В містах України презентують книгу про Поліну Райко
Мистецька спадщина української художниці-аматорки з Олешок Поліни Райко стала широко відомою після затоплення її будинку та знищення унікальних, неповторних розписів…Жахливі кадри облетіли соцмережі та видання, хустку з її малюнками показували в штаб-квартирі ООН, а одяг за мотивами її творчості – на Лондонському тижні моди.
За всіма трагічними подіями художницю та її мистецтво згадують як спадщину, постраждалу від війни. Аби на тлі масштабної трагедії не втратити саму Поліну Райко та її справжню історію, команда ГО “Центр культурного розвитку “Тотем” видав нову книгу під назвою “Поліна Райко: невидиме”. Це вже друга книга “Тотему” про Поліну Райко. Перша була видана у 2005 році й донині слугувала основним джерелом інформації про художницю.
Дизайн-код українського півдня
Поліна Райко – українська художниця-аматорка в жанрі наївного мистецтва, уродженка міста Олешки. Вона почала малювати у 69 років, переживаючи трагічні втрати у своїй родині. За кілька років вона перетворила свій будинок на витвір мистецтва, зображаючи скрізь яскраві малюнки. У своїх роботах Поліна поєднувала фантастичні та реальні світи, в яких панує гармонія між природою і людиною.
“Познайомилися з Поліною у 2000 році, спілкувалися, товаришували. Щоразу, коли приїжджала у такий знайомий будинок, я відкривала у ньому нові деталі. Для неї малювання було ліками, порятунком від самотності. У власному будинку вона створювала інший всесвіт. Бабуся Поліна мала мізерну пенсію, і всі гроші витрачала на купівлю фарб та пензлів. Лише в останній день свого життя купила морозива у місцевій крамниці й поверталася додому неймовірно щасливою, про це розказала її сусідка. А вже наступного дня її не стало, вона пішла на 75-му році життя, але зовсім не хворіла. Здавалося, що вона просто виконала свою місію і пішла, залишивши нам у спадок своє неймовірне мистецтво. Це був 2004 рік”, – згадує голова ГО “Центр культурного розвитку “Тотем” Олена Афанасьєва.
Книгу “Поліна Райко: невидиме” створили в рамках проєкту “Херсон: визволення пам’яті”. На 178 сторінках видання помістили 29 розділів, які відкривають багато цікавих та маловідомих моментів – як Поліна Андріївна почала малювати, як потайки від усіх навчалася на клаптиках паперу, звідки брала образи, про що любила говорити, а про що воліла мовчати.
“Зараз ми показуємо в Україні виставку, яка розповідає про Херсон і Херсонщину через три періоди: новітня історія спротиву російській окупації, Поліна Райко, а також середньовічна історія Херсонщини. Чому ми вирішили додати Поліну Райко? Бо вона є маркером української ідентичності Півдня, яка проростала навіть крізь радянщину. Дитинство Поліни пройшло за радянських часів у страшенних злиднях. Батько помер, коли вона була ще малою, в родині лишилося п’ять жінок – Поліна, її три сестри та мати, і всі діти змалечку важко працювали, про своє дитинство Поліна завжди розповідала зі сльозами. Що вона бачила все життя від радянської влади? Хіба що пропаганду. У Поліни Райко було лише кілька класів початкової освіти, мистецтву вона ніколи не навчалася. Проте звідкись знала та співала саме українські пісні й малювала їх поряд з найважливішим у своєму житті – зі своїми рідними, поряд з янголами та святими. Нова книга – це нове глибоке дослідження життя, творчості, вподобань Поліни Райко, яке проявляє саме українську ідентичність її мистецтва”, — каже пані Олена.
Окрім зображень на стінах будинку, автори доповнили книгу архівом малюнків Поліни Райко, який був врятований “Тотемом” після її смерті, а також фотографіями людей, які побували в будинку. Збір фото тривав кілька місяців, і першими відгукнулися саме мешканці Олешків, які були вимушені покинути свої домівки, але зберегли світлини унікальної і важливої для них спадщини.
“Тут є трохи хронології, є біографічні історії. Але в цілому це нове дослідження, яке ґрунтується на новому розумінні цінності Поліни Райко, яке прийшло після повномасштабного вторгнення. Ми спробували передати життя і філософію Поліни Райко, щоб людина, яка читатиме цю книгу, зрозуміла, чим дихала й про що думала художниця. Наприклад, вона любила малювати човни, кораблі, а знаєте чому? Бо в дитинстві у школі вчителька попросила її зобразити судно, і за цей малюнок Поліна отримала “пятьорочку”. Про це детальніше у розділі “Намалюй судно, Поліна Солдатова!” Цей спогад був чи не єдиним радісним з важкого дитинства, і саме він надав Поліні Андріївни віри в свої сили, коли вона вирішила спробувати малювати в свої 79 років – що вона тоді змогла і зараз зможе”, – розповідає пані Олена.
Для того, щоб про Поліну Райко більше дізнавалися не лише в Україні, але й у світі, книгу видали двома мовами: українською та англійською. Над перекладом працювали херсонський філолог Устин Данчук і носій мови, професор, викладач англійської мови та літератури Тімоті Моралес, який 17 років прожив у Херсоні, пережив окупацію, а після звільнення міста не виїхав з України, а продовжує жити і працювати в Одесі.
“Невидиме не дорівнює тому, чого не існує”
Невидиме… Чому саме таке поєднання обрала команда до назви книги про Поліну Райко? Бо невидиме – це сама Поліна Райко та її справжня історія, яка дещо загубилася на тлі інформації про трагедію – знищення розписів в її будинку, які є культурною спадщиною. Це ті історії, які ховаються у її малюнках. Це прихований за красою її мистецтва біль, її сила і здатність перетворити втрати на мистецтво та багато іншого. Зі слів Олени Афанасьєвої, Поліну треба читати як детектив, а її творчість розшифровувати, маючи ключ до шифру. Саме ця книга і є тим ключем…
“Невидиме – це й те, що зараз ми не можемо поїхати до будинку Поліни Райко в Олешках, не можемо його фізично врятувати, але не означає, що росіяни змогли це у нас відібрати. Воно наше, ми будемо зберігати цю спадщину, ми будемо з нею жити. Це частина нашої історії та наша ідентичність. Ідентичність – це те, про що всі постійно говорять, але іноді її важко побачити. Її не можна поміряти чи зважити, але вона є. Вона точно є у Поліні Райко, тому вона важлива не лише для півдня, а й всієї України”, – додає пані Олена.
Доторкнутися до Поліни та її персонажів
Однією з особливостей другого видання про Поліну Райко є доповнена реальність, QR-коди до якої сховали на сторінках книги. Це дає можливість читачам ближче познайомитися з Поліною Райко, побачити її та її персонажів, почути її розповіді та послухати, як вона співає українську пісню “Ой, гора, гора”.
“Ідею “оживити” персонажів запропонувала навесні 2024 року українська мисткиня Роксолана Дудка. Тоді вона створила AR леопарда Поліни Райко, і він був прекрасний. Тож для книги ми обрали п’ять персонажів, і долучили до створення AR провідних українських фахівців у галузі цифрових рішень для культурної спадщини. Тому радимо читачам звертати увагу на QR-коди у книзі – вони там не просто для краси”, – наголошують у ГО “Центр культурного розвитку “Тотем”.
У “Тотемі” кажуть, що доповнена реальність робить книгу цікавішою для дітей та молоді, хоча й дорослі з захопленням “оживляють” персонажів Поліни Райко. Це достатньо просто – треба лише просканувати QR-код, і поруч з тобою з’явиться незвичайний персонаж, якого можна покрутити, розглянути з різних боків, побавитися, навіть зробити з ним селфі.
Справжній скарб нашого півдня
Завдяки проєкту «Херсон: визволення пам’яті» вдалося надрукувати 1 000 примірників книги. Нове видання вже отримали 50 закладів, серед них Херсонська дитяча художня школа, Херсонський український культурний центр імені Меньшова, Херсонський обласний краєзнавчий музей, департамент архітектури і містобудування ХОВА, почали отримувати бібліотеки Херсона та безпечні хаби в укриттях, у яких зараз херсонці проводять зустрічі та різні заходи. Книгу отримують безкоштовно і громадські організації для своїх бібліотек.
Серед тих, хто вже отримав книжку, і ГО “Громадський центр “Нова генерація”. Керівниця Оксана Глєбушкіна називає “Поліна Райко: невидиме” скарбом і найкращим різдвяним подарунком.
“Текст у Передмові про невидиме мене вразив до самого серця. Згадка про інших художників, які працювали у стилі наївного мистецтва, використовуючи техніку пуантелізма, надихнули мене піти і шукати інформацію про їх творчість. Якщо про Ніко Піросмані і Марію Приймаченко я знаю, то про бабусю Мозес, американську народну художницю, яка у схожому з Поліною Райко віці, створила свої неймовірно світлі картини, я досі нічого не чула. А ще у книжці є QR-коди, які переносять тебе у AR-реальність, тому можна вигуляти леопардів і навіть коалу. Або послухати голос Поліни Андріївни чи пісню, яку вона співає. Неймовірна вдячність Олені Афанасьєвій, яка є хранителькою всіх цих спогадів. А також тим, хто, відвідуючи дім Поліни Райко в Олешках, фіксував всі картини і сам будинок у фотографіях”, – ділиться Оксана Глєбушкіна.
Приємно вражений виданням і херсонець Ігор Цуркан. З його слів, завдяки книзі його кімната на один вечір наповнилась цим “невидимим” мистецьким скарбом і життєвою долею Поліни Райко.
“Мені сподобалося, бо є чудова передмова, є декілька мистецтвознавців, які прописують про спадщину Поліни Райко. Там є спогади, які частково можна “оживити”. Перейшовши за QR-кодом, переглядаєш фрагмент документального фільму, слухаєш, як Поліна співає. Також коди помітив на деяких картинах, а далі тебе перекидає до відео, на якому Поліна Райко розповідає, коли вона створила цю картину, що саме і чому там зобразила. Здається, що є прямий контакт з художницею. Великою перевагою є англійський переклад, адже за бажанням з українським мистецтвом від Поліни зможе ознайомитися будь-який іноземець. Це дає охоплення більшої аудиторії”, – розповідає Ігор Цуркан.
Встигла познайомитися з новим виданням й українська мисткиня Олена Каїнська. Емоції переповнюють.
“Для мене Поліна Райко – особливий, теплий символ того, що людина настільки вільна, самобутня і може робити абсолютно все, що хоче. Символ неперевершеної внутрішньої свободи, який є наш український дух. Звичайна бабця у селі зробила те, що багатьом навіть не наснилося. Ми продовжуємо досліджувати її творчість. Я дякую за цю книгу. Це неймовірно”, – каже Олена Каїнська.
Книга вже була презентована у Львові та Вінниці, на черзі у січні і лютому – Рівне і Тернопіль. Олена Афанасьєва говорить, що важливо розповідати про культуру та українську ідентичність півдня у всіх регіонах України. В західних областях є великий інтерес до Поліни Райко, але не всі розуміють, наскільки її творчість є глибокою та актуальною саме зараз. Тому ГО “Центр культурного розвитку “Тотем” використовує усі можливості , щоб розповідати бібліотекарям, митцям, вчителям про нашу художницю, аби згодом вони змогли поділитися зі своїми учнями цим скарбом.
Вже зараз є величезний запит і на книгу, і на лекції про Поліну Райко, і для тих, хто не може відвідати їх фізично, організовують лекції та презентацій онлайн. Зі змістом книги можна ознайомитися на сайті. Якщо ви бажаєте отримати книгу – звертайтеся на сторінку “Тотем” у Фейсбуці за посиланням. Зауважимо, що для закладів культури та освіти видання є безкоштовним.
Автор: команда “Херсон плюс”
