«Коли я давала оголошення, то розраховувала розмалювати один-два під’їзди. Але вже за кілька годин я отримала безліч повідомлень від людей, яким сподобалася моя ініціатива. І мене це так надихнуло та порадувало. Бо попри все, що відбувається в Херсоні – життя тут триває», – херсонська художниця Анна Волик.
Розстріляний, затоплений та спорожнілий Херсон став для художниці Анни Волик масштабним полотном для творчості. На звичайних залізних дверях під’їздів в різних районах міста «розквітли» півонії, кульбаби, бузок, сакура. Художниця не приховує, запитів більше ніж вона здатна самостійно реалізувати. І це чергове підтвердження того, що навіть в понівеченому прифронтовому місті люди прагнуть створювати навколо себе красу.
«Звільнили» від можливості заробляти на шматок хліба
«Уже 12 років я дистанційно співпрацюю з однією із столичних фірм, яка займається виробництвом української сувенірної продукції. Меблі, годинники, посуд, прикраси, різноманітні фігурки і статуетки – чого тільки не доводилося розписувати. Коли ж Херсон окупували – ця робота була поставлена на паузу. Тож єдине від чого мене “звільнили” російські військові – від можливості заробити на шматок хліба для своєї родини. Однак впадати у відчай – не про мене, тому всі свої зусилля спрямувала на ініціативу з розпису під’їздів багатоквартирних будинків. Благо, в мене був запас фарб та пензлів для роботи», – розповідає херсонка Анна Волик.
Зображувати квіти на херсонських під’їздах художниця почала ще три роки тому, під час карантинних обмежень через коронавірус. Так сталося, що Анна – єдина годувальниця у родині, їй потрібно дбати про двох дітей, тож сидіти без роботи вона не могла. Ідея виникла раптово, коли сусідка попросила її намалювати щось гарне на дверях під’їзду. Як результат – з’явилися кульбабки. Світлиною своєї роботи художниця поділилася у соціальних мережах і отримала неймовірний зворотній відгук.
Приклади робіт Анни
«Спочатку я не знала, як підступитися до цього виду творчості. Я звикла працювати з традиційними основами і матеріалами, але ж двері – то інше, мало того, що “полотно” незручно велике, так ще й треба, щоб зображення зберігало свій первісний вигляд якомога довше, попри всі погодні негаразди», – ділиться пані Анна.
Художниця розповідає, що навіть під час окупації, замовлень від херсонців було чимало. Та коли окупанти раптово відключили український зв’язок – вона втратила можливість зв’язуватися з клієнтами. До того ж почалися проблеми з громадським транспортом.
«Мій рюкзак з приладдям важить десь сім кілограмів, тому діставатися пішки з одного району міста в інший крізь всі блок-пости було проблематично та досить ризиковано. Таким чином і цю роботу в мене відібрали. І я вирішила, що необхідно виїжджати. На початку літа, за допомогою волонтерів, я з дітьми опинилися на Хмельниччині», – додає Анна Волик.
Вона зазначає, рішення про евакуацію було прийнято не лише через втрату можливості працювати, а й через жахливі умови життя в окупованому місті.
«Окупація це дуже страшно. В будь-який момент на вас можуть наставити зброю просто так. Я знаю про що кажу, бо так відбулося зі мною та моєю молодшою дитиною, якій тоді було п’ять років. Ми вийшли з власного під’їзду у двір, а опинилися під прицілом десь сімох військових. Вони сиділи навприсідки за деревами. Я навіть не одразу їх помітила, на відміну від дитини. І тільки коли побачила, як моя дитина заклякла й подивилася, куди вона дивиться – все зрозуміла. Як потім говорили сусіди, в когось у дворі знайшли травматичний пістолет і тому вони були у засідці», – згадує пані Анна.
«Квітучі» під’їзди
З Західної України Анна Волик з дітьми переїхала до Києва. А після деокупації Херсона, вирішила повернутися до рідного міста та продовжити свою ініціативу.
«Я продовжувала отримувати повідомлення із замовленнями на розпис під’їздів. І люди готові були чекати мого повернення. Тому, коли з’явилася така можливість – без жодних вагань приїхала додому», – пояснює художниця.
За тиждень до свого повернення Анна виклала у соціальній мережі оголошення про готовність взяти у роботу херсонські під’їзди для розпису. Кількість бажаючих здивувала художницю: їх стало ще більше, ніж під час карантину та окупації.
«Я не можу відмовити людям, тому доводиться створювати черги із запитів. Зараз замовлень на пів року вперед. Зауважу також, що я беру в роботу кілька під’їздів абсолютно безоплатно, а інші – розмальовую за символічну плату», – не приховує Анна Волик.
Після деокупації змінилися й побажання щодо розпису під’їздів. Відтепер люди все частіше просять художницю малювати в жовто-блакитних кольорах чи щось символічно українське.
«Із нещодавнього в мене з’явився запит на зображення калини, – розповідає пані Анна. – Дуже часто замовляють різноманітні квіти, а ще червоних “божих корівок”. Із того, що мені б хотілося намалювати – так це жовто-блакитні півонії. Я вже знаю, якими я їх хочу зобразити».
Національні кольори та херсонські символи – нові запити на розпис
Малює художниця акриловими фарбами. Вони не токсичні, швидко висихають, не мають запаху. При цьому Анна полюбляє змішувати у роботі багато кольорів, надаючи малюнкам об’ємності та насиченості. Особливу увагу приділяє прорисовкам всіх деталей, а також закріпленню роботи лаком. Завдяки останньому етапу, її малюнки тримаються не один сезон. Загалом на розпис одного під’їзду необхідно два-три дні, залежно від складності та розмірів зображення.
Анна каже, що під час роботи вона отримує неймовірний заряд енергії. Квітуча краса потрібна людям. Люди усміхаються, говорять приємні слова, намагаються допомогти. За словами мисткині, вона втілює у життя ідеї замовників. Їй набагато легше, коли люди пропонують свої ідеї.
Підтверджує слова херсонської художниці й Олена Олександрівна. Роботи Анни вона побачила в інтернеті, показала мешканцям свого будинку і вони одразу вирішили, що хочуть мати гарні двері у своєму під’їзді.
«Разом з мешканцями нашого під’їзду ми обирали малюнок! Усі однозначно говорили про патріотичні кольори та українські символи. Відтепер маємо таку красу: поле з червоними маками та пшеницею, посередині річка і все це під блакитним мирним та сонячним небом. Щодо коштів, то Анна взагалі не називала жодної суми, ми разом з людьми самі вирішили їй віддячити, зібрали що змогли. Наш приклад перейняли й мешканці інших під’їздив, вони теж висловили свої ідеї мисткині і вона втілила їх у життя. Тож наш двір тепер ніби переродився! Краса надихає!», – ділиться емоціями Олена Олександрівна.
Херсонка Олена Олександрівна демонструє свій «квітучий» під’їзд
Впливають на процес розпису і обставини довкола.
«Створюю малюнки фактично під обстрілами, бо в Херсоні не буває тихо… Гупає далеко – завмираю та чекаю, коли стане спокійніше і потім продовжую. Якщо ж бахкає поруч, то ховаюсь в під’їзд. Страшно звичайно, – не приховує пані Анна. – Але я вважаю, що ми маємо продовжувати жити далі. Триматися разом та підтримувати один одного. І моя творчість цьому сприяє, бо серед понівеченого міста люди бачать щось гарне. Присутність у буденному житті частки прекрасного не лише відволікає від проблем, але і надає бажання щось змінювати навколо».
Квітковий розпис залишається фаворитом серед замовників
Картини для ЗСУ
Взимку Анна Волик не розписує під’їзди, бо через низькі температури фарба не висихає належним чином. Тож вільний час художниця приділяє створенню картин.
«Минулої зими я почала малювати патріотичні картини на підтримку ЗСУ. Це відбулося за ініціативи моєї подруги, бо якраз її знайомому в штурмовій бригаді були потрібні значні кошти на спеціальне обмундирування. Довго думала над ідеєю, бо нині багато митців працюють в такому напрямі й врешті відшукала свій унікальний стиль – на чорному фоні зобразила орнаменти петриківським розписом. Там був і герб, і птахи Миру, і наші захисники з крилами», – розповідає Анна.
Картини Анни, створені на підтримку ЗСУ
Спочатку художниця продавала роботи через свої сторінки в соціальних мережах. Таким чином за два дні їй вдалося отримати за картини чотири тисячі гривень, проте це була не та сума, яку потрібно було зібрати військовому. Тож херсонка вирішила вийти на головну вулицю Києва.
«На Хрещатику відбувся ажіотаж. За одну годину в мене придбали сім картин. Але головне – реакція людей та їхні історії.. Дуже запам’ятався військовий з Маріуполя, який купив роботу з мапою України. Він тоді сказав, що ця картина буде його надією на обов’язкове звільнення рідного міста та повернення додому», – згадує Анна Волик.
Цієї зими художниця знову планує створити серію картин, а кошти з їхнього продажу також підуть на підтримку ЗСУ. Але цього разу ідея малюнків буде зовсім новою.
«Я буду зображувати наших героїв з тваринами. Це будуть не вигадані портрети, а реальні, – ділиться пані Анна. – Тобто ті історії, які я читала чи бачила в соціальних мережах. Наприклад, захисник, який за пазухою тримає кота чи на руках якого сидить пес Патрон. Також є ескіз малюнку – військовий дивиться в окуляри нічного бачення, а в нього на касці сидить пташка. Це такі роботи, які будуть гріти душу. Мені дуже хочеться підтримати наших героїв».
Приклади різноманітних робіт Анни
Наприкінці нашої розмови Анна Волик ділиться ще одним задумом-мрією.
«Хочу створити таку спільноту, де можна було б об’єднати художників для розпису міста, – мріє пані Анна. – Це важливо, бо мистецтво здатне змінювати людей. Подібний вплив складно описати, але при спогляданні картин в очах людей з’являється радість та спокій. Одна я з цим завданням точно не впораюсь. Тому хотілося б отримати підтримку влади в цьому напрямку. Разом ми зможемо втілити багато ідей аби Херсон змінювався та процвітав».
Автор: команда “Херсон плюс”
