Херсонська лялькарка популяризує українську культуру в Байройті

Здавна ляльку-мотанку вважають оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому. Херсонка Ірина Сергеєва вже понад 10 років власноруч створює ці прадавні обереги української родини. І навіть повномасштабна війна не відбила жагу до творчості, а навпаки – стала своєрідними ліками та нагадуванням про мирне життя.

Кожна робота пані Ірини унікальна, адже жодна з ляльок не повторюється між собою. Вироби херсонки купують на оберіг та для декору і не лише квартири, а й великих музеїв. Її ляльки-мотанки вже облетіли різні країни і зараз прикрашають квартири та навчальний заклад німецького містечка Байройт. Саме там пані Ірина разом із синами знайшла прихисток від війни.

Ірина Сергеєва  проживаючи в Європі чимдуж намагається популяризувати українську культуру в Німеччині. Як їй це вдається – далі у нашому матеріалі.

Нові образи «народжуються» у твоїх руках

Лялькарством херсонка займається з 2011 року. Спочатку це були маленькі обереги та Тільди. Пані Ірина продумувала кожній ляльці образ, аби вона виглядала стильно і була дійсно ексклюзивною. Наприкінці 2012 року пані захоплюється виготовленням ляльки-мотанки.

Ось вже майже 10 років я власноруч роблю ляльки-мотанки. Саме ці ляльки стали провідними у моєму житті. Завдяки їм я багато з ким познайомилася, провела не одну виставку, долучалася до благодійних та просто творчих заходів. Мої ляльки-мотанки до повномасштабного вторгнення прикрашали один з відділів Херсонського краєзнавчого музею. Зараз я не знаю, чи залишилося там щось після загарбників. Також завдяки цим лялькам я познайомилася з головою правління Фонду громади міста Херсона «Захист» Ларисою Польською. Ми разом з пані Ларисою співпрацювали з фондом UАRT. На замовлення якого я виготовила ляльки-мотанки в якості подарунків для журі у Франції, де оцінювали наших українських художників. Такі насичені майже 10 років у мене з цими ляльками», – розповідає пані Ірина.

Лялькарство херсонка завжди розглядала як хобі. Та згодом, саме через це захоплення, вона вирішила здобувати третю вищу освіту за спеціальністю «Дизайнер» у Херсонському національному технічному університеті. З нами ділиться, мотанка – єдина лялька, для виготовлення якої не треба застосовувати швейну машинку.

Я завжди роблю сувенірні ляльки-мотанки. Є основа – скрутка голови, щільний хрестик на обличчі, постава, спідниця та сукня. Також за допомогою дроту роблю лялькам руки, в яких вони можуть тримати квіти, кошик чи сумочку. Одяг у моїх ляльок переважно український з різною вишивкою чи орнаментом, а на голові віночок. Щоб мої ляльки були зручними, то я роблю їх на дерев’яних підставках, тому вони можуть стояти на полиці, шафі чи столі. Ноги лялькам я не роблю, адже вважаю це недоречним», – каже херсонка.

Ляльки пані Ірини часто купували й на подарунок за кордон, адже в країнах Європи вище оцінюють власноруч виготовлені вироби.

Лялькарство – ковток повітря серед жаху

Продаючи свої ляльки в Німеччину, Польщу, Італію, Ірина Сергеєва навіть не здогадувалася, що вже 24 лютого 2022 року буде вимушена виїхати з рідного Херсона і шукати прихисток в країнах Європи. Під час евакуації жінка брала найнеобхідніші для життя речі на перший час, про ляльки та обладнання для них навіть ніхто і не подумав.

Чомусь думала, що швидко повернемося додому і не треба забирати із собою тканини, нитки та інше обладнання. Спочатку я із молодшим сином була на Закарпатті, а потім переїхали в німецьке місто Байройт, де до нас долучився старший син. Напередодні вторгнення старший син перебував у морі, тому йому вдалося приєднатися до нас. Чотири місяці ми жили в німецькому таборі для біженців. Це була велика спортивна зала, де поставили 50 ліжок. Я розуміла, як добре, що ми в безпеці, але для творчої людини, яка надихається від краси навколо, мені було дуже важко. В один момент подумала, що сумую за своєю творчістю і пішла шукати містом різні магазини для рукоділля. Купила трохи ниток, тканини, дерев’яні дощечки. Дякуючи волонтерам, які допомагали у нашому таборі, у мене з’явилася підставка для ляльки. Ось все так і закрутилося», – згадує херсонка.

Перші роботи після повномасштабного вторгнення пані Ірина дарувала новим знайомим у Німеччині, а також подарувала у гімназію, де навчається її син. Всесвіт почув херсонку й одного разу вона отримує лист від місцевої організації про те, що в Байройті планують відкривати творчі курси для українських жінок.

Мене ця інформація зацікавила, я дуже хотіла займатися чимось творчим. Тоді звернулася до них і попитала, які саме курси планують проводити для українок. Коли мені сказали, що ще не визначилися, то розповіла німцям про своє хобі та показала свої ляльки. Мої роботи їм сподобалися. Тоді мені запропонували поспілкуватися з місцевими журналістами та більше розповісти про себе, своє хобі. Журналісти настільки були вражені ляльками-мотанками, вони питали абсолютно про все, бо ніколи не зіштовхувалися з такою творчістю. Також у своєму матеріалі журналісти вказали, що я потребую різні матеріали для розвитку своєї творчості. Місцеві люди відгукнулися і вже забезпечили мене необхідним», – розповідає співрозмовниця.

До речі, херсонці вдалося ненадовго повернутися в Україну і мама передала зі звільненого Херсона необхідні речі для творчості. Чому херсонка дуже радіє. Зараз пані Ірина окрім побутових справ ще й активно готується до виставки у художньому музеї в Байройті. Після чого може отримати дозвіл на проведення курсів для українок.

Розумієте, німці взагалі незнайомі з нашою українською культурою. Вони були настільки вражені й одразу сказали, що це має бачити всі жителі містечка Байройті. Тому я вирішила не прогавити таку можливість і вже продумую нові образи для мотанок. Хочеться, щоб люди бачили, які українці талановиті.. Якщо виставка вразить інших, то можливо місцева влада виділить нам приміщення, де я буду проводити для українських жінок курси зі створення ляльок. Я знаю, як жінкам важко, коли все навкруги чуже, коли сумуєш за домівкою. Тому ми маємо об’єднуватися і підтримувати одна одну», – наголошує пані Ірина.

За час перебування в Німеччині Ірина Сергеєва виготовила 15 ляльок-мотанок. Херсонка не приховує, така творчість допомагає їй переключитися. У кожну ниточку та клаптик тканини закладаються ті бажання, які врочить сама майстриня. А сьогодні всіх нас об’єднує один план, одне бажання — щоб 2023 рік став роком нашої перемоги

Автор: команда «Херсон плюс»