«Оператор дрона прекрасно бачить, кого атакує. Він бачить, що в машині діти, що на бронежилетах великими літерами написано “Діти”. Але це їх не зупиняє», — каже начальник сектору ювенальної превенції Херсонського районного управління поліції Василь Цянцьо.
На Херсонщині робота ювенальної превенції давно перестала бути лише про профілактичні бесіди, перевірки родин чи допомогу дітям у складних життєвих обставинах. В умовах війни цей напрям став роботою на межі ризику. Поліцейські їдуть у села та райони, де дороги прострілюються, а в небі майже безперервно кружляють російські дрони. Вони заходять у будинки, говорять із батьками, які до останнього тримаються за свій дім, і намагаються переконати їх: залишатися там із дітьми смертельно небезпечно
Одним із тих, хто щодня займається цією роботою, є майор поліції Василь Цянцьо. Він майже дев’ятнадцять років служить людям, а нині очолює напрям ювенальної превенції у Херсонському районному управлінні поліції.
До повномасштабного вторгнення Василь працював у секторі протидії домашньому насильству. Виїжджав на виклики, допомагав жінкам і дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Саме тоді, каже, зрозумів, що хоче й надалі працювати з дітьми та захищати їх.
«Діти — це наше майбутнє. Мені хотілося допомагати їм, піклуватися про них. Завжди боляче дивитися, коли батьки не виконують свої обов’язки, тому хочеться зробити все можливе, щоб діти були в безпеці», — говорить поліцейський.
Найскладніше, за словами Василя Цянцьо, — переконати людей залишити власний дім. Батьки часто до останнього не хочуть виїжджати, навіть коли поруч постійно лунають вибухи. Тому перед евакуацією поліцейські багато говорять із родинами, пояснюють ризики і намагаються донести головне: життя дітей важливіше за будь-яке майно.
Коли родина погоджується на евакуацію, починається інший етап — небезпечна дорога. Перед виїздом кожній дитині поліцейські одягають бронежилет і каску. Але навіть це не гарантує безпеки, адже російські військові свідомо атакують цивільні автомобілі.
Евакуаційні групи неодноразово потрапляли під удари безпілотників. Василь Цянцьо каже: ворог бачить, що в машині перебувають діти, але це не зупиняє атаки.
За роки повномасштабної війни поліцейський не лише евакуював дітей та родини. Він рятував поранених після російських ударів, накладав турнікети, надавав домедичну допомогу, вивозив людей із підтоплених районів після підриву Каховської ГЕС.
Двічі Василь Цянцьо сам отримував поранення під час російських атак. Одного разу FPV-дрон вибухнув за кілька метрів від нього. Іншого разу окупанти повторно атакували автобус із цивільними саме тоді, коли поліцейські рятували поранених.
За мужність і самовідданість під час евакуації цивільного населення Указом Президента України Василя Цянцьо нагородили орденом Данила Галицького.
«Я дуже хочу, щоб моя робота була не в тому, щоб вивозити дітей із Херсона, а щоб вони поверталися додому. Щоб у місті знову лунав дитячий сміх, а не вибухи», — зізнається правоохоронець.
Найбільше Василь мріє, щоб його рідний Херсон знову став безпечним містом. Щоб дітям не доводилося виїжджати під звуки обстрілів, щоб вони могли жити без страху, гратися на вулицях і повертатися додому. Саме заради цього, каже поліцейський, він і продовжує службу.
Підготувала Вікторія Вільна
Фото надано відділом комунікації поліції Херсонської області
