«Я приймаю заявки, брат все купує, а мама роздає». Як родина Інни Гарбуз допомагає окупованій громаді на Херсонщині

«Ми з дітьми прожили в окупації понад місяць, тож я особисто на собі відчула, що таке постійний страх за життя, як це, коли серед ночі потрібно бігти до підвалу і сидіти там без світла та з невеликим запасом води….Жити у віддаленому селі в цей час куди складніше, адже підвіз продуктів через обстріли може не здійснюватися, ринок не працює, як і маленькі крамниці. Саме тому я вирішила, що знаходячись у безпеці, маю допомогти тим, хто змушений виживати у нестерпних умовах»…

Чужого горя не буває! У цьому чітко переконана херсонка Інна Гарбуз, яка сьогодні на відстані понад 1000 кілометрів від рідного дому забезпечує гуманітарною допомогою жителів Великоолександрівської громади, що знаходиться в епіцентрі бойових дій.

Жінка не з чуток знає, що таке благодійність, адже волонтерить вже близько двох років. І якщо раніше з однодумцями допомагали закривати збори для тяжкохворої малечі Херсонщини, то зараз готова простягнути руку тим, хто через повномасштабне вторгнення змушений сидіти у підвалах без світла та базових продуктів. Більше того, їй вдалось залучити до благодійності всю родину, тож вже понад місяць сімейний підряд працює на благо односельців.

Я відчувала, що буде війна….

Зі слів херсонки Інни, через невтішну ситуацію поблизу кордонів, обговорення новин з друзями та заяви політиків постійно думала про можливе повномасштабне вторгнення збоку Росії. Тож, коли почула першу сирену, а згодом і вибухи – страх за життя та безпорадність набирали обертів:

«У ніч з 22 на 23 лютого я вже не могла заснути, було погане передчуття і знала, що воно не просто так. Проте чоловік намагався відкинути всі мої погані думки і заспокоїти. Тож, коли 24 лютого всі зранку вже бігали і скуповували їжу, знімали кошти я просто спала. А потім купа дзвінків та повідомлень від рідних, швидкі збори дітей, речей і подумки про безпеку».

Волонтерка Інна Гарбуз з дітьми

З перших днів родина Інни переїжджала по області у пошуках безпечного місця для дітей. Херсон, Велика Олександрівка, Степанівка – де тільки вони не намагались сховатись від вибухів. Та все марно, тож у квітні Інна разом із дітьми все ж таки покинула території Херсонської області, а потім й України. З нами ділиться, їхати далеко від дому – рішення не з простих, особливо коли в тимчасовій окупації залишаються рідні люди і ти не знаєш, що з ними буде завтра:

«Через виїзди наша родина змушена була розділитись на частини: ми з дітьми тимчасово в Німеччині, брат з дружиною в Кривому Розі, а батьки у Великій Олександрівці. Намагались забрати батьків із собою, проте все марно. Вони не захотіли залишати рідну домівку. Наша дорога була довгою та важкою, але задля порятунку власного життя та життя дітей ми змушені піти на такий крок. Та навіть тут я не спокійна».

Волонтерство як спосіб піклування про односельців

Понівечені паркани, будинки та державні заклади – наразі Великоолександрівська громада знаходиться в епіцентрі бойових дій, а отже можливості виїхати у людей майже немає. Більше того, місцеві жителі самостійно ліквідують наслідки нічних обстрілів.

«До відключення Херсонщини від українських операторів та провайдерів я постійно була на зв’язку з батьками. Тато розповідав, що вчора він лагодив паркан сусідки, а сьогодні вже забивали шибки у знайомого. Одного разу від обмовився, що в громаді залишилось багато людей і вони потребують продуктів харчування, ліків, адже не кожен має змогу кудись поїхати і щось купити. Тоді я подумала про те, що ми маємо їх підтримати. Поспілкувалась з братом, він мене підтримав і я написала перше повідомлення у групу громади, де розповіла про свої наміри і отримала позитивні відгуки від людей. Відкрили збір в соціальній мережі і ось так все закрутилося», – розповідає херсонка.

Волонтерська родина вже відпрацювала алгоритм дій, що дозволяє швидше допомогти місцевим жителям. Тож сама Інна Гарбуз збирає, опрацьовує заявки та шукає бажаючих допомогти. У той час її брат закуповує вказані у переліку товари, приймає гуманітарний вантаж від благодійників та за допомогою перевізника відправляє до Великої Олександрівки. Вже у населеному пункті гуманітарну допомогу забирають батьки, які власне роздають замовлені медикаменти односельцям.

«Більшість людей мені пишуть в особисті повідомлення, а є й такі, що не мають сучасних смартфонів. Тоді за них просять сусіди, родичі або переказують перелік через батьків. Вони там вже і заявки почали приймати. Ми намагаємось передавати все так, аби мама просто дістала з коробки і віддала, а не витрачала ще час на фасування. Волонтерити зараз не просто, враховуючи всі обставини, але хто, якщо не ми?»

Добрі справи швидко набирають розголосу, тож вже за кілька тижнів до Інни Гарбуз почали звертатись жителі з найближчих населених пунктів з проханням про допомогу, серед них і настоятель храму з села Старосілля. Людям терміново були необхідні ліки, джгути, дитячі підгузки, дитяче харчування. Тож залучивши до благодійності й інших місцевих жителів, що виїхали з населеного пункту, запити вдалось задовольнити.

«Сьогодні з медикаментами у громаді дуже важко, адже ніхто не готувався до війни, тож масово і не запасалися ліками. Найчастіше люди просять знеболюючі, жарознижуючі, сердечні пігулки чи краплі. Є жителі з серйозними хворобами, то вже для них закуповуємо Еутирокс, Л-тіроксин,  чи препарати для діабетиків. Інколи люди пишуть по 5 позицій різних знеболюючих, але так як я медик, то заявки уважно переглядаю і намагаємось зробити, щоб всім вистачило»,- ділиться Інна.

Кожен продуктовий набір для людей на вагу золота….

Не менше проблем у жителів громади виникає і з продуктами. Якщо овочі та фрукти можна зібрати з городу, то ось з іншим куди складніше. Тож, порадились з польською подругою Марією й отримавши від неї підтримку, було прийнято рішення про забезпечення продуктовими наборами соціально незахищених жителів села Новодмитрівка Великоолександрівської громади. Зі слів Інни, отримавши гуманітарну допомогу з Польщі та від небайдужих знайомих, вдалось передати продукти одразу для 30 родинам:

«Ми приймаємо допомогу не лише грошима. Нещодавно знайомі побачили, що ми збираємо продуктові набори і теж вирішили долучитися. Так, один приніс 2 мішки борошна, а інший – 60 упаковок дріжджів. І це колосальна допомога. Для нас це ще простіше, бо тоді не потрібно їхати на базу чи в магазин, закуповувати все за списком. А просто розфасовуємо, щоб було порівну і відправляємо до людей.»

Щодо переліку продуктів, то пакунок для однієї родини складається з таких товарів, як: цукор, крупа, макарони, борошно, рибні та м’ясні консерви, фруктовий джем. Крім того, люди просять покласти у кожен пакет ще й кілька свічок з сірниками та кришечки для консервації.

«Я розумію свічки та сірники, бо виникають проблеми з електроенергією, а ось кришечки для консервації не очікувала почути. Це скільки у людей має бути сили та віри, аби у такий важкий час думати про консервацію. Частіше такі речі просять літні люди, тож ми намагаємось виконувати їх прохання. Ну і звичайно ж, не забуваємо про медикаменти. Завжди вкладаємо в пакет хоча б по пластинці знеболюючих, ліки, що потрібні при болю в серці та жарознижуючі», – розповідає волонтерка

Інна Гарбуз додає, без небайдужих людей допомога для жителів Великоолександрівської громади залишилася лише б у мріях. Адже саме звичайні люди долучаються до благодійних зборів тим самим даючи зелене світло на прийом заявок та їх закриття. Наразі кількість людей, які потребують допомогу зросла і до родини Інни все частіше звертаються люди з проханням доставити ліки чи продукти харчування. Без вашої підтримки волонтерам не впоратись. Тож, якщо хочете долучитись до придбання необхідних товарів – прикріплюємо відповідні реквізити.

Приват Банк: 5168745031254813 Гарбуз Інна Володимирівна

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.