Драматургія провокації: історія херсонського арт критика

Арт критик із пристрастю до сучасного мистецтва, провокацій та трилеру… Херсон Плюс розповідає нашим читачам про незвичного херсонського драматурга Артура Сумарокова.

фото Лі Білецька

Херсон Плюс: Артур, у херсонських культурних колах і за його межами ти відомий, як драматург та кінокритик. Із чого почалося? Чи можна тебе назвати ще й режисером.

Артур Сумароков: Насправді, я поки не режисер. В усякому разі, найближчим часом нічого ставити не планую. Та й режисура це доволі велика відповідальність, тому краще перед цим добре подумати.

У першу чергу, я кінокритик, арт критик. Це та людина, яка осмислює кіно, пише про нього. А далі я почав писати драматургічні тексти. Я б назвав це природнім процесом, закономірним. Якщо пишеш про кіно, то починаєш у механізми його створення занурюватися більш детально. І рано чи пізно наступає момент, коли хочеться написати щось своє.

фото Лі Білецька

Херсон Плюс: У тебе надмірна худорлявість. Ти із цим народився?

Артур Сумароков: Із дитинства маю проблеми із щитовидною залозою, через це маю пришвидшений метаболізм та надмірну худорлявість. Тож дуже часто стикаюсь із скіншеймінгом. Мене постійно запитують, чому ти такий худий? І так, це дуже обтяжує. Я навчився цього не помічати. Якщо реагувати на всі зауваження, то можна поїхати дахом. Запитання, які стосуються зовнішності та тілобудови, краще взагалі ігнорувати.

Херсон Плюс: Чи є якісь автобіографічні згадки у твоїй творчості?

Артур Сумароков: Насправді, так. Якщо брати усі мої тексти, то так чи інакше моє життя на творчість вплинуло. Наприклад, у трьох драматургічних творах, які були представлені на Тижні актуальної п’єси, присутній так чи інакше мій прототип. Деякі деталі моєї біографії у текстах  також є. Наприклад, у 1995 році мого батька вбили в Москві, із 1995 по 2008 рік я жив та навчався у Херсоні. Із 2008 по 2013 я мандрував Європою.   

фото Лі Білецька

Херсон Плюс: Про що йдеться у твоїх п’єсах? Вони для широкого глядача?

Артур Сумароков: Основна тема, яка присутня у моїх п’єсах, – це тема насилля у тому чи іншому вигляді. Твори доволі жорсткі. Мій жанр – це трилер. Тож рекомендувати ці тексти усім не можна,  враження можуть бути доволі різні.

Та разом із тим, коли я починаю писати текст, я не закладаю тему наперед. Я закладаю певний фундамент структури, форми, змісту. Тема зазвичай з’являється, коли текст готовий або ж, навіть, у той момент, коли я свій текст чую.

фото Лі Білецька

Херсон Плюс: Чи маєш якісь нагороди за свої тексти? Взагалі, де тебе показували і де представляв свою драматургію?

Артур Сумароков: Нагороди, якщо чесно, мене цікавлять в останню чергу. Зараз мої п’єси на рівні андеграунду, провокації. Їх доволі важко продати середньостатистичному глядачеві, в театрі. Адже коли я пишу свої тексти, я не обмежую себе. Якщо присутні у суспільстві якісь табу, я їх переступаю.  

фото Стас Остроус

Україна доволі консервативна країна. Провокацією у мистецтві може стати усе, що завгодно. У нас середовище, навіть в умовах війни, залишається замкнутим. Тож для мене будь-яка можливість провокації  – це можливість вільного самовираження. Провокативне мистецтво завжди працює на оздоровлення суспільства.

Що стосується постановок моїх творів, то це поки рівень читок та відеофіксацій для Youtube. Також мої п’єси можна прочитати на порталі сучасної драматургії УкрДрамаХаб.  Я думаю, що рано чи пізно, все, що я пишу буде пом’якшуватися, прямувати у бік мейнстріму.

скріншот із сайту Сучасної української драматургії

Мої п’єси також лягли в основу артбуку, створеного херсонським концептуальним фотографом Стасом Остроусом. Завдячуючи цьому проекту, я свої тексти перевів в інший вимір, який відрізняється від виміру сценічного. І це виявилося цікаво.   

Херсон Плюс: Чи подобається тобі культурне середовища нашого міста?

Артур Сумароков: У Херсоні є доволі потужне культурне середовище. Сказати, що у плані мистецтва тут погано, я не можу. Тут, навпаки, цікаво. Особливо, якщо мова йде про сучасне мистецтво. Херсону є що показати.

фото Леонід Єжуров

Я взагалі вважаю, що мистецтво має бути незалежним від державних інституцій. Якщо ж такий зв’язок існує, то зазвичай це мистецтво сіре. Мені насправді дуже б хотілося, аби в Херсоні з’явилася галерея сучасного мистецтва. Справжня та серйозна галерея, яка б дала глядачам розуміння, які процеси відбуваються в нашому місті.

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *