Творчістю проти війни. Херсонські театрали влаштували читку п’єси та зібрали кошти для людей в окупації

Вигнання – не привід забувати про улюблену справу! Такої думки дотримується колектив Херсонського обласного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Попри те, що рідне місто захопили російські військові, а театр вже слугує місцем дислокації для окупантів, театрали знаходять можливості вражати українську публіку.

Днями у Полтаві відбулася читка п’єси під назвою «КолоХерсон», автором якої виступив Антон Лисенко. На підготовку до прем’єри театрали витратили близько місяця, а перші репетиції відбувалися онлайн, адже режисер Євген Карнаух знаходився ще на окупованій території і тільки планував виїжджати. Це не стало на заваді для херсонських та полтавських акторів і їм вдалося нагадати про нашу Херсонщину та її дивовижних людей

Більше того, читки проводилися з благодійною метою, а всі зібрані від квитків кошти відправили на підтримку театралів, які продовжують жити на окупованих територіях, але при цьому підтримують Україну та вірять у нашу перемогу.

Стартував за день до війни

Зі слів автора Антона Лисенка, написати цю п’єсу планував не один рік. Але саме після новорічних свят у 2022 році остаточно вирішив приступати до справи та війна все ж затягнула цей процес.

Я вирішив 23 лютого написати п’єсу. Пізно ввечері відкрив ноутбук і написав перші кілька слів – назву першого розділу. А потім подумав, що продовжу цю справу завтра. Як ми знаємо, завтра не вийшло, бо росія розпочала повномасштабне вторгнення. Кілька тижнів не було бажання братися за написання взагалі. Але в один день сів і сказав собі: якщо ти хотів написати таку п’єсу, то коли ще це зробити, якщо не зараз? Коли я закінчив писати п’єсу, то я не знав, що з нею робити. І просто, щоб вона не залишилася у мене в ноутбуці, відправив її кільком театральним друзям. І так написав: якщо треба, то беріть, ця п’єса у вільному доступі. За кілька тижнів мені зателефонувала акторка Оля Марфіна і повідомила, що робитимуть читки. Ось така історія цієї п’єси», – каже автор.

Повномасштабне вторгнення жодним чином не відобразилося на змісті п’єси, скоріше атмосфера, в якій цей текст писався, зіграла роль. Та найбільше увага під час всього тексту прикута до місцевих жителів Півдня України.

П’єса стала більш жорсткою, але зміст не змінився. Вона геть не про війну, але порушуються важливі теми, що все ж таки пов’язують п’єсу з військовими подіями. Наприклад, це те, що ми інакші люди і ця інакшість формувалась у нас не один рік, а то і сторіччями. У нас є розуміння свого дому. Але зараз це складні питання: що для людини є дім? Що для неї є своє? Вона дивна і навіть не дуже схожа на п’єсу», – розповідає пан Антон.

Південь наших людей

В основу п’єси покладено кілька різних історій, що пов’язані безпосередньо не з містом Херсон, а колом, тобто населеними пунктами, розташованими поблизу. І звичайно ж, їх родзинкою є люди, які і створили цей Південь.

Там про херсонській Світ. Про людей Півдня. Про тих, кого я знав особисто і серед яких виріс. Це такі невеликі історії про людей, які народжуються, живуть, працюють і помирають на Півдні. Кожна історія поділена на п’ять частин. Її ніколи не розповідає сама людина, за неї це робить якийсь персонаж, що знає цю людину і контактує постійно з нею. Наприклад, історія про звичайного чоловіка, який пережив Голодомор, історія про моряка, який закінчив Херсонське морське училище, працював, а потім повернувся до села, історія про рибалок, пасічників, фермерів, господарів. Вони і є той Південь. Вони і є той Світ», – ознайомлює нас автор п’єси.

До читки задіяли Олександра та Ольгу Марфіних, Наталію Величко, Єгора Кривицького, Артема та Семена Білоконів, Миколу Герасімова. Кожен актор мав свій уривок у прозовій п’єсі. Зокрема, Ольга Марфіна була задіяна в уривку «Господар».

Там описується, як автор зустрічається з одним із чоловіків. Він рибалка, якого водна поліція застала при незаконному вилові риби. Під час розмови рибалка пояснює другові, що нас позбавили своїх прав. Це той випадок, коли органи влади можуть гребти ту рибу, а нас звичайних рибаків за кілька штук карають. Рибак наголошує на тому, що він не дасть владі занапастити це місце. Він хоче, аби майбутнє покоління теж мали свої звички, традиції. Щоб їм не доводилося шукати щастя. Тільки чомусь вільні люди не можуть до кінця бути вільними на своїй землі, у своїй хаті», – ознайомлює нас із текстом Ольга Марфіна.

Пані Ольга додає, час на підготовку пролетів непомітно, адже кожен артист обожнює те, чим займається. Артисти Херсонського обласного музично-драматичного театру імені Куліша – справжні професіонали, тож поглянути на своїх улюбленців деякі глядачі їхали з інших міст України. Серед них і Марія Мороз, тож ділиться з нами своїми враженнями.

Я читала п’єсу до того, як побачила її у виконанні акторів в Полтаві. Але це настільки щирі і справжні історії про Південь, що годину не могла відірвати очей. Бо таке все рідне і зрозуміле. Ніби слухаєш історії реальних людей, херсонців десь у херсонському селі. Дуже сильна історія про ідентичність. А для нас це зараз вкрай важливо. Ну і фінал звичайно дає такий заряд віри», – каже Марія Мороз.

Глядачі наголошують, у такий час говорити про Херсон треба всюди і по-різному. Розповідати про неймовірних людей українського Півдня, які люблять свою землю і боронять її всіма силами.

Ми про своїх не забуваємо

За три дні прем’єри театрали зібрали майже 10 000 гривень на підтримку своїх колег. Ольга Марфіна наголошує, варто відмітити і підприємців, які також долучилися до благодійного заходу і влаштували барахолку.

Всі глядачі, які приходили на прем’єру мали змогу придбати товари. Так, це була типу така херсонська барахолка. Після завершення кожен підприємець жертвував певну суму від продажу на благодійність. Деякі віддавали половину від виручених коштів, а деякі – всі кошти. Ми вдячні підприємцям, що так підтримали нас», – каже пані Ольга.

Всі зібрані кошти перерахували на картку артистки театру Євгенії Кірсанової. Адже херсонка ще з травня займається благодійною діяльністю і завдяки донатам від людей підтримує колег, які і досі залишаються в окупації.

За два тижні після виїзду з окупації я зрозуміла, маю допомогти своїм колегам, адже знаю, наскільки важко та затратно жити в Херсоні. Вартість на продукти збільшилася втричі, а деякі товари взагалі стали недоступними для людей, враховуючи відсутність грошей. Тоді я написала пост на власній сторінці у Фейсбук, в якому розповіла про свої наміри. Люди мені підказали, що треба відкрити рахунок і почали туди донатити. Приємно було бачити донати від колег з миколаївського, київського театрів. Тоді я зібрану суму ділила на 76 осіб і вже відправляла кошти. Намагаюся зібрати так, щоб виходило хоча б по 1000-2000 гривень, щоб люди могли купити за ці кошти продукти чи інші необхідні речі», – розповідає Євгенія.

Донати передають не лише акторам, а всім працівникам, навіть деяким артисткам пенсійного віку, які вже давно стали глядачами театру. Зауважимо, благодійні кошти отримують виключно ті колеги, які відмовилися від співпраці з окупантами і продовжують підтримувати Україну.

Інколи збереться невелика сума, то я пишу в групі, що можемо за ці кошти придбати ліки. Мені скидають перелік, що є в Херсоні в наявності і тоді кожен собі обирає те, що йому необхідно. Я напряму розраховуюсь за ліки, а потім вже людям у Херсоні роздають. Бувають різні ситуації, але нам головне підтримати наших людей. Щоб вони там не залишалися сам на сам», – додає акторка.

Для всіх бажаючих підтримати наших херсонських театралів залишаємо банківські реквізити на ім’я Євгенії Кірсанової. А ось систематичну звітність можете знайти на її особистій сторінці у Фейсбук.

Я дуже вдячний своїм колегам, що взялися реалізувати наш проєкт, дуже вдячний полтавським акторам, що беруть у ньому участь та звичайно буду вдячний всім, хто долучиться до наших зборів. Це важлива штука, дуже. Ми – люди з Півдня – хочемо трохи про себе розказати…», – говорить Антон Лисенко.

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.