«Якби прийшли до нас у майстерню, то були б здивовані. Волонтерська справа – створення маскувальних сіток та кікімор для наших захисників об’єднала людей різного віку та професій. Група «Надійні масківниці» – велика дружня родина, серед яких вчителі, вихователі, підприємці, кухарі, пенсіонери та фермери. Ми приходимо в майстерню задля однієї спільної мети – захистити воїнів від ворожих обстрілів та наблизити нашу Перемогу», – розповідає керівниця майстерні «Надійні масківниці» Олена Вашина.
Ось вже понад пів року у невеликому селі на правобережній Херсонщині функціонує майстерня «Надійні масківниці», де щодня волонтерськими руками створюються маскувальні засоби для українських захисників.
Починали небайдужі з однієї кікімори на тиждень, сьогодні ж виготовляють мінімум вісім таких захисних костюмів, а ще в додаток – антидронові сітки, нашоломники та накидки на зброю.
Загалом до команди «Надійні масківниці» залучено близько 20 людей, які вже виготовили понад 200 спецкостюмів і попри обстріли зупинятися не збираються.
Починали з приготування борщів
Волонтерську роботу команда розпочала ще в листопаді 2022 року. Саме тоді українські військові звільнили їх населений пункт від російських загарбників. Небайдужі жінки та чоловіки об’єдналися та на базі місцевого освітнього закладу відкрили благодійну кухню, завдяки якій постійно годували ЗСУ. Борщ, різні каші, картопля та м’ясо – все смачне і по домашньому. З нового 2023 року жінки почали роздумувати над іншими способами допомоги, бо благодійну кухню довелося тимчасово зачинити.
«Навесні мені знайомі розповіли, що в Херсоні є волонтер Олег, який займається виготовленням кікімор і йому необхідна допомога. Тоді я взяла його контакти і ми домовились про зустріч. Ось так розпочалась співпраця. Як зараз пам’ятаю, передав він нам основу для одягу і ми мали заповнити дірочки спеціальними нитками. Щоб ви розуміли, промучилися майже тиждень і ледь зробили один комплект. Потім почали прискорюватися і на наступний тиждень передали хлопцям вже п’ять костюмів, а згодом почали стабільно виготовляти по вісім костюмів», – згадує Олена Вашина.
Кікімори для захисників бувають у вигляді пончо – своєрідного плаща або комплектом – куртка та штани. Волонтери Херсонщини обрали для себе другий варіант, проте роблять його за авторськими ескізами, які неодноразово переробляли відповідно до вподобань військових.
«Перед тим як масово зайнятися виробництвом кікімор, ми розроблювали кілька варіантів і давали на використання знайомому снайперу. Він тестував і вже давав відгук: що прибрати, де варто доробити і так далі, – розповідає пані Олена. – Ми робимо кікімори 54-56 розмірів, але на штанях та куртці є спеціальні ремені, що дозволяють за потреби зменшити одяг. Але ви ж розумієте, що кікімора повинна бути зручною у використанні, щоб вони могли вільно в ній пересуватися. Вони ж одягають її на свою форму, на бронежилет. Ми спеціально так розробили куртку, щоб перед був відкритий, щоб хлопці мали доступ до важливих атрибутів. Тобто, щоб вони швидко могли дістати магазини, ножі, гранати.»
Для створення маскувальних штанів та куртки використовують основу-сітку як у спортивних костюмах. Саме на цю основу нашивають додаткову сітку, а далі нав’язують клаптики тканини.
«Це робити не так легко, як здається. Адже сіток є багато і треба обрати таку, щоб вона була цупка та ще й не важка, бо хлопці і так багато обладнання на собі носять. Загалом максимальна вага маскувальної курточки – 1 кг 100 г, а ось маскувальних штанів – 0,5 кг. Щодо тканини, то ми надаємо перевагу мішковині, але останнім часом цей матеріал не так легко знайти. Тому перейшли на флізелін з додаванням цупкої нитки, все ріжемо на невеликі стрічки і зав’язуємо. У весняно-літній період кікімори виготовляли переважно зелених кольорів, а вже зараз – коричневих. Робимо так, аби у степах, полях та лісах хлопці були максимально непомітними для ворогів. Ми добре підбираємо колір, щоб був схожий на солому, суху траву», – наголошує волонтерська команда.
Кікімора має маскувати від ворога не лише вдень, а й вночі. Тому перед тим, як пошити вироби і відправити їх хлопцям, волонтерки перевіряють матеріал за допомогою спецобладнання.
«Під час перевірок ми використовуємо прилад нічного бачення та тепловізор. І хоча всі продавці переконують, що тканину не можна побачити вночі, спецобладнання доводило протилежне. Так у нас, наприклад, залишилося 50 метрів невикористаної тканини. Загалом з останніх замовлень нам тричі траплявся неякісний матеріал, тому повертали його. Ми робимо тільки на совість, бо це безпека хлопців. Який сенс у тій кікіморі, якщо окупанти зможуть вичислити наших захисників і вдарити по їхнім позиціям?» – розповідає пані Вашина.
Працюють за налагодженою схемою
Волонтери працюють за налагодженою схемою: херсонець Олег робить викройки майбутніх костюмів, команда волонтерок забирає та наплітає всі необхідні елементи для маскування, а згодом вже все зшивають.
«Ми працюємо щодня, лише у вихідні можемо зробити перерву. За тиждень можемо зробити вісім костюмів. Але бувають замовлення і на 10, і на 20 штук. Тоді ми працюємо активніше, дехто навіть додому може взяти, щоб зробити більше. Адже розуміємо, що хлопцям треба тут і зараз, у них немає тижнів та місяців на очікування. Проте враховуйте, що не все залежить від нас. Бувають такі дні, що цілий день обстріли у нашому селі. Як тільки замовлення виконали, то передаємо інформацію хлопцям. Вони можуть самостійно приїхати до однієї з майстерень або ми відправляємо поштою до найближчого місця їх перебування», – наголошує команда волонтерів.
Зі слів Олени Вашини, їхні кікімори вже отримали захисники на Херсонському, Запорізькому, Бахмутському напрямках. Маскувальні костюми передають безплатно.
«У кожного з нас є рідні на фронті. Тож, спочатку ми робили кікімори для тих бригад, де є наші знайомі, брати, сини, сестри чи батьки. Потім ми вирішили розмістити допис у Фейсбук і в коментарях хлопець запитав, чи можуть вони отримати таку кікімору і в яку вартість обійдеться. Звичайно ж, ми погодилися пошити для нього та побратимів. Ми і досі з ним підтримуємо зв’язок, спілкуємося. А ось нещодавно він повідомив, що не всі його побратими повернулися після виконання бойового завдання. Я не можу стримати сльози, коли чую такі слова. Дуже шкода наших рідненьких, мужніх захисників. Після цього з’являється ще більше бажання їм допомогти», – каже волонтерка.
Крім цього, команда волонтерів з Херсонщини ще й створює антидронові сітки, нашоломники та накидки на зброю. Вже одну партію відправили на Бахмутський напрямок. У вигляді презенту до засобів маскування додали ляльки-мотанки та проукраїнські браслети.
Впізнати кікімори саме цієї волонтерської команди можна за шевроном: замаскований єнот на фоні скибки кавунчика. Це авторська робота художника з Херсонщини Павла. Саме він розробив картинку, а вже завдяки підтримці знайомих вдалося безкоштовно їх виготовити у великій кількості.
Зі світу по копійчині
Кілька місяців волонтери закуповували основу та тканини для кікімор за власні кошти. Зі слів пані Олени, кожен віддавав посильну для себе суму. Проте кількість запитів від захисників щотижня зростала і волонтери вирішили звернутися по допомогу до небайдужих.
«Пам’ятаю, коли ми познайомилися з херсонцем Олегом, то він закуповував весь матеріал за свою пенсію. Звичайно ж, ми теж долучилися фінансово, але варто враховувати, що більшість з нас не мають роботи після повномасштабного вторгнення. Дівчата запропонували створити благодійну банку і зробити дописи у соціальних мережах. Тоді від небайдужих ми почали отримувати по 20, 50, 100, а то і по 500 гривень. Загалом ми вже зібрали понад 60 000 гривень, за які вдалося закупити все необхідне для створення кікімор», – каже керівниця групи «Надійні масківниці».
Аби стимулювати людей далі допомагати захисникам, волонтери систематично надають фото та відеозвіти, де захисники звертаються до небайдужих та дякують за підтримку.
«Довіра наразі – найцінніше. А враховуючи, що навіть під час війни є шахраї, які наживаються на інших, втримати цю довіру не так вже і просто. Тому я завжди прошу хлопців надсилати нам фото та відео. Бо так я виставляю фото, відео у соціальних мережах і вже люди бачать, що їхні кошти пішли на добру справу. Що разом ми наближаємо нашу Перемогу. Звичайно, хлопцям там не до контенту, але постійно намагаються вийти на зв’язок », – завершує волонтерка.
Долучитися до доброї справи може кожен. Звертайтеся до Олени Вашини у соціальних мережах і вона детально розповість вам про нагальні потреби.
