«Нескорений Херсон»: життя в окупації очима фотокореспондента Олександра Корнякова

«Я не виїжджав до останнього, бо мені було дуже важливо засвідчити те, що відбувається в Херсоні. Аби показати це людям по той бік лінії фронту та аби зібрати свій фотоархів для майбутнього. Тому що коли війна закінчиться – значимість цих світлин в історії буде тільки збільшуватися. Власне навіщо мені все це? Бо це моя професія: я фотограф, я репортер, я люблю свою роботу і я просто відчував, що повинен це робити», – Олександр Корняков. 

Олександр Корняков, херсонський фотокореспондент

Цими днями 7-ма містами України мандрує виставка відомого херсонського фотокореспондента Олександра Корнякова – «Нескорений Херсон». 50 представлених фотографій утворили собою повноцінну історію про складнощі життя в окупації, а також невпинну жагу до свободи та безстрашний супротив містян російській агресії.

Афіша фотовиставки «Нескорений Херсон»

Відмітимо також, що експозиція увібрала в себе світлини, які як облетіли світові інформаційні агенції «Reuters», «The Times», «The Guardian», «BBC», так і досі не були ніде опубліковані. Про особливості створення фотографій, перебування в окупації 5,5 місяців та роботу після виїзду Олександра – читайте далі у матеріалі.

Фотографії, як метод інформаційної боротьби

Олександр Корняков ділиться, коли розпочалося вторгнення російської армії на територію Україні навіть не думав покидати рідний Херсон. Бо мав на меті і надалі виконувати свою роботу та висвітлювати у фотографіях хід подій у місті. Таким чином кореспондент прагнув боронити свободу і незалежність нашої країни на інформаційному фронті.

До 1 березня (ред. – день взяття Херсону під окупацію) ще можна було знімати відкрито. Хоча вже тоді виникало чимало конфліктів з людьми на вулицях, яких до цього не було. Бо всі були на емоціях і в більшості випадків не хотіли бути зображені на фотографіях, – розповідає Олександр. – Та до виставки світлини з цього періоду не потрапили. Там фотографії, датовані починаючи з 5 березня (ред. – перші мирні мітинги містян) і до середини липня».

Загалом в експозицію увійшли 25 кадрів з акцій протесту херсонців проти російської окупації та 25 – виживання містян в «нових» умовах. Наприклад, пошук зв’язку в місцях відкритих точок доступу wi-fi, відстоювання багатогодинних черг в крамниці чи аптеки, Z-автівки та військові зі зброєю на вулицях тощо. Тобто реальне зображення ситуації в місті, «без прикрас».

Більшість з цих світлин вже знані широкій публіці. Адже їх використовували багато ЗМІ всеукраїнського та світового рівня. На той момент, наша редакція (ред. Медіаплатформа «Вгору») ділилася фотографіями безоплатно не вказуючи авторство. Бо для мене це було дуже небезпечно. Єдине, для «The Associated Press» був використаний псевдонім «Олександр Чорний». Нині, я дуже часто бачу свої кадри в соціальних мережах чи на сторінках інших ЗМІ. І напевно, таким чином, моя робота виконала своє головне призначення», – зазначає фотокореспондент.

Знімати відкрито – небезпечно для життя

В окупації Олександр Корняков пробув 5,5 місяців, з цього часу не знімав лише останні кілька тижнів. Бо був вимушений переховуватися, адже його почали розшукувати для розмови у «підвалі».

Я припинив знімати не тому що було страшно, а тому що просто не мав можливості виходити на вулицю. А так страх з початку війни був присутній постійно, він не покидав мене. Я відверто в цьому зізнаюся, бо те що я робив – могло позбавити мене життя», – не приховує фотокореспондент.

Він додає, всі світлини за цей період є невисокої якості. Так як мітинги знімав старим, наполовину непрацюючим фотоапаратом з ще радянським об’єктивом. Тож мав проблеми з наводженням різкості, фокусом. А ось по місту Олександр працював з телефоном, приховано.

Намагався робити все це непомітно для інших. Ретельно все продумав. Зокрема, приглушив яскравість на екрані, налаштував додаткові кнопки щоб зробити знімок, а також носив навушники роблячи вигляд що слухаю музику, – ділиться Олександр. – Такі особливості зйомки, нажаль, не завжди давали мені необхідний результат: було багато браку чи невдалих кадрів. Наприклад з 10 фотографій інколи вдавалося вибрати лише 2-3 вдалі».

Та планував Олександр Корняков не тільки процес зйомки, а й свої маршрути для цього. В більшості випадків це були піші прогулянки з урахуванням наявних блокпостів. Також фотограф намагався не користуватися маршрутками, які на умовних границях двох мікрорайонів посилено перевіряли російські військові. Та навіть такі дії не гарантували чоловікові безпечність пересування.

В мене кілька разів на вулиці перевіряли документи, одного разу навіть залізли в сумку. А ось телефон, на щастя, жодного разу не дивилися. Це просто дарунок долі, – розповідає Олександр. – Все це, звичайно, давило морально. Але в мене не має якихось думок, що я щось робив неправильно. Навпаки, я шкодую, що не зробив більшого. Бо якби працював на якісніший техніці – отримав би значно кращий результат. Та я цілий і живий… Але все могло бути по-іншому. Тому, напевно, на той момент я робив усе правильно».

Працювати, але вже по іншу лінію фронту

За словами Олександра Корнякова рішення про виїзд далося йому складно та свідомо розумів, тягнути далі неможна. Аби не привертати до себе додаткової уваги з собою не взяв майже нічого з техніки.

Ризикнув і забрав лише улюблений об’єктив для фотоапарату. А ось вже саму камеру мені в Одесі надала моя редакція. Ще вивіз свій телефон, який перед цим детально почистив за допомогою всіляких додатків. Однак вже на місці, при установці одного з месенджеру – всі фотографії з перших днів війни відновилися з кешу. Не знаю, що це був за збій, але тоді в мене пробив холодний піт. Бо якби на блокпостах мій телефон перевірили програмами – я би не виїхав», – розказує Олексендр.

Світлини ж, зроблені в окупації, Олександр зберіг та відновив – попередньо завантаживши їх на зберігання онлайн. Представити їх на виставці його спонукали колеги. На меті – продемонструвати життя в окупації як воно є, хоча це радше назвати «існуванням задля виживання». Адже люди на підконтрольній території Україні не завжди розуміють реальний стан справ в Херсоні на сьогодні.

Також на виставці за допомогою проектора будуть показані й фотографії, які не увійшли до експозиції. При цьому всі знімки будуть супроводжуватися живою розповіддю його автора для відвідувачів заходу. Та це й ще не все.

Зараз я тимчасово проживаю в Одесі та продовжую працювати, засвідчуючи події на Херсонському напрямку. Зокрема, я був в Миколаєві та селах регіону, деокупованих певний час назад. Багато чого нині не можна знімати, але на кадрах є і військові, і цивільні, і зруйновані домівки тощо. Так, це страшно, бо стріляють там постійно… Але для мене дуже важливо бути поруч із усім цим та фіксувати боротьбу нашої держави», – пояснює фотокореспондент. 

Про виставку від херсонців

Експозицію «Нескорений Херсон» вже побачило чимало українців. Серед їх числа і херсонці, які були вимушені покинути рідне місто. Своїми враженнями та емоціями відвідувачі виставки активно діляться в соціальних мережах. Тож ми зібрали кілька таких  відгуків.

Така документальна фотографія дуже актуальна та потрібна. І коли до нас звернулися з проханням допомогти влаштувати виставку, то ми радо відгукнулися. Для жителів Івано-Франківська – це шанс познайомитися з Херсонщиною та дізнатися більше про сміливих, безстрашних і нескорених жителів півдня. А також це можливість вкотре нагадати про Херсон. Бо ті, хто виїхав з окупованого міста продовжує боротися за нього. Таким чином роблячи голос херсонців, які залишилися, гучнішим!», – ділиться виконавча директорка ГО «Громадський центр «Нова генерація» Оксана Глєбушкіна.

Оксана Глєбушкіна, виконавча директорка ГО “Громадський центр “Нова генерація”

А ось херсонська поетеса Альона Мовчан про експозицію коротко зазначає так:

Відвідали виставку фотографій рідного міста. Обличчя на знімках знайомі. Всі свої, по-домашньому, прийшли на мирний мітинг, щоб послати орків… Ну ФБ матюки не пропускає… Зацінив роботи Олександра Корнякова навіть Добромирчик! Скоро зберемося так само, аби святкувати Перемогу. Бо Херсон – це Україна!».

Альона Мовчан з родиною та херсонським журналістом Володимиром Багненко

Сьогодні у Києві пройшла фотовиставка Олександра Корнякова. На знімках зображені епізоди з перших мітингів, які проходили в Херсоні. Фото демонструють справжні думки та позиції жителів міста щодо окупації російськими військами, – говорить депутат Херсонської міської ради Дмитро Поддубний. – Вдивляючись у кожну світлину, ще раз відчув моменти і атмосферу тих днів. Херсон показав свою єдність та згуртованість, які ніколи раніше!».

Олександр Корняков з Дмитром Поддубним

Додамо, що під час виставки «Нескорений Херсон» в усіх містах працюватимуть благодійні аукціони. Зібрані кошти підуть на допомогу ЗСУ та херсонцям, які ще перебувають в окупації.

Це буде продаж моїх світлин Херсона, зроблених ще у мирний час та надрукованих на полотнах. Маю надію, що це буде гарним нагадуванням містянам, які приходитимуть на виставку про їх малу Батьківщину. А через деякий час ці картини неодмінно займуть своє місце в їх рідних домівках», – наголошує Олександр Корняков.

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *