Культура на карантині

як херсонські театрали адаптувалися
до нових умов

Замість весняних прем’єр – онлайн-покази архівних вистав, а замість вишуканих глядацьких зал – домашні дивани чи ліжка. Через Covid-2019 українські заклади мистецтва та культури одними з перших були змушені поставити свою діяльність «на паузу». Український уряд вирішив включити режим жорсткої економії і найпершими «під ніж» пустили видатки на культуру. Фінансові складнощі відчув і Херсонський обласний муздрамтеатр ім. Миколи Куліша, що відбувалося у цей час за лаштунками та як творчий колектив справлявся з новою реальністю.

90 творчих особистостей: актори, балет, оркестр, вокалісти, режисери та сценаристи, з яких сім – Заслужені артисти України, три – Народних артисти України та три – Заслужені діячі мистецтва України. А ще костюмери, білетери, касири, технічній та обслуговуючий персонал. Загалом майже 250 співробітників. І усі вони опинилися у «кризовій ситуації». До звичного режиму роботи повернутися було неможливо, а як працювати «по-новому» українська культурна спілка ще не розуміла. Водночас із тим життя «поза сценою» у театрі ім. Миколи Куліша все ж не зупинилося.

«В цей час у театрі невелика кількість працівників наводили порядки у цехах, реконструювали сценічні майданчики, створювали новий реквізит. Таким чином ми використали цей «перепочинок» на ті справи, до яких через щільний графік не вистачало часу. Тому що до карантину ми грали по дві-три вистави на день, без вихідних. І ми просто не мали можливість, наприклад, пофарбувати паркетну підлогу на парадній частині. Зараз ми таку нагоду отримали і звичайно зробили»,розповідає директор установи Олександр Книга.

Робочий процес не припинявся і на творчому майданчику. Залишатися «в центрі уваги» глядача та підтримувати із ним зв’язок допомагали сучасні технології. У процес задіяли, як традиційні «вистави у записі», так і нові, достатньо експериментальні методи.
Однак артисти все ж прагнули повернутися до виступів без обмежень – «живих». Зважаючи на протиепідемічні заходи, творчий колектив розумів, що працювати в залах ще не дозволять. Тому почали шукати вихід із ситуації, в якій опинилися культура і мистецтво в цілому. Для цього вирішили розширити кордони своєї сценічної мапи та виступати на майданчиках поза межами театральних стін. Як результат – під час літнього сезону театр ім. Миколи Куліша успішно реалізував три грандіозних проекти «просто неба».
Однак артисти все ж прагнули повернутися до виступів без обмежень – «живих». Зважаючи на протиепідемічні заходи, творчий колектив розумів, що працювати в залах ще не дозволять. Тому почали шукати вихід із ситуації, в якій опинилися культура і мистецтво в цілому. Для цього вирішили розширити кордони своєї сценічної мапи та виступати на майданчиках поза межами театральних стін. Як результат – під час літнього сезону театр ім. Миколи Куліша успішно реалізував три грандіозних проекти «просто неба».

«Свій театральний дворик ми обладнали ще у минулому році. І в цій ситуації з пандемією виникла певна необхідність та пропозиція його використати, як глядацьку залу. Крім того з’явилася цікава ідея, як обіграти репертуар даної локації. Влітку всі подорожують, проте цього разу кордони закрити й всі сполучення обмежені. І тому ми вирішили створити цикл програм, атмосферних, де наш дворик перетворюється сьогодні на італійський, завтра – на французький і після завтра – ще якоїсь країни», – ділиться Олександр Книга.

«Свій театральний дворик ми обладнали ще у минулому році. І в цій ситуації з пандемією виникла певна необхідність та пропозиція його використати, як глядацьку залу. Крім того з’явилася цікава ідея, як обіграти репертуар даної локації. Влітку всі подорожують, проте цього разу кордони закрити й всі сполучення обмежені. І тому ми вирішили створити цикл програм, атмосферних, де наш дворик перетворюється сьогодні на італійський, завтра – на французький і після завтра – ще якоїсь країни», – ділиться Олександр Книга.

Він також додає, квитки на першу виставу в Театральному дворику були продані за один день «зранку ми їх «вкинули», а ввечері вже квитків не було».

2-х годину музичну програму було підготовлено у дуже стислі терміни. Спочатку артисти готувалися дистанційно: вивчали тексти, опрацьовували сценічні образи та підбирали відповідне музичне оформлення. І усе це виключно за допомогою інтернет-мережі. Паралельно велися будівельні та оздоблюючи роботи на самій локації. Перші ж повноцінні репетиції пройшли буквально за кілька днів до прем’єри.

 

Ініціатор та режисер-постановник вистави Ірина Корольова розповідає: «Першою вирішили зробити саме Італію, бо дуже хотілося підтримати країну, де сталися такі трагічні події (загинуло найбільша кількість людей через коронавірус». Я була в Італії декілька разів у різних містах – Венеції, Римі, Флоренції… Тому на створення програми мене надихали спогади про цю чарівну країну».

Загалом глядацький майданчик «Театральний дворик» розрахований на 70 глядачів. Їх розсаджують за столи до 4 осіб, на відстані 1,5 метра. Крім того відвідувачі можуть не лише дивитися виставу, але й смакувати вино та страви тих країн, куди буде здійснюватися подорож. Особливої атмосфери додає відкритість простору. Відзначимо і те, що на цій локації також були проведені усі «заборговані» за час карантину спектаклі, а також «гостьові» вистави.

«Лісовий театр»

Наступною локацію «просто неба» став вже відомий жителям та гостям Херсонщини сценічний майданчик закладу в Олешківському лісі, на базі зеленого туризму «Чумацька криниця».

Відкриття літного театрального сезону відбулося саме на цьому майданчику. Глядачам презентували симфонію природи, тривалістю у 80 хвилин – «Музика лісу».
«Музика лісу» у виконанні оркестру та солістів театру – досить унікальна прем’єра. Адже це не класична вистава, а збірка класичних та сучасних композицій відомих композиторів, на яку їх надихнула природа. Автор сценарію Катерина Слажнєва зазначає, головним акцентом цієї симфонії виступає сама природа.

Лісовий театр

Незвична ідея «вийти поза межі стін» прийшлася до вподоби і глядачам. Не приховують, в умовах карантинних обмежень людям не вистачає яскравих культурних подій. А симбіоз мистецької атмосфери та прогулянок у лісі – не лише спонукає та надихає на прекрасне, а й покращує загальне самопочуття.

Таку думку підтримує і голова Херсонської обласної державної адміністрації Юрій Гусєв. Він додає, такі вистави «просто неба» стануть справжньою туристичною та культурною родзинкою регіону.

«Станіславські гори»

На досягнутому творчий колектив театру ім. М. Куліша зупинятися не збирався. Тож 28 червня продемонстрували глядачам чергову дивовижну локацію на природі – Станіславські гори. Акустичний концерт «просто неба» приурочили до святкування Дня Конституції України.

«Станіславські гори, або як їх ще називають «херсонські» – це певна фішка нашого краю. Тому ми захотіли продемонструвати її масштабність та красу туристам. Наприклад, до нас сьогодні приїхали гості з Миколаєва, Скадовська, Голої Пристані, Каховки. Вони побачили цей пейзаж вперше і я думаю, що навіть не здогадувалися про існування такої локації на Херсонщині. І таких місць же у нас дуже багато. Це з одного боку, популяризація нашого регіону, а з іншого – це новий мистецький поштовх для творчості. Зараз це лише перша спроба, в планах маємо намір зіграти тут ще кілька вистав», – розповідає директор театру Олександр Книга.

Провести мистецько-туристичну акцію на схилах Дніпро-Бузького лиману театр вирішив, об’єднавши зусилля із Станіславською ОТГ. Захід отримав назву «З Україною в серці» та передбачав різноманітну програму. Фотозони, майстер-класи та виставка декоративно-прикладного мистецтва почали працювати з 18-ої години вечора. А вже о 19.30, під перші хвилини заходу сонця, увагу глядача перехопив оркестр обласного муздрамтеатру.

«Витратна» культура

Незважаючи на такий шалений успіх нових локацій та високий попит херсонської культури серед людей – фінансові негаразди у театрі ім. М. Куліша нікуди не зникли. Це і не дивно. Адже, якщо велика зала вміщувала 700 посадкових місць, то театральний дворик усього 100. Така велика різниця по продажу квитків яскраво демонструє, чому собівартість реалізованих проектів не окупилася.

Олександр Книга не приховує, лише за жовтень театр втратив 1,5 мільйони гривень. Загалом же, через карантинні обмеження, установа недоотримала понад 50% фінансування. Наводить керівник і конкретні цифри: «Якщо в минулому році, за підсумками року, ми заробили 13 мільйонів гривень, то в цьому лише 5-6 мільйонів гривень. І це при тому, що театр ім. М. Куліша – єдиний обласний заклад культури в Україні, який не отримує з місцевого бюджету дотацію на утримання приміщення та роботу енергоносіїв. На ці послуги установа заробляє самостійно».

На противагу цьому піти у «карантинну відпустку» заклад не збирається. Наразі творчий колектив працює вже у критих приміщеннях: це велика сцена, сцена під дахом і театральне кафе. Увесь процес відбувається з дотриманням всіх необхідних протиепідемічних норм: температурний скринінг, дезінфекція рук, соціальне дистанціювання та носіння захисних масок. Афіша театру за листопад нараховує близько 30 вистав.

Триває робота і по підготовці репертуару на зимовий період. Зокрема, під час новорічних свят свої двері для дітей та дорослих відчинить резиденція Святого Миколая на лісовому майданчику театру. Від традиційних хороводів та масових дійств творчий колектив відмовився, їх замінять не менш цікавими та яскравими заходами. Відбувається «мозковий штурм» і по пошуку «безпечних» алгоритмів для проведення вистав, на випадок, якщо карантинні обмеження знову посилять.

Альтернативні майданчики, розширення репертуару та підтримання контакту з аудиторією на дистанції. В період карантину більшість театрів вперше відкрили для себе імерсійні вистави, формат яких передбачає переміщення глядачів разом з акторами сценічними локаціями. При цьому актори працюють на «360 градусів», тож кожен глядач може побачити спектакль по-різному, зі своїми акцентами. Таким чином заклади мистецтва та культури зуміли не лише справитися з новою реальністю, але й започаткувати новий етап в історії свого розвитку.