11 листопада 2022 року – день, коли звільнили Херсон після 255 днів російської окупації, за усіма соцопитуваннями, які проводили в Україні, став найбільш позитивною подією трьох років, що минуло після повномасштабного вторгнення росії.
Херсонці радіють звільненню міста, листопад 2022 року. Фото з платформи Svidok.org, анімоване ШІ
Ми запитали у херсонців і не тільки про їх перші враження, емоції, коли вони дізналися, що Херсон звільнено.
Наталя Чермошенцева, громадська діячка, волонтерка:
Мені болить Херсонщина. Місце, де я прожила більшу частину свого життя, де знаю багато чудових жінок та чоловіків, які тримають все українське та людяне на цій території. У мене була мрія. І вона здійснилася. 3 роки тому. Херсон звільнено! У мене є мрія і вона ще не здійснилася. Херсон без обстрілів, вільний і весь Лівий берег наш! Давайте наближати це як можемо. Так само, як колись, ми не знали, що буде з Херсоном, але віра залишалась з нами. Інакше ніяк. Просто ніяк.
В’ячеслав Білковський, депутат Херсонської міської ради, військовослужбовець:
Сьогодні річниця визволення нашого міста від окупантів, але війна ще далека до завершення, і моє місто під щоденними обстрілами. Ми не маємо права опустити руки чи зневіритися. Ми повинні вистояти всього на один день більше ніж наш ворог. Побратимам і посестрам що поклали життя на цій війні вічний спомин і слава.
Анна Євич, жителька Чорнобаївки, Херсонщина:
Ще в жовтні 2022 року багато хто почав говорити про відхід орків. Ми намагалися в це вірити, намагалися не втрачати надію, але з кожним днем розуміли, що ситуація на Херсонщині дуже важка. Ми з сім’єю на той момент були в Німеччині. Я пам’ятаю — це був вечір, 11 листопада, ще тоді у моєї сестри був день народження, і ми просто бачимо в інтернеті, що звільнено Херсон. Відкриваємо шампанське, беремо квитки і на наступний день повертаємось в Україну. Так, звісно, ми завжди вірили, що деокупація колись настане.
Анастасія Ревенко, студентка, Київ:
Особисто для мене цей день став особливим. Незважаючи на те, що я тоді була за кордоном, я дуже чітко пам’ятаю, як новина про звільнення Херсона облетіла всіх, як на душі стало тепло і радісно. Це був момент, коли всередині страх змінився надією. Мені здається, того дня ми всі, незалежно від того, де були, відчули одне й те саме — ніби частинка дому повернулася до кожного з нас.
Олена Лук’яненко, студентка з Херсона:
На той момент я з родиною під час окупації вже виїхала з Херсона. Коли дізналися, що місто звільнили, спочатку побачили відео в соцмережах — українські прапори, усміхнені люди, сльози радості. Потім подзвонили наші рідні з Херсона. Усі говорили одночасно, сміялися, плакали. Ми не могли повірити, що це справді сталося. Для нашої сім’ї це був особливий день — ми чекали цього моменту з самого початку війни. Було відчуття радості й полегшення! Здавалося, що дім, який залишився там, нарешті став знову нашим і ми колись туди зможемо повернутися.
Анна Поліщук, студентка, Київ:
У мене є дуже багато друзів з Херсонщини і того дня я, в першу чергу, була дуже щаслива і рада за них, одразу їм подзвонила, привітала. Це був дуже важливий день для всього українського народу, він підняв дух і було відчуття наче перемога близько.
Світлана Буфіус, херсонка:
Ми тоді вперше побачили наших хлопців із ЗСУ. Це неможливо забути: ейфорія, сльози радості, обійми… Було таке враження, наче вже Перемога! Скрізь наші українські прапори!!!
Світлана Пильгук, херсонка:
Так, ми завжди пам’ятатимемо цей день!!! Ми просто ридали і обіймали наших хлопців, у дворі лунав Гімн!!! І всюди наші прапори, а не тварючі ганчірки!!! Це ніколи не забути – сльози від пережитого, радість, що звільнені від аспида. Слава ЗСУ! Боже, бережи життя кожного воїна-захисника.
Наші спогади – це частина живої пам’яті про той день, коли Херсон повернувся додому, про силу духу, про любов до свободи і про те, як українці зустрічали своїх героїв!
Автор: команда “Херсон плюс”
