У Херсоні, де щодня чути вибухи, а в небі — загроза дронів, в одному з укриттів лунають мелодії та удари танцювальних кроків. Тут знана тренерка Тетяна Маєвська відновила заняття, і її вихованці знову вчаться мистецтву танцю. Щобільше, вони знову представляють рідний Херсон на змаганнях та чемпіонатах, здобуваючи призові місця.
Танцювальному мистецтву Тетяна Маєвська присвятила понад 25 років. До повномасштабного вторгнення у Херсоні вона мала власну танцювальну школу, де займалися до 200 дітей. У професійно обладнаній залі команда проводила індивідуальні та групові заняття з танців і акробатики, а також організовувала зустрічі з відомими хореографами України та Європи. Вихованці відвідували різні міста та країни, представляли Херсон на змаганнях різних рівнів, зокрема зі спортивного диско. Діти входили до національної збірної.
«У нас була потужна, злагоджена команда. На 2022 рік ми мали грандіозні плани. У лютому ще відвідувала міжнародні відкриті змагання «BEST DISCO DANCE PERFORMANCE» у Києві, де була однією з професійних суддів. Але 24 лютого через наступ росіян все змінилося, – згадує пані Тетяна. – Після окупації Херсона я припинила тренування. Проте батьки, які залишилися в місті, просили відновити заняття, аби діти могли відволіктися від напруженої ситуації. Потроху відновлювали роботу, намагалися тренуватися, але з кожним заняттям приходило дедалі менше дітей, бо вони поступово виїжджали. Пропрацювали ми лише до травня 2022 року, адже згодом із нашої команди у Херсоні залишилася лише одна дитина».
З окупації на Чемпіонат Європи
Улітку 2022 року три дівчини за танцювальним річним рейтингом потрапили до збірної України для участі в чемпіонаті Європи IDO «DANCE FEVER» у Чехії. Одна з учениць перебувала в Херсоні, тож довелося думати, як виїхати з окупованого міста. Після роздумів Тетяна разом із ученицею Єлизаветою Ревенко та її мамою вирішили ризикнути й евакуюватися до Запоріжжя.
«За допомогою волонтерів нам вдалося виїхати через Василівку до Запоріжжя. Дорога була важкою: десятки російських блокпостів, ніч на заправці під звуки вибухів. Але ми розуміли, що це доведеться пройти ще раз, бо планували повертатися в окупований Херсон, адже у мене в місті залишалися дитина і батьки, а в учениці — сестри, – каже тренерка. – Після виснажливих днів евакуації ми вирушили до Польщі на підготовку до чемпіонату. Підготовка тривала добре, але так сталося, що моя учениця зламала палець на нозі, тому далі їхати не було сенсу. Попри мій вимушений від’їзд, інші дві вихованиці продовжили тренування і таки представили на сцені Україну. У результаті вони посіли високі місця».
Ритм танцю повертається у Херсон
Ситуація в окупованому Херсоні погіршувалася щодня. Тому у вересні 2022 року Тетяна з дитиною виїжджають з міста. Але жити в іншому місці довелося недовго, адже у листопаді ЗСУ звільнили рідний Херсон, і вони повертаються.
«Ми розуміли, що росіяни обстрілюватимуть місто, тому повернулися в Херсон, щоб забрати батьків, автівку і шукати прихисток в іншому місті. Але наш від’їзд ми постійно відкладали — на тиждень, потім ще на кілька, і так залишилися вдома. Я розуміла, що треба шукати роботу і навіть думала працювати у місцевому магазині. Але спочатку вирішила дати оголошення у телеграмі про відновлення гуртка з танців. На моє здивування, люди відгукнулися і привели здається шістьох дітей. Тоді у більш-менш безпечному районі ми знайшли зал, облаштували його і почали працювати. Потік дітей був великий: їздили з різних районів, навіть із Річпорту. У дітей горіли очі — вони хотіли займатися», – розповідає Тетяна Маєвська.
Наразі орієнтовно 20 дітей займаються з пані Тетяною — це не лише херсонські діти, а й із районів області: Кізомис, Велетенське, Комишани. Не зупиняє їх і той факт, що через сильні обстріли у жовтні 2025 року тренерка виїхала до Одеси.
«Після переїзду до Одеси я думала, що танцювальна історія з херсонцями завершилася, але діти та батьки одноголосно заявили, що хочуть продовжити тренування. Ми працюємо у різних форматах: підключаємося онлайн, вони приїжджають до мене або ж я сама їду до Херсона — і ми займаємося у підвалі. Повноцінно тренуватися у Херсоні не можемо через безпекові умови, адже у нас навіть немає дзеркал. Через постійні обстріли дуже важко дістатися до залу, а потім повернутися додому — у небі постійно дрони. Попри це, діти енергійні, не падають духом, цікавляться всім і не зупиняються. Коли приїжджають до Одеси, їм навіть незвично працювати перед дзеркалом. Але все поступово. Вони дуже талановиті й працьовиті», — каже пані Тетяна.
У грудні 2023 року колектив вирішив ризикнути і поїхати на перший турнір до Києва, навіть пошили перші костюми.
«Все було добре: вони виступили у категорії «Дебют», отримали медалі й були задоволені. Це змотивувало дітей працювати далі, і разом ми їздили ще не на один турнір. Я радію, коли діти задоволені, бо мені також важко емоційно, адже я розумію: якби не ця війна, то ми мали б інший рівень, набагато кращий», – говорить тренерка.
За три роки діти виросли з рівня «дебюту» до вищих ліг. Нещодавно 10 вихованок долучилися до рейтингових змагань і Чемпіонату України із сучасних танців «LVIV MASTERS CUP». Попри умови, в яких тренуються дівчата, їм вдалося гідно представити Херсон і завоювати призові місці.
«За підсумками виступів дівчата вибороли 20 нагород: І місць – 10, ІІ місць – 4, ІІІ місць – 6. Одна з дівчат може представляти Україну на Чемпіонаті Європи цього року, але ми ще вагаємося, бо не маємо достатньої кількості тренувань та умов, щоб добре її підготувати. Для цього потрібна велика зала і чималі кошти. Тому, можливо, цей рік пропустимо. Ми ще думаємо, адже це інший рівень змагань. Потрібно кілька місяців якісної підготовки. Возити її або перевезти на кілька місяців до Одеси наразі немає можливості», — каже пані Тетяна.
Конкуренція дуже велика, і дітям з Херсона важко змагатися на рівні з іншими, адже бракує тренерів, умов та інвентарю. Найбільші перепони – обстріли та відсутність регулярного транспорту.
«Ми з дітьми неодноразово потрапляли під обстріли на автовокзалі та залізничному вокзалі. Але попри це вони продовжують реєструватися на змагання і тренуватися. Питання логістики дуже важливе: нещодавно, щоб поїхати на турнір, довелося їхати через Одесу, бо потяга навіть з Миколаєва не було. Тому батьки орендували автобус. Це дуже дорого. Я щиро вдячна батькам — не знаю, звідки вони беруть стільки сил і фінансів, щоб допомогти дітям розвиватися. Вони роблять усе можливе», — каже тренерка.
Відкривати школу в Одесі пані Тетяна поки не планує. Каже, що працює там, де є можливість, але все ще сподівається незабаром повернутися до Херсона і відродити повноцінну роботу своєї студії.
Автор: команда «Херсон плюс»
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
