Шанс на нове життя: як херсонські зооволонтери знаходять тваринам нових господарів

«Мої «хвостики» переїжджають навіть в Європу. Знаходять нових господарів у Польщі, Бельгії, Голландії, Швейцарії. При цьому іноземці, на відміну від українців, не бояться забирати безпородних великих собак і навіть тварин з інвалідністю», – херсонська зооволонтерка Світлана Старченкова.

Окупація, щоденні ворожі обстріли та ще й затоплення через підрив  Каховської ГЕС. Кожен новий день на Херсонщині – виклик та випробування. Через війну зросла кількість й безпритульних тварин. За даними дослідження українського центру вивчення громадської думки «Соціоінформ» чотирилапі залишаються без дому по всій країні: у тилових областях зріст становить – 20%, у прифронтових – 60%, а на лінії фронту – 100%. Притулки  переповнені – десь удвічі, а то й втричі. Як їх розвантажити і знайти тваринам нових господарів? На прикладі херсонського притулку «Мішаня» ми розкажемо про зоозахисників, які знайшли вихід і почали активно застосовувати досвід країн ЄС.

Вчорашні домашні улюбленці

Херсонська зооволонтерка Світлана Старченкова рятує чотирилапих з початку повномасштабного вторгнення та окупації міста. Її підопічними стають не тільки безпритульні тварини, а й ті, кого покинули господарі під час евакуації.

«Ситуації різні. Когось одразу віддають волонтерам чи підкидають під ворота притулку, когось залишають вдома під наглядом сусідів, а потім через певний час тварини опиняються на вулиці. Наприклад, нещодавно в мене з’явилася собачка Аліса з села, де вже давно не було людей крім однієї бабусі. Вона її і підгодовувала. А коли бабусю забрали діти, то вони повідомили про залишену тварину знайомим волонтерам з Херсона. Ті вже сказали мені і я поїхала за нею. Інакше б Аліса загинула, бо уявіть, її залишили на ціпку», – розповідає пані Світлана.

Світлана Старченкова, зооволонтер та власниця херсонського притулку «Мішаня»

Вона додає, іноді «хвостиків» з населених пунктів на лінії фронту везуть до неї наші військові. Вік, розмір та навіть порода тварини зовсім немає значення. Маленький тер’єр чи велика безпородна собака однаково стають безпритульними. Опинившись на вулиці домашні тварини губляться та дезорієнтуються, адже вони не звикли жити в подібних умовах. Крім того ще додаються травми від вибухів.

«Більша частина собак, яких ми забираємо є вкрай виснаженими. Тому спочатку ми проводимо обслідування, з якою травмою тварина та чи потрібне лікування. Далі здійснюємо обробку від паразитів та проколюємо курс спеціальних вітамінів. І лише коли собака йде на поправку ми робимо їй всі необхідні щеплення», – пояснює Світлана.

Собаки потрапляють у притулок виснаженими та із травмами

Відмітимо, що притулок пані Світлани «Мішаня» розрахований усього на 50 великих собак чи трохи більше, якщо вони будуть невеличкого розміру. Цієї кількості місць критично не вистачає, адже тварин, які потребують допомоги значно більше. Розширити притулок зооволонтерка не має можливості, тому вирішила діяти по іншому – шукати собакам новий дім та люблячих господарів.

Притулки потребують розвантаження. На місце одних врятованих тварин приходять інші

Нова родина чи інший притулок – нелегкий процес на плечах волонтерів

Пошук нових родин для тварин – це не просто шанс на нове безпечне життя не у клітці, а й ефективний спосіб розвантаження притулку. Світлана Старченкова не приховує, цей процес нелегкий і зазвичай нешвидкий, однак дієвий. На сьогодні їй вдалося прилаштувати вже понад 50 собак.

«Коли ми бачимо, що собака перебуває вже у стадії ремісії, зокрема набирає вагу чи йде на контакт – то ми починаємо шукати їй господарів. Робимо це за допомогою соціальних сторінок притулку, розміщуючи допис з інформацією та фотографіями тварини. Крім того поширюємо його по спеціалізованим групам як в Україні, так і закордоном. Чим більше людей побачать допис – тим вища вірогідність, що «хвостик» знайде нову родину», – ділиться Світлана 

Пошук нових господарів відбувається через дописи у соціальних мережах

У цій справі пані Світлана має помічників – інших волонтерів. При цьому не лише у межах країни, а й за кордоном. Саме у такій співпраці нещодавно з притулку «Мішаня» поїхало сім собак до Польщі, звідки тварини вже відправилися до нових родин по іншим країнам ЄС.

Херсонка відправляє тварин переважно по Україні чи Європі. Робити це в інші країни дуже складно через організацію транспортування та підготовку документів. Проте завдяки, знову ж таки знайомству з волонтерами, три собаки з притулку «Мішаня» нині перебувають у США.

«Вдалося це завдяки волонтерській організації «Q9» та її лідеру Джону Барокасу. Вони дізналися про нас через соціальні мережі й приїхали з певною допомогою. Під час цього візиту Джону припали до душі чотири тварини, яким він вирішив знайти нових господарів. За час пошуку одного «хвостика» забрали люди зі Львова, а ось три поїхали до Америки», – пояснює Світлана.

Херсонські тварини у новому домі

Зооволонтерка зазначає, розвантажити притулок можна і шляхом передачі тварин в інші подібні установи. Однак на цей спосіб пані Світлана погоджується не часто і працює лише з тими командами, яким довіряє. Пояснює це тим, що в цьому випадку не завжди можна проконтролювати подальше прилаштування собаки.

«В мене є два притулки, в яких я переконана, що моїм «хвостикам» буде забезпечено комфортне перебування та вдале прилаштування. Більше того, за моїм запитом вони надають фото чи відео підтвердження. Але звертаюсь до них рідко, лише коли немає інших варіантів. Наприклад, під час теракту на Каховській ГЕС, коли кожен день ми рятували десятки тварин, я була вимушена передати частину своїх «хвостиків» Львівському притулку «Домівка Врятованих Тварин» та до зооволонтерів з Харкова «Dog Help Kharkiv.UA» З цими командами ми підтримуємо зв’язок ще з часів деокупації Херсонщини», – говорить Світлана Старченкова.

У нас  багато запитань! або Які вимоги до нових господарів

На жаль, одразу визначити, що новий господар може бути небезпечним, – буває складно. Тож завжди треба ставити дуже багато запитань, щоб зрозуміти, для чого тварину насправді хочуть взяти і чи будуть до неї гідно ставитися. До речі, в країнах ЄС діє практика заповнення анкети, яка допомагає визначити здатність та готовність майбутнього господаря подбати про тварину. Враховуючи цей досвід, зооволонтерка Світлана теж просить аби нові господарі пройшли спеціальне анкетування.

«В опитуванні містяться такі запитання, які розкривають побажання людини щодо собаки. Наприклад, чи має значення порода, з якою ціллю необхідна собака, чи має вона бути приручена до вигулу, чи можна буде їй сидіти на дивані та чи буде вона єдиною твариною. Окремим блоком в анкеті є питання про склад родини та побутові умови. Згідно відповідей ми вже будемо підбирати собаку: активну чи спокійну, велику чи маленьку, контактну до дітей чи ні. Ми маємо розуміти навіть незначні дрібниці, адже собаки різні за характером і кожна з них має свій досвід. І на все це треба зважати, щоб обидві сторони залишилися задоволеними», – пояснює Світлана Старченкова.

Після того, як тварині знайшли новий дім, господарі мають на регулярній основі надавати звіти про життя «хвостика» у нових умовах. Спираючись на досвід іноземних колег, херсонка хоче також запровадити підписання договору на всиновлення. Документ не просто юридично затверджує факт передачі тварини від притулку до цієї людини, а й зобов’язую її до дотримання закріплених на папері домовленостей.

«У договорі прописуються всі умови утримання тварини: в квартирі, будинку чи фермерському господарстві. І якщо, наприклад, ми узгодили, що собака в приватному будинку буде мати вільний вигул, а її посадили на ланцюг – це грубе порушення, за яке тварину вилучають з родини. В мене буде на це всі законні підстави», – наголошує Світлана.

Господарі мають періодично звітувати про стан тварини, навіть із-за кордону

Зооволонтерка не приховує, це не єдина практика щодо безпритульних тварин, яку нам варто перейняти в іноземців. Адже за кордоном люди більш свідомо та відповідально ставляться до заведення домашніх улюбленців. Зокрема, аби забрати тварину з притулку необхідно заплатити певні кошти – в Нідерландах, наприклад, це обійдеться в 350 євро. Таким чином людина доводить, що вона готова та має можливості належно доглядати за чотирилапим другом. Ще один відмінний факт, там не гоняться за породою. Для них це не показник статусу та престижу, а передусім повноправний член родини. По цій же причині, багато наших тваринок з інвалідністю їдуть теж закордон. У нових родинах хворі чотирилапі часто одужують і, всупереч вердиктам лікарів, живуть повноцінним життям.

Херсонські тварини у новому домі

Про життя у новій родині

«Тварини з притулку нічим не відрізняються від інших», – одноголосно запевняють Леся Максименко з Києва та Ольга Кисельова з Гааги, Нідерланди. Обидві жінки вже понад півроку є господарями собак з херсонського притулку «Мішаня».

Киянка Леся Максименко не приховує, взяти собаку з притулку замислювалася вже давно. До цього жінка вже мала схожий досвід. На початку війни вона забрала з Ірпеня  старенького мопса, який з невідомих причин голодний та змерзлий блукав по вулицях міста. Тож коли побачила відео у TikTok, на якому була пінчер Шанель – зрозуміла, що це саме її собака.

«Шанель чотири роки. Її разом з мамою колишня господарка просто виставила за двері. Коли я подзвонила до притулку маму вже забрали, а Шаню ні. Спілкування зі Світланою було довгим та ретельним, але врешті ми про все домовилися», – говорить пані Леся.

Транспортувати Шанель до нової господарки вдалося за три тижні. А ще через певний час жінка вирішила взяти до себе ще одну собаку вже з одеського з притулку. Мопса Марфу врятували з «чорного» розплідника.

«Таким чином в мене зараз три собаки: одна, яку я виростила з цуценятка і дві прийомні. Всі вони дуже ласкаві, розумні та виховані, жодних проблем. Проте відчувається, шо чотирилапі з притулку більш віддані, вони немов все розуміють та вдячні за новий дім. Наприклад, коли ми гуляємо на вулиці, то Шаня з Марфою постійно контролюють чи поруч я. Також, коли я щось роблю по дому, то вся ця хвостата делегація теж ходить за мною. А ще вони неодмінно мене чекають біля вхідної двері та дружньо зустрічають», – ділиться Леся.

У пані Лесі три собаки, з яких дві – з притулку

Боятися брати тварину з притулку абсолютно не потрібно. Таку думку розділяє і Ольга Кисельова з Гааги, Нідерланди. Наразі в її родині живуть дві собаки та два кота, і ще на одного кота вони чекають. Всі чотирилапі з українських притулків. Та розпочалося усе саме з херсонського закладу.

«Про притулок «Мішаня» я дізналася від знайомого голландця. Він надав посилання на сторінку установи і я написала, що хочу взяти собачку. Після заповнення анкети мені запропонували шість «хвостиків» і серед них був Оскар. Я розпитала за нього більше та отримала додаткові фото, відео. І все, я зрозуміла, що це саме моя собака. І мені було байдуже, що він безпородний та дуже великий», – згадує пані Ольга.

Ольга Кисельва та її домашні улюбленці

Саме розміри собаки стали надалі проблемою при його транспортуванні. Адже клітка з Оскаром просто не вміщувалася разом з іншими в мікроавтобус на пересадці. Тож чоловіку Ольги довелося терміново виїжджати до Польщі та забирати собаку особисто. 

«Чесно зізнаюся, спочатку було нелегко. Бо Оскар багато чому не був навчений, він потребував певної моральної реабілітації та соціалізації до нового місця родини. Однак я одразу зв’язалася з кінологом і вже разом ми з цим працювали. Пройшов час і я скажу, що це просто неймовірний пес. Не уявляємо свого життя без нього. Він дуже спокійний та добрий, а ще контактний, постійно потребує уваги та ласки», – не приховує Ольга Кисельова.

Інші домашні улюбленці родини теж з України: маленька безпородна собачка з Полтави, а коти породи Бурма – з Одеси. До того ж, за сприяння Ольги ще одна собака та кішка знайшли своїх господарів у Нідерландах. Жінка зазначає, іноземці готові брати українських тварин попри їх вік, розмір та породу.

«В Нідерландах звичайно є свої притулки, так само як і в інших країнах ЄС. Однак коли ми бачимо, яка важка ситуація в Україні, то хочемо хоч чимось бути корисними», – зазначає Ольга.

Публічний розголос важливий!

Приклад херсонського притулку та наших героїв – один з тисячі. Адже досвід пошуку безпритульним чотирилапим нових господарів стає все більш розповсюдженою практикою в Україні. Та найчастіше історії з щасливим кінцем не отримують публічного розголосу. Виняток, коли стаються катастрофи чи інші надзвичайні події.

Прикладом є історія херсонського собаки Боніфацій, який приплив до одеського узбережжя на шматку деревини під час підриву Каховської ГЕС. Пес врятувався дивом, проплив сотні кілометрів в бурхливих потоках води та купи сміття. Коли він потрапив до волонтерів, стан здоров’я собаки був жахливим. Тож тварині довелося пройти тривале лікування та реабілітацію.

«Ми знали, шо головне для Боніфація – знайти ДІМ, де його полюблять. І така родина знайшлася у Польщі. Ми дуже переживали, як він перенесе дорогу та як прийме свою нову сім’ю. Зараз усі клопоти та хвилювання позаду. Боніфацій вже гуляє у парку зі своїми господарями, спить на м’якій ковдрі, щасливий та розслаблений», – волонтери ГО «Animal SOS Одеса». 

Історія Боніфація закінчилася щасливим кінцем. Джерело: ГО «Animal SOS Одеса». 

Ця історія потрапила у всі новини саме через свою сенсаційність. Тим самим привернула увагу до даної проблеми та здійснила хвилю прилаштування тварин з притулків у нові родини. Зооволонтери наголошують, створити таке диво хоча б для одного чотирилапого під силу кожному.

«Проблеми з оформленням документів та організацією транспортування можна побороти. Найголовніше – це закріпити на суспільному рівні звичку брати тварин з притулків та нести за неї повноправну відповідальність. В людей має з’явитися бажання всиновлювати «хвостиків», не боятися цього та активно поширювати інформацію про це», – наголошує Світлана Старченкова.

Зоозахист у законі

Синергія зооволонтерів працює.  Чимало громадських організацій та приватних компаній за допомогою різноманітних ініціатив популяризують адопцію безпритульних тварин.

Серед найбільш відомих на сьогодні є гуманістичний рух UAnimals. Команда громадської організації розгорнула масштабну кількість проєктів на підтримку притулків України. Серед них: гуманітарна та медична допомога; підтримка фінансами для закупівлі необхідного обладнання, наприклад, генераторів; безкоштовна стерилізація; адопція тварин в межах країни і закордоном. Передусім волонтери звертають увагу на установи для тварин на найнебезпечніших територіях, тобто у прифронтових та окупованих регіонах (ред. – останнє за можливості).

Також серед основних вимог зоозахисників – посилення відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Адже в законі, що був прийнятий Верховною Радою України у 2021 році, не передбачені норми, які б регулювали ситуації в умовах війни. Наприклад, перебування з домашніми тваринами у бомбосховищах (їх дозволили запускати в укриттях окремим наказом МВС лише наприкінці січня 2024 року); залишення домашніх, спортивних, сільськогосподарських тварин без догляду та піклування під час війни. На жаль, є непоодинокі випадки, коли під час евакуації господарі залишали напризволяще у дворах собак на ціпках чи кішок, зачинених у оселях.

На сьогодні Уряд України активно працює над створенням Єдиного державного реєстру домашніх тварин. Про це у своєму телеграм-каналі повідомив Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. В електронному реєстрі міститься інформація про домашніх улюбленців, зокрема опис тварини, дані про власника, вакцинацію, тощо. В подальшому це дозволить запустити паспорта на чотирилапих у Дії, тобто власник завжди матиме цифровий аналог у смартфоні. А ще система допоможе українцям з пошуком тварин, які загубилися через обстріли або знайти нового друга у притулку. Послуга буде добровільною та безоплатною.

Автор: команда “Херсон плюс”

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *