасні онлайн-уроки Наталі Золотаревської: програмування, 3D-моделювання та дослідження об’єднуються в одному занятті. Джерело: архів викладачки

Від склянки води до писанки, створеної кодом

Не менш захопливим є урок про воду. Спершу діти вирушають у віртуальну експедицію Амазонкою, досліджують ліси та наслідки зміни клімату, а потім відкладають комп’ютери і починають експериментувати з найпростішими речами, які є вдома.

«Поки ми працюємо онлайн вдома, але це не привід не вивчати цей світ. Нехай нема дорогих лабораторій, але ж є підручні засоби. І повірте, з ними також можна зробити це. STEM можна робити навіть дистанційно, використовуючи підручні матеріали. Ми беремо звичайну склянку води і скріпку. Якщо покласти її одним способом — вона потоне. Якщо іншим — залишиться плавати. Досліджуємо, чому лід тримається на поверхні, а камінчик іде на дно. Через такі прості досліди ми пояснюємо фізику. Усе необхідне вже є у кожної дитини вдома», — говорить педагогиня.

Після експериментів шестикласники створюють у Scratch анімацію трьох агрегатних станів води, а вдома продовжують дослідження: зважують яблуко, банан і шматок хліба, а через певний час порівнюють результати, щоб зрозуміти процес випаровування.

Навіть програмування у Наталі Золотаревської виходить далеко за межі сухого коду. Перед Великоднем учні спершу знайомляться з історією української писанки, дізнаються, чим відрізняються крапанка, дряпанка і мальованка, а вже потім відкривають Python.

«Інформатика — це не літопис. Інформатика — це творчість. Ми пишемо код, але за допомогою цього коду створюємо щось нове. Торік діти програмували власні писанки. Вони обирали орнаменти, а замість олівця використовували мову програмування. Для них це вже не просто код — це спосіб творити. Тому найбільша винагорода для мене — бачити, як у дітей сяють очі, як вони радіють своїм успіхам, шукають відповіді, якщо щось не виходить, і не бояться експериментувати. Саме тоді я розумію, що всі мої навчання, пошуки й старання були недаремними», — додає викладачка. 

Під час уроків школярі вчаться писати код, знаходити помилки та створювати власні цифрові проєкти. Джерело: архів викладачки

Пандемія стала поштовхом до діджиталізації освіти, а тепер педагоги опановують ще й технології штучного інтелекту. Наталя Золотаревська додає: сьогодні вчителям важливо не боятися нових інструментів, а навчити дітей використовувати їх правильно – щоб ШІ став помічником, а не заміною власного мислення. 

«На своїх уроках я використовую десятки сучасних цифрових платформ: PhET для віртуальних фізичних експериментів, NASA Space Place і UCAR для дослідження космосу, клімату та природних явищ, Merge EDU і QuiverVision — для доповненої реальності, Google Arts & Culture та Google Earth — для віртуальних подорожей, Sketchfab — для вивчення 3D-моделей, MapHub — для створення інтерактивних карт, LabXchange Гарвардського університету, українську платформу Mozaik Education, а також Scratch, Python, Blender й інші інструменти для програмування та моделювання», – говорить вона. 

Від шкільної ферми до сонячної електростанції: освітній досвід привезений зі Шотландії

Нещодавно херсонська педагогиня повернулася зі Шотландії, де вперше взяла участь у міжнародній програмі професійного розвитку.

Навчання організувала «Освіторія» у партнерстві з The King’s Foundation. Там учасники програми відвідали The King’s Foundation — благодійну організацію, засновану королем Чарльзом ІІІ, а також місцеві навчальні заклади. Наталя Золотаревська каже, що для неї найбільшим відкриттям стали не сучасні лабораторії, а сама філософія освіти.

«Мене по-справжньому вразило сучасне обладнання, хоча для наших дітей, які вже чотири роки навчаються дистанційно, це, звісно, болюча тема. Але найбільше здивувало інше — наскільки одна людина може мислити цілісно і вибудувати систему, у якій усе перебуває в гармонії. Природа, культурна спадщина, архітектура, ремесла, сталий розвиток — усе це є частиною єдиного цілого. Тому й урок не обмежується лише фізикою, екологією чи мистецтвом. Дитина вчиться розуміти світ через практичний досвід, дослідження, власні помилки та відповідальність», — розповідає Наталя Золотаревська.

Наталя Золотаревська разом із педагогами з різних країн під час міжнародної програми професійного розвитку STEM Teacher Leaders Program. Джерело: архів викладачки

У Шотландії її особливо вразила концепція People, Place, Planet — люди, місце і планета. Там кожен урок починається не з теми у підручнику, а з реальної проблеми. Наприклад, як виробити чисту енергію, зробити громаду комфортнішою чи повторно використати відходи. Педагогиня згадує одну зі шкіл, де учні розробили власний стартап із виробництва сонячної енергії. Заклад встановив сонячні панелі, продає вироблену електроенергію та отримує за це кошти.

«Спочатку відбувається життя, а вже потім — теорія. Саме це мені дуже сподобалося. Коли дітям поставили запитання, як виробити чисту енергію і як громада може економити ресурси, вони звузили цю проблему до власної школи. Так з’явився проєкт із сонячними панелями. Це зрозумілі й практичні речі, яких потрібно вчитися і нам», — наголошує вчителька.

Учасники програми у Шотландії долучилися до практичних воркшопів, міжнародного обміну досвідом та менторської підтримки Джерело: архів викладачки

Ще одним відкриттям для пані Наталі стало те, що навчальним простором у Шотландії є не лише клас чи лабораторія. Для досліджень використовують буквально все, що оточує дітей: парк, дерева, водойми, ґрунт, сонце й вітер. 

Під час навчання педагоги власноруч виготовляли біогаз у саморобному компостері, порівнювали властивості різних типів ґрунту й визначали, у якому з них найкраще ростиме пшениця.

«Дітям не дають готових відповідей — вони мають дослідити все самі. Біля школи є грядки, де ростуть овочі, ферма з коровами, гусьми, качками, курями. Тобто звичайне подвір’я можна перетворити на STEM-простір і це круто», — розповідає педагогиня.

Учасники програми також працювали над власними STEM-проєктами та знайомилися із сучасними підходами до викладання. Джерело: архів викладачки

Після поїздки педагогиня ще більше переконалася: сучасний урок має допомагати дитині не просто запам’ятовувати інформацію, а досліджувати світ, бачити проблему та шукати спосіб її розв’язання.

Наталя Золотаревська вважає, що окремі принципи шотландської освіти можна застосовувати навіть онлайн – починати заняття з реальної проблеми, проводити досліди з доступними матеріалами й давати дітям більше простору для власних рішень.

Від торгівлі кашеміром до власного стартапу: як Юлія Кнорр навчає школярів фінансової грамотності

На уроках фінансової грамотності у Херсонському науковому ліцеї школярі не просто вивчають економічні терміни чи рахують прибутки. Тут вони створюють власні стартапи, тестують бізнес-ідеї, захищають проєкти, аналізують фінансові ризики й вчаться приймати рішення, які можуть змінити їхнє майбутнє. Для Юлії Кнорр, яка вже 18 років вчителює і викладає також мистецтво та історію України, цей предмет давно вийшов за межі підручника.

«Фінансова грамотність — це про те, як зорієнтуватися в сучасному світі, зрозуміти економіку, навчитися представляти власну ідею, створити свій перший маленький стартап і захистити проєкт. Це база, яка потрібна кожній дитині незалежно від того, ким вона стане в майбутньому», — говорить Юлія Кнорр.

Юлія Кнорр наголошує: ніколи не пізно навчатися й розвиватися. І це стосується не лише учнів, а й викладачів. Джерело: архів викладачки

Навчання, переконана Юлія Кнорр, повинно бути максимально наближеним до реального життя. Саме тому на її уроках діти не лише читають про економіку, а й проживають її через авторські симуляції, бізнес-ігри та практичні завдання.

Загалом для восьмого класу вона розробила близько 30 авторських ігор, кожна з яких присвячена окремій темі фінансової грамотності. Одну зі своїх економічних ігор педагогиня незабаром представить у всеукраїнському методичному посібнику. 

«На початку гри школярі стають торговцями кашеміром. Вони можуть обрати різні сценарії: вирушити зі Стародавнього Китаю до Греції або ж працювати у сучасному світі, налагоджуючи постачання до США», — пояснює вчителька.

На кожному маршруті на учасників гри чекають власні перешкоди: мовні бар’єри, бюрократичні процедури, витрати на логістику, складний вибір партнерів і ризик втратити гроші. Готового правильного рішення немає — кожна команда самостійно визначає стратегію.

«Кожен маршрут має свої переваги й ризики. Діти самі вирішують, як діяти, а кожне рішення має наслідки — фінансові, репутаційні або стратегічні. Для мене важливо, щоб вони не просто рахували гроші. Це гра про відповідальність. Ти або перемагаєш, або програєш, але в будь—якому разі робиш висновки», — додає Юлія Кнорр.

Ось такі ігри та комікси допомагають трохи перепочити між виконанням завдань. Джерело: архів викладачки

Сценарії для таких симуляцій Юлія Кнорр створює самостійно. Спочатку продумує сюжет, механіку гри, можливі варіанти розвитку подій і наслідки кожного рішення. Потім за допомогою штучного інтелекту перетворює задум на інтерактивну цифрову гру.

Також педагогиня записує авторські відеоуроки, створює динамічні презентації, використовує Canva, Padlet, інтерактивні платформи та цифрові портфоліо. Але наголошує: будь-який інструмент має сенс лише тоді, коли допомагає дитині зрозуміти тему, а не просто робить урок красивішим.

«Мені подобається спостерігати, як змінюється реакція дітей. Навіть 11-класники із захопленням грають в економічні ігри. Але для мене важливо не це. Найважливіше – щоб після уроку вони замислилися, поставили собі нові запитання, навчилися аналізувати й не боялися приймати власні рішення. Саме заради цього і варто створювати сучасний урок», – каже пані Юлія. 

На уроках учні разом із пані Юлією вмикають критичне мислення, розбирають маркетингові пастки та придумують власний план перемоги над ними. Джерело: архів викладачки

Якою б насиченою не була програма, Юлія Кнорр дозволяє учням трохи змінити правила і наприкінці семестру провести незвичні уроки — на замовлення.

Так у різні роки учні досліджували історію розвитку корпорації McDonald’s, аналізували феномен Toyota та розбирали причини успіху відомих компаній. Цього року найбільше запитань у підлітків викликали фінансові небезпеки, з якими вони можуть зіткнутися вже найближчим часом.

«Я завжди кажу: замовляйте урок. Якщо вам цікаво — значить, про це потрібно говорити. Для мене найважливіше не те, наскільки гарною буде презентація чи гра. Найцінніше — які думки вони винесуть після заняття, що залишиться з ними після уроку», — говорить Юлія Кнорр.

Коли навчальний проєкт стає власною справою

Новаторський підхід дає свої результати — вихованці Юлії Кнорр неодноразово ставали переможцями конкурсів, економічних олімпіад і представляли Україну на міжнародному рівні.

Минулого року її учениця увійшла до складу української команди на Міжнародній економічній олімпіаді в Греції. А сам Херсонський науковий ліцей нині серед 10 найкращих закладів України за результатами економічної олімпіади за останні чотири роки. Втім, найбільшими перемогами вчителька вважає реалізовані проєкти учнів та їхні успіхи. 

«У мене була 8-класниця, яка представила на уроці бізнес-проєкт із виготовлення авторських прикрас із бісеру. Тоді це була лише навчальна ідея, а сьогодні — її власна справа. Зараз дівчина має власну майстерню, виготовляє авторські прикраси й проводить майстер-класи. Саме такі історії надихають найбільше», — розповідає Юлія Кнорр.

Разом вони розбирають історії успішних дітей-підприємців у межах блоку «Перший мільйон». Джерело: архів викладачки 

Подібних прикладів, каже викладачка, за роки роботи було чимало. Під час одного з практичних занять дві учениці працювали над аналізом ресурсів для власних проєктів. Саме тоді вони зрозуміли, що мають спільні інтереси. Згодом об’єдналися, подали заявку на молодіжний грант і реалізували власну ідею для молоді Миколаєва.

«А ще до початку повномасштабної війни команда ліцеїстів перемогла у конкурсі громадських проєктів. Команда з чотирьох учнів розробила концепцію оновлення парку: створили дизайн-проєкт, склали кошторис майже на п’ять мільйонів гривень, продумали інклюзивний дитячий майданчик та благоустрій території.  Я була лише ментором. Усе інше вони зробили самі – рахували бюджет, створювали дизайн-проєкти, продумували покриття для майданчика, підбирали рішення відповідно до європейських стандартів. Це була справжня командна робота. На жаль, реалізувати задум завадила війна, але для дітей це став безцінний досвід», — згадує педагогиня.

У 2025 році Юлія Кнорр стала фіналісткою нагороди за визначний внесок у розвиток економічної освіти та формування економічного мислення молоді в Україні. Джерело: архів викладачки 

Історії Наталі Золотаревської та Юлії Кнорр доводять: навіть зараз, коли херсонські діти переважно бачать учителя через екран, урок може залишатися простором для відкриттів. Місцем, де не бояться помилятися, ставити запитання, сперечатися, шукати рішення, вірити у власні задуми та сміливо будувати своє майбутнє.

Авторки: Ірина Мєзєнцева, Поліна Дайнега