«Зачинено», «Тимчасово не працюємо», «Побачимося після Перемоги» чи «Ми переїхали». Скільки таких написів довелось побачити на вході до улюбленої кав’ярні, крамниці одягу чи салону краси після 24-го лютого 2022 року? А скільки закладів вже не відчиняться ніколи, бо були зруйновані ворожими снарядами?
Повномасштабна війна змінила кожну сферу нашого життя. Бізнесу довелося долати надважкі виклики. Обстріли, логістичні проблеми, перебої з електрикою, виїзд працівників та клієнтів. Це лише частина випробувань, які довелося подолати українським компаніям за минулий рік.
В той самий час, на окупованих територіях України, підприємці були вимушені залишати справу власного життя, виїжджаючи у більш безпечні місця. В новому місті перед кожним з них постало питання вибору: змиритися з втраченим чи спробувати все заново? Ми зібрали кілька історій підприємців з Херсонщини, які обрали другий варіант і ризикнули.
Замість весільної подорожі – кав’ярня у Івано-Франківську
На момент повномасштабного вторгнення Росії до України Костянтин та Поліна Дудченки вже 3,5 роки розвивали власну кав’ярню «Prostir.coffe» у центрі Херсона. В 2021 році подружжя також продало свою першу франшизу та запустило авторський бренд «кавунової кави», який мав стати туристичною візитівкою регіону. Тож на 2022 рік планів було чимало. Та все це довелося покинути в одну мить – херсонці виїхали з міста 25 лютого.
Ми б виїхали і 24-го, але в нас не має машини. Тож ще одну ніч ми провели вдома, а наступного дня разом з батьками поїхали до Кривого Рогу, де в нас була можливість зупинитися. Спочатку вирішили так, бо це було недалеко від Херсона. Там ми пробули до 10-го березня», – розповідає Костянтин Дудченко.
В свою чергу Поліна Дудченко додає:
Ніякого конкретного плану дій не було, ми виїжджали на емоціях у пошуках безпечного місця. В Кривому Розі тоді все зачинялося, роботи не було та й людей на вулицях теж. Ми розуміли, що нам хочеться щось робити, як мінімум працювати та допомагати донатами. Тому вирушили далі – до друзів у Івано-Франківськ».
На новому місці херсонці шукали для себе роботу. Зокрема Поліна намагалася влаштуватися адміністратором салону краси, а Костянтин хотів працювати як бариста. Та паралельно із цим їх не полишала ідея про власну справу.
В мене є фото. Ми приїхали до Івано-Франківська 12-го березня, а 14-го вже дивилися приміщення. Тобто це був один з наших варіантів. І ми повернулися до нього, коли відповідних пропозицій по роботі не знайшлося. А далі це вже був чіткий прорахунок. В нас була невеличка сума грошей, яку ми відкладали на весільну подорож. Ми могли здійснити цю подорож або вкласти кошти у кав’ярню. Тож ми вирішили, що краще спробувати на новому місці зробити щось своє», – ділиться Костянтин.
Для своєї кав’ярні подружжя обрало затишне місце у новому житловому комплексі недалеко від озера. В орендованому приміщенні вже був зроблений косметичний ремонт та проведені всі комунікації. Херсонці не приховують: оперуючись попереднім досвідом, вони чітко розуміли що та як необхідно робити. Єдине – у чужому місті на виконання поставлених завдань витрачалося більше часу. Загалом, аби відкрити заклад, Костянтину та Поліні знадобилося усього 23 дні.
Гадаю, ми могли б і швидше. Та це був квітень, на якій в тому році припало багато свят. А тут, на заході країни, ці дні є вихідними для всіх без виключень. Бо в Херсоні можна подзвонити, домовитися за відповідну плату і тобі все зроблять попри будь-яке свято. Тож нам багато чого довелося вперше робити самотужки. Фарбували стіни, збирали барну стійку тощо. Але це дозволило нам зекономити гроші. І ось просто в один день ми зрозуміли, що все готово – завтра ми можемо відкриватися. Найняти людей ми не могли, тому працювали перший час удвох: Костя готував каву, а я була за касою», – розповідає Поліна Дудченко.
«Prostir.coffe» у Івано-Франківську
Подружжя не приховує, хвилювання, звичайно, було – та вже першого дня заклад мав чимало відвідувачів. Особливо зачепило херсонців те, що багато їх клієнтів були такі ж самі переселенці, як і вони. Київська область, Маріуполь, Харків… Люди приходили висловити свою підтримку Костянтину та Поліні, ділилися своїми історіями та, звичайно, смакували каву.
Херсонці теж були. Для цих гостей в нашому закладі є спеціальний стенд. Бо ми їх обов’язково фотографуємо на Polaroid і ось цю миттєву світлину прикріплюємо туди. Там вже дуже багато фото, – додає Поліна. – А ще мені дуже запам’ятався період перших електровідключень в країні. Бо попри відсутність світла – люди все рівно приходили до закладу. Ти пояснюєш, що є тільки чай та фільтр-кава, які необхідно буде чекати 20 хвилин, поки на газовій горілці нагріється вода. І вони чекають. Це був складний час, але дуже показовий. Люди йшли до нас не лише за кавою, а й за емоціями та атмосферою».
Відмітимо, що реалізовувати проєкт в Івано-Франківську підприємцям довелося з нуля. Адже вивези хоч щось з обладнання, меблів чи сировини з окупованого Херсона на той момент було неможливо. Попри це, новий заклад зберіг не лише свою назву, а й загальну концепцію херсонської кав’ярні як візуально, так і за смаками.
З першого дня ми працюємо на нашій брендованій херсонській каві. Так дивом склалося. Бо в нашому місті немає умов для обсмаження кави, і ми це робимо у Львові. І 24-го лютого ми мали забрати чергову партію з Нової пошти, але не встигли. Не знаю як, та посилку встигли відправити назад. Вона довго блукала і губилася… Але під наше відкриття частина сировини нарешті дійшла до нас. До речі, всі ці наліпки поштових пересилань на коробці ми дуже обережно зняли та зберегли. Бо для нас це дуже символічно, що ми змогли розпочати історію у Івано-Франківську з кавунової кави. І відтепер легенду про кавові зерна, вирощені у херсонських кавунах, вже добре знають місцеві жителі», – зазначає Костянтин Дудченко.
Херсонська «кавунова» кава
А ось що в цей час відбувалося з «Prostir.coffe» у Херсоні?
З першого дня війни ми закрилися і не працювали три місяці. А влітку ми вирішили відкритися, бо в місті залишалися майже всі наші працівники, а також багато херсонців. Всі вони потребували цього, – розповідає подружжя. – І знаєте, з часом наша кав’ярня стала як своєрідний пункт незламності. Коли не було зв’язку, люди там призначали зустрічі один одному, а завдяки генератору – заряджали гаджети. Також в нас до останнього, приховано, працювали українські термінали для розрахунку. Що ж стосується російських військових, то нас їх візити майже оминули. Бо наш заклад розташований на односторонній вулиці й віддалений від інших подібних установ. Таким чином цей період нам вдалося пережити, на щастя. Наразі ми відчинені в Херсоні і працюємо, але відтепер не в окупації, а під щоденними ворожими обстрілами».
«Prostir.coffe» у Херсоні у довоєнний час
«Якщо ми говоримо про підприємців-ВПО, то перш за все їм необхідно фінансування для запуску власної справи. Орендування приміщення, закупівля обладнання та товару, найм працівників тощо – все це потребує значних коштів. Як правило, йдеться про мінімум 50 тисяч доларів. Тому на сьогодні важливо вміти шукати різні програми та гранти на підтримку бізнесу», – пояснює експерт із залучення грантів та інвестицій в МСБ Ірина Ніколаєва.
Почати з нуля в Одесі
В Одесі вдалося відновити власну справу й херсонці Аліни Шаповал. На такий крок дівчина зважилася одразу після виїзду з окупації. Зазначає, що іншого шляху навіть не розглядала. Бо у Херсоні довелося полишити не просто бізнес, а мрію, до втілення якої йшла кілька років.
Я мала кондитерський цех, де займалася виробництвом десерту «Макаронс» та співпрацювала з різними кав’ярнями для їх продажу. Стабільно в мене було 7-8 таких договорів. Крім того, я продавала свої вироби через Instagram, – розповідає Аліна. – Специфіка моєї кондитерської була у виготовленні монопродукту. Загалом на сьогодні мною розроблено 70 видів смаків макаронс. Серед них є як класичні, так і незвичайні поєднання. Наприклад кактус-самбука, кавун, айва-горгондзола. Роботи насправді вистачало й у планах на весну 2022 року було розширити обсяги підприємства та винаймати перших працівників».
Кондитер додає, що виїжджати з Херсона дуже не хотіла й до останнього відкладала цей момент. Більше того, увесь цей час дівчина продовжувала працювати. Саме в окупації вона придумала макаронс зі смаком полуниці. Його особливість не в начинці, а в кольорі кришечок (ред. – печива). Одна сторона десерту була жовтою, а інша – блакитною. І ці макаронси Аліна Шаповал продавала в кав’ярнях окупованого міста. Це було дуже небезпечно. Тому баристи назвали їх «райдужними», так їх і запам’ятали херсонці.
Коли я зрозуміла, що нам таки доведеться виїхати – тиждень була сама не своя. Було дуже боляче все полишати. Тому, коли я приїхала до Одеси – я вже пережила всі ці емоції й не зволікаючи приступила до відновлення того, що втратила, – пригадує підприємниця. – Ми приїхали в середині травня – і за місяць все вдалося організувати. Тож вже у червні я приступила до роботи. Точки продажу шукав мій чоловік: через друзів та знайомих, просто заходив до одеських кав’ярень і пропонував їм наші послуги, а також на допомогу прийшли соціальні мережі. Таким чином на сьогодні ми співпрацюємо з 17-ма закладами».
«Макаронс» від Аліни Шаповал
Зазначимо, що з окупованої Херсонщини Аліні Шаповал вдалося виїхати лише з другої спроби, тож про вивіз обладнання навіть не йшлося. Все, що змогла взяти з собою кондитер – ручний блендер та міксер.
Це не була прямо така необхідність, просто мені хоч щось хотілося забрати. І це єдине, що я змогла покласти в машину з дрібної техніки. Та не буду приховувати: знайти все необхідне для запуску виробництва в Одесі було не так просто. Перш за все, ми купили піч. На той момент вона була одна така в Україні, бо були певні перебої з поставками. Далі вже зайнялися пошуком витратних матеріалів та замовленням продуктів. Все робили за власні кошти. Ми подавалися на грантові програми, але там, на жаль, були відмови», – пояснює херсонка.
Підприємниця не приховує: було насправді важко починати все з нуля, та ще й в чужому місті у розпал війни. Однак допомагали люди і досвід: «Ми вже не наступали на всі ті «граблі», як це було вперше у Херсоні. І наразі, озираючись назад, вважаю, що ми насправді дуже ризикнули, але воно було того варте».
Під час спілкування з Аліною ми з’ясували, що після 24-го лютого 2022 року в Україну припинилася поставка багатьох товарів. Тож наші підприємці зіткнулися з проблемою нестачі чи повної відсутності необхідної для роботи техніки та сировини. Логістична проблема ускладнювалася й тим, що вітчизняних аналогів теж не було. Це пов’язано із руйнуванням та зупинкою багатьох заводів на території країни.
Як фірмовий торт «Херсон» з’явився у Вінниці
Повномасштабне вторгнення Росії до України та окупація Херсонщини залишила підприємців Анну та Костянтина Воскобойник майже без всього напрацьованого за понад 15 років. Виробництво морозива, два кондитерські цехи, три заклади у середмісті та 15 точок продажу на морських курортах регіону. Рятувати хоч щось із своїх закладів родина почала лише через кілька тижнів після війни, бо передусім мали на меті вивезти дітей у безпечне місце.
24-го лютого 2022 року ми прокинулися не від звуку годинника, а від вибухів у Чорнобаївці. Той фізичний стан я і досі пам’ятаю: мандраж, тремор та всепоглинаючий холод. Морально – було ще гірше. Бо попри всі тривожні «дзвіночки» ми не вірили, що в 21-ому столітті таке може статися. Тому в нас нічого не було готово. Збиралися дуже швидко, одна з валіз не вміщалася у машину – й чоловік просто витрусив речі з неї у пакет, аби покласти їх так. В той момент я зрозуміла: все що мене турбує – це мої діти. І поки вони не будуть у безпеці – все інше не має значення», – пригадує Анна Воскобойник.
Куди їхати – родина не знала. До того ж, в перший день війни безліч доріг були перекритими й шлях доводилося постійно змінювати. Врешті вони змогли дістатися Чернівців, де їх прийняли друзі.
З часом чоловік поїхав працювати в Київ, де нам вдалося організувати цех по виробництву морозива та десертів. Бо в нас були певні зобов’язання перед тими точками продажу, які перебували не в окупації. А я увесь цей час разом з синами була у Чернівцях. Це були найтяжчі два місяці в моєму житті. Розуміння того, що все здобуте за ці роки забрано в одну мить – наче вибило землю з-під ніг. Але поступово я поверталася до думки, що хочу продовжувати справу, якою займалася все життя. До того ж я дуже не хотіла застрягнути у статусі «біженки», а для цього необхідно було щось змінювати», – не приховує Анна.
Херсонка додає, що були певні вагання, чи буде попит на їх продукцію в такий час. Але врешті вона прийняла рішення, що варто робити те, що вмієш. Це вже був ризик, а змінювати напрямок діяльності – ще більший.
Спочатку відкривати нову кондитерську «Perfetto» Анна Воскобойник планувала в Одесі, поближче до рідного Херсона. Там вже була невеличка торговельна точка, яка функціонувала в літний сезон. На меті було її розширити:
В той день, коли ми поїхали з чоловіком на розвідку до Одеси – місто зазнало перших масових ракетних обстрілів, на жаль, з жертвами. Тому план змінився і ми поїхали до знайомих у Вінницю. І коли я потрапила в це місто, воно мені дуже нагадало Херсон. Крім того, я зустріла наших колишніх працівників та клієнтів. В одну мить я прийняла рішення, що буду створювати все тут. Навіть чоловік здивувався цьому, але не став відмовляти».
Процес ремонту
Перший заклад у місті Анна відкрила вже за два місяці, а ще через два – другий. Також на сьогодні вдалося перевести цех з виробництва десертів з Києва до Вінниці. Підприємці зазначають, що організувати процес так швидко допомогли місцеві жителі. Їм постійно підказували контакти перевірених та відповідальних працівників, а також місця продажу якісного та не за завищеною за ціною обладнання. Також для роботи родина змогла вивезти з окупації два рефрижератори, які заповнили дрібною технікою.
Що ж стосується фінансів, то перед війною ми взяли кредит за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» на будівництво в Херсоні заводу з виробництва наших десертів. І ці кошти ми вклали у перший заклад у Вінниці. Потім ми також взяли один з міжнародних грантів, який використали для розвитку бізнесу. Це не було легко, довелося заповнити багато документів та зібрати чимало довідок. Але це реальна можливість на сьогодні отримати для таких підприємців як ми (ред. – ВПО) шанс розпочати все спочатку. І принаймні не спробувати – було б помилкою», – зазначає херсонка.
«Perfetto» у Вінниці
Відмітимо, що нові кондитерські зберегли загальну концепцію херсонського «Perfetto» у дизайні та меню.
Це моя місія – популяризувати українські та локальні херсонські продукти. Тож на вітринах у Вінниці майже той самий асортимент, що був і в Херсоні. Від деяких смаків морозива довелося відмовитися, бо через окупацію Херсонської області багато сезонних фруктів не були доступні для придбання в інших регіонах. Однак смачну візитівку Херсона – фірмовий торт – можна спробувати у будь-який час. Цьому ми не поступалися. Багато наших клієнтів цікавилися, чому торт «Херсон», а не «Вінниця»? І ми їм розповідали нашу історію. Таким чином, я вважаю, ми допомагали не забувати про Херсонщину», – пояснює Анна Воскобойник.
Одночасно із організацію бізнесу у Вінниці підприємці почали шукати шляхи рятування власної справи у Херсоні. Перші два місяці їх заклади не працювали, а увесь запас продуктів був розданий співробітникам та херсонцям, які жили поруч. Однак потім працівники почали казати, що вони готові виходити на роботу, і був певний запит від клієнтів. Тож Анна та Костянтин наважилися відкрити кондитерську. Фермери продовжували працювати, тому проблем із постачанням головних інгредієнтів для морозива не було. А ось певні додаткові інгредієнти, наприклад шоколад, доводилося різними способами передавати з підконтрольної території України.
Ми не хотіли працювати з російською сировиною, тому асортимент довелося зменшити більше ніж наполовину. Але люди ставилися до цього із розумінням, і в нас майже не було порожньо. Крім того, ми давали можливість людям розраховуватись через український термінал, підключитися до WI-FI та зарядити гаджети. І так ми протрималися до вересня. Тоді до нас прийшли російські військові, які почали погрожувати, що заберуть кондитерську, якщо ми не переоформимо бізнес згідно з російським законодавством. Тож ми зачинилися. На сьогодні ми теж не працюємо, бо не хочемо ризикувати безпекою працівників. Крім того, через постійні прильоти в райони, де розміщені наші заклади, ми вирішили вивезти обладнання та меблі. Все це зберігається на складах у Вінниці та чекає повернення до Херсона», – говорить Анна Воскобойник.
«Perfetto» у Херсоні у довоєнний час
«Частина бізнесу Херсонщини релокувалася до інших областей. Ще частина на сьогодні взагалі не працює. Це пов’язано із низкою причин: розграбована матеріально-технічна база під час окупації, зруйновані приміщення внаслідок обстрілів та потреба у розмінуванні територій регіону», – розповідає керівник «Офісу інвестицій та розвитку експорту» ХОДА Віталій Бєлобров.
З Херсонщини виїхало 80% бізнесу
Історії наших героїв – це маленька крапля з числа українських підприємців, які наважалися на такий крок. За інформацією Міністерства цифрової трансформації, з початку повномасштабної війни у 2022 році через додаток «Дія» було зареєстровано 140 тисяч нових фізичних осіб-підприємців. Вражаючу кількість вже пояснюють як показник незламності українського бізнесу.
«Незважаючи на відключення світла, обстріли російських злочинців, наші люди продовжують реалізовувати потужні ідеї та відкривати власні справи. Від Львова до Херсона, люди з сіл Донеччини та Одещини, кияни та ужгородці – всі вони стали опорою української економіки. Дякую кожному за бажання працювати та розвиватися попри все», – написав у своєму телеграм-каналі міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Якщо ж говорити у розрізі регіонів, то за словами херсонської громадської діячки та експерта із залучення грантів та інвестицій в малий і середній бізнес Ірини Ніколаєвої, з Херсонської області виїхало 80% підприємців.
Всі ці бізнеси можна поділити на три категорії: переїхали в межах України (підприємці-ВПО), виїхали закордон та ті, хто досі не може морально зібратися та знайти себе у новій справі. Також дуже важливо відрізняти поняття «справа з нуля» та «релокація бізнесу». В першому випадку, це підприємці, які залишилися без нічого. Вони мають лише певний задум, знання про бізнес-середовище та досвід роботи у ньому. Наприклад, зараз я працюю з трьома компаніями, в яких у ТРЦ «FABRIKA» залишилося товару мінімум на 600 тисяч гривень. І все це було втрачено після прильоту та як наслідок пожежі. В другому випадку – це коли підприємцям вдалося вивезти своє устаткування, сировину, товар та навіть персонал», – зазначає пані Ірина.
Вона додає, що такий високий показник зберігається також на частині Запорізької та Миколаївської областей, а саме на тих територіях, які перебували під окупацією.
Таку думку підтверджує і керівник «Офіс інвестицій та розвитку експорту» ХОДА та голова правління бізнес-асоціації «Ми-Херсонці» Віталій Бєлобров.
Бізнес-середовище Херсонщини дуже сильно постраждало, і на сьогодні є багато проблем, які будуть вирішені тільки з часом. Передусім таке становище пов’язано саме з окупацією області. Підприємці відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою та переоформлювати документи згідно з російським законодавством. Внаслідок чого вони не могли функціонувати та заробляти кошти. Потім до цього додалося скорочення працівників і клієнтів, бо люди виїжджали. І останнє – це безпекова складова: мародерство, тиск з боку російських військових, обстріли», – пояснює пан Віталій.
Відмітимо, що в залежності від групи бізнесу – складнощі, з якими будуть стикатися підприємці-ВПО, можуть відрізнятися. Однак не кардинально. Тому поспілкувавшись з нашими героями та експертами, ми виділили три головні виклики, до яких варто бути готовим бізнесу на новому місці:
- Фінансова ситуація (понесені збитки, борги за оренду приміщень та комунальні послуги, втрачений прибуток, відсутність коштів на нову справу, незакриті кредити за попередній проєкт, погашення податків);
- Відсутність необхідного для роботи на українському ринку (зупинка, закриття чи зруйнування виробництв в межах України, пошук аналогів в інших країнах, тестування нового, адаптація чи трансформація діяльності);
- Проблеми з логістикою (збільшення терміну та ціни доставки, затримка на невизначений час, завезення з закордону, розмитнення та, як наслідок, здорожчання ціни питання).
Незважаючи на все це, українські підприємці продовжують пробувати власні сили на новому місці, ризикуючи іноді останніми коштами. Прогорить їх задум чи їм вдасться втриматися на плаву? Ірина Ніколаєва запевняє, що це можна прорахувати наперед, слідуючи наступній покроковій інструкції з відновлення власної справи:
- Вивчити регіон, куди ви переїхали. Дізнатися в обласній та міській адміністрації про наявність в них програм підтримку бізнесу. Найчастіше, в їх бюджетах закладається фіксована сума коштів на випадок релокації бізнесу чи започаткування нової справи як заповнення порожньої ніши в окремій сфері діяльності.
- Аналіз місцевого ринку. Дізнатися ментальність даного місця. Наприклад, якщо ви хочете зайти з продажем квітів, то необхідно зрозуміти, чи популярно тут купувати квіти. Можливо, тут більш актуальні повітряні кульки. Проаналізувавши це, ви зможете встановити вартість ваших послуг, від якої залежить закладена собівартість товару та ваш дохід.
- Розробити бізнес-план, аби зрозуміти, скільки вам необхідно коштів для відкриття справи й скільки потребується часу до точки самоокупності. Важливо прорахувати всі аспекти та не вкладати всі свої заощадження. Краще пошукати можливості закриття потреб за рахунок державних програм чи міжнародних грантів.
- Вірте в себе та робить усе не на емоціях, а з холодною головою. Чітко, впевнено та яскраво увійдіть до ринку, аби окупити ваш продукт в перші кілька місяців.
Де шукати фінансової підтримки підприємцям-ВПО?
За словами наших героїв та експертів, ключовим у відновленні власної справи постає фінансове питання. Адже не завжди власних заощаджень достатньо для рестарту. Тож де підприємцям шукати підтримки в даному питанні?
По-перше це необхідно робити на державному рівні. Зокрема, наразі працює програма «Доступні кредити 5-7-9%». Але на час війни там з’явилася вимога, що нею не можуть скористатися підприємці, в яких немає гарних доходів протягом останніх півроку або в яких немає засобів, які вони можуть дати під заставу. Тому для ВПО найчастіше цей варіант не підходить. І над цим державі ще необхідно попрацювати», – ділиться експерт із залучення грантів та інвестицій в МСБ Ірина Ніколаєва.
Ще одна актуальна на сьогодні державна програма – «Є-робота». Згідно з якою підприємці можуть отримати до 150 тисяч гривень на розвиток власного бізнесу (які не мають ФОП) та до 250 тисяч гривень (які мають ФОП). Умова – створення робочих місць. Тобто власник має працевлаштувати в своїй компанії дві людини протягом трьох років (ред. – термін дії програми).
Другий напрямок стосується міжнародних грантових проєктів. Сума допомоги може становити від 4 тисяч євро до 36 мільйонів гривень. Все буде залежати від регіону, в якому буде здійснюватися діяльність, показників попередніх продаж та офіційного доходу компанії. На жаль, під час війни багато бізнесу пішло у тіньову економіку аби заощадити кошти. Це дуже погано, бо в такому випадку вони не можуть показати міжнародним донорам свої реальні показники роботи», – пояснює пані Ірина.
Вона додає, що на разі багато проєктів діють на майбутнє. Тобто в тих сферах, які будуть пріоритетними після війни. Анонсовано: це агробізнес, будівництво та логістика. І на все це вже можна подавати документи, а отримавши через 5-6 місяців кошти – заходити до українського ринку.
Дізнатися більше про наявні грантові проєкти можна за посиланням.
Що ж стосується обласного та місцевого рівня, то тут керівник «Офісу інвестицій та розвитку експорту» ХОДА та голова правління Ббізнес-асоціації «Ми-Херсонці» Віталій Бєлобров зазначає: такі програми на сьогодні працюють не для Херсонської області, бо їй не дозволяє безпекова ситуація.
Проте херсонські підприємці, які зазнали збитків внаслідок бойових дій, наразі мають змогу подавати документи до відповідних органів на відшкодування. Поки йде фіксація та перевірка зазначених фактів, виплата компенсацій не почалася.
Ми першочергово зосереджені на стратегії повернення бізнесу додому. Це дуже важливо для відновлення економічних потужностей Херсонської області. І перед нами стоїть багато завдань зі створення відповідних умов для цього. По-перше, херсонські підприємці подивилися на відношення влади до бізнесу в інших регіонах, тож їм є з чим порівнювати. По-друге, наявні проблеми в області не є швидкими для вирішення. Зокрема, на сьогодні розміновано менше 1% територій і випадки підривів є регулярними, на жаль. Тому зараз ХОДА звертається до міжнародних партнерів по допомогу в даному питанні. Перемовини вже тривають», – розповідає пан Віталій.
Зазначимо, що дана ініціатива першочергово звернена на сільськогосподарський бізнес та включає у цей алгоритм також закупівлю необхідної техніки та посівного матеріалу. А ось з приводу малого та середнього бізнесу розробка комплексної програми представниками обласної та міської влади лише планується.
Ця програма має включати не лише чітку покрову інструкцію: як з цього стану, майже нуля, вийти на потужні показники. А й дозволити суттєво покращити рейтинг легкості та комфортності ведення бізнесу в Херсонській області. Тому що останні роки за цим показником Херсонщина займала далеко не перші місця серед інших регіонів України. Тож це наш шанс створити інші, гідні, умови, аби не програти в цій конкуренції. Й таким чином повернути додому той відсоток бізнесу, що виїхав», – додає Віталій Бєлобров.
Підсумовуючи усе сказане в матеріалі, зазначимо, що єдиного рецепту успішного відновлення власної справи на новому місці немає. Адже до цього українське бізнес-середовище не мало досвіду діяльності в умовах повномасштабної війни. На сьогодні Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України склало спеціальну «Пам’ятку для українського бізнесу під час війни», яку ми доповнили кількома порадами від наших героїв та експертів.
Поліна Дудченко, власниця кав’ярні:
«Більше ставте питань самому собі. Чи готові знову займатися цим напрямком? Чи подобається місце для бізнесу? Чи доречний продукт/послуга на місцевому ринку? Керуйтесь власними відчуттями та вподобаннями. Якщо відповідь на все «так» – то ризикуйте. Бо робити треба тільки по любові».
Віталій Бєлобров, голова правління бізнес-асоціації:
«Мені здається, що час релокації бізнесу пройшов. І на сьогодні підприємцям необхідно думати про повернення додому та будувати стратегію саме на це. Зі свого боку, влада на всіх рівнях буде створювати комфортні умови для успішного рестарту бізнесу та подальшу роботу на Херсонщині».
Анна Воскобойник, власниця кондитерської:
«Ні в якому разі не боятися. Ми зараз потрібні нашій країні для відновлення потужностей економіки. Тому шукайте нові ринки збуту, процеси виробництва та зв’язки для партнерства. Можливості завжди є, просто треба їх бачити та діяти».
