Творчість в умовах окупації, або Картина сама повинна промовляти…

Я завжди казала, що кожна людина має займатися тим до чого має хист, наснагу та бажання. Робити це необхідно на всі 100% як ти можеш… Я малюю картини – це те, що мені вдається найкраще. І можливо, це необхідно не лише мені»…

Херсонська художниця, власниця студії творчості та член Національної Спілки художників України Оксана Оснач продовжує писати картини у рідному місті. У мистецькій добірці з нового етапу творчості під час війни вже п’ять завершених робіт. Їх, як і попередні твори художниці, вже незабаром матимуть змогу побачити на благодійних виставках в різних європейських країнах. Поки лише у копіювальних варіантах, проте за відгуками користувачів соціальних мереж – навіть цього буде достатньо, аби зображене «торкнулося душі». 

 «З 24 лютого я не могла малювати…»

«З 24 лютого я не могла малювати…», з таких слів розпочинається наша розмова із херсонською художницею Оксаною Оснач. Відчуття того ранку, який змінив життя кожного українця і досі не виходять із її душі. Про це говорить так:

З одного боку це був шок, змішаний із відчуттям невіри у те, що відбувається. Бо війна це ж якийсь жах, сучасна нормальна, а тим більш творча людина не може перебувати в такому стані ні душею, ні тілом… А з іншого боку – очікування скорішого завершення усього жахіття, щоб це не було так довго».

Проте сподівання пані Оксани, на жаль, не виправдалися. За вторгненням російських військових на територію України та боїв під Херсоном за Антонівський міст – місто опинилося під затяжною окупацію. Художниця не приховує, за цей час про виїзд з Херсонщини думала, однак з різних для себе причин разом з родиною розсудили залишитися. Більше того, художниця вирішила повернутися до своєї творчості та знову взяла до рук пензлі та фарби.

Це було 22 березня… В цей день я зрозуміла, що можу повернутися до праці, а саме до написання картин олійними фарбами на полотні. Бо до цього я лише могла робити наброски образів, які були в моїй голові для майбутніх робіт. Це було важливо, тому що перші ескізи завжди є найбільш виражені, точні та яскраві, – розповідає Оксана Оснач, – Я не знаю як це правильно описати, але для мене це стало своєрідною арт-терапією: коли ти малюєш, аби звільнитися від усього в собі, дати раду власним емоціям та хвилюванням. Адже це були ілюстрації того, що я бачила навкруги та в інформаційному просторі. Так як з перших днів війни я невпинно слідкувала за всіма подіями по телебаченню та інтернету».

Картини з періоду «Війна»

Чи вплинула війна та окупація на творчість художниці?  Питання риторичне… Пані Оксана не повернулася до робіт, над якими працювала до 24 лютого, а розпочала малювати абсолютно нові, немов відкрила іншу сторінку в своїй мистецькій біографії.

А буде син, і буде мати…

Першою стала картина «А буде син, і буде мати…». Оксана Оснач зазначає:

В ній зібрано все, що я відчувала. Це і біль, і відчай, і величезна надія… Загалом – ті емоції, які переживає кожна українська мати: страх за життя дітей, їх майбутнє та віра у те, що все буде добре. Водночас із тим усвідомлення, яку високу ціну ми за це заплатимо…».

Жіночій образ з’явився і в наступному творі художниці «На Щастя, на Долю…». За словами пані Оксани, ця картина є втіленням дуже світлих сподівань. Адже у вигляді дівчини, яка посіває на полі – вона зобразила Україну, яка перемогла.

На щастя, на долю

На той момент, коли я малювала цю роботу – в мене ще не було знань про те, що відбувається в Бучі та Ірпені… Що це не просто війна, а геноцид… Вбивство українців за те, що вони українці, – ділиться художниця, – Цей біль та молитву за загиблих людей я вклала у наступну свою картину «Ой, у лузі червона калина».

Ой у лузі червона калина

Без сліз говорити саме про цей витвір Оксана Оснач не може. Задум картини трансформувався, бо працювати над нею художниця розпочала до того, як дізналася про події в Бучі та Ірпені, а закінчила вже після того, як весь світ жахнувся від звірств та масових вбивств мирних жителів цих міст.

Пані Оксана наголошує, кожен глядач має відшукати в творі «Ой, у лузі червона калина» щось своє… Навіть, презентуючи його на своїй сторінці у соціальній мережі підписала допис так: «Коли художник написав картину, він вільний нічого більше не казати і не писати текстів до неї… Картина сама повинна промовляти… Або співати…».

Символічним продовженням даної роботи стала картина «І Слава, і Воля», в якій мисткиня зобразила того, хто цю калину підійме та славну Україну розвеселить. Образ для персонажу художниця шукала кілька тижнів, навіть назбирала колекцію світлин наших героїв-захисників з просторів інтернет. Проте зупинитися та обрати одне обличчя, схоже з ескізом не могла.

І слава, і воля

Я хотіла намалювати сучасного українського воїна таким аби… Коли з одного боку він дуже світлий, романтичний, добрий, а з іншого – мужній, сміливий та завжди готовий боронити рідну землю. Він би не тримав цю зброю в руках, як би не потреба захищати Україну… Українці ніколи не шли війною ні на кого … Тільки стояли за своє…», – розповідає Оксана Оснач.

Врешті, коли художниця сіла за роботу – образ героя відшукав її сам. Саме в той день пані Оксана побачила відео-звернення захисників Маріуполя. Про це говорить так: «На той момент я навіть не знала їх імен. Проте один з цих воїнів, командир морпіхів на «Азовсталі» Сергій Волинський, запав у душу і я обрала його за основу. Насправді, я не планувала портретної схожості, але так вийшло…  І коли люди, які особисто знають Сергія мені писали, що пізнали його в цій картині – я була трохи здивована. Але напевно, так було необхідно… Мені було дуже важливо зобразити героя, який в ті дні коли я малюю – рятує Україну, в тому числі мене особисто».

Рятує світ

П’ята картина із воєнного циклу, яку на сьогодні завершила художниця, називається «Рятує світ». Розшифровувати цей витвір пані Оксана теж не хоче, бо на її думку, для кожного образ дівчини, яка тримає земну кулю у руках має уособлювати своє «рятувальне» значення. Єдине що відзначає художниця:

Це може бути і Україна, і мати, і краса… Хто як побачить. Проте я точно знаю, що цей образ не лише рятує світ, а й змінює його. Тому що після нашої перемоги – світ ніколи не буде таким як був, він стане кращим…».

Як мистецтво долає окупаційні «стіни»?

Картини, написані у період війни, Оксана Оснач одразу демонструє на своїй соціальній сторінці. Хоча раніше, ділитися результатами своєї творчості не поспішала. Дописи збирають чимало лайків, коментарів та репостів.

Я маю шалений зворотній зв’язок та реакцію на мої роботі… Мені пишуть багато людей, як з України, так із закордону; знайомі і незнайомі. Це дуже дивовижне відчуття: з одного боку ми в оточенні, не маємо можливостей вільно пересуватися та спілкуватися, а з іншого – така комунікація з усім світом», – розповідає пані Оксана.

Крім того херсонка отримала пропозиції з кількох європейських країн про виставки. Відкладати їх проведення через окупацію не довелося, адже організатори запропонували зробити їх віртуальними.

Це значить, що я надсилаю обрані роботи в електронному варіанті. Далі, на місці, їх роздруковують в оригінальному масштабі та відповідно оформлюють», – пояснює Оксана Оснач.

За таким форматом незабаром буде проходите виставка українських художників в Іспанії, учасницею якої стане і наша херсонська майстриня пензля. Зазначимо, що на цьому заході проходитиме благодійний збір коштів для допомоги Україні.

Також пані Оксана вже надіслала свої твори до Естонії, тривають перемовини із Швейцарією. Про це говорить так:

Зараз в Європі дуже велика цікавість до України. Наче європейці хочуть нас відчути та зрозуміти. Тому що ми вражаємо їх своєю силою, стійкістю та патріотизмом».

Поступають художниці і запити на придбання картин – поки на це вона відмовляє.

Якщо зараз це швидко продати, то це будуть невеликі кошти. А на відновлення нашої країни та відбудову різних міст необхідно буде чимало грошей у майбутньому. Тому я б хотіла зробити це виважено та розумно. Тим паче мені дуже хотілося би продемонструвати твори на виставках «наживо», зокрема у Херсоні після його звільнення», – ділиться Оксана Оснач. 

Відмітимо, що зупинятися на цьому художниця не збирається. Запевняє, в роботі має ще дві картини. Крім того є ще чимало задумів та напрацьованих ескізів (невеликі замальовки простим олівцем чи ручкою на клаптиках паперу), адже звикла паралельно малювати 3-5 твори. Також у планах пані Оксани повернутися до авторського напрямку, давнього чумацького мистецтва – іконописання на камбалі.

А ось чи вистачить матеріалів? Оксана Оснач відповідає так:

Я наче передчувала… Зробила запас полотен та олійних фарб, тоді навіть не розуміла свого потягу скупити так багато… Тож на місяць роботи ще точно вистачить. А далі буду думати та щось вигадувати. Врешті, маю надію, що це не стане проблемою, бо чекаю на нашу Перемогу!».

Автор: команда “Херсон плюс”

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *