Жительок Херсонщини відзначили у номінаціях «УП 100. Сила жінок». Це проєкт від Української правди, який розповідає про жінок, що навіть у найскладніші часи підтримують інших і змінюють життя навколо. Це про тих, хто не відвертається у темряві, а обирає діяти. Тема цьогорічного списку — «Коли квітує одна, ми квітуємо всі». Вона про взаємну підтримку, невидимі зв’язки між жінками і силу турботи, яка змінює простір навколо нас.
Лауреаток обирали у кількох категоріях: захисниці, суспільство, освіта і наука, бізнес, політика і держуправління, креативні індустрії, а також культура і спорт.
Народну артистку України, провідну майстриню сцени Херсонського театру Олену Галл-Савальську відзначили у номінації «Культура»
Її ім’я багато років пов’язане з Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром імені Миколи Куліша. Саме тут вона сформувалася як акторка і стала однією з ключових постатей його трупи. За десятиліття роботи на сцені Галл-Савальська створила десятки ролей у виставах різних жанрів – від української класики до світової драматургії. У 1999 році акторка отримала звання заслуженої артистки України, а в 2009 році – народної артистки. Вона стала першою акторкою Херсонського театру імені Миколи Куліша, удостоєною цього звання.
До повномасштабного вторгнення Росії Галл-Савальська підтримувала українських військових: зокрема, їздила до Маріуполя з виступами та культурними подіями для бійців, за що отримала відзнаку президента. Під час повномасштабного вторгнення акторка пережила окупацію Херсона і залишалася в місті, попри тиск з боку окупаційної влади. Як вдалося вижити під тиском росіян та що допомагало триматися – читайте у нашому матеріалі: «Краще жити без сцени, театру, глядачів, ніж танцювати під арфи росіян». Історія народної артистки України Олени Галл-Савальської з Херсона
Трояндову волонтерку Херсона Надію Знахаренко відзначили у номінації «Суспільство»
Попри обстріли 89-річна херсонка піклується про квіти на площах міста. Під час спілкування з командою «Херсон плюс» вона зазначила, що догляд за квітами – справа яка її надихає, більше дивіться на відео.
А ось її онуки Кирило та Данило Знахаренки розповіли, що Надія Тимофіївна пережила Другу світову: бомби, окупацію, голод, страх, який тоді в’ївся в душу. Вона була зовсім маленька, але досі пам’ятає, як ховалася в підвалі і як мама закривала їй вуха, щоб не чути вибухів.
«Потім виростила двох синів – нашого тата і дядька – сама, без скарг, просто робила, що треба. А ми, троє онуків, для неї були як сонце. Завжди казала: «Головне, щоб ви були живі й щасливі, а все інше минеться». Вона була в окупації, пережила те страхіття вдруге. Ми думали: ну все, тепер точно сидітиме вдома, берегтиме себе. А вона – ні. Кожен день виходить на вулицю. З маленьким секатором у кишені. Прибирає сміття, розчищає доріжки, а головне – доглядає троянди. Де бачить кущ, що заріс чи засох – зупиняється, обрізає, підв’язує, поливає з того, що є. Каже: «Квіти не винні, що війна. Нехай хоч вони людям посміхаються». Ми дивимося на неї і розуміємо: це і є сила. Не кричати: «Ми не здамося!», а просто не здаватися. Щодня. У 89 років. З дошками на вікнах. З секатором замість зброї. Бабусю, ти наш найсильніший герой. І поки твої троянди цвітуть, ми всі витримаємо. І переможемо», – наголосили онуки херсонки.
Новокаховчанка Валерія Сидорова у номінації «Суспільство»
Валерія Сидорова пережила окупацію та примусове вивезення до Криму. Її разом з іншими дітьми відправили до табору під виглядом «відпочинку», де їх намагалися переконати, що вони росіяни. Дівчина шукала можливість повернутися додому і зрештою змогла виїхати. Останню частину шляху на підконтрольну Україні територію вона пройшла пішки, після перевірок на російському пункті пропуску. Після повернення Валерія відкрито говорить про свій досвід і наполягає на праві жити та навчатися в Україні. Її називають символом стійкості української молоді.
У номінації «Спорт» відзначили дівочу футбольну команду із Херсона Дитячо-юнацької спортивної школи «Кристал»
Найбільший виклик воєнного часу – команда часто не має змоги тренуватися повноцінно, важко зібратися в повному складі. Після обстрілів батьки по кілька днів не відпускають футболісток з дому, розповів В’ячеслав Роль, виконувач обов’язків директора ДЮСШ «Кристал».
«І, погодьтеся, їх цілком можна зрозуміти. Також глибина нашого складу не дозволяє успішно грати вирішальні стадії офіційних турнірів. Просто не вистачає фізичних сил. До того ж багато наших вихованок заради безпекової ситуації переїхали в інші міста і зараз успішно виступають за команди з Миколаєва та Одеси. Попри все це та інші проблеми дівчата продовжують тренуватися, грати та часто-густо вигравати. У квітні плануємо стартувати в чемпіонаті України, готуємося до нього. Очевидно, що війна впливає і на психологічний стан дівчат. Проте саме футбол і допомагає в ці темні часи!» – наголосив В’ячеслав Роль.
Командирка взводу БпЛА Яна «Мультик» Гровер – у номінації «Захисниці»
Яна Гровер зустріла початок повномасштабної війни в Херсоні. Вона намагалася долучитися до тероборони, але після відмови поїхала до Миколаєва і вступила до війська. Спочатку служила бойовим медиком у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Згодом через виснаження перейшла на навчання пілота безпілотників. Попри труднощі на початку, вона наполегливо тренувалася і першою склала іспит. У травні 2023 року виконала перше бойове завдання, але дістала поранення. Нині вона має проблеми зі слухом, однак продовжує службу і командує жіночим взводом пілотів БпЛА.
Вітаємо наших героїнь із Херсонщини! Бажаємо наснаги, здоров’я та невичерпної енергії, щоб і надалі квітнути, підтримувати інших і змінювати світ навколо себе на краще.
Автор: команда «Херсон плюс»
