У звільненій Хрещенівці перетворюють тубуси на артоб’єкти та донатять на ЗСУ

Вони перетворюють свою злість до російських військових на яскраву творчість, яка допомагає нашим Збройним силам України! Знайомтеся, це жителі Херсонщини Оксана Квітка та Оксана Ярова. Повномасштабне вторгнення застало їх в різних селах Хрещенівці та Гаврилівці, але всі біди від окупантів та бажання допомогти нашим – об’єднали жінок.

Від зими поточного року жінки перетворюють тубуси на артоб’єкт. Готові вироби вони передають волонтерам та продають людям за символічні суми. Зібрані кошти перерахують на потреби української армії.

Ми стали єдиним цілим

Оксана Квітка – вчителька географії Хрещенівської школи, а також краєзнавець. А ось Оксана Ярова продавчиня з педагогічною освітою. До 24 лютого 2022 року родини проживали у різних громадах, проте постійно підтримували зв’язок, бо є далекими родичками. Проте ця війна об’єднала дві родини, вони стали один для одного підтримкою та прихистком у тяжкі моменти.

«Якщо простою мовою, то я двоюрідна сестра чоловіка Оксани Квітки. Вони жили собі у селі Хрещенівка (Нововоронцовська громада) до 12 березня 2022 року. Саме у той день до села заїхали російські танки, а вже 18 березня окупанти виганяли людей з будинків і заселялися в них. Тому місцеві жителі змушені були виїжджати в прибережні села. Родина Оксани Квітки переїхали до нас у Гаврилівку (Новоолександрівська громада). Ми жили разом, постійно спілкувалися, підтримували один одного. Згодом наша Оксана Квітка виїжджала до Нікополя, щоб працювати вчителькою. Але ми не припиняли спілкуватися і намагалися бути на зв’язку. Хоча здебільшого це було нереально», – каже Оксана Ярова.

Після звільнення правобережної Херсонщини, Оксана Квітка разом з родиною повернулися до рідної Хрещенівки. А згодом до них приєдналася і родина Оксани Ярової, адже вже у звільнену Гаврилівку почали прилітати снаряди та ракети, які пошкодили родинний будинок.

Разом жінки вирішили не витрачати час марно і поступово збирати важливі деталі, які символізуються з війною. Навіть обдумували варіант створення військово-історичного музею у Хрещенівці.

«Коли нам військові приносили ось такі залишки як тубуси, то ми спочатку їх складали для музею. Але якось натрапили в інтернеті на фото, де їх перетворюють на витвір мистецтва. Тоді подумали, а чому б і нам так не робити? Чому б не створювати таку красу. Тим паче Оксана Квітка гарно малює, а я завжди готова допомогти. Але куди саме можна їх діти, як віддати на аукціони – ми не знали. Тож певний час розмальовані тубуси були лише ідеєю. Бо ми не хотіли, щоб вони просто стояли до Перемоги й чекали відкриття музею», – розповідає Оксана Ярова.

Кожен тубус – символ незламності

Перші артоб’єкти Оксана Квітка та Оксана Ярова створили на подарунок для волонтерів, які постійно допомагають жителям Хрещенівки. З їхніх слів, тільки завдяки благодійникам з Чернігова, Кривого Рога, Кропивницького та інших міст України, на деокупованих територіях Херсонщини можливо вижити.

«Ви ж розумієте, що після деокупації є ще більше проблем. У нас певний час не було світла, води, виникали проблеми з іншими комунікаціями. І саме волонтери постійно протягують нам руку допомоги, навіть ризикуючи своїм життям. Вони привозять і харчові продукти, і засоби гігієни, і ковдри, і генератори. Вони не бояться ні обстрілів, ні далекої дороги. Ми бачили, що волонтерів пригощають чимось домашнім, дарують українські прапори з підписами місцевих жителів, але ми хотіли виділятися. Тоді Оксана Квітка запропонувала розмальовувати тубуси, яких нам принесли чимало», – каже Оксана Ярова.

Спочатку Оксана Квітка малювала нескорений символ Херсонської області – стиглі та соковиті кавуни. Це були так звані проби пензля. Цю роботу гідно оцінили волонтери, що і стало стимулом продовжувати свою мистецьку справу.

«Ми побачили, що це подобається людям і почали долучатися до мистецтва всією родиною. Хтось підготує основу об’єкта, хтось знайде малюнки та перенесе їх на аркуші, а вже далі починаємо дивитися, що і на який тубус підійде. Бувають випадки, коли поєднуємо елементи з двох картинок, щоб наш тубус був ексклюзивним. Інколи просто починаємо фантазувати й від себе додаємо якісь квітки, елементи. Так у нас вийшли тубуси «Незламний Херсон», «Пес Патрон», «Слава Герою» та інші», – згадують жінки.

Враховуючи те, що перші роботи Оксана Квітка та Оксана Ярова почали створювати ще взимку, то весь процес – від підбору малюнків до висихання фарби на тубусах відбувався в будинку. Під час розмови зізнаються, це було дуже важко.

«Світла в нас не було, фарба погано сохла, а будинок повністю був просочений запахом фарби. Аби виріб був готовий до приїзду волонтерів, інколи доводилося сушити тубуси біля системи опалення. Це максимально незручно. Якщо говорити за фарби, то малюємо звичайною емаллю. Є різні виробники і якщо фарба трохи дорожча, то краще промальовується і не має такого їдкого запаху. Проте справа допомагала не звертати увагу на вибухи та трохи заспокоювала. Ми так раділи, коли на вулиці стало тепліше, коли сонце, нема дощів. Так ми можемо вийти собі на вулицю і працювати. Інколи буває і таке, що за день робимо один тубус, а якщо маємо додаткові справи, чи на вулиці негода, то процес трохи затягується. Як ми то робимо? Береться картинка, малюється на листочку, потім дивимося який фон краще обрати та починаємо поступово перемальовувати безпосередньо на об’єкт. Інколи робимо трафарет», – кажуть вони.

За кілька місяців спільної роботи жінкам вдалося розмалювати понад 20 тубусів. Зараз готують тубуси для міст та селищ Півдня України, що досі залишаються в російській окупації. Це буде такий своєрідний подарунок, привітання зі звільненням.

«Наприклад, у нас вже є тубус із зображенням черешень та написом «Мелітополь». Ми чекаємо, коли наші захисники зайдуть в місто і звільнять людей, які досі там знаходяться, які досі вірять у повернення до України, до мирного життя. Також всі ми знаємо, як місто Нікополь систематично потерпає від обстрілів і людям також не дають спокійного життя, все знищують. Тоді родичі попросили нам створити такий тубус з написом «Незламний Нікополь». Зараз думаємо, які б міста ще нанести на тубуси. Але варто розуміти, що нам ніхто систематично не підвозить тубуси. Знайомі дають нам їх на добру справу, як тільки є можливість. Тому не можу гарантувати, що виконаємо всі прохання», – пояснює Оксана Ярова.

Аби згодом розпізнавати свої тубуси серед робіт інших майстрів, жінки на кожному виробі вказують місце створення – Хрещенівка.

Збираємо по копійчині на допомогу

Тубуси переважно довго не затримуються у Хрещенівці. Їх майже одразу передають як вдячність волонтерам, віддають на аукціони та продають охочим за символічні суми.

«Наша знайома проводила благодійну лотерею і запропонувала віддати один тубус на аукціон. То ми подумали і погодилися, бо пообіцяла спрямувати кошти на ЗСУ. А ми знаємо, наскільки важливо хлопцям мати все необхідно у цій боротьбі з окупантами. Нехай там і отримали з тубуса 1000 гривень чи трохи більше, але ж зараз кожна копійчина важлива. Великі збори і закривають маленькими донатами. Ніколи не варто знецінювати гривню чи 10 гривень. Тільки разом до перемоги», – каже пані Оксана Ярова.

Якщо ж тубуси купують безпосередньо у майстринь, то всі кошти вони спрямовують на збори, які проводять знайомі та рідні захисників.

«Зараз такий час, що майже в кожній родині хтось знаходиться на передовій. І щоб у захисників були машини, дрони, прилади нічного бачення, доводиться проводити благодійні збори коштів у соціальних мережах. Ми радимося і долучаємося. Ось є пропозиція продати тубус, ми продаємо від 500 гривень і вище. А скільки коштів дали – відправляємо на збір. На великі збори не віддаємо кошти, більше довіри до рідних та близьких захисників. Бо є надія, що вони не обманюють і за зібрані кошти придбають необхідні речі. Останнім часом ми долучалися до придбання військової каски та автомобіля», – розповідають жінки.

Наразі жінки збирають кошти на встановлення меморіальних дошок місцевим захисникам, які загинули під час виконання бойового завдання. Планують встановити ці дошки на фасаді місцевої школи.

Автор: команда “Херсон плюс”