Вони стали безхатченками та тримаються разом аби вижити!

Як евакуювали постраждалих з Воєнки, Острова та навіть окупованої Кардашинки… Це історія херсонської квартальної Світлани Будюх, яка об’єднала людей у час великої біди.

Окупанти погрожували забрати її «на підвал» та катувати всю родину, її намагались змусити залучати групи людей на псевдореферендум та пропагувати «руський мір». Проте, попри страх та відчай вона вистояла і стала для жителів свого кварталу прикладом людяності та мужності.

Знайомтеся, це голова квартального комітету Дніпровського району Херсона №1 Світлана Будюх. З 24 лютого 2022 року вона та члени її родини жодного разу не виїжджали за межі Херсонщини. Вона пережила вісім з половиною місяців окупації, допомагала людям свого кварталу вижити фізично та морально і не залишила їх у біді під час затоплення Херсона через підрив Каховської ГЕС.

Команді телеканалу «Херсон плюс», попри щоденні ворожі обстріли, вдалось доїхати до мікрорайону «Воєнка» і на власні очі побачити, як Світлана Будюх разом із жителями кварталу розгрібає всі наслідки затоплення і як вони готуються до складної зими в умовах воєнного стану.

Я потрібна нашим людям

«З перших днів повномасштабного вторгнення ні я, ні мій чоловік та діти не виїжджали з міста. Бо я бачила, як молоді та перспективні люди їдуть з Херсона і в місті здебільшого залишаються лише люди з інвалідністю, пенсіонери та малозабезпечені. У мене на кварталі таких людей десятки, — каже квартальна. — Вони теж бачили, як їдуть представники влади, як покидають місто волонтери. Тому постійно підходили до мене і питали: «А ти будеш виїжджати? Без тебе буде складно » Тоді я їх заспокоювала, що буду поруч. Бо я відчувала відповідальність за цих людей. І розуміла, що самостійно у таких умовах можуть вижити не всі».

Ось так у гаражі волонтерська команда пані Світлани пакує та фасує гуманітарну допомогу

На свій страх і ризик жінка налагоджувала зв’язки з проукраїнськими волонтерами та потайки від окупантів отримувала українську гуманітарну допомогу, яку згодом роздавала жителям кварталу.

«Всі пам’ятають часи зачинених магазинів, порожніх ринків та полиць. Тоді я почала шукати перевірених волонтерів, які готові були надати фінансову допомогу або закупити продукти, медикаменти, засоби гігієни. Дехто відгукнувся з Херсона, дехто з Києва і так вдавалося підтримувати людей. Коли волонтери передавали мені гуманітарну допомогу, то ми затягували її до мене в гараж і там фасували і роздавали людям. Досі гараж слугує штабом для зберігання гуманітарної допомоги», — зізнається пані Світлана.

Та діяльність квартальної виявилася не всім до вподоби. З найшлися люди, які співпрацювали з окупантами та доносили на неї.

«Російським військовим та колаборантам не подобалася моя позиція. Вони писали на мене скарги до своєї комендатури, поліції, а також приходили до мене особисто і погрожували забрати на підвал. Казали, що пропагую неправильну думку серед жителів мікрорайону і вони будуть прискіпливо за мною спостерігати. Думаю, мене та мою родину врятували тільки вищі сили. Бо щоразу погрози були все страшнішими», — пригадує жінка.

Людям роздають продукти харчування, засоби гігієни та інші найнеобхідніші речі

Велика вода — велика біда

Про те, що можуть влаштувати теракт на Каховській ГЕС люди чули неодноразово з різних джерел. Пані Світлана зізнається, вона щоразу аналізувала інформацію і розуміла, що її квартал в зоні ризику: у деяких підтопить двори, а в деяких — цілі будинки. 6 червня херсонка згадує як страшний сон.

«О 05:30 мені зателефонували знайомі та сказали, що росіяни підірвали Каховську ГЕС. Вже з шостої ранку я почала евакуйовувати людей з прибережних вулиць свого кварталу. Мені допомагали сусіди і небайдужі херсонці, вони почали телефонувати усім, хто живе біля Дніпра. Попереджали й приходили до них, щоб евакуювати. Людей ми переселяли вище у порожні будинки місцевих жителів, які виїхали або до тих, хто погоджувався виділити кімнату для постраждалих у своїй оселі» — каже херсонка.

Серед 50 евакуйованих з власних будинків родин через підрив Каховської ГЕС опинилися Тетяна Медведєва та Любов Трохименко. Команда «Херсон Плюс» зафіксувала на відео якої біди наробила вода в оселях людей.

Двір нагадував джунглі, а будинок – курінь

Велика вода завдала подвійного удару по родині 65-річної херсонки Тетяни Медведєвої. Бо через підрив Каховської ГЕС постраждав не лише будинок у Херсоні, а й у тимчасово окупованих Олешках. Жінка зізнається, що її в той момент охопила паніка, адже вона не знала, де їй подітися зі старенькою матусею та чи залишиться живим чоловік в Олешках.

«Десь о шостій ранку я вийшла на подвір’я і побачила, що вода летить з неймовірною швидкістю, а річка поступово виходить з берегів. Я була дуже розгублена і навіть не знала, що забирати з будинку у першу чергу. Потім змусила себе зібратися і думати, до чого готуватися. Логічно, якщо вода затопить будинок, то постраждають наші речі, а попереду осінь та зима, тому це збирала в першу чергу. Вдячна сусідам, які прибігали та допомагали виносити торби з будинку. Помітно було, що люди від чистого серця переймаються за нас. Крім того, вони пропонували нам і прихисток, але в нас вже були знайомі, які погодилися тимчасово допомогти з житлом», — каже пані Тетяна.

Коли херсонка разом з мамою полишали власну домівку, то вода вже майже дійшла до їхнього двору. Зі слів Тетяни Медведєвої, вона вже і не сподівалася, що колись знову зможе сюди зайти.

«Мені це нагадувало величезний водоспад, коли така велика кількість води летить на тебе. Тоді вже підтопило перші двори та будинки, я бачила, як плавають речі сусідів і з жахом уявляла, що все це очікує і нас. Першу ніч ми переночували у знайомих і вже сьомого червня я пішла додому на розвідку. До двору та будинку через велику кількість води підійти не вдалося. Я побачила, що наш будинок затопило до вікон, — крізь сльози каже співрозмовниця. – Це такий біль, я навіть вам не можу передати словами. Це помешкання ми будували власноруч, робили його комфортним для проживання та затишним. Щодня соломинка до соломинки, шпалера до шпалери, квіточка до квіточки. Я завжди робила і думала, що тут зустріну старість. Але ж ні… Таке враження, що щось вирвали зсередини ».

Двір був затоплений повністю. Як тільки вода зійшла — все було у багнюці

Жінка зізнається, по телебаченню неодноразово бачила, як будинки розвалюються від сили води або ж просто пливуть за течією. З нами ділиться, найбільший її страх був прийти до двору і не побачити рідної оселі.

«Я приходила щодня і думала: Господи, зроби так, щоб нам було куди повертатися. Зроби так, щоб вода хоч трохи відступила і ми змогли зайти до двору. Так вийшло, що через три дні вода почала відходити. І тоді вперше я змогла дійти до двору. У дворі був мул, бруд, очерет. Це жах. Я зробила кілька кроків і ледь не травмувалася. Тоді зрозуміла, якщо хочу потрапити до будинку, то треба власноруч кожен шматочок двору очищати. Ви думаєте, я відступила? Звичайно ж, ні. Від ранку і до вечора, якщо не було обстрілів, я розчищала подвір’я . За кілька днів я змогла дістатися до вхідних дверей», — згадує херсонка.

Епізодом із фільму жахів називає жінка те, що побачила відкривши двері власної оселі.

«Води тоді вже не було в будинку, але стояв сморід та було по коліна багнюки, вся техніка та меблі розкидані на підлозі. Я так розумію, від такої сили води шафи, дивани, столи та стільці переміщувалися будинком. Все розбухло: від підлоги до дверей. Ламінат треба зривати, кахельна плитка через одну відпала, а лінолеум просто весь чорний від сирості, багнюки та плісняви. Загалом стіни, фундамент та дах будинку вистояли, але є одна старенька кімната, яка завалилася повністю. Також у тій маленькій кімнаті провалилася підлога і побилися вікна. Я кажу так: майже нічого в будинку не підлягає відновленню. Збитки величезні», — зізнається співрозмовниця.

У будинку через затоплення зіпсовані всі речі, іграшки, техніка, меблі

Наразі пані Тетяні вдалося повність очистити будинок від бруду. Тож під час спілкування зізнається, якщо вдасться вирішити проблему з опаленням, то певно залишаться зимувати вдома.

«Зараз вже немає такого запаху плісняви, смороду в оселі. Завдяки сучасній очищувальній машинці вдалося відмити лише один диван, висушили його і зараз на ньому спить мама. Також квартальна Світлана Будюх допомагає. Вона, наприклад, дізналася, що хтось віддає безплатно ліжко й одразу забронювала для нас. То ми його вже забрали і спимо. Насправді я не знаю, щоб ми робили без постійної допомоги квартальної та небайдужих людей. Бо станом на кінець серпня із всіх виплат я отримала лише 6600 гривень від ООН та 5 000 гривень від міської ради. Але це смішні копійки у порівнянні з тим, скільки ми втратили і скільки треба коштів на відновлення», — ділиться постраждала.

Також наприкінці розмови Тетяна Медведєва поділилася гарною новиною. Її чоловіку вдалося виїхати тимчасово окупованих Олешок. Завдяки небайдужим волонтерам його вдалося евакуювати до Херсона. Дорога була важкою та довгою, проте головне, що зараз вся родина разом.

Вже другу зиму ми безхатьки…

А ось будинок 64-річної херсонки Любові Трохименко розташований недалеко від бібліотеки імені Олеся Гончара, тобто майже біля самісінького Дніпра. Його пані Люба, її син Сергій та двоє онуків змушені були покинути ще другого грудня 2022 року. Саме тоді росіяни завдали чергового масштабного ракетного обстрілу, під час якого вщент зруйнували будинок сусідів та значно пошкодили дах і вікна в оселі пані Люби. Тож, зимувати довелося у знайомих.

Родина до останнього сподівалася влітку повернутися до власної оселі, проте велика вода зруйнувала всі плани.

«Близько п’ятої ранку я дізналася про те, що підірвали Каховську ГЕС і майже одразу пішли із сином додому. У мене була паніка, бо я чітко розуміла, що нас затопить і ми можемо більше ніколи не побачити свій будинок. Вже о 09.00 вода була на підході, а ввечері повністю затопила двір, гараж, сарай та фундамент будинку. 7 червня дістатися будинку було нереально, бо окрім води у дворі зібрався мул, а вся земля розкисла від такої кількості вологи. У мене трохи нижче живе сусід, то його хату затопило повністю», — розповідає Любов Трохименко.

Водою затопило весь двір, через що зруйнувався сарай та гараж

Під час розмови херсонка зізнається, дивитися, як на очах руйнується те, що ти будував десятками років неймовірно важко. Адже за кілька днів після підтоплення фундамент будинку почав просідати, а одна зі стін похилилася і житло стало небезпечним для проживання.

«Повноцінно зайти у двір ми змогли тільки за кілька тижнів після підтоплення. І то, ми не зайшли, а скоріше запливли, бо вода і досі залишається на території нашого подвір’я. З перших кроків у будинку я зрозуміла, що треба все викидати, майно не врятуєш, адже все смердить мулом. Та найбільшим шоком стали величезні дірки біля фундаменту. І найгірше, що їх кількість і розмір збільшується через постійну сирість. Я знаю, що просідання фундаменту може закінчитися повним руйнуванням будинку. Тобто, він просто може провалитися ».

Куди звертатися та що робити у такому випадку родина Трохименко не знала. І єдиним порятунком у біді з великою водою стала квартальна Світлана Будюх. Постраждалі не приховують, жінка одразу взяла справу у свої руки, зібрала дані всіх затоплених, звернулася до представників влади, а згодом забезпечила людей і гуманітарною допомогою.

«Пані Світлана – наша чарівниця. Я не знаю, як вона то все встигає, як їй вдається так піклуватися про всіх. У перші дні після підтоплення їй десь вдалося отримати гуманітарну допомогу від волонтерів, то вона записувала всіх на список і потім видавала. Видає вона нам і харчові продукти, і засоби гігієни. А ще плюс інвентар для прибирання десь знайшла – відра, лопати, гумові чоботи, рукавиці. Бо треба ж було хоча б якось потрапити додому і почати вигрібати багнюку», – ділиться херсонка.

Вода потрохи сходить, але частково залишається у дворі. Крім того, ще треба очистити все від багнюки

Не приховує пані Люба і того, що квартальна посприяла приходу правоохоронців на місце підтоплення, оформленню всіх необхідних паперів.

«Згодом квартальна принесла нам бланк акту від влади, розповіла, як все заповнювати, які фото треба зробити і куди направлятися далі. Вона 24/7 з нами на зв’язку. Навіть казала, що за потреби може кожному допомогти заповнити ці документи, зробити фото і сходити до Дніпровської районної у місті Херсоні ради. Вона як по полицях все розклала ї», – каже жінка.

Після заповнення актів та фільмування всіх наслідків підтоплення, пані Люба разом із сином звернулися до Дніпровської райради та правоохоронців. А згодом і отримали перші виплати.

«Я розповідала вам, що ми мили все в будинку і трохи намагалися щось привести до ладу у дворі. Але це все вже після того, як наші документи прийняли представники влади та правоохоронці, а також завітала комісія. Скажу чесно, працівники поліції не дуже мали бажання йти до нас на обстеження, бо наш квартал постійно під обстрілами. Але ми наполягли і обстеження провели. Вони нам порадили записуватися на допомогу від міста, держави та міжнародних організацій, – наголошує херсонка. – Ми писали всі заяви на отримання допомоги. По 6 600 гривень від міжнародних організацій на трьох осіб, також по 5 000 гривень дали як постраждалим через підтоплення на двох дорослих ».

Евакуація з Острова

«Я розуміла, що мікрорайон Корабел постраждав куди більше, ніж ми. І жителі нашого кварталу це також розуміли. Тож, коли я почала говорити про розгортання можливого тимчасового прихистку у нас, почула від людей дуже гарні слова: «Везіть їх до нас. Ми допоможемо чим можемо. Треба прихистити? То без проблем. Можливо ми не такі багаті, можливо в будинках не останній ремонт, але розмістимо, нагодуємо і дамо пожити». Після цього ми проаналізували, що можемо прийняти понад 20 людей, і я почала телефонувати до знайомих волонтерів. Алгоритм дій був наступний: чоловіки з нашого кварталу їздили на Острів разом з волонтерами. Там вони вмовляли людей, щоб ті погодилися на евакуацію. Якщо люди давали позитивну відповідь, то їх вже привозили до мене і я розселяла » – ділиться квартальна.

Через підтоплення на мікрорайоні «Воєнка» постраждали 30 будинків

Загалом від великої води з мікрорайону Корабел на мікрорайон «Воєнка» вдалося евакуювати 22 людини. Крім того, волонтери ризикнули поїхати в тимчасово окуповану Кардашинка (це село на лівому березі Дніпра), звідки привезли двох жінок. І вони також знайшли свій прихисток на «Воєнці».

«Люди з Острова та Кардашинки приїжджали лише з одними документами. Тому доводилося для них шукати абсолютно все. Ми роздали їм постільну білизну, речі, харчові продукти. Пам’ятаю, як всі люди підходять за гуманітарною допомогою, а одна жінка з Острова просто стоїть осторонь. Коли ми підійшли до неї і запитали, чому ж вона не бере речі та продукти, то почули слова, які довели до сліз: «Я досі не можу уявити, що через цю війну втратила все. У мене залишилися лише ті речі, в яких я наразі стою і все. Я не знаю, як це підійти і просити. Мені просто дуже соромно і я це визнаю». Ми звичайно ж зібрали жіночці пакет з пледами, ковдрою, речами і віднесли до тимчасового прихистку. Але я назавжди запам’ятаю цей біль і відчай наших людей», – згадує квартальна.

Зима вже не за горами

Не приховує Світлана Будюх, що херсонці з побоюванням очікують на зиму. Адже люди не знають чи зможуть відмити свої оселі, а в деяких і цього шансу не має, бо вода знесла все. Наразі квартальна продовжує співпрацювати з волонтерами і допомагає облаштувати оселі до зими.

«Переважно людям треба звичайна плівка, щоб забити вікна, двері чи розкласти на горищі, щоб не затікав дощ. Шукаємо пінопласт, базові будівельні матеріали. Зараз робимо все можливе, аби привести до ладу хоча б одну кімнату в кожному затопленому будинку. І щоб люди могли там спати, зимувати. Я вже склала список людей, які мають пічне опалення і потребують вугілля, дрова. Надала все у Дніпровську райраду, тож очікуємо допомогу. Паралельно попросила виділити буржуйки, щоб можна було роздати людям, які мали опалення від електрики чи блакитного палива. А якщо взимку не буде світла, то будемо користуватися генераторами», – наголошує жінка.

Волонтери роздають постраждалим гумові чоботи, сапи, рукавички та інші речі для очищення будинків

Наприкінці розмови квартальна Світлана подякувала українським волонтерам, які завжди оперативно приходять на допомогу, а також наголосила, що разом вони переживуть все: і дощову осінь, і холодну зиму. А як тільки буде Перемога, то разом відбудують будинки!

Автор: команда «Херсон Плюс»