«Після табору я зрозуміла, наскільки небезпечну та складну роботу виконують наші військові. Бо на собі відчула частинку їхнього повсякденного життя. І якщо, в моєму випадку, це було лише навчання – для них це реальність, від якої залежить власне життя, життя побратимів, цивільного населення», – херсонка Каріна Пащенко.
Подолання смуги перешкод, домедична допомога, робота з безпілотниками, а також поводження з обмундируванням, вибухівкою та зброєю. У Чернівецькій області для усіх охочих військовий підрозділ «Вовки Да Вінчі» організовує триденний вишкіл з освітньо-патріотичною метою. Таке навчання пройшла і 17-річна Каріна Пащенко з Херсона. Своїми враженнями дівчина поділилася із нашою редакцією.
Після початку повномасштабного вторгнення серед цивільного населення стрімко зріс інтерес до навчання основам військової справи. Це реакція на події, в яких ми живемо. Люди усвідомлюють, що кожен громадянин держави, в якій триває війна, повинен бути готовим захистити себе та своїх близьких. Тож військово-патріотичні вишколи та навчання поряд з досвідченими бійцями та інструкторами в Україні нині стали дуже популярними і затребуваними!
Як потрапити до табору?
Херсонка Каріна Пащенко розповідає, що про військовий вишкіл дізналася в Інтернеті. Новина настільки захопила та зацікавила дівчину, що вона без жодних сумнівів вирішила доєднатися до навчання. А далі: розмова з батьками, реєстрація, збір речей за списком і дорога до табору.
Аби потрапити до табору – Каріна заповнила заявку, де вказала своє ПІБ, вік та місце проживання. Через деякий час з нею зв’язалися представники підрозділу, сповістили, що вона прийнята на зміну та повідомили куди їй необхідно з’явитися для збору. Зважаючи на безпекову ситуацію, організатори забирають дітей з конкретної локації в межах міста, яку озвучують лише відібраним учасникам, там же батьки мають змогу поспілкуватися з кураторами та заповнити необхідні документи.
«Я мама нервова, з’ясувала всі подробиці, а деякі деталі перепитала по кілька разів. Тож доньку відпускала вже з легким серцем. Також всі батьки мають можливість взяти номера телефонів кураторів та, за потреби, тримати зв’язок і з ними. А ще я письмово давала згоду, що не заперечую проти перебування моєї доньки в цьому таборі, бо вона ще неповнолітня», – говорить Ольга Пащенко.
Мати дівчини Ольга Пащенко не приховує, спочатку вони з чоловіком були здивовані проханням доньки. Адже раніше Каріна особливо не цікавилася військовою справою. Хіба що, могла постріляти у тирі та послухати історії дідуся-військового.
«Напевно, 24-го лютого 2022 року змінило кожного з нас, особливо молодь, на очах якої створюється нова Україна. І для них найбільшими героями нині є не вигадані персонажі з фільмів чи книжок, а реальні люди – українські військові», – розповідає пані Ольга.
Родину Пащенків ця війна теж не оминула. Рідний брат пані Ольги – Андрій, позивний «Фідель», у перший день повномасштабного вторгнення виїхав з родиною до Чернівецької області та вступив до лав місцевої тероборони. А з часом пішов служити до ЗСУ добровольцем. Брав участь у найзапекліших боях, зокрема у Харківській області під час звільнення Ізюма.
«Ми все обговорили й погодилися відвезти доньку у табір, – продовжує Ольга Пащенко. – По-перше, тому що сьогоднішні обставини потребують нових відповідних знань та вмінь. Цього не навчали у школі, бо ніхто не думав, що в нашу країну може прийти війна. А по-друге, дуже великий відсоток довіри до наших військових. Я знала, що дитина буде там у безпеці та під належним наглядом».
Відмітимо, що даний вишкільний табір існує з 2017 року. Тут неодноразово проходили підготовку добровольці, які збиралися їхати до зони АТО. А після повномасштабного вторгнення – навчання можуть пройти усі охочі. Вікових обмежень немає, військові готові навчати і жінок, і чоловіків. Каріна потрапила на зміну, яку проводили військові механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі».
«Вони прийшли у 10-ти денну відпустку з Донецького напрямку і присвятили частину свого часу навчанню інших. Програма була насиченою, вільного часу ми майже не мали. Із найбільш цікавого для мене – це були уроки зі стрільби. Стріляли ми на полігоні, з різних видів зброї (ред. навчальної). Також нам показували як поводитися зі зброєю, зокрема розбирати та чистити її. А ось найскладнішим було подолання смуги перешкод. Бо ми проходили її у повному обмундируванні: зі зброєю, у бронежилетах й шоломах. Це було важко фізично», – зазначає Каріна Пащенко.
Комендант вишколу, військовий з позивним «Чех» пояснює:
«Війна – це біганина. При цьому боєць має на собі певну вагу, бо носить «обладунки» та зброю. Тож людина мусить мати хорошу витримку. І, наприклад, смуга перешкод націлена не тільки на те, щоб більше бігати, а й на вміння тримати рівновагу тіла та контролювати дихання, щоб воно не збивалося. Смуга перешкод – оптимальне рішення для розвитку витривалості, координації, сили, швидкості реакції та спритності».
«Повне занурення у військову справу»
Зміна до якої потрапила Каріна була на три дні, але надалі передбачена програма на тиждень. В обох випадках навчання у вишкільному таборі є безкоштовним. Та і трьох днів, за словами дівчини, було достатньо, щоб захопитися військовою справою. Адже занурення у цю сферу починається буквально «з порогу» табору. Учасники носять виключно мілітарі-одяг, мають свої позивні та повинні дотримуватися чіткої дисципліни. До того ж інструктори мають бойовий досвід, тому передають курсантам перевірені знання, без зайвої та непотрібної інформації.
Каріна Пащенко ділиться, у вишкільному таборі було багато тренувань з фізичним навантаженням. При цьому вправи на швидкість, спритність та витривалість поєднували з основами тактик ведення бою:
«Нам пояснювали як маскувати свої позиції, захопити частину територій чи втримати будівлю без втрат особового складу. Уся теорія закріплювалася на практиці. Все відбувалося у вигляді гри. Нас ділили на команди, давали обмежений час і ставили певні завдання. Наприклад, одна група мала захопити визначений кущ, а інша – його захистити. Потрібно було це зробити непомітно для супротивників, тому розроблялася стратегія, згідно якої кожна людина мала свою окрему задачу. За всім спостерігав військовий інструктор, який вирішував хто переміг, а також аналізував наші помилки чи підмічав правильні дії».
Вишкіл з «Вовками Да Вінчі», фото зі сторінки у Facebook «Tactical force 4.5.0»
Значну увагу приділяли і заняттям з тактичної медицини. Учасників навчали основам домедичної допомоги при різних видах поранень, як правильно евакуювати поранених, а коли краще не чіпати постраждалих до прибуття кваліфікованих спеціалістів.
«Нас вчили як допомагати іншим, так і самому собі. Наприклад, правильному та швидкому накладанню турнікетів. Це дуже важливо, бо при наданні допомоги на рахунку кожна секунда. При інтенсивній кровотечі людині достатньо двох хвилин і вона помирає», – додає Каріна.
Наприклад боєць «Бакі», що особисто пройшов подібний вишкіл та долучився до «Вовків Да Вінчі» ділиться, що на фронті йому особливо знадобилися знання із тактичної медицини.
«Коли людина приходить з елементарними знаннями першої домедичної допомоги, наприклад, накладання турнікету, як це робити правильно та швидко – то їй буде значно легше тут (ред. на фронті). У нас багато хлопців вижили, хоч і багато “трьохсотих”. Якби їм не надавали першу допомогу, могло бути набагато гірше. Під час занять ми вчимо, як допомагати пораненим під вогнем, на полі бою або в зоні укриття, у ході евакуації до шпиталю», – наголошує військовий з позивним «Бакі».
Крім того, у таборі проводять уроки з історії України. Під час них інструктори більш поглиблено та детально, у порівнянні зі шкільною програмою, розповідають про різні етапи становлення нашої держави. Окремо розповідають про війни, які були на території України: коли відбувалися військові дії, хто був учасником збройних конфліктів, які їхні наслідки для суспільства.
Зазначимо, що вишкіл проходить серед лісу та гір, тому всі заняття відбуваються на лоні природи. Страви для учасників та інструкторів готують на польовій кухні, а ночують вони у пристосованих казармах.
Вишкіл з «Вовками Да Вінчі», фото зі сторінки у Facebook «Tactical force 4.5.0»
Особливість табору – його атмосфера
«Мені сподобалося усе, без перебільшень, особливо атмосфера: дружня, затишна і комфортна. Хоча я приїхала туди вперше, а були й ті хто бував у таборі неодноразово – ця різниця не відчувалася. Запало у душу і як до нас ставилися військові: з розумінням та турботою. Якщо комусь не вдавалося щось з першого разу – індивідуально пояснювали ще раз. А ще при виконанні кожного завдання дуже підтримували та хвилювалися за нас. Уявіть, вони навіть помічали у кого поганий настрій та підіймали його!», – не приховує Каріна Пащенко.
На цей момент звертає увагу і мама дівчини. Ольга Пащенко наголошує, що це яскраво демонструє різницю між військовими нашої держави та держави-агресора:
«Ми пробули понад пів року в окупації і постійно стикалися з російськими військовими. Бачили їх у чергах до крамниць, аптек чи просто на вулиці. Також, коли ми перебували у бомбосховищі театру – вони влаштували обшук будівлі, під час якого Каріна опинилася одна в приміщенні. Так сталося, що ми з Каріною вийшли на вулицю, подихати свіжим повітрям та посидіти під сонечком. І вона буквально за кілька хвилин до під’їзду автівок з позначкою «Z» вирішила за чимось спуститися до підвалу. Щойно я побачила їх машини, одразу кинулася туди та військові все оточили миттєво, і, попри мої вмовляння та сльози, не пропускали до неї. На мене тоді просто наставили зброю і наказали відійти. Не були в безпеці ми і вдома. Одного разу в нашому під’їзді окупанти просто вибили двері до квартири, де мешкав учасник АТО. Тобто тебе не рятувало нічого від них: ні замки, ні укриття».
Відмітимо, що вишкіл включає і патріотичне виховання. Спілкування тут відбувається тільки українською мовою. Пояснюють учасникам і що не варто слухати музику та дивитися фільми чи серіали російського виробництва, адже таким чином, ми фінансуємо країну-ворога.
«Запам’ятався вираз одного з військових, по те що ми (ред. молодь) – своєрідна зброя проти російської агресії. Те, якою мовою ми спілкуємося, які традиції шануємо та що знаємо з історії країни – важливо. Бо це формуємо нашу національну ідентичність. Також нас навчали ставитися з розумінням один до одного, бути згуртованими та єдиними. Адже в цьому сила там міць України, сьогодні та у майбутньому», – зазначає Каріна.
Вишкіл з «Вовками Да Вінчі», фото зі сторінки у Facebook «Tactical force 4.5.0»
Психотерапевтка Марина Терпак, яка ознайомилася з історією нашої героїні підкреслює:
«Це дуже важливо, що в нашій державі створюються такі табори, де молодь може навчитися азам військової справи, домедичній допомозі та опанувати алгоритми дій при надзвичайних ситуаціях. Я думаю те, що вони вчаться швидко рухатись, володіти своїм тілом, володіти своїм часом, бути дуже сконцентрованими – це допоможе в майбутньому. Такий спосіб патріотичного виховання молоді є інноваційним підходом, бо наразі ситуація у країні вимагає, щоб кожен міг стати на захист рідної держави, а для цього бажано мати певний досвід».
На думку Каріни Пащенко, таке навчання є унікальним. Бо крім величезного об’єму необхідних на сьогодні знань і вмінь – ще більше усвідомлюєш, якою ціною забезпечується незалежність України. Військовослужбовці передають молоді свій безцінний досвід, який вони здобули у протистоянні з російським агресором.
Каріна ділиться з нами, що вже планує наступну поїздку до військового вишколу, але цього разу вже на тиждень.
Автор: команда «Херсон плюс»
