«Я свій дім бачу в бінокль, будинок розташований на березі річки. Він весь понівечений, його майже не існує, але я впевнений, що ми повернемося туди. Зараз ми боремося заради наших дітей і майбутніх поколінь», – розповів правоохоронець Володимир Анедченко.
«Служити і захищати» – життєве кредо старшого дільничного офіцера поліції Херсонського районного управління поліції Володимира Анедченка, якого він дотримується вже 20 років. Він родом із Нової Каховки, яка вже понад чотири роки перебуває під окупацією. Володимир пройшов через окупацію рідного краю, пережив розлуку з родиною, був двічі поранений, але не залишив службу та людей, які потребують його допомоги. Його історією поділилися у Національній поліції України.
Перші вибухи до офіційного повідомлення…
Свій шлях у правоохоронних органах Володимир розпочав після служби у Збройних силах України. Спочатку працював у Новотроїцькому відділенні поліції, де прослужив 17 років. Повномасштабне вторгнення зустрів на добовому чергуванні у Новотроїцькому, що розташоване за кілька кілометрів від АР Крим.
«Для нас почалося повномасштабне вторгнення орієнтовно о 2:00–2:30 ночі. Почався бій на Чонгарі – стрілецький, артилерія, «гради», перші загиблі, перші евакуації. Уже тоді стало зрозуміло, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Сусіди не розуміли, що трапилося, думали, що просто щось вибухнуло. Підвальне приміщення нашого дому було підготовлене, тому я допоміг спуститися людям, пояснив, що почалася велика війна і як треба діяти. Наголошував, що треба взяти речі першої необхідності та документи», – говорить Володимир Анедченко.
За наказом Володимир разом із колегами вирушив до Херсона, а згодом – на Миколаївщину, де допомагав організовувати оборону міста та забезпечувати правопорядок.
«24 лютого 2022 року о 10:15 я перебував на Антонівському мосту. Було дуже багато людей, автівок. Люди з Олешок намагалися евакуюватися через Херсон, були великі затори, перші поранені та загиблі на обороні міста», – говорить він.
Окремим випробуванням для поліцейського стала окупація рідного селища. Дружина та батьки подружжя понад рік перебували на тимчасово окупованій території. Зв’язку майже не було, а кожен день починався і закінчувався тривогою за їхнє життя.
«Мені було дуже важко морально. Я виконував наказ, ніс службу, а моя родина залишалася в окупації. Тоді ніхто не знав, що буде завтра і коли ми знову побачимося», – зізнається Володимир Анедченко.
Попри небезпеку, рідні розповідали поліцейському про ситуацію в окупованому селі. Зокрема, дружина згадувала, як через населений пункт безперервно упродовж двох діб рухалися колони ворожої техніки. За проукраїнську позицію родина Володимира також зазнала переслідувань із боку окупантів.
«До нашого будинку неодноразово приходили з обшуками. Російські військові шукали будь-які докази служби в українській поліції, забрали формений одяг, відзнаки, сімейний фотоальбом. Не залишилося жодної фотографії з мого минулого життя. Усі спогади тепер лише у пам’яті. Але найголовніше, що мої рідні змогли виїхати», – говорить дільничний офіцер.
Росіяни катували людей в ізоляторі…
До Херсона Володимир Анедченко повернувся одразу після деокупації – у ніч на 11 листопада 2022 року.
«Повернення до Херсона було спонтанним. У ніч на 11 листопада їхали через розбиті села Білозерського району. Коли вранці почало підійматися сонце, місто було порожнім, а коли почали виходити люди, то не розуміли, що сталося, вони не вірили. А коли разом із військовими зібралися в центрі, це була велика радість: люди плакали, обіймалися і зустрічали військових», – згадує поліцейський.
Правоохоронці проводили заходи в обласному ізоляторі тимчасового тримання, де окупанти утримували військовополонених та цивільних, проводили допити й катування.
«Ми бачили засоби тортур, люди на стінах залишали лінії, бо не розуміли, скільки годин чи днів вони там перебувають. В одному приміщенні бачив молитву, яку надряпали люди, були і плями крові… Жахіття», – говорить пан Володимир.
Також разом із колегами Володимир Анедченко поступово відновлював роботу дільничних офіцерів поліції в умовах воєнного стану. Наразі він працює на Херсонщині – виїжджає на місця обстрілів, допомагає постраждалим, чергує на блокпостах. Під час виконання цих завдань він двічі потрапляв під ворожі обстріли та отримав поранення. Та після лікування щоразу повертався до служби.
Правоохоронець вірить, що лівобережна Херсонщина обов’язково буде звільнена від російських окупантів. Звісно, багато чого вже не буде таким, як раніше. Багато наших побратимів уже ніколи не переступлять поріг своїх домівок. Але головне – повернути людей, дітей, повернути нашу землю.
Автор: команда «Херсон плюс»
