Вижити в окупації:  волонтерський рух зсередини та зовні

Цілодобові супермаркети, аптеки, кіоски та продуктові магазинчики на кожному кроці- такі звичні речі ДО війни стали майже недоступними ПІСЛЯ. З другого березня 2022 року, коли Херсон став містом окупаційного полону, щоденним випробуванням для жителів було знайти необхідні ліки, продукти харчування, засоби гігієни.

В перші тижні березня, ми виходили з дому о 8 годині аби зайняти кілька черг за хлібом та ліками. В черзі стоїш по 4 години і не знаєш чи дістанеться тобі необхідний товар. Одним словом пів дня витрачаєш на пошуки їжі. Про м’ясо, ковбасу чи молочні продукти перестали й думати, бо такий делікатес взагалі зник з прилавків»,- розповідає херсонка Світлана.

Як завезти в Херсон життєво необхідні ліки та товари першої необхідності без офіційних гуманітарних коридорів? Як забезпечити продуктами харчування жителів сіл, які опинилися на лінії фронту? Як довезти товар через численні блокпости? Про це знають херсонські волонтери, які з перших днів війни включилися в роботу. Відсутність зв’язку, палива, готівки – це не змусило волонтерів здатися, а згуртувало та зробило сильнішими!

«Доброго дня, ми волонтери з Херсона!» Без готівки та зв’язку: випробування на міцність

З перших днів тимчасової окупації Херсона, команда телевізійників «Херсон плюс» вирішила допомагати продуктами харчування, засобами гігієни, ліками та дитячим одягом громадам, які знаходяться на лінії фронту. Станіслав, Софіївка, Томина Балка, Надеждівка, Новодмитрівка, Музиківка, Білозерка, Приозерне, Комишани. Доставка товару – завжди потребує міцних нервів. Наприклад 35 кілометрів з Херсона до Станіслава треба проїхати через 15 блокпостів, на кожному пройти допит та обшук. Щоразу хвилювання: чи доїде машина до пункту призначення? Чи не розграбують товар, кошти на який збирали небайдужі люди? Нових випробувань додало вимкнення зв’язку на території Херсонської області.

Ми сформували замовлення та завантажили більше тони продуктів харчування, закупили свіженький хліб для жителів села Томина Балка Білозерської громади. Залишалось домовитися куди підвозити товар, о котрій годині, хто нас зустрічатиме, хто буде відповідальним за розподіл продуктів, бо їхали до громади вперше. Зранку нас охопила невеличка паніка, зник зв’язок. Ні мобільного, ні інтернету – глухо. Нам довелося терміново приймати рішення. Їдемо до іншого села, там де були не один раз і знаємо як діяти. Розвантажили продукти і передали через знайомих записку для людей з Томиної Балки, де чітко вказали дату, час та місце зустрічі. Так і працюємо досі. Записки, чіткий план дій та пошук хоч якогось зв’язку», – ділиться координатор волонтерської команди «Херсон плюс» Ірина Мєзєнцева.

Ірина Мєзєнцева

Протягом чотирьох місяців окупації постійно змінювалися й умови придбання продуктів харчування та засобів гігієни, які ми возимо в села, – розповідає директор телеканалу «Херсон плюс», волонтер Володимир Косюк. – Навіть на гуртових базах чимало підприємців продавали товари виключно за готівку. Як купити те, що потрібно, коли всі гроші на картці, а термінали не працюють? Спочатку домовлялися перераховувати з картки на картку. Серйозним випробуванням стала відсутність зв’язку та інтернету. Майже тиждень у нас був вимушений простій. І лише після того, як з’явився домашній інтернет змогли організувати оплату за безготівковим розрахунком. Але і при таких проплатах часто потрібно підтверджувати платіж кодом із СМС. Не буду розкривати всіх таємниць, у тому числі як ми використовували VPN, скажу лише – і цю проблему ми зуміли вирішити».

Опинившись в повному інформаційному вакуумі селяни стали називати волонтерів з Херсона – зв’язком з цивілізацією, бо можуть отримати хоч якісь новини через них. Тож доводиться і продукти розвантажувати, і свіженьку інформацію людям розказувати. Журналіст та волонтер Євгенія Вірлич з перших днів підтримує ініціативу волонтерської команди «Херсон плюс», допомагає зі збором коштів та підтримує добрими словами:

В окупації волонтерський рух живе, здається, завдяки характеру, добрим людям і якимось силам, які неможна пояснити. Загалом, коли бачиш, як люди одне одному допомагають, гуртуються, то хочеться спочатку плакати, а потім долучитись. З розмов із волонтерами знаю, що чимало їх спіткає допомога рідним,  далі тягнуться сусіди і всі нужденні. Хтось допомагає тому, що добре розуміє ситуацію і має сили допомогти. В такому русі народжується вже той ступінь довіри, який не потребує спілок чи ГО: вас просто знають. І це важливий етап довіри серед людей, які опинились в ситуації, коли не довіряють нікому»

Євгенія Вірлич

Як доставити продукти до села?  

Практично з перших днів роботи до волонтерської команди «Херсон плюс» приєднався Ігор Цуркан.

Володимир Косюк та Ігор Цуркан

Він сам знайшов нас в інтернеті і запропонував свою допомогу як водія з власним мікроавтобусом, – ділиться Ірина Мєзєнцева. – Цей транспорт раніше возив туристів по Херсону та закордон,  бо Ігор займався туристичним бізнесом, а зараз ми його вантажимо макаронами, борошном, крупами, памперсами, ліками… Заповнюємо вщерть!»

Ірина Мєзєнцева та Ігор Цуркан

Коли на блокпостах доглядають повнісіньку машину з продуктами реакція  майже однакова, спочатку допит куди і для кого, а потім відбирають що посмачніше.  Ігор Цуркан пригадує як на Великдень був завантажений розписними пряниками та пасочками і на блокпостах, поки доїхав до села, більше десятка просто забрали:

Я пояснював, що везу дітям та жителям села святковий подарунок від херсонців, бо люди не мають можливості виїхати в місто і купити навіть борошна. Та хіба мене хтось слухав. Пряники та пасочки повитягали натякнувши, що чим більше говоритиму, тим більше візьмуть. З озброєними людьми сперечатись важко, тому з командою вирішили возити не фасовані продукти, бо мішки з крупами, борошном, цукром забрати важче. Зараз блокпости між селами стоять через 500-1000 метрів. На кожному доглядають, допитують, хоч за ці чотири місяці більшість знають мене в обличчя».

Подолання блокпостів вже давно не лякає Ігоря Цуркана, нещодавно його здивувало інше. Він вирішив виїхати на підконтрольну Україні територію – до Запоріжжя.  Ризикнув аби привести до Херсона ліки. Адже офіційно на державному рівні це так ніхто і не зробив, за гуманітарні коридори не домовився. Рятують ситуацію лише волонтери. Та найбільшою проблемою для Ігоря стало повернення до Херсона.

Мені потрібно було три дні жити у хостелі в Запоріжжі, чекати поки підпишуть дозвіл на в’їзд в Херсон відповідальна особа із Запорізької обласної військової адміністрації. Потім необхідно було потрапити в списки. Це при тому, що на руках я мав  усі дозвільні документи від Червоного хреста і мені необхідно було терміново довезти ліки на окуповану територію»

Річ в тім, що з 1 червня, в Запоріжжі запрацював пункт реєстрації для виїзду на тимчасово непідконтрольні території Запорізької області та на Херсонщину. Порядок перетину лінії зіткнення громадянами України затверджено Радою оборони Запорізької області та передбачає реєстрацію і рух авто у складі гуманітарних колон до 100 машин на день, це має допомогти уникнути черг перед блокпостом у Василівці, оскільки всі зареєстровані громадяни будуть знати, в який день вони зможуть проїхати.

Процедура ця не швидка, колони формуються раз на кілька днів, – додає Ігор Цуркан. – Я розумію, що йдуть ретельні перевірки, та для волонтерів, які ризикують своїм життям, потрібно робити винятки. Особисто я не один тиждень відходив від цієї подорожі, думаю, що у декого з волонтерів після таких випробувань взагалі відпадає бажання допомагати», – розповідає Ігор Цуркан

«Серцем з Херсоном!» Як херсонці, що вирвалися з окупації, допомагають своїм на відстані

Ми прийняли рішення виїжджати з Херсона в перший день, після того як дізнались, що ворог за декілька годин буде вже під Херсоном, а з міста евакуюють обласну адміністрацію, військових та поліцію, – розповідає подружжя Віталій та Світлана Бєлоброви. – Було очевидно, що місто буде окуповане і потребуватиме допомоги ззовні. Тому рішення прийняли швидко: вивезти в безпечне місце доньок, і як тільки зможемо, бути корисними херсонцям».

Світлана та Віталій відомі в Херсоні громадські діячі, представники ГО «Об’єднання «Ми-Херсонці». Щойно опинившись в безпеці вони вирішили допомагати жителям вже окупованого міста.

Ми знаходимо ліки, медичні засоби, продукти та гроші на закупівлі і доправляємо їх в тимчасово окупований Херсон. Просто діємо за принципом: роби що можеш, там де ти є, разом вистоїмо і переможемо» , – наголошує Віталій Бєлобров, представник ГО «Об’єднання «Ми-Херсонці».

Та з кожним днем доставляти в Херсон ліки без гуманітарних коридорів дуже важко. Світлана Бєлоброва додає: «Це небезпечно для водіїв та приймаючої сторони, довго, бо іноді логістика займає 5-20 днів, складно через періодичні нововведення та нові правила від військових адміністрацій та небезпечно на численних блокпостах окупантів. Іноді не знаєш чи доїде вантаж до пункту призначення. Чи зможе водій в окупованому Херсоні знайти людей, яким адресовані посилки, бо з ними не має зв’язку. Та ми віримо в перемогу! Чекаємо коли повернемось до рідного українського Херсона»

Херсон окупований, але не скорений!

Добрі слова, репости, моральна та матеріальна підтримка, згуртованість, довіра та віра в ПЕРЕМОГУ – це окриляє і надає сил волонтерському руху в окупованому Херсоні.

Так, місто спорожніло і схоже на привид. Села здригаються від обстрілів і чекають на визволення. Попри масовану інформацію, щодо термінової евакуації жителів Херсонщини – люди залишаються жити, особливо в селах, бо не мають можливості виїхати. Роботи у волонтерів як і випробувань щодня лише більшає. Та попереду – відбудова Херсонщини після деокупації і без активного волонтерського руху не обійтись!

Автор: команда “Херсон плюс”

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.