«Ідея виникла під час війни. Так сталося, що повномасштабне вторгнення застало мене далеко від рідного дому. І ось, знаходячись на відстані, мені закортіло зробити щось в нашому національному стилі. А так як в’язаним взуттям я займаюся вже три роки, то вирішила це поєднати. Спробувала, виставила результат на своїй сторінці у соцмережі й отримала неймовірні відгуки від людей. Тому почала просувати цей бренд надалі», – херсонська майстриня Валентина Івановськи.
Поєднати українську вишивку з в’язаним взуттям? Та ще й все у ручній роботі? Так! Саме такий напрямок нещодавно започаткувала херсонська майстриня Валентина Івановськи. Її вироби вже здобули попит не лише в межах нашої країни, а й закордоном. Про популяризацію українського у незвичному форматі читайте далі у матеріалі.
Як з’явилася ідея?
Я корінна херсонка, тут народилася та все життя живу. Проте війна застала мене з молодшою донькою на відпочинку в Європі. Зворотні квитки були на 26 лютого і ми навіть намагалися виїхати, однак нічого не вдалося. Увесь цей час в окупації перебувала моя мама і я дуже за неї переймалася. Тож як тільки Херсон було звільнено я одразу повернулася додому», – розповідає Валентина Івановськи.
Херсонка не приховує, перебуваючи закордоном сумувала за рідною країною. В таких роздумах майстрині й прийшло на думку втілити український колорит в її хобі – в’язаному взутті. Для цього знайомі Валентини спеціально передали їй основу для виробів – підошви, яку на відміну від пряжі було не знайти на місці.
Це були так звані «проби пера». Я зв’язала дві різні пари взуття з українськими візерунками і виставила світлини на своїй сторінці в соціальній мережі. І буквально одразу в мене їх викупили. Більше того, люди чекали поки я повернусь до України та зможу відправити їм це взуття. Одна пара поїхала в Івано-Франківськ, а іншу я привезла до Херсона. Водночас із тим почали надходити запити про повторення моделей. Але в Європі в мене не було для цього матеріалу, тому все було поставлено на паузу», – пояснює пані Валентина.
Перші пари взуття в українській стилістиці
Знову запустити свій задум майстриня змогла по приїзду додому. А зважаючи на те, що спеціалізовані крамниці в щойно деокупованому місті навряд чи будуть працювати, Валентина Івановськи заздалегідь потурбувалася про нестачу сировини для виробів. Все необхідне замовила в інших регіонах із доставкою поштою.
Моя ідея сподобалася не лише жінкам, а й чоловікам. Вони постійно питали про наявність таких моделей 42 чи 43 розміру. Тому я вирішила, що треба й для них спробувати зв’язати взуття. Бо до цього я не робила виробів для чоловіків. Наразі вже готова одна пара для херсонського замовника, вийшло дуже гарно. На черзі ще один подібний заказ», – додає майстриня.
Чоловічі туфлі
Учитися новому для херсонки не вперше. Саме так три роки тому вона повернулася до свого давно забутого захоплення.
Я почала в’язати в молодості. А потім все закинула й 35 років, поки працювала у фінансовій сфері, навіть не згадувала про в’язання. Коли ж цей етап мого життя закінчився і в мене з’явився вільний час – я вирішала повернутися до свого хобі. В YouTube побачила майстер-клас з в’язання взуття і вирішила спробувати. Дуже багато вчилася. В більшості випадків дивилася відео майстринь з Туреччини чи Молдови, якось в них це більше розповсюджено. Мови я не знала, тому просто спостерігала за руками та пробувала повторити. Так і навчилася. Спочатку робила для родини, потім пішли перші замовлення, а нині вже маю повноцінну справу», – розповідає майстриня.
Особливості процесу
Валентина Івановськи ділиться, з досвідом приходять свої напрацювання, моделі та ідеї. Тож серед асортименту її робіт можна відшукати будь-який різновид взуття: від легких босоніжок до теплих чобіт. Загалом аби зв’язати одну пару взуття на сьогодні майстрині необхідно приблизно тиждень. Не приховує, можна зробити виріб й швидше та на відміну від більшості своїх колег вона намагається ніколи не повторювати одну й ту ж саму модель.
В мене кожна пара взуття індивідуальна. Таким чином кожен виріб в мене як перший і відповідно сам технологічний процес відбувається з нуля. До того ж не все виходить одразу, буває що щось зв’яжу, мені це не сподобалося, то я розпускаю і все спочатку…», – зазначає пані Валентина.
В’язане взуття Валентини Івановськи
Вона додає, аби безпосередньо приступити до роботи обов’язково знімаються мірки з ноги. Їх чимало: обхват щиколотки, обхват підйому, косий обхват тощо. Дуже важливо виміряти все правильно, адже саме по цим показникам буде в’язатися взуття. Крім того ретельно проговорюються та узгоджуються всі деталі майбутнього виробу.
Людина може звернутися зі своєю ідеєю, що саме хоче отримати як результат. Але найчастіше до мене приходять лише з певним задумом і вже разом ми починаємо його розвивати. В цьому випадку я проглядаю соціальні мережі замовника, аби зрозуміти його стиль одягу та життя. На основі цього аналізу вже даю певні рекомендації стосовно взуття, яке можна для нього зв’язати. Це стосується не лише вибору самої моделі, а кольорової палітри та візерунка», – пояснює майстриня.
Водночас із тим обирається основа для майбутнього вибору – підошва та пряжа. В останньому випадку звертається увага на сезон носіння взуття. В теплий період це буде бавовна, льон та мікрофібра, в холодний – вовна. Нитки обираються аби модель була і комфортною, і міцною.
Процес роботи на в’язаним взуттям
Що ж стосується технології виготовлення виробу, то за словами херсонки, ключовою відмінністю є спосіб поєднання основи (підошви) з в’язаним полотном. Але в будь-якому випадку це не робиться на останньому етапі.
Не в’яжеться верх взуття, скажемо так, окремо і потім його якось пришивають до підошви. Одразу в’яжеться від самої основи чи від устілки, яку приклеюють до підошви. Обов’язково цей бортик робиться гачком. А ось далі вже можна працювати як гачком, так і спицями», – зазначає Валентина Івановськи.
Українські візерунки на взутті майстриня вив’язує як малюнок. Для цього обирає звичайну схему вишивки, яка за розміром підходить на бокову чи передню частину полотна. Але замість хрестика на полотні пані Валентина пров’язує петлю.
Українські вишивані візерунки
Я почала цікавитися аспектом кодування української вишивки. Також у мене замовляють і нанесення національних символів, наприклад, – Тризуба, – ділиться майстриня. – А ось відносно кольорової стилістики, то багато в мене запитів саме на поєднання червоного з чорним; синього з жовтим; білого, чорного та червоного».
Робота під щоденними обстрілами
Сьогодні попит на національну стилістику значно зріс, особливо якщо це ручна робота. Якщо до війни, в мене було багато запитів на в’язане взуття з закордону – нині звертаються саме з України. Тільки в березні-квітні я займаюся виключно замовленнями для херсонців. А так, моє взуття вже «ходить» по території Ізраїлю, Кіпру, Голландії, Хорватії, Словенії. А в межах нашої країни – Івано-Франківськ, Київ, Херсон тощо», – радіє Валентина Івановськи.
В’язане взуття Валентини Івановськи
Відмітимо, що працює майстриня найчастіше під звуки вибухів. Адже Херсон перебуває під щоденними щільними обстрілами з лівого берега. Пані Валентина зазначає, до такого «супроводу» вже звикла та нікуди зазвичай не ховається:
Якщо вже дуже страшно, то просто пересиджую цей час в куточку за двома стінами. А так намагаюся працювати в нормальному режимі. В мене ввімкнений «Єдиний марафон» тож слухаю новини та в’яжу протягом дня».
Одну пару взуття майстриня може зв’язати за тиждень
За словами херсонки, життя у прифронтовому місті має багато особливостей. По-перше, залишилося мало людей, вулиці напівпорожні. По-друге – іноді складно купити те, що до повномасштабного вторгнення продавалося майже всюди. Більшість крамниць, аптек чи інших закладів просто не працюють. І останнє, третє, це обмеження вільного пересування через постійні загрози «прильотів». Тому більшу частину часу херсонці, які залишилися, намагаються проводити вдома.
А ось професійних планів після закінчення війни і нашої ПЕРЕМОГИ у майстрині багато. Зокрема, на меті у пані Валентини масштабувати ідею в’язаного взуття з українською стилістикою й перетворити її у бренд та візитівку нашого регіону.
Наразі ж я роблю те, що в моїх силах. Коли я знаходилась за кордоном, то бачила як багато людей не сприймало війну в Україні з тією біллю та розпачем, як ми. Бо для них це далеко… Тому, я вважаю, чим більше ми будемо «на слуху» та «на очах» – тим більше отримуватимемо підтримку. Тематичні футболки, аксесуари в синьо-жовтих кольорах, вишиванки і зокрема в’язане взуття з українськими візерунками, – все це елементи, які привертають увагу людей довкола. Врешті ця національна хвиля: любов до своєї держави, історії та незалежності, а також єдність і згуртованість українського народу може стати прикладом для всього світу», – наголошує Валентина Івановськи.
Майстриня створює не лише взуття
Автор: команда “Херсон плюс”
