Херсонка Людмила Балакан понад 10 років опікується безпритульними тваринами. До повномасштабного вторгнення у неї вдома вже жили шестеро собак. Сьогодні жінка разом з однодумцями доглядає понад сотню котів і собак, частину з яких вдалося врятувати з «червоної зони».
Раніше Людмила проживала у квартирі в центрі Херсона та коли її знайомі виїхали з окупованого міста – залишили під її нагляд приватний будинок, в якому волонтерка проживає вже чотири роки. Зміна місця проживання дала змогу жінці більше взяти під опіку безпритульних тварин.
«Я не розумію, як можна пройти повз безпритульного кота чи собаку. А тим паче не розумію, як люди їх просто викидають на вулицю. Якщо з моїми тваринами щось стається, то у мене серце крається. Кожна тваринка, яку мені привозять інші волонтери, яких знаходимо на вулиці, стає як рідна. І навіть коли їх треба віддавати в добрі руки, радію, звичайно, але наче віддаю частинку себе», – говорить пані Людмила.
Наразі під опікою пані Людмили та її однодумців перебувають 72 собаки та 30 котів. Частина тварин живе безпосередньо з волонтерами, інші – на перетримках.
«42 тварини проживають у приватному будинку разом зі мною, ще орієнтовно 30 – у моєї подруги. Безпритульних тварин і до війни було багато, а зараз — ще більше. Усіх забрати додому ми не можемо, тому шукаємо для них тимчасові перетримки. Дехто погоджується взяти тварину на певний час безоплатно, а декому доводиться платити кошти, бо це велика відповідальність», – розповідає херсонка.
Про покинутих або поранених тварин волонтерки дізнаються по-різному: люди пишуть у соціальних мережах, телефонують або привозять знайдених тварин самі. Часто нових підопічних доставляє волонтер Андрій Пєтухов з позивним «Боксер», який займається евакуацією людей і тварин із небезпечних територій.
«Андрій евакуює з червоної зони не тільки людей, а й тварин. Бувають випадки, коли він рятує поранених котів чи собак прямо з-під обстрілів. Тоді телефонує і каже, що має для нас нового підопічного. Але спочатку обов’язково везе його до ветеринара, щоб тваринка отримала допомогу. І вже після лікування ми забираємо її до себе. Буває, що в Херсоні не можуть зробити необхідну операцію або провести складне лікування — тоді веземо тварину до іншого міста», – розповідає волонтерка.
У кожної врятованої тварини — своя історія. Песиків Міру та Арчі привезли з червоної зони під час евакуації людей. Вівчарку Рекса знайшли на Склотарі – пес був сильно травмований після російських обстрілів. Ще кількох котів також вдалося евакуювати із небезпечних територій. У ветеринарній клініці їх оглянули, зробили аналізи та кастрацію. Зараз вони здорові та чекають на нових господарів.
Одна з найбільш драматичних історій — історія собаки Марго. Колись її збила машина, і тварина отримала важкі травми.
«Марго – дівчинка, яка вижила всупереч усьому. Колись її збила машина. Вона була вся розтрощена, таз був розбитий вщент. Лікарі майже не давали шансів, що вона колись зможе ходити. Але ми не змогли здатися. Цілий рік боролися за її життя. Марго перенесла дві складні операції в Одесі, довге лікування, біль і реабілітацію. І сталося диво… Сьогодні Марго бігає, радіє життю і дуже хоче мати свою родину. Вона вже пройшла через пекло – тепер заслуговує на щастя», – говорить Людмила.
Гостро тварини реагують на обстріли, каже волонтерка. Коли лунають вибухи, всі одразу забігають до хати.
«Вони дуже бояться. Якщо мене немає вдома, то дуже переживаю, бо вони як малі діти — потребують підтримки у такі моменти», – каже жінка.
Щоденний догляд за такою кількістю тварин потребує чимало часу і сил. Щоб нагодувати всіх підопічних, Людмила щодня готує великі казани каші та додатково закуповує корм, а також з їжею допомагають й волонтери.
«О 7:30 я прокидаюся — вони вже чекають, щоб я їх нагодувала і прибрала в клітках. До дев’ятої ранку намагаюся всіх погодувати, бо у них вже свій режим. Та й я до нього давно звикла», – розповідає вона.
Разом з однодумцями волонтерка створила громадську організацію «Надія Херсон». У соціальних мережах вони розповідають історії врятованих тварин і збирають допомогу на їхнє лікування та харчування. Окрім догляду, волонтери намагаються знаходити для тварин нові родини. За словами Людмили, сім’ям, які проживають у Херсоні, зазвичай відмовляють — через небезпечну ситуацію є ризик, що тварини знову можуть опинитися на вулиці.
Натомість багатьом підопічним вдається знайти дім за кордоном. Наприклад, собачка Капа вже живе у новій родині в Німеччині. На сторінці громадської організації волонтери дякують кожному, хто не відвернувся, хто повірив, хто натиснув «репост» і хто подумки був поруч. Рятуючи тварин, ми робимо велику справу.
Автор: команда «Херсон плюс»
