«Моє життя стало історією, яка варта зйомки фільму». Школярка з Каховки Мирослава Трофимчук знялася у фільмі «Ми. Майбутнє»
До 2022 року Каховка, що на Херсонщині, була містом з неймовірною природою: Дніпро, широке-широке Каховське море, високі кручі, мальовничі плавні. А що зараз? За понад два роки росіяни перетворили все живе на мертве, ліс – на згарище, море – на пустелю.
«Моє серце розривається від болю. Зараз я за тисячу кілометрів, але почуття несправедливості та страшенного обурення не полишають мене. Тому продовжую боротися. Хочу, щоб весь світ знав про екологічні злочини, що робить росія», – ділиться Мирослава Трофимчук.
У рідному місті дівчину знають, як екоактивістку та лідерку. Через війну вона була вимушена покинути Херсонщину, проте замість відчаю обрала розвиток.
Дівчина удосконалює рівень володіння іноземними мовами, перемагає на всеукраїнських та світових олімпіадах, а також займається криміналізацією екоциду – наслідків підриву Каховської ГЕС. Аби про трагедію дізналися більше людей, Мирослава долучилась до зйомок документального фільму «Ми. Майбутнє», який презентують у різних країнах світу.
«Я молилася, щоб тільки ми вижили»
Повномасштабне вторгнення Мирослава Трофимчук зустріла у рідній Каховці. У той четвер тоді ще 15-річна дівчина мала вийти на очне навчання до гімназії після тривалого карантину. До другої години ночі 24 лютого вона вчила англійську, а вже о четвертій ранку до кімнати забігла мама і вигукнула: «Нас бомблять». Росіяни за лічені години окупували місто, почепили свої прапори та почали запроваджувати власні правила.
«Ми з мамою та молодшим братом перейшли жити до бабусі, бо разом спокійніше. У місті було проблемно з продуктами та ліками. Відбувався справжній переполох, люди скуповували все, багато магазинів та аптек були зачинені. Нас рятувало те, що мама завжди купувала продукти про запас, а в морозильній камері було м’ясо, напівфабрикати», – пригадує Мирослава.
Рідна Каховка очима Мирослави Трофимчук до повномасштабного вторгнення. Фото Мирослави Трофимчук
В окупованій Каховці родина протрималась лише місяць. Саме той березень 2022 року Мирослава називає найстрашнішим у своєму житті. Зі слів дівчини, у місті не було сигналів повітряних тривог, укриттів чи облаштованих бомбосховищ, тож під час обстрілів рятувалися у ванній кімнаті.
«Часто під час вибухів доводилося підриватися з ліжка серед ночі і бігти до ванної кімнати.. Бо ніколи не знаєш, куди буде приліт, чи вціліє будинок, чи вдасться вижити. В один з таких днів мама сказала: «Дітям треба навчання. Тому ми виїжджаємо з окупації!» Прийняти цей факт було важко, адже ти залишаєш свою оселю, місто дитинства, рідних людей. Я мала все своє життя зібрати в один рюкзак і вирушити в дорогу. Це дуже страшно», – розповідає Мирослава Трофимчук.
Каховка вже понад два роки в окупації, під постійними обстрілами. Люди виходили на акції протесту «Каховка – це Україна». Джерело: видання Нова Каховка.City
Евакуюватися родині вдалося наприкінці березня 2022 року через Миколаївщину. Вони подолали понад 20 російських блок-постів та найстрашніше було у «сірій зоні».
«Пам’ятаю, як проїхали останній російський блок-пост у селі десь на Миколаївщині і тут вибух біля автівки. Він був настільки сильним, що наступні кілька годин боліли вуха. Чимало водіїв панікували і ледь не влаштували перегони на розбитій дорозі. Всі хотіли швидше виїхати із сірої зони. Було дуже страшно, я постійно молилася, щоб ми живі та здорові доїхали до наших. Здавалося, що це найдовша та найстрашніша дорога за все моє життя», – розповідає каховчанка.
Для евакуації родина Трофимчук обрала Німеччину, а саме табір у місті Аугсбург. До нього їхали п’ять діб, минаючи Молдову, Румунію та інші країни. Дівчина більш-менш швидко адаптувалася у місцевій гімназії та за пів року змогла вивчити німецьку для комунікації з місцевими. Каховчанка і досі дякує іноземцям за теплий прийом на кордонах, підтримку та допомогу.
«Велика хвиля»: врятуймо нашу природу
Найбільш беззахисною у цій жорстокій війні Мирослава Трофимчук вважає природу. Дівчина з 12 років цікавиться темою забруднення води, навколишнього середовища, тож не з чуток знає, як страждає все живе через людську недбалість. Ще у мирні часи вона організовувала «Сlean up campaign» – разом з однодумцями збирала сміття вздовж набережної Каховки. В реалізації екоідей дівчину підтримувала вчителька географії Каховської гімназії Наталя Пашковська.
«Мирослава завжди була лідеркою, могла зацікавити однолітків, відстояти свою думку. Після акції вона записувала відео, на якому закликала людей не смітити, берегти річку. Вона згадувала цей важливий меседж: «Кожен з нас повинен докладати максимум зусиль, щоб на Землі зберегти життя!» – згадує Наталя Пашковська. – Згодом учениця долучилася до дебатного клубу, а вже у 9 класі взяла участь в екотоні і розробляла екологічні квести. Ми вже мріяли, як залучимо до цього всі школи міста, будемо навчати екологічно свідомій поведінці дорослих. Мала академія наук України оцінила всі наші намагання і відібрала проєкт до 30 найкращих».
У 10 класі школярка долучилась до найбільшого конкурсу проєктів екологічного спрямування GENIUS Olympiad. Вона створила документальний фільм «Global flow», з яким у 2022 році виграла гран-прі на національному рівні, а також посіла четверте місце в міжнародному конкурсі серед 85 країн світу.
П’ятихвилинний фільм «Global flow», над яким Мирослава Трофимчук працювала ще до повномасштабного вторгнення
«Кожні дебати, олімпіади – можливість висловитися, проявити себе. Я завжди була тільки за участь, за розвиток. Тому конкурс GENIUS Olympiad був для мене ще однією сходинкою. У рамках олімпіади я створила п’ятихвилинний документальний фільм про забруднення Дніпра. Головна героїня фільму – маленька дівчинка, яка бачить проблему із забрудненням, і намагається врятувати навколишнє середовище рідного міста. Для охоплення ширшої аудиторії, переклала фільм англійською», – розповіла Мирослава.
Мирослава разом з вчителькою географії Наталею Пашковською Джерело: savED
Перемоги Мирослави на олімпіаді геніїв – перші щасливі моменти від початку великої війни, каже Наталя Пашковська. Вона плакала і раділа, що намагання її учениці оцінили не лише в Україні, а й у США.
«Пам’ятаю, як Мирослава пройшла відбірковий етап і вже під час окупації ми з нею доопрацьовували цей фільм. Був поганий зв’язок, майже не було інтернету, але це не зупиняло дівчину. Вона працювала над проєктом вночі, ми з нею листувалися, обговорювали що і як краще відкоригувати. Їй треба було щось додатково відзняти на березі Дніпра, але я зупиняла. Бо росіяни вже перебували в місті. І кожна зйомка була небезпечною. Неймовірно пишаюсь, що знаю Мирославу, що працювали з нею над проєктами. Я впевнена, у неї велике майбутнє», – додає вчителька географії Каховської гімназії.
Зйомки у фільмі – як спосіб нагадати про Україну
6 червня 2023 року росіяни підірвали Каховську гідроелектростанцію, здійснивши акт екоциду. Каховське водосховище і прилеглі території були шляхом міграції птахів, місцем їх гніздування. Після підриву ГЕС дуже великої шкоди завдано саме біорізноманіттю.
Такий вигляд мала правобережна Херсонщина після підриву Каховської ГЕС. Джерело: сайт Президента України Володимира Зеленського
Зі слів Мирослави Трофимчук, під час перегляду фото та відео з рідного Каховського району серце ледь не розірвалося від болю. Тож, коли вчителька географії Наталя Пашковська надіслала Мирославі інформацію про пошук підлітків на зйомки документального фільму «Ми. Майбутнє», вона без жодних роздумів погодилася.
«У фільмі показують три етапи з мого життя: мирний час, окупація, після евакуації. У своїй частині я розповідала про свої екологічні проєкти, окупацію Каховки, руйнування Каховської ГЕС. Учасників знімали в рідних містах, а враховуючи, що мій дім досі не звільнили, то шукали схожі локації на Київщині. Наприклад, є кадри з Київського моря, сміттєзвалища, – розповідає Мирослава Трофимчук. – Щодо проєкту, то мій спрямований на організацію міжнародного руху. Для мене важливо, аби в міжнародному суді визнали, що підрив Каховської ГЕС – воєнний злочин, найбільший екоцид».
Над створенням стрічки команда savED працювала впродовж пів року спільно з кінокомпанією kinotonly. Джерело: savED
Зйомки документального фільму «Ми. Майбутнє» – ідея благодійного фонду savED. Вона виникла у 2023 році у США, коли представники фонду презентували іноземцям дослідження про вплив повномасштабного вторгнення росії на освіту в Україні, на життя дітей та підлітків.
Каховчанка Мирослава Трофимчук впевнена, що голос кожного з нас здатен вибороти краще майбутнє для України й світу Джерело: savED
Окрім Мирослави Трофимчук героями кінострічки стали ще чотири підлітки з різних регіонів України: Дарій Кузьмінський зі Львова, Софія Оніщенко з Харкова, Даніл Арабаджи із Запоріжжя та Дарія Зворигіна з Миколаєва. Усі герої та героїні — сміливі, талановиті і вмотивовані відновлювати Україну вже зараз, розробляючи власні проєкти. А допомагають їм з цим ментори: директор Маріупольського міського ліцею Андрій Голютяк та вчителька географії Каховської гімназії Наталя Пашковська.
«Ми розуміли, що іноземцям не вистачає більш емоційного контенту, історій від першої особи. Хто краще, як не діти і вчителі зможуть розповісти про проблеми освіти під час війни, про виклики, перепони, які довелося подолати? Діти – найцінніше, що наша країна має сьогодні, адже саме вони – її майбутнє. І ми повинні зробити все можливе, аби вони мали щасливе майбутнє в нашій Україні. Всі п’ять героїв розповідають про себе через історії українських міст, в яких народилися, робили перші кроки для власного розвитку. Війна триває, але ці підлітки вже розроблюють проєкти, які допоможуть відновитися Україні після перемоги. Ці п’ятеро дітей – приклад стійкості та віри в те, що світові є заради чого об’єднуватися», – розповідає менеджерка відділу міжнародних партнерств та адвокації благодійного фонду savED Інна Дзиндра.
Учасники та ментори документального фільму «Ми. Майбутнє» під час показів. Джерело: savED
Неочікуваним, але приємним подарунком під час зйомок фільму для Мирослави Трофимчук стала зустріч з вчителькою Наталею Пашковською.
«У серпні 2023 року подзвонили представники фонду і запросили стати ментором. Тобто, запропонували, не знаючи, що Мирослава моя учениця. Я їм про це розповіла, але для Мирослави залишили у секреті. Наживо зустрітися та обійнятися з нею вдалося лише у жовтні 2023 року. Це такий щемливий момент, який увійшов до фільму. Ми були щасливі, що нарешті можемо поговорити наживо, що нарешті зустрілися. Я дуже сумую за своїми учнями, дійсно не вистачає того безтурботного шкільного життя», – каже Наталя Пашковська.
Після показу фільму українські підлітки роздають автографи, роблять спільні світлини з іноземцями. Джерело: savED
Перший відкритий показ документального фільму «Ми. Майбутнє» відбувся у Великій Британії, а далі учасники разом з представниками фонду подорожували різними країнами та містами світу, аби розповісти та показати ширшій аудиторії, що насправді змушена проживати українська молодь.
Менеджерка відділу міжнародних партнерств та адвокації благодійного фонду savED Інна Дзиндра
«Ми збирали десятки, сотні старшокласників, студентів, молодь у топових університетах та закладах для перегляду. Наприклад, були в Oxford University, University of Cambridge, Goodenough College, IREX office, Lake Forest Academic та в інших місцях. Вони долучалися до дискусій з героями кінострічки, порушували важливі питання. Спілкування наживо – важливо, адже насправді світ дуже мало знає про Україну. Наприклад, діти у школах цікавилися, чи маємо в Україні інтернет під час війни? Як школярі навчаються на дистанційці? Тому цей фільм – наш інструмент говорити про Україну», – наголошує Інна Дзиндра.
Восени команда виїжджає у другий тур з фільмом
Планують відвідати Естонію, Фінляндію, Норвегію та Францію. Зі слів Мирослави Трофимчук, кожна поїздка – особлива.
«У нас навіть є такий маленький вислів: «Відкриймо Україну світові». Тобто ми їздимо, щоб нагадати, що війна в Україні продовжується, що вже п’ятий рік, враховуючи коронавірус, діти не можуть вийти на постійне очне навчання. Так, ми – підлітки, але ми можемо надихати людей, можемо своїми діями змінювати світ. Загалом я бачу, що іноземці позитивно реагують на наш фільм. Вони кажуть, що «Ми. Майбутнє» – крута кінострічка, яка мотивує розвиватися, робити більше добрих справ для України. Вони дійсно вражені, що в країні, де вже понад два роки триває повномасштабне вторгнення, молодь має якісне навчання, реалізує свої проєкти та планує майбутнє», – розповідає каховчанка.
Фільм «Ми. Майбутнє» — про цілі, що стають реальністю, про зовсім юне «теперішнє», яке творить гідне «майбутнє» Джерело: savED
Окрім цього, покази документального фільму «Ми. Майбутнє» допомагають збирати кошти на підтримку Маріупольського міського ліцею, який релокували на Київщину. З вересня 2022 року він відновив роботу у школі-інтернаті в Пущі-Водиці. Ви також можете долучитися до збору за посиланням. (https://saved.foundation/programs/mariupol-lyceum-in-kyiv?payment=program)
Попри зйомки, розробку власних проєктів, Мирослава Трофимчук знайшла час і на підготовку до іспитів, вступу в Northwestern University. Вона склала американський екзамен SAT та мовний екзамен на С1 рівень англійської. Вже у вересні дівчина переїжджає до Америки, де вивчатиме журналістику, міжнародні відносини та екологією. Вона вірить, що обов’язково вдасться повернутися до рідної Каховки, а її знання допоможуть відновити та розвивати місто.
Автор: команда “ХЕРСОН ПЛЮС”
