«Зараз насправді неважливо хто ким був… В нас наразі йде війна, один спільний ворог та люди, які його знищують. Кожен українець, який нині не на фронті, не повинен «тусоватися» чи займатися якоюсь нісенітницею. А хоча б певний відсоток свого часу та за своїми можливостями допомагати на альтернативних фронтах перемагати! Що ж стосується мене, то я став свідком багатьох подій в окупації, тому нині я продовжую боротьбу на інформаційно-культурному фронті. Я свій, виключно, досвід відтворюю у своєрідних візуальних формах», – переконаний Максим Кільдеров.
Цими днями по України завершив свій рух по маршруту «Київ-Ужгород» розписаний українськими художниками «Потяг до перемоги». Кожен з семи мистецьких вагонів був присвячений регіону, який нині перебуває під окупацією. Автором «Херсонщини» став художник з Нової Каховки Максим Кільдеров, який не з чуток знає як це жити під гнітом російських військових.
Арт-об’єкт з ворожої техніки
Новокаховський художник Максим Кільдеров не приховує, напередодні 24-го лютого вже чітко усвідомлював – війна буде. Тому в останні мирні години для Україні не спав. Про це говорить так: «О 4-тій ранку я дивився засідання ООН щодо ситуації в Україні і після цього побачив у Телеграмі повідомлення про виступ Путіна та його промову щодо спецоперації. А вже за кілька секунд я почув перші вибухи і від звукової хвилі в будинку затремтіли вікна. Частина речей вже була зібрана, тож я швидко поклав ще необхідне та перебрався у більш безпечне місце».
Відмітимо, що Нова Каховка була окупована того ж дня, але це не стало на заваді Максиму продовжувати свою творчу діяльність. І робив він це в дуже незвичний та досить небезпечний спосіб. Зокрема, митець перетворив ворожу техніку в арт-об’єкт.
В нас на околицях міста, біля лісу був російський танк, спалений вщент. Що саме з ним сталося – ніхто насправді не знає. І ось я взяв із залишків своїх запасів балон білої фарби та пішов його розписувати. Вправився хвилин за 20, сфотографувався на його фоні й повернувся додому, – розповідає художник. – Звичайно було трохи страшно, бо не знав точно, чи не сидять в цьому лісі снайпера. Але це був своєрідний виклик для мене і я з ним справився. До того ж це ще й був символічний ляпас окупантам!».
Та саме після цього випадку Максим Кільдеров вперше задумався про виїзд з Херсонщини. Протягом двох тижнів він мав кілька невдалих спроб та на 55-ий день війни це нарешті вдалося.
Чому? Бо є небезпека через бої за місто та ще особиста, бо я на той момент ще й активно волонтерів. До того ж, як художник, я не міг вільно висловлюватися в окупації. А мені важливо щось створювати, вигадувати нове та пробувати це втілювати. Тож розумів, що на рівні Україні – я буду більше ефективним. Тому і виїхав», – пояснює Максим.
«Потяг до перемоги»
Коли Максим опинився на підконтрольній Україні території, він не став зволікати й продовжив волонтерити та творити. Талановитого митця запросили взяти участь у конкурсному відборі у всеукраїнському проекті для вуличних художників – «Потяг до перемоги».
Мета цього проекту – підвищити бойовий дух людей, які наразі знаходяться на окупованій території. Аби вони розуміли, що про них не забули. А також висловити свою подяку за їх героїзм та мужність, розповісти про їх подвиги, як вони чинять опір російським військовим», – зазначає Максим.
Робити це художники мали з допомогою розпису вагонів. Поміж усіх заявок на участь організатори проекту відібрали усього сім художників. І за кожним з них закріпили свій регіон.
У мене не було сумнівів, який регіон обрати. Звісно – Херсонщину! – розповідає Максим Кільдеров. – Бо я був в окупації і можу поділитися власним досвідом. Крім того я продовжую отримувати інформацію про події в Новій Каховці, тож розумію що там відбувається насправді. І можу розповісти про ті речі, які не показують у новинах, на жаль».
Художник не приховує, найскладнішим етапом в проекті для нього стала розробка ескізів. Так як більше любить малювати одразу на місці. Загалом підготовка та затвердження концепції зайняло близько тижня. А ось на розпис вагону у хлопця було усього чотири дні. І хоча терміни були дуже стислі – встиг втілити усе задумане.
Там зображено 25 мініатюр, кожна з яких присвячена різнім фронтам: партизанському, волонтерському, інформаційному, мистецькому тощо. І власне кожна з цих картинок розповідає окрему історію подвигу цих людей. Крім того, поряд з ними ми розмістили десять QR-кодів, наводячи на які можна подивитися відеоролики про супротив Херсонщини. Ну а весь інший простір я заповнив своїм фірмовим стилем», – пояснює Максим.
Які вони подвиги Херсонщини?
Відмітимо, що всі 25 мініатюр подані новокаховським художником абстрактно. Тож які саме «подвиги» зашифровані в малюнках глядачі мають зрозуміти самостійно, крізь призму власного відчуття. Однак нашій команді Максим все ж таки розкрив дві намальовані історії:
Перша – це про волонтерів у Новій Каховці. Там нині залишається зокрема моя команда, члени якої вирішили до останнього бути в місті. Вони допомагають людям з інвалідністю, пенсіонерам та родинам, які після 24-го лютого не мають коштів для існування. І ось був випадок, коли на наш склад прийшли російські військові з телекамерами та хотіли зняти сюжет з позначкою гуманітарна допомога від Росії. Та волонтери відмовилися. Все обійшлося, але звісно локацію штабу довелося змінити того ж дня».
Ще одне символічне зображення Максим Кільдеров присвятив херсонському арт-об’єднанню «Міцелій». Учасники спільноти, митці різних напрямків і технік, нині взаємодіють з різноманітними фондами та організаціями. По-перше, задля того, аби розповідати про Херсонщину й про сьогоднішні події в регіоні всьому світу. По-друге, «Міцелій» намагається отримувати за це певні кошти, які спрямовуюсь на гуманітарну допомогу, на ЗСУ, а також на підтримку місцевих художників. Тому, що більшість творчих людей з початку війни залишилася без свого заробітку.
Максим наголошує, сприйняти мініатюри не так вже й складно. Для цього пояснює нам особливості стилю в якому працює вже чотири роки.
Насправді, в моєму стилі кілька площин. З одного боку це умовний неоорнаменталізм, скажемо так новий декоратизм. А з іншого – пласка каліграфія. Тож на виході маємо орнаменти переплетені зі словами-символами. Я намагаюся створювати в цій візуальній стилістики суцільні полотна – такі своєрідні внутрішні історії. В них я щось трактую по-своєму, бо це народжується безпосередньо під час процесу. А щось – залишаю на розсуд глядачів, тому що підсвідомість людини здатна викликати свої образи та асоціації при погляді на зображення», – пояснює художник.
Не менш важливим є кольоровий спектр малюнків. Так, працюючи над вагоном «Херсонщина» митець надавав перевагу жовтим та блакитним кольорам. Національні відтінки розбавив білим – для контрасту. А ось червоний використав як позначення люті всередині нас до росії. А зелений – на знак відродження України після всіх подій з 24-го лютого.
Наприкінці нашого спілкування Максим Кільдеров наголошує, проект «Потяг до перемоги» ще не закінчений. Адже надалі вагони будуть розформовані по інших маршрутах, аби їх побачили жителі всіх областей. А вже після того, як Україна переможе – потяг знову зберуть для туру по деоокопуваних територіях.
Реалізовувати такі проекти звичайно важливо. Я для себе дві градації виокремив. Перше – це підтримка людей, наданням їм наснаги та віри, що не все так погано, та за стражданнями обов’язково буде Перемога та ревіталізація України. Друге – те, що творчі люди наразі насправді дуже гарно підтримують нашу країну. Тим, що віддають значний відсоток на підтримку волонтерів та ЗСУ. До того ж мистецтво – це ще й спосіб документування подій довкола: художники фіксують у полотнах, музиці тощо те, що бачили та пережили особисто», – підсумовує Максим.
Автор: команда “Херсон плюс”
