«ХЕРСОН INSIDE/OUTSIDE»: мета-текст про життя в окупації та еміграції

«Роботи на виставці дуже різні. Наші автори розповідали свої історії за допомогою коміксів, постерів, колажів, фотографій, відео, малюнків на кахлі та на тканині тощо. Насправді, не важливо, як саме, тобто в якій техніці зроблений художній витвір, головне – його сенс. Зокрема, куратор Артцентру «Дзиґа» Влодко Кауфан сказав, що наша експозиція більше схожа на книгу – її треба читати, і зображення є теж частиною цього мета-тексту. А ось львівські колеги під час відкриття зазначили, що хочуть прийти на виставку окремо, коли не буде стільки людей, аби зловити всі сенси й прочитати всі історії», – херсонка Олена Афанасьєва.

У Львові відбулася масштабна виставка «ХЕРСОН INSIDE/OUTSIDE», створена херсонцями в окупації та еміграції. Експозиція спричинила чималий розголос в українському культурному та інформаційному просторах, адже являє собою досить потужний голос окупованої Херсонщини. Наша команда поспілкувалася з кураторкою ініціативи Оленою Афанасьєвою та дізналася всі подробиці мистецької події.

«Херсон зсередини/зовні» – творчий діалог сторін

Керівниця ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва не приховує, «Херсон зсередини/зовні» – це виставка, якої не мало бути. Точніше, вона була би, але абсолютно іншою. Всі плани та наміри організаторів змінила війна.

До 24-го лютого ми жили і працювали в Херсоні. Ми – це ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» та численні друзі спільноти. Ми розвивалися та шукали нові способи змінювати наше місто. Так, в січні 2022 року на базі нашої організації було створено «Майстерню Артивізму», на меті якої було розробляти та проводити разом з громадськими активістами, митцями й громадою різноманітні акції на користь Херсонщини. Наприклад, мурали, фестивалі, перформанси тощо. А в кінці цього року ми б підвели результат нашої роботи за допомогою виставки, де розповіли про все, що нам вдалося зробити», – розповідає пані Олена.

Олена Афанасьєва (зліва) з херсонськими митцями

Замість цього учасники спільноти опинилися в ситуації, коли кожен член їх команди прийняв для себе складне рішення: виїхати з окупації або залишитися. Тим самим, херсонське творче ком’юніті розділилися на тих, хто «зовні» і тих, хто «всередині». Звідси і символічна назва експозиції.

Мету виставки, мабуть, можна визначити як спробу поглянути вперед – у наше найближче майбутнє, коли Херсон буде деокуповано. Тому що це не типова експозиція картин – мистецьких рефлексій на війну (цього зараз дуже багато). Це – творчий діалог між херсонцями, спільна спроба сформувати вигляд нашого міста після звільнення, де український  Херсон не перетвориться на культурну пустелю з якої всі виїхали, а буде магнітом, який потягне додому. При цьому, ця розмова відбувається стоячі на кордоні між вільною Україною та окупованою землею; між зрозумілим висловлюванням та нервовими зривами; між мистецтвом та спробами його знищити», –  зазначає Олена Афанасьєва.

«Все розпочалося із зустрічей онлайн»

Олена Афанасьєва розповідає, підготовка до виставки тривала п’ять місяців та розпочалася із звичайних зустрічей онлайн:

Були моменти, коли здавалося, що нашу команду й творчу спільноту вже ніколи не зібрати «до купи». Бо херсонські митці нині знаходяться в різних країнах світу: Ірландії, Швейцарії, Литві, Великобританії, Польщі та Грузії. Не в межах одного регіону вони і в Україні. Так, наших художників можна зустріти в Києві, Львові, Тернополі, Мукачеві тощо. Не варто забувати і про Херсон, де також залишилося чимало людей. І от як їх всіх можна було зібрати, щоб принаймні поговорити, спитати «де всі є» та дізнатися «як справи»? Думали… І в квітні прийшла ідея – спробувати зустрітися всім в онлайн-форматі».

Спочатку на «живу» розмову організатори запросили лише тих, хто перебував у безпеці. Але потім ті, хто не виїхав з окупованої території, виявили бажання теж долучатися до спілкування. Вони робили це попри вимкнений російськими військовими український зв’язок та інтернет – шукаючи точки доступу Wi-Fi, які працювали незважаючи на заборону окупантів.

І таким чином ми почали говорити…. Говорити про те, що взяли з собою з Херсона; про те, чим живимо; про те, чим хочемо поділитися… Поступово приходили слова, образи й сенси, які митці почали відтворювати у своїх роботах. Саме з цих витворів ми і зібрали цю виставку», – наголошує пані Олена.

Загалом, участь в експозиції взяло 27 херсонців. Свої роботи вони створювали, перебуваючи як в окупації, так і в еміграції. При цьому, за словами організаторів, важливо розуміти, що кожна з цих сторін має свою специфічну атмосферу. Бо еміграція – це не привілей, це вимушеність і невпевненість. А окупація – це не вирок, це простір опору та необхідність зберегти себе, свою творчу індивідуальність.

Звісно, майже всі роботи так чи інакше говорять про війну, її наслідки. Наприклад, митці розповідають, як вони почувають себе в інший країні, де нікого не знають… Або в Херсоні, де ввечері на стіні у своїй квартирі ти можеш побачити червоні цятки від прицілів гвинтівок – просто тому що окупанти вирішили позалякувати людей і посвітити їм у вікна заради забави, – пояснює Олена Афанасьєва. – А ще ми давали нашим авторам прості завдання. Просили намалювати план свого тимчасового житла чи пригадати, що вони взяли з дому незвичного, тобто такого, що зазвичай не кладуть у «тривожну валізу».  кожна така зустріч протягувала своєрідні ниточки, які емоційно зв’язували нас з Херсоном. Саме тому виставка «Херсон зсередини/зовні» вся пронизана такими зв’язками – іноді видимими і матеріальними, іноді ледь відчутними. Але від яких, безперечно, щемить серце».

Львів – лише початок…

Як з’ясувалося, відкриття експозиції «Херсон зсередини/зовні» у Львові лише початок. Адже організатори планують продемонструвати виставку в тих містах, де сьогодні мешкає багато вимушених переселенців з Херсонщини, а також де мають гарних та надійних друзів. А це Львів, Вінниця, Одеса, Київ. Крім того, куратори мають вже й запрошення і з Івано-Франківську, і з інших міст – Херсон зараз цікавий всім, і добре, що ця цікавість не обмежується новинами з передової. 

Загалом, ми відкриті до пропозицій! Львів став першим, бо з галереєю «Дзиґа» ми співпрацювали більше 10 років. Нас часто запрошували на фестивалі – такі як «Fort.Missia», який проходив на українсько-польському кордоні на оборонних спорудах часів Першої світової війни. Тож, сумнівів не було, кому саме дзвонити. Ідею нашої виставки тут одразу підтримали, адже галерея «Дзиґа» з самого початку війни перетворилася на львівський форпост культурного фронту», – зазначає Олена Афанасьєва.

Наступна локація – у Вінниці, культурний центр «Галерея XXI». В липні цього року у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» та ХМГО «Культурний центр Україна-Литва» вже робили виставку, в якій через мистецтво та археологію розповідали справжню історію Півдня, яку намагається знищити російська пропаганда. Тоді на відкриття прийшло чимало херсонців.

А після експозицію повеземо до Одеси. Друзі кажуть, що зараз ідеш по вулиці і з усіма вітаєшся, бо кожен другий – з Херсона, а кожен третій – з Миколаєва. І зараз там є наші активісти – учасники «Майстерні Артивізму» та автори виставки. Тому треба нарешті побачитись фізично, а не тільки онлайн. Адже так приємно обіймати один одного після стількох днів розлуки», – ділиться пані Олена.

Зазначимо, що львівську подію відвідало багато херсонців та біженців з інших населених пунктів. І кожен з них відшукав у роботах щось своє, близьке та неповторне. Про це Олена Афанасьєва говорить так:

«На виставці вони бачать паралелі з власними історіями – і це теж об’єднує. Крім того, за словами глядачів з Херсона, їм дуже не вистачає творчої атмосфери, притаманної нашому місту. Було приємно, коли вони дякували за виставку. А ось від жителів Львову мені дуже важливо було почути, що вони нам не просто співчувають, а усвідомлюють, що вони можуть тільки дізнатися про наш досвід окупації і втрати дому, але не пережити його – він занадто травматичний. Це можна порівняти з переломом кістки: якщо у тебе цього не було, то ти можеш зрозуміти це лише розумом. Але в тебе не буде емоційних та фізичних спогадів. Однак, в цьому випадку, ти можеш допомагати тим, у кого це болить».

Наприкінці нашої розмови кураторка виставки ділиться: в один з днів експозицію херсонських митців відвідав владика Борис Ґудзяк – президент Українського католицького університету, Архиєпископ і Митрополит Філадельфійський Української греко-католицької церкви у США, громадський діяч.

Розмова була довга і щира. Говорили майже про все. Та найбільше Владику цікавило життя людей на окупованій території, історії про виїзд і те, як ми за допомогою мистецтва чинимо спротив російській агресії та зберігаємо свою Україну. Власне, це теж мета нашої виставки – розповідати про Херсонщину не мовою новин, а через особисті історії та емоції. Бо це працює потужно та ефективно», – наголошує Олена Афанасьєва.

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.