Команда телеканалу «Херсон плюс» зібрала привітання від херсонців, які довго не бачили своє місто. Що саме бажають люди рідному Херсону, жителям, які досі продовжують там перебувати, а також мужнім військовим – читайте у матеріалі.
Богдана Баришева – херсонська художниця. Легким рухом пензля дівчина дарувала друге життя сірим стінам у кав`ярнях, школах та міських будинках Херсона. Через повномасштабне вторгнення їй довелося переїхати до Одеси, де вона створила серію картин, серед яких «Незламна», «Відчай» та інші. Також долучається до благодійних виставок і все це заради підтримки ЗСУ. Вона переконана, настане той час і для херсонців закінчиться чорна смуга. А всі мрії про спільне зібрання біля новорічної ялинки з усмішками та світлим майбутнє незабаром здійсняться.
До привітань долучається і волонтерка Інна Гарбуз. Наразі вона вимушена переселенка в Німеччині. Та тисячі кілометрів не заважають їй допомогти рідній Херсонщині. Вона зібрала цілу команду небайдужих і з перших місяців вторгнення забезпечують гуманітарною допомогою жителів Херсона та Великої Олександрівки. Не забувають і про військових, передаючи їм автівки, медикаменти, амуніцію та солодкі подарунки. Найбільше дівчина мріє повернутися з дітьми до Херсона і безтурботно прогулятися знайомими вулицями.
А ось В’ячеслава Буренка у Херсоні знають, як креативну людину та відеографа. Без нього не обходилися весілля, святкові ранки у садочках та масштабні події. З перших днів війни Слава долучився до команди волонтерів. Разом з небайдужими збирали та роздавали потребуючим їжу, одяг, медикаменти та засоби гігієни. Навіть після переїзду до Одеси він продовжує дбати про тих, хто став вимушеними переселенцями або проживає під щоденними обстрілами в Херсоні.
Юлія Соценко називає Херсон містом свого розвитку та становлення. Вона працювала івент-менеджеркою. А в ніч з 2021 на 2022 рік була співведучою масштабного новорічного концерту. І хоча після переїзду до Дніпра пані Юлія вже знайшла роботу за фахом, але кожного разу, тримаючи в руках мікрофон, згадує про рідний Херсон. Вона вірить, буде Перемога і ми всі разом заспіваємо на площі Свободи Державний Гімн України.
«Я вірю, що завзятість та незламність херсонців об’єднала нас завжди», – каже херсонська маркетологиня Юлія Гладка. Дівчина безмежно сумує за рідним Островом, за Херсоном. І хоча мала можливість переїхати за кордон – вирішила залишитися в Одесі. Зараз волонтерить, відповідає за важливі соціальні проєкти та допомагає розвивати бізнес. Зізнається, тут відчуває південне сонце та тепло, як колись було в Херсоні.
Віктор Булка – громадський діяч із захисту прав людей з інвалідністю. До початку повномасштабного вторгнення разом з однодумцями реалізовували багато цікавих проєктів, спрямованих на підтримку сімей, де виховуються діти з інвалідністю. Враховуючи активну позицію та патріотизм, залишатися в окупації Віктор не міг, тож вимушено переїхав до Німеччини. Там він допомагає біженцям з України з перекладом та займається з українськими дітлахами в місцевій школі. Але рідних херсонців без привітань залишити не зміг.
Про те, як це у свої 70 років пережити повномасштабне вторгнення та вісім місяців окупації, не з чуток знає Євгенія Костюк. Жінка до останнього вірила, сподівалася та молилася, аби ЗСУ повернули до Херсона український прапор і життя. Мрія здійснилася, але через постійні обстріли вона змушена виїхати до Польщі. І хоча рідні прийняли пані Євгенію добре та її серце і досі в Херсоні, з тими, хто щодня переживає масові обстріли та атаки росіян.
Як бачимо, найбільше херсонці бажають рідному місту спокою, швидкої відбудови та розквіту. А всім жителям – терпіння, божої опіки, здоров’я та миру. І нехай 2024-й, рік Дракона стане для України переможним! З Новим роком, любі херсонці!
Автор: команда “Херсон плюс”
