Як пояснити дитині: що таке війна? або Чому не має єдиного рецепту заспокоєння?

Війна стала справжнім емоційним потрясінням та моральною травмою для багатьох дорослих. Все частіше офіційні джерела публікують телефони «гарячих ліній» з екстреної психологічної  допомоги, куди можна звертатися цілодобово з будь-якого куточка України. Ситуація ж з дітьми – значно критичніша, бо в міру свого віку малеча не може усвідомлено сприйняти та зрозуміти подій довкола.

Наша команда поспілкувалася з херсонкою, головою ГО «Сонячні діти Херсонщини» та багатодітною мамою Іриною Ханіковою, аби почути поради. Вона одразу наголошує:

Діти – всі різні між собою. В кожного з них свій характер, темперамент, психологічна стійкість. Тому на події довкола вони не можуть реагувати однаково. А значить й єдиного «рецепта», як наразі діяти батькам не має. Це все індивідуально, і я можу лише поділитися досвідом своєї родини».

Не ігнорувати питання: «Мамо, а чому лунають вибухи?»

Ірина Ханікова – мати п’ятьох дітей, з яких двоє – неповнолітні. Це 10-річна Ксенія та 9-річний «сонячний» Артем. Зміни у своєму житті з 24 лютого відчули суттєві…

Якщо говорити за Ксенію, то вона більше розуміє небезпечність всієї ситуації. На початку військових дій, коли було чутно сильні та часті вибухи, в неї було кілька панічних атак…  А ось Артем в цьому плані більш спокійний, бо певною мірою, через свою світлість та доброту, оцінити жахливих  наслідків війни не може», – розповідає пані Ірина.

Звичайно, не обійшлося і без відповідних запитань. Однак в цьому випадку Ірина радить бути чесними із дітьми та зважаючи на їх вік підбирати «правильні» слова. 

Війну наразі неможна приховати від малечі… Вони, як і дорослі, чують «бахкання» вночі та вдень, а також вий повітряної тривоги. Тому їм необхідно пояснювати, що це небезпечні або попереджувальні звуки… І що варто пройти в більш безпечні місця. Наприклад, ми спочатку так робили в коридорі: накладали матраци та ковдри на підлозі, брали планшет з мультфільмами та якісь настільні ігри. Потім вже спускалися до підвалу. Всі ці дії ми детально проговорювали», – ділиться Ірина Ханікова.

Проте вдаватися до серйозних пояснень все ж не варто, додає Ірина. Краще подавати все у ігровій формі. Це допомагає вберегти дітей від глибоких переживань, страху за своє життя та загальної паніки.

Розпорядок дня – як острів безпеки

За словами пані Ірини  дуже важливо намагатися зберегти той графік дня, за яким звикли жити діти до війни. Адже це залишає їх у так званій довоєнній атмосфері. Так, звісно, що похід до дитячих садків, шкіл та університетів наразі не можливий, проте їм можна знайти альтернативу.

Мої діти продовжують навчатися на дистанційній основі. Якщо ж є проблеми з інтернетом або мобільним зв’язком – займаємося самостійно. Так само перенесли у онлайн-формат усі можливі гурткові заняття. Крім того ми стали більше читати книжок, малювати, дивитися мультфільми, розучувати вірші та розігрувати  театральні постановки. Таким чином я з викладачами максимально заповнюю дозвілля своїх дітей, аби не було часу думати про погане», – зазначає Ірина Ханікова.

А ось чи варто під час таких зустрічей говорити про війну? Пані Ірина однозначно говорить: «ні!», адже цього наразі в їх житті і так достатньо. Натомість викладачі замінюють ці розмови на різні профілактичні вправи. Наприклад: «як правильно дихати, коли тобі страшно», «знайди та назви десять предметів навкруги, аби заспокоїтися», «що необхідно робити при панічній атаці» тощо.

«Спокійна мама – спокійна дитина»

Про спокій дорослих говорять усі фахівці, адже між батьками та дітьми існує невидимий інтуїтивний зв’язок. Радить «тримати себе у руках» і Ірина Ханікова:

Я звичайно хвилююся, але намагаюся це не показувати. Бо мої діти дуже це відчувають та одразу віддзеркалюють на собі ці емоції. Тож, передбачаючи це, я навпаки транслюю врівноваженість та впевненість. Багато родин з нашої ГО «Сонячні діти Херсонщині» проживають у Антонівці, Чорнобаївці та інших «гарячих точках» нашого регіону. Там обстріли не вщухають, а люди не виходять із підвалів іноді протягом кількох діб. Це дуже тяжке психологічне навантаження для всіх…. А особливо для «сонячних» дітей. В такі моменти вони якраз потребують поруч «спокійної» мами. Саме тому я постійно на зв’язку зі своїми колежанками: заспокоюю їх, надаю певну моральну підтримку та мотивую на краще».

Наполегливо шукати «цікавинки» для дітей

Нещодавно Ксенія та Артем стали учасниками онлайн-зустрічі з українськими полярниками з антарктичної станції «Академік Вернадський». Цю ініціативу на Всеукраїнському рівні запровадив колектив Національного антарктичного наукового центру кілька тижнів тому. Про що офіційно повідомили на свої сторінці у соціальній мережі:

У цей складний час ми дуже хочемо підтримати всіх українських дітей, які змушені бачити та переживати жахи війни. Тому наші полярники, учасники Української антарктичної експедиції, всім бажаючим розкажуть про життя та роботу на крижаному континенті, а за можливості навіть покажуть своїх головних сусідів – пінгвінів».

Зазначимо, що за лічені години після оголошення – полярники отримали величезну кількість заявок. Тому потрапити на онлайн-зустріч більшості вдалося не з першого разу.

Я заповнювала цю заявку кілька разів. Два рази отримувала відмову, а ось третя спроба виявилася вдалою. Однак й тоді я до останнього не повідомляла дітям, поки остаточно не отримала підтвердження, що зустріч буде через дві години», – розповідає Ірина Ханікова, додаючи: «Діти відреагували «Вау!». Вони одразу почали згадувати все, що знають про полярників, які тварини проживають на полюсі. Навіть швидко склали перелік заготовлених питань. Тож сюрприз вдався».

Зазначимо, що спілкування проходило за допомогою платформи ZOOM. Аби засвідчити, що це не запис – на прохання дітей полярники Олександр і Антон відкривали двері зі станції, виходили та заходили, махали руками.

Надалі вже полярники розповіли дітям багато цікавого про життя на станції, зробили невеличкий історичний екскурс та окрему увагу приділили особливостям тваринного і рослинного світу Антарктиди.

За словами пані Ірини, був час і для питань. Зокрема, малеча допитувалася: «Чи можна привезти із собою на станцію кота?», «Чи є на станції жінки або діти?», «Чи дружать полярники із тваринами на полюсі?».

Це було дійсно дуже захоплююче та пізнавально. І це попри те, що зв’язок через погодні умови іноді зникав. А загальний результат взагалі перевершив усі очікування. Мої діти, Ксенія та Артем, ще кілька днів після цього ділилися з усіма своїми враженнями. Тому однозначно раджу батькам не нехтувати такими ініціативами та постійно шукати щось нове», – підсумовує Ірина.

Велика та дружня сім’я Ірини Ханікової

Наприкінці нашої розмови Ірина Ханікова наголошує на тому, що в будь-якому разі війна відображається на дитині. В залежності від обставин у більшій чи меншій мірі. Тому по завершенню усього – необхідно обов’язково додатково пропрацювати усе через розмови, спеціальні вправи та ігри. І знову таки, ключик до цього кожен з батьків має підбирати індивідуально.

Автор: команда “Херсон плюс

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.