Коли вода — розкіш: як громади Херсонщини та Миколаївщини відновлюють водопостачання після катастрофи

Кожна краплина – на вагу золота! Жителі Нововоронцовки на Херсонщині та Снігурівки на Миколаївщині добре знають ціну води. Проблеми з водопостачанням тут тяглися ще з довоєнних часів через зношені водогони. Але справжнє лихо настало після підриву окупантами Каховської ГЕС у червні 2023 року: у Нововоронцовці вода зі свердловин почала зникати – три з чотирьох обміліли, а Снігурівку за лічені години накрила хвиля, що затопила об’єкти водогону. Це історія про те, як громади виживали без води, шукали альтернативні джерела й реалізовували власні рішення, щоб знову повернути до життя найцінніше — доступ до питної води, бо на привізній довго не протягнеш…

Комунальники латали дюкер на березі Осокорівки, терміново переключали воду зі свердловин і розгортали резервуари та очисні станції для подачі питної води. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

Без води або затоплені – історія двох громад

Селище Нововоронцовка – 90 км вище по течії Дніпра від ГЕС. Як виявилося, проблема з централізованим водопостачанням тут існує ще з 1995 року. Азбестові та чавунні водогони давно були зношені, заміну не робили, тож водогін більше нагадував сито – через численні дірки вода йшла в землю, а напір був мінімальним.

Ось такий вигляд має колодязь у дворі родини Мільчуцьких, який побудував ще дідусь. Джерело: Марина Мільчуцька

Місцева жителька Марина Мільчуцька добре знає, що таке – економити кожну краплину води. У районі «Посьолок», де вона живе з родиною, стабільного водопостачання не було ще з 1985 року. Тоді її дідусь придумав власну систему, яку з роками лише вдосконалювали технічно.

«Пам’ятаю, централізоване водопостачання подавали лише по чотири години на день – і то не завжди. Дідусь власноруч побудував удома басину, замовляли воду – її привозила спеціальна автівка з бочкою і заливали туди. Наш колодязь був механічний, а до хати воду носили відрами, окремо гріли за потреби й так використовували. Для нас постійна вода – це було щось неймовірне. Коли я поїхала навчатися в інше місто, то навіть там економила – не могла звикнути, що можна просто відкрити кран, і вона тече. Інші люди не розуміли мого здивування. Згодом механізм удосконалили – поставили насос, і вода вже закачувалася до хати автоматично, не треба було носити відрами. Це тоді вважалося справжнім ноу-хау», – згадує пані Марина.

Не з чуток знає, що таке життя майже без води і Андрій Бродзянський. За його словами, він живе на найвищій точці Нововоронцовки, де централізоване водопостачання доходило раз на тиждень, а в кращому випадку — раз на три дні.

«Скільки тут живу, не пам’ятаю, щоб було нормальне водопостачання. Постійно із сусідами возили воду в бочках і користувалися нею. У мене є одна бочка на тонну і три бочки по півтонни. Раз на три дні їздив поповнювати запаси. Довелося купувати й підключати насосну станцію, щоб можна було нормально покупатися й скористатися санвузлом», – ділиться Андрій Бродзянський.

У будинках місцевих постійно запаси з водою – щонайменше 10 пляшок та ще й відра. Джерело: жителі Нововоронцовщини

Після підриву ГЕС у червні 2023 року місцеві на власні очі бачили, як день за днем Каховське море перетворювалося спершу на болото, а потім — на пустелю. Свердловини почали порожніти. Для людей, які й без того жили без стабільного водопостачання, це виглядало як приречення.

«Коли росіяни підірвали ГЕС, перед нами постало питання – як забезпечити людей водою навіть у найкритичнішій ситуації. Уявіть: води зовсім немає, труби зношені, питань більше, ніж відповідей. Ми почали шукати гроші й стукати у всі двері – міжнародних фондів, волонтерів, благодійників», – розповідає Андрій Селецький, голова  Нововоронцовської селищної військової адміністрації.

Подібні проблеми пережили і жителі Снігурівської громади. Наявні мережі були застарілими, пошкодженими через обстріли, а в деяких населених пунктах – взагалі відсутні. До червня 2023 року людей рятували свердловини, але після підриву Каховської ГЕС вони опинилися під водою.

Підтоплений пішохідний міст, свердловини та двори у Снігурівській громаді після підриву ГЕС. Джерело: Суспільне. Миколаїв 

«У Снігурівці всі свердловини розміщені вздовж русла річки Інгулець, у низині. П’ять із шести були повністю затоплені. Ми їх відключали, витягали все обладнання, щоб урятувати. У старостинських округах частина свердловин була знеструмлена. Як тільки вода відійшла, фахівці проводили промивку, моніторили якість. А вже на початку липня 2023 року ми поступово почали повертати людям технічну воду», – розповідає Іван Кухта, голова Снігурівської МВА.

Місцевим жителям Нововоронцовщини та Снігурівщини роздавали бутильовану питну воду від волонтерів. Джерело: архів громад 

Жителів громади тоді просили утриматися від поливу городів, миття овочів і фруктів, приготування їжі чи купання з використанням води з-під крана.

«Коли через пару тижнів повідомили, що нам повернули технічну воду, то ми з чоловіком деякий час не вживали її, лише змивали унітаз. Боялися отруїтися», – згадує пані Анжеліка, жителька Снігурівщини.

Знання історії врятувало від засухи

Відновлення водопостачання у Нововоронцовці розпочалося з пошуку старих колодязів. Команда місцевої адміністрації дослідила старі фотознімки й аерофотозйомку, які Андрій Селецький придбав у німецькому архіві. Допомогли й його знання місцевості – ще до війни він займався краєзнавством.

«До створення Каховського водосховища на цій території було більше сіл, і кожне мало власні джерела — переважно колодязі або невеликі водогони. Ми знайшли залишки тих джерел. Уявіть: просто посеред дороги, на одній із вулиць, стоїть старовинний колодязь — йому близько 150–170 років. Це один із найглибших колодязів у Нововоронцовці, справжня частина нашої історії. Ми зібрали кошти й започаткували проєкт «Реновація старих колодязів і ручних помп». Комунальники власноруч виготовили обладнання, щоб очищати воду навіть на великій глибині. Зараз таких відновлених об’єктів уже одинадцять. Біля кожного облаштували територію – поставили навіси, лавочки, вимостили простір навколо. І тепер ці джерела – не лише спомин про минуле, а й справжній порятунок для людей», – каже Андрій Селецький.

У Нововоронцовській громаді розчищають колодязі для відновлення водопостачання. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

Шукаючи інші варіанти відновлення якісного водопостачання, у Нововоронцовській та Снігурівській громадах дійшли до спільного рішення – бурити нові свердловини.

«Вісім свердловин ми пробурили, а ще дві старі розконсервували. Усі десять мають достатній дебіт води для Нововоронцовки. Закупили й змонтували 26 насосів та агрегатів. Також у США донори знайшли нам побратимську громаду, яка зібрала 50 тисяч доларів на облаштування сонячних станцій на п’яти свердловинах. А ще донор зі Швейцарії передав повністю сонячну електростанцію з інверторами та акумуляторами для ще однієї. Нам залишилося знайти 362 тисячі гривень, щоб завершити встановлення. Думаю, до кінця 2025 року підключимо і шосту свердловину», – ділиться Андрій Селецький, голова Нововоронцовської селищної військової адміністрації

Ось так змінили колодязі у громаді за допомогою донорської підтримки. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

У Снігурівській громаді нині працюють 41 свердловина, дев’ять із яких новопробурені, а ще 14 довелося прочистити, прокачати й дезінфікувати після підриву ГЕС.

«Одразу після катастрофи благодійники забезпечували наших людей питною водою, але до зими 2023 року ми мали вирішити це питання. Ми боялися й блекаутів, тому паралельно шукали донорів на закупівлю сонячних панелей для свердловин. Як результат – 12 сільських та 3 міських свердловини обладнані сонячними станціями. Зараз встановлюємо альтернативні джерела ще на восьми, а до кінця року – ще на одинадцяти. У разі блекауту можемо забезпечити подачу води протягом 5–6 годин лише завдяки панелям. Усі показники зводимо в єдину програму – головний інженер бачить у реальному часі, як працює насос і чи є потрібний тиск», – розповів Віктор Тодоров, директор КП «Снігурівський комунальник».

Ось так у Снігурівці відкривали та запускали в роботу нові свердловини. Джерело: Снігурівська міська військова адміністрація

Вода з-під крана – невже не сон?

Місцеві жителі та керівництво Нововоронцовки називають 2025-й роком прориву. Адже спільно з іноземними донорами вдалося розпочати реконструкцію старого водогону – замінили вісім кілометрів труб. І вже з вересня у Нововоронцовці є стабільне водопостачання.

«Загальна протяжність водогону, що потребує реконструкції, – понад 34 кілометри. Ми розробили проєкт і зрозуміли: реалізація обійдеться в 125 мільйонів гривень. Залучили партнерів із Нідерландської асоціації громад, пройшли навчання й стажування у Нідерландах і виграли грант на 48 мільйонів гривень. Це дозволило розпочати ремонт найпроблемнішої ділянки. Роботи виконала фірма з Миколаєва, яка попри прифронтові умови все завершила вчасно – до 31 серпня. Але система буде досконалою, коли ми зможемо запустити спеціальний дрон усередині труб і він безперешкодно пролетить від однієї точки села до іншої», – каже Андрій Селецький.

На фото – старі труби: прогнилі, забиті, руді. Важко повірити, що саме через них вода потрапляла до споживачів: залишки металу більше стримували подачу води, ніж сприяли їй. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

Реалізація першої частини проєкту дала можливість забезпечити стабільним водопостачанням район «Посьолок», де люди не мали централізованої води понад 40 років.

«Коли до моєї доньки Насті подзвонила бабуся й сказала, що тепер вода є постійно — що можна поливати город, не чекати графіка — вона не повірила. Ми й самі іноді не можемо повірити: просто відкриваєш кран і тече вода, – зізнається пані Марина. – Але, якщо чесно, страх залишитися без води все одно є. Бо ж обстріли можуть пошкодити обладнання. Тому ми з чоловіком досі тримаємо колодязь повний води, а у дворі – додаткову кубову бочку. От зараз холоднішає, і чоловік питає, що будемо робити. Я кажу: «Розіллємо у менші ємності, занесемо до хати, але ні в якому разі не виливатимемо».

Це вже частково проклали новий пластиковий водогін – сучасний, надійний і здатний забезпечити стабільне водопостачання для мешканців мікрорайону. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

Нині у Нововоронцовці залишаються кілька мікрорайонів – Задвір та Мазурівка, – куди вода подається не в повному обсязі. Комунальники продовжують роботи, до кінця листопада планують завершити заміну труб.

«Зараз у нас краса – проклали нові труби, встановили насос, вода є в крані, і не треба постійно перевіряти запаси чи підвозити бочки. Для нас це ще трохи незвично, але ми вдячні, що цей водопровід нарешті почали ремонтувати, і навіть на найвищій точці Нововоронцовки тепер є стабільний тиск», – радіє місцевий житель Андрій Бродзянський.

На Снігурівщині ситуація теж покращується: хоча в чотирьох населених пунктах централізованого водопостачання поки немає, люди користуються свердловинами – і цього вистачає.

Ось так комунальники Снігурівщини оновлювали центральний водопровід. Джерело: Снігурівська міська військова адміністрація

З-під крана п’ють – а чи безпечно?

Нині вода у центральному водогоні лише технічна, каже Андрій Селецький, і так буде, доки система не стане повністю герметичною. Після кип’ятіння її можна вживати.

«Є перевищення кальцію, бо громада розташована на вапняковому щиті, тож підземне озеро, з якого беремо воду, контактує з породою. Є також підвищений вміст сульфатів – через стічні ями, з яких це потрапляє у ґрунтові води. А ще нітрати – наслідок добрив, якими фермери удобрюють поля. І поки не з’являться сучасні очисні споруди та септики, ситуація не зміниться. Але є і позитив: у нашій воді відсутня кишкова паличка та небезпечні бактерії», – пояснює голова громади.

Ось такі системи очищення води встановлюють у громадах, щоб люди були забезпечені питною водою. Джерело: Нововоронцовська селищна військова адміністрація 

Крім того, для зручності жителів у Нововоронцовці вже облаштували дві локації, де можна набрати питну, очищену воду. Нині триває робота над створенням третьої. Там встановили мобільні станції з фільтрами зворотного осмосу. За технічними характеристиками мобільна установка може очищувати від 30 до 50 м³ води на добу. Вона видаляє шкідливі домішки та додатково насичує воду воднем. Працює як від електромережі, так і від акумуляторної батареї, що входить до комплекту. Хоча станції з фільтрами зворотного осмосу потребують дорогого обслуговування, для місцевих жителів користування ними є повністю безоплатним.

А ось у Снігурівці є пункти доочистки та розливу питної води, які місцеві між собою називають бюветами. Сюди щодня приходять люди з баклажками й відрами, приїздять на велосипедах чи автівках. Пункти оснащені сучасним фільтраційним обладнанням. Якість води підтверджена лабораторними дослідженнями – усі показники відповідають санітарним нормам. Нині у Снігурівці діє вже три таких бювети. Усі пункти працюють щодня з 08:00 до 19:00. Вартість питної води – 0,80 грн за літр.

Після підриву Каховської ГЕС громади Нововоронцовки та Снігурівки пройшли шлях від повної безвиході до власних системних рішень – і головне, здобули неоціненний досвід, яким готові ділитися з іншими громадами, що проходять схожі випробування. Вони довели, що навіть у прифронтових умовах можна створити працюючу систему водопостачання, якщо об’єднати зусилля людей, місцевої влади та міжнародних донорів.

Автор: команда «Херсон плюс»

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обовʼязково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.