22-річний захисник Назар Калюжний родом із Кринків, що на лівобережжі Херсонщини. За свої роки він встиг повоювати, витримати російський полон та, попри всі труднощі війни, вижити і будувати своє життя з нуля, але вже на Київщині. Під час спілкування з колегами із Суспільного він зазначив: у полоні ти на межі життя і смерті, тому треба насолоджуватися життям на повну тут і зараз.
Повномасштабне вторгнення наш земляк зустрів у Маріуполі, звідки в березні 2022 року і потрапив до російського полону. Там хлопцю довелося пережити побиття і допити. Але зізнається, що полон навчив цінувати кожну хвилину життя, а звільнення подарувало шанс на нове життя.
«Коли побував на межі життя та смерті, замислився про те, як важливо щось залишити після себе. Треба будувати сім’ю, щось робити. Тому що зараз такий час, що сьогодні ти живеш, а завтра можеш не прокинутися. Треба знайти людину, з якою тобі буде весело все життя. Супутника, щоб ділити разом і смуток, і сміх, і радість», — каже Назар.
Зараз Назар проживає у Києві, має кохану дівчину. Через окупацію відвідати рідні Кринки не вдається, але йому відомо, що батьківський будинок не вцілів. Від держави чоловік уже отримав житловий ваучер на два мільйони гривень і планує будувати своє життя на Київщині.
«Я дізнався, що у моєму селищі нічого не лишилося. Ліс згорів, плавні теж — усе зруйноване. Зараз я шукаю житло у Київській області. Хотів би придбати маленьку домівку десь біля Дніпра, щоб нагадувало місце народження. Затишне, з гарною природою, щоб було куди піти на риболовлю чи просто відпочити», — сказав Назар Калюжний.
Після звільнення чоловік задумався не лише про власний куточок і створення родини, а й про те, як її забезпечувати. Тому додатково закінчив освітні курси та отримав професію логіста.
«Робота дуже специфічна. І ти дізнаєшся багато цікавого про перевезення вантажів, маршрути. Ця робота зараз користується попитом. Якщо стається якась ситуація, форс-мажор, тобі дзвонять і кажуть: «Так і так, новий маршрут». Тоді ти повинен усе порахувати, визначити, скільки буде коштувати транспортування, перевезення. Ти ніколи не сидиш на місці, постійно щось робиш: дзвониш, їдеш, оформлюєш», — розповів він.
Встигає наш земляк і подорожувати. Зокрема, разом із коханою відвідали кілька країн.
«Я їздив у Польщу, був у Варшаві, в Ольштині, тобто ближче до Балтійського моря. Їздив у Німеччину — був у Берліні та Кельні. Найбільше мені сподобалося в Грузії. По-перше, там люди дуже добре ставляться до українців. Вони чудово розуміють, що у нас відбувається, бо пам’ятають, що було з ними. Пам’ятають 2008 рік, коли у них відібрали Абхазію», — сказав він.
Під час спілкування з журналістами захисник наголосив: зараз для нього головне — це емоції. Щоб у старості міг розказати, де побував, що бачив. Тому що емоції залишаються, так само як фото і пам’ять.
